Олексан 1000 мг 20 мл N1 розчин

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
АЛЕКСАН^®
(ALEXAN^®)

Склад:

діюча речовина: cytarabine;

1 мл розчину містить 50 мг цитарабіну;

допоміжні речовини: натрію лактату розчин, кислота молочна, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій та інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

 

Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги піримідину.

Код АТХ L01B C01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Активним інгредієнтом препарату Алексан^® є цитарабін – цитотоксична сполука класу антиметаболітів, підгрупи антагоністів піримідину. Антинеопластична дія цитарабіну є фазоспецифічною і виявляється лише під час S-фази клітинного циклу. На внутрішньоклітинному рівні цитарабін трансформується в активний метаболіт цитарабін-5'-трифосфат (ара-ЦТФ), механізм дії якого не повністю вивчений. Ймовірно, цитотоксичний ефект ара-ЦТФ пов'язаний, в першу чергу, з інгібуванням ДНК полімерази, хоча певною мірою він може також пояснюватися інкорпорацією цитарабіну в молекули ДНК і РНК. Було показано, що цитарабін чинить цитотоксичну дію на широкий спектр проліферуючих культур клітин ссавців.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Цитарабін швидко метаболізується і при пероральному застосуванні неефективний. У шлунково-кишковому тракті абсорбується менше 20% прийнятої перорально дози.

При безперервному внутрішньовенному введенні досягається практично постійна концентрація цитарабіну в плазмі крові.

Після підшкірного або внутрішньом'язового введення максимальна концентрація цитарабіну в плазмі крові досягається приблизно через 20-60 хвилин, однак вона значно нижча за показники при внутрішньовенному введенні.

Спостерігається значна інтеріндивідуальна варіабельність концентрацій цитарабіну в плазмі крові після введення однакових доз. Деякі дослідження свідчать про те, що ці варіації можуть бути прогностичним фактором ефективності терапії – при високих концентраціях в сироватці крові вища ймовірність досягнення гематологічної ремісії.

Розподіл

Об'єм розподілу цитарабіну становить 0,7 л/кг. Для профілактики і лікування нейролейкозу цитарабін слід застосовувати інтратекально, оскільки при внутрішньовенному введенні він проникає через гематоенцефалічний бар'єр в обмеженій кількості. Після інтратекального введення цитарабін виявляється в плазмі крові у дуже низьких концентраціях.

Метаболізм

Цитарабін швидко трансформується за участю дезоксицитидинкінази та інших нуклеотидаз у свою активну форму (цитарабін-5'-трифосфат) шляхом фосфорилювання в лейкозних бластних клітинах і здоровому кістковому мозку. Під час подальшої метаболічної трансформації за участю цитидиндезамінази утворюється неактивний метаболіт урациларабінозид (1-β-D-арабінофураносилурацил). Це відбувається переважно у печінці та меншою мірою в інших тканинах і крові.

Вважається, що співвідношення рівнів дезоксицитидинкінази і цитидиндезамінази є важливим чинником, від якого залежить чутливість або резистентність клітин до цитарабіну.

Зв'язування з білками

Незначна кількість цитарабіну (13,3 %) зв'язується з білками плазми крові при концентраціях у межах від 0,005 до 1 мг/л. Ступінь зв'язування не залежить від концентрації у зазначеному діапазоні.

Екскреція

Процес елімінації цитарабіну з плазми крові після швидкої внутрішньовенної інфузії має двофазний характер. Період напіввиведення в початковій фазі розподілу становить приблизно 10 хвилин, а у другій фазі виведення – 1-3 години.

Приблизно 80 % дози цитарабіну екскретується із сечею протягом 24 годин, 90 % – у вигляді неактивного метаболіту і 10 % – у вигляді незміненої вихідної сполуки.

Унаслідок низької активності цитидиндезамінази в цереброспінальній рідині період напіввиведення цитарабіну з тканин центральної нервової системи становить 3-3,5 години.

Клінічні характеристики.

Показання.

Досягнення та підтримання ремісії при гострих нелімфобластних лейкозах у дорослих та дітей. Лікування інших видів лейкозів, таких як гострий лімфоцитарний лейкоз, хронічний мієлобластний лейкоз (бластний криз).

Профілактика чи лікування лейкозного менінгіту інтратекально у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими препаратами (метотрексат, гідрокортизон).

Алексан^® можна застосовувати у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антинеопластичними засобами; кращі результати зазвичай досягаються при комплексному лікуванні. Ремісії, індуковані препаратом Алексан^®, є короткотривалими без подальшої підтримуючої терапії.

Терапія лейкозу з високим ризиком ускладнень, рефрактерного лейкозу та рецидиву гострого лейкозу незалежно від супутнього застосування протипухлинних хіміотерапевтичних засобів високими дозами препарату.

У складі комбінованої терапії (LSA2L2) для лікування неходжкінських лімфом у дітей.

Препарати, діючою речовиною яких є цитарабін, експериментально застосовувалися для лікування різних видів новоутворень. Загалом у невеликої кількості пацієнтів із солідними пухлинами була позитивна відповідь на лікування.

Протипоказання.

·      Пацієнтам, які нещодавно лікувалися препаратами з мієлосупресивною дією, не слід призначати Алексан^® (окрім випадків, коли, на думку лікаря, така терапія є життєво необхідною).

·      Анемія, лейкопенія і тромбоцитопенія незлоякісної етіології (аплазія кісткового мозку); окрім випадків, коли, на думку лікаря, така терапія є життєво необхідною).

·      Підвищена чутливість до цитарабіну або інших інгредієнтів препарату.

·      Під час вагітності препарат слід вводити лише після оцінки ризиків та очікуваної користі (див. розділ Застосування у період вагітності або годування груддю).

·      Лактація: під час прийому препарату годування груддю слід припинити (див. розділ Застосування у період вагітності або годування груддю).

Особливі заходи безпеки.

Для інтратекального застосування препарат необхідно розводити лише 0,9% розчином натрію хлориду, що не містить консервантів.

При маніпуляціях з препаратом необхідно дотримуватися правил поводження з цитотоксичними речовинами. Необхідно вживати заходів для запобігання попаданню розчинів  цитарабіну на шкіру і слизові оболонки. Якщо препарат усе ж таки потрапив на шкіру, уражену ділянку слід негайно промити великою кількістю води, а потім водою з милом або розчином бікарбонату натрію та звернутися до лікаря. При попаданні розчинів цитарабіну в очі їх слід негайно промити водою і звернутися за допомогою до лікаря-офтальмолога.

Вагітні медичні працівники не повинні працювати з препаратом.

Персонал, що працює з цитарабіном, повинен носити захисний одяг (окуляри, медичні халати та одноразові рукавички й маски). Для розведення розчину має бути відведено спеціальну ділянку (бажано з ламінарним повітряним потоком). Робоча поверхня має бути захищена поглинаючим папером із пластмасовою основою одноразового використання.

Невикористані залишки лікарського засобу і всі інструменти та матеріали, які використовувалися для приготування розчину для інфузій і введення препарату, потрібно знищувати згідно із затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин.

Випадково пролитий або розбризканий препарат може бути інактивований 5 % розчином натрію гіпохлориту або іншим буферним розчином з рН 7-8 (наприклад фосфатно-буферним розчином). Всі матеріали, які використовувалися при прибиранні, слід знищувати так само, як це було зазначено вище.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При комбінованій терапії цитарабіном та іншими онколітичними лікарськими засобами, мієлосупресивними препаратами, а також променевою терапією може посилитися цитотоксична та  імуносупресивна дія зазначених препаратів. У таких випадках може бути необхідною корекція доз.

5-фторцитозин не слід одночасно застосовувати з цитарабіном, оскільки в таких випадках зникає терапевтична ефективність 5-фторцитозину.

В період лікування цитарабіном необхідно контролювати рівні дигоксину в плазмі крові, оскільки навіть одноразове введення цитарабіну може змінити рівноважну концентрацію дигоксину в плазмі. Проте цитарабін не впливає на концентрацію дигітоксину в плазмі крові, тому слід розглянути доцільність заміни дигоксину на дигітоксин у період лікування цитарабіном.

Дослідження in vitro показали, що цитарабін послаблює дію гентаміцину щодо Klebsiella pneumoniae. У разі неефективності терапії гентаміцином необхідно змінити антибіотик.

При застосуванні цитарабіну в поєднанні з іншими цитотоксичними препаратами їхня токсична дія посилюється, особливо на систему кровотворення.

При комбінованому застосуванні флуцитозину і цитарабіну ефективність лікування флуцитозином знижується.

Застосування живих вакцин у пацієнтів зі зниженою імунною реакцією внаслідок дії хіміотерапевтичних препаратів, у тому числі цитарабіну, може призводити до розвитку серйозних або летальних інфекцій. Під час терапії цитарабіном не можна проводити вакцинацію живими вакцинами. Дозволяється застосування інактивованих вакцин, проте їх ефективність може знижуватись.

Особливості застосування.