Психологія внутрішньої сили: 5 правил для того, щоб стати незалежною та щасливою людиною

Дорогі друзі, сьогодні я, головний редактор apteka24.ua, Юлія Щербаченко, хочу побути з вами рука об руку й поговорити про дуже важливі речі. Усе, що ви прочитаєте нижче — це мої особисті висновки як дипломованого й колись практикуючого психолога, як автора й головного редактора, як жінки й матері, яка вчиться справлятися з усіма труднощами в цьому житті. І я хочу поділитися цим з вами — можливо, це буде вам корисно.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і діліться в коментарях своєю думкою.

Тож почнемо!

Є всього 5 кроків до того, щоб стати людиною, яка не сумує через дрібниці, у якої не псується настрій через новини в ЗМІ і яка здатна впоратися з будь-якими проблемами.

Зона комфорту — це ситуація, в якій вам усе зрозуміло, ви знаєте, як діяти, ви готові до наслідків, знаєте, чого чекати. Ця ситуація може бути складною, душевно важкою, але все ж зрозумілою.

Якщо ви звикли бути самотніми, звикли до жертовності, тримаєтеся руками й ногами за низькооплачувану, але стабільну роботу, або боїтеся розірвати шлюб, в якому давно всі нещасні — це ваша зона комфорту. Це те місце, з якого страшно зробити крок вперед, адже попереду невідомість. Попереду може бути щастя, але ви ні чорта не розумієте, що з цим щастям робити!

Це дивно, але людині дійсно набагато простіше перебувати у відомих їй некомфортних умовах, ніж зробити стрибок віри, ризикнути, спробувати нове й зробити спробу досягти мрії.

Як показують опитування, люди в кінці життя не так часто шкодують про те, що зробили на своєму життєвому шляху. Вони шкодують про те, на що так і не зважилися, так і не спробували, так і не сказали. Люди шкодують про те, що не жили.

Ми постійно відкладаємо все на потім. Але це потім так і не настає. Тому що в нашому розпорядженні є тільки зараз — це життя, цей день, ця мить.

Іншого життя не буде. Навіть якщо й існує реінкарнація, це буде вже інше життя й ви будете іншою людиною. Чи хочете ви втратити свій єдиний шанс на те, щоб бути щасливим? Або хочете почувати, що жоден день не був прожитий даремно? Хочете в кінці шляху усвідомлювати, що ви вже точно Жили? Вирішуйте...

У суспільстві й культурі прийнято розділяти голос розуму й поклик серця, ніби наш інтелект та наші почуття не пов'язані й живуть окремо один від одного. Це не так. Почуття й емоції народжуються в мозку, у них є причини, що виникають з минулого досвіду, з установок, зі справжніх розумових конструкцій.

Спроба розділити розум і серце — це немов спроба розділити шлунок і кишечник — одне без іншого не функціонує.

Зазвичай блокування почуттів відбувається тоді, коли емоції йдуть у розріз з якимись моральними догматами, нав'язаними суспільством людині. Звичайно, якби не мораль, ми б так і залишилися мавпами. Але вчіться знаходити ту тонку грань між корисною мораллю й тією мораллю, яка вганяє вас у рамки загнаної людини.

Підходьте з розумом, не блокуйте почуття — відстежуйте їх, вчіться розуміти, чому вони виникли й що до цього призвело. Це і є рефлексія — самоспостереження за тим, що відбувається всередині. Прагніть до конгруентності — до здатності відповідати самому собі, відповідати вчинками, поведінкою й рішеннями, своїм почуттям і думкам. Тільки конгруентна людина може бути самодостатньою та щасливою.

Ставайте стороннім спостерігачем, дивіться на себе з боку — з висоти завжди видніше.

Блокування почуттів схоже на діжку, в яку тече вода, але її заткнули пробкою. Що буде в підсумку? Вибух. Діжка лопне, і весь цей потік безконтрольно хлине на всі боки. Уникнення — один із захисних механізмів психіки, але це примітивний механізм, який не вирішує проблему, а лише на час її заморожує. Відкати завжди дуже болючі і з неприємними наслідками.

Спостерігайте за своїм внутрішнім світом — і ви будете розуміти. Почуття перестануть бути тим, що йде врозріз з голосом розуму. Почуття стануть голосом розуму.

Спроба триматися за старе й озиратися в минуле народжується з небажання покидати зону комфорту. Наша психіка інертна, вона весь час прагне повернутися в знайомі умови.

Так ми тримаємо в будинку старий мотлох («авось, ще стане в нагоді!»), Яким більше ніколи не скористаємося, так ми чіпляємося за людей, з якими нас більше нічого не пов'язує.

Це прикро, але таке життя. Колись людина була з вами на одній хвилі, колись ви продовжували фрази один за одного. Але проходить час, і ви обидва змінилися.

Заїжджена фраза про те, що люди не змінюються, не означає, що це так — вона лише означає, що з самого початку не треба чекати, що людина зміниться так, як вам хочеться.

Кожен з нас щодня проживає новий досвід, зустрічає нових людей, дивиться нові фільми, читає книги й мислить. І все це нас змінює, вибудовує та трансформує особистість.

Тому одного разу можна прокинутися й виявити, що людина, яка поруч з вами, вже не та, з якою колись було багато спільного. Але ні, ми не відпускаємо. Ми чіпляємося один за одного, як за цей старий мотлох. Ми сваримося, ми вічно незадоволені, закочуємо скандали, чуємо закиди, пред'являємо вимоги й очікування.

Такі відносини називаються співзалежними. У них пара не відчуває комфорт, але задовольняє деструктивні потреби один одного. Чи є в цьому розвиток і конгруентність? Ні.

Уміння відпускати — важливий навик, який дозволяє розвивати свою особистість і осягати нові грані міжособистісного спілкування.

Проте, зона комфорту (звичні умови) виявляється нездоланною перешкодою для багатьох людей. Знаходження в співзалежних відносинах деструктивне для кожного учасника цих відносин, але в подружніх стосунках від цього найбільше страждають діти. Діти, які бачать, як мама й тато нещасні. Вони не розуміють, але вони все відчувають. І вони в епіцентрі цього розбрату.

Більш того, при постійному спостереженні негативної моделі поведінки у відносинах між чоловіком і жінкою, ця модель переймається дітьми, після чого дитина несе її в доросле життя й реалізує у своїх відносинах.

Потрібно мати сміливість і відвагу, щоб зважитися відпустити тоді, коли з сполучних ниток залишилася тільки іпотека й спогади. І чомусь іпотека для багатьох виявляється дорожче шансу на щастя.

Добре, якщо у ваших стосунках все буде інакше. Але так буває не завжди. І це нормально. Життя — це течія часу й зміни. Навчіться це приймати, адже біль народжується з опору.

Чиніть по совісті — бережіть себе й близьких. Але іноді кращий спосіб зберегти — це відпустити.

Те, що ваше — буде вашим. Те, що більше вам не за розміром, все одно трісне по швах. Чиніть по совісті, по голосу серця й під керівництвом розуму.

Ми звикаємо жити в певних умовах з усталеними установками. Усе це бере початок ще в дитинстві, з того середовища, в якому росте дитина. Вона, немов чиста дошка (tabula rasa), вбирає все, що відбувається навколо. У неї немає власного досвіду, тому вона успадковує те, що бачить. В цьому найважливіша роль батьків — власним прикладом показати, як краще, як правильно, як щасливо, як з любов'ю.

Але, на жаль, не всім людям щастить увібрати в себе позитивні моделі поведінки й мислення. Потім ми приходимо в доросле життя й розуміємо, що треба щось міняти. А ламати те, що зацементовано, дуже складно. Потрібно мати велику силу волі, щоб зуміти піти проти громадських та батьківських установок і побудувати власну самобутню особистість.

Але, зрозумійте, на вас ніхто не навісив ярлик «трудоголік», «слабак», «жертва», «тиран», «невдаха», «негідний». Немає цих ярликів — усі рамки тільки у вашій голові!

Ви можете самі робити вибір, ким вам бути. Ви можете вибирати будь-який шлях, будь-яку кар'єру, навіть характер і почуття. Ви господар свого тіла, своєї душі, свого мозку й серця. Ніхто, крім вас, не зможе побудувати вашу особистість.

Ви можете фільтрувати те, що приходить ззовні. Можете вибирати, ким бути. Можете вирішити побачити в цьому світі не причину для проблем, а перспективи для можливостей. Можете вирішити бути сильним, одухотвореним, щасливим. Вам ніхто не може вказувати. Але якщо ви ведетеся на вказівки токсичних людей, то це робите саме ви. Ви погоджуєтеся. Вас ніхто не може змусити, тому що всередині свого розуму ви вільні — повністю вільні від усього зовнішнього.

Це величезна відповідальність. І це приносить усвідомлення, що все, що з вами відбувалося раніше, відбувається зараз і буде відбуватися в майбутньому — це ваших рук справа. Це боляче прийняти. Але саме через це усвідомлення й прийняття ви прийдете до думки: «Чорт забирай, якщо вже я зміг створити з собою таку біду, то що мені заважає створити диво й щастя ?!»

І ви станете вільною людиною, яка може, немов творець або скульптор, ліпити свою особистість такою, як вам хочеться — такою, яка буде приносити вам щастя.

І після того, як ви пройдете ці кроки до себе, до своєї самобутності, вам залишиться лише отримувати насолоду від кожного прожитого дня. У вас не буде проблем. Їй-богу, ви тільки подумайте, чи існують взагалі проблеми?

Об'єктивно є якісь обставини, а ви, як істота розумна, даєте їм оцінку «добре» або «погано». І якщо оцінка «погано», то ви розглядаєте цю обставину як проблему.

Але ви можете оцінити інакше. Вас же ніхто не змушує думати так, як прийнято. Ви подумайте про те, що ця обставина — це трамплін для вашого розвитку, що це можливість стати сильніше, краще й досконаліше. І тоді у вас не буде проблем — у вас буде ціле життя можливостей для зльоту. Вся сила в вашому розумі.

Зазвичай людське життя — це моменти щастя в постійній течії проблем. Але може бути й інакше. Ваше життя може бути постійним станом щастя, лише з рідкісними моментами негараздів.

Все, що з вами відбувається, люди, яких ви зустрічаєте, відносини, які будуєте — це віддзеркалення вашого внутрішнього світу. Не буває самозванців. Все навколо дзеркало.

Можливо, настав час показати цьому дзеркалу посмішку?

Вирішуйте...Живіть!

apteka24.ua — перша інтернет-аптека, якій можна довіряти.