Як лікувати нежить: топ-5 місцевих назальних засобів для лікування риніту

Риніт вважається одним із найпоширеніших захворювань, що призводять до значного погіршення якості життя. Риніт можна визначити як запалення слизової оболонки носа, і він зазвичай класифікується на алергічний чи неаллергічний риніт. Було підраховано, що алергічний риніт має високу поширеність від 10 до 40% населення загалом, тоді як вважається, що тільки неалергічний вражає понад 200 мільйонів людей у всьому світі.

Нежить — це симптом безлічі хвороб, при якому виникають рясні виділення слизу з носа. Це може бути викликане морозним повітрям, застудою, грипом чи алергією. Лікування може бути різним залежно від причини, що спричиняє риніт.

Коли у людини риніт, внутрішня частина носа, зокрема слизова оболонка, запалюється, викликаючи симптоми, схожі на застуду, такі як свербіж, закладеність носа, нежить та чхання.

Є кілька видів риніту. Найбільш поширені гострий риніт, який зазвичай викликається вірусним захворюванням, алергічний або сезонний риніт, а також неалергічний або цілорічний риніт. Алергічний риніт виникає, коли алергени у повітрі викликають вивільнення гістаміну в організмі.

Риніт може супроводжуватися ще декількома назальними симптомами, наприклад, закладеністю, чханням, свербежем, набряклістю слизової оболонки носа.

Нежить може бути викликаний чим завгодно, що дратує чи запалює тканини носа. Інфекції, такі як застуда та грип, алергії та різні подразники можуть викликати нежить. У деяких людей виникає хронічний нежить без видимої причини — стан, званий неалергічним або вазомоторним ринітом.

Рідше нежить може бути викликаний поліпами, стороннім тілом, пухлиною або мігренеподібними головними болями.

Також ще до деяких причин нежитю відносяться:

• гострий або хронічний синусит (інфекція носа та носових пазух);
• алергії;
• плач (сльози течуть по слізним каналам, а далі потрапляють у носову порожнину);
• синдром Черджа-Стросса (захворювання кровоносних судин, яке обмежує приплив крові до органів та тканин) або васкуліт (хвороба, що уповільнює приплив крові);
• застудні та грипозні захворювання;
• коронавірусна хвороба (COVID-19);
• надмірне використання протинабрякових назальних препаратів (виникнення звикання до місцевих судинозвужувальних засобів);
• викривлення перегородки;
• сухе повітря;
• гормональні зміни у організмі;
• забруднення навколишнього середовища;
• деякі ліки, такі як ті, що використовуються для лікування високого кров'яного тиску, еректильної дисфункції, депресії, судом та інших станів;
• носові поліпи (доброякісні утворення на слизовій оболонці носових ходів);
• бронхіальна астма;
• вагітність;
• багато захворювань бактеріального та вірусного походження;
• тютюновий дим.

Процес дихання починається через ніс, а далі повітря дихальними шляхами потрапляє в легені. Він допомагає фільтрувати, зволожувати, нагрівати або охолоджувати повітря, що проходить через нього, щоб воно потрапило в легені чистим.

Слизова оболонка носа покриває область усередині та складається з безлічі слизових залоз. Коли бактерії, алергени, пил або інші шкідливі частинки потрапляють у ніс, слиз утримує їх у носовій порожнині, не даючи їм проникнути далі по дихальних шляхах прямісінько у легені. Слиз містить антитіла чи ферменти, які вбивають небажані бактерії та віруси.

Вистилання слизової оболонки також включає вії — крихітні волосоподібні структури. Вії постійно перебувають у русі і переміщують зібрані шкідливі частки і слиз, у якій вони опинилися, в задню частину глотки. Потім вона проковтується та руйнується соляною кислотою у шлунку. Коли температура зовнішнього повітря стає низькою, цей темп сповільнюється. Часто слиз залишається в носі, внаслідок чого може випливати назовні.

Таким чином виходить, що слизова оболонка носа виконує захисну функцію дихальної системи.

Найчастіше нежить супроводжується закладеністю носа через велике скупчення слизу. Пов'язано це з тим, що ніс має велику мережу кровоносних судин із клапанами, які відкриваються та закриваються. Коли ніс стимулюється будь-яким подразником, нервова система також стимулюється, у результаті відкриваються клапани й у ніс потрапляє більше крові. Це викликає набряк носових ходів, через що стає трудно дихати.

Риніт — це захворювання, яке включає безліч різних підтипів і в основному використовується для опису різновидів назальних симптомів, таких як закладеність носа, ринорея (виділення з носа), чхання та свербіж, які з'являються в результаті запалення та дисфункції слизової оболонки носа.

Широко поширені три різні групи ринітів:

• алергічний риніт;
• неалергічний неінфекційний риніт;
• інфекційний риніт.

Однак ці фенотипи динамічні і можуть переходити один до одного. Для класифікації фенотипу можуть використовуватись різні критерії, включаючи:

• тяжкість захворювання: легка, помірна, тяжка;
• характер симптомів: сезонні, багаторічні, уривчасті, постійні;
• переважаючий симптом: виділення з носа чи набряклість;
• можливий тригерний фактор (алергени, інфекційні агенти та ін.);
• відповідь на лікування: контрольована або неконтрольована.

Алергічний риніт

Він визначається як IgE-опосередкована реакція гіперчутливості 1 типу на спектр вдихуваних алергенів навколишнього середовища. Алергічний риніт характеризується ринореєю, закладеністю носа, свербінням у носі та чханням, які виникають більше однієї години протягом двох або більше днів поспіль.

Алергени, пов'язані з алергічним ринітом, — це білки, які надходять з частинок, що переносяться повітрям, включаючи пилок, пилових кліщів, фекалії комах, лупу тварин і цвіль. Звичайними супутніми захворюваннями, пов'язаними з алергічним ринітом, є астма та кон'юнктивіт.

Клінічний прояв хвороби є результатом імунологічних та біохімічних явищ. Алергени вдихаються, накладаються на слизову оболонку носа і дифундують (проникають) у тканини носа. Внаслідок цього виникає місцева алергічна реакція, що проявляється рядом комплексних симптомів.

Неалергічний риніт

Він виникає без клінічних проявів ендоназальної інфекції та системного алергічного запалення.

Його можна розділити на 6 підгруп:

1. Лікарський риніт.
2. Гормональний риніт.
3. Старечий риніт або риніт людей похилого віку.
4. Смаковий риніт.
5. Професійний риніт.
6. Ідіопатичний (вазомоторний) риніт.
7. Атрофічний риніт.

Медикаментозний риніт поділяється на три підгрупи: місцевий запальний, нейрогенний та ідіопатичний.

Місцевий запальний тип: нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть спричинити гостру назальну запальну реакцію. Це пов'язано з їх механізмом дії. Пригнічення вироблення простагландинів (гормоноподібних речовин) може викликати звуження бронхів, набряк слизової оболонки та гіперсекрецію, а також звуження судин.

Нейрогенний тип: дихальні шляхи іннервуються симпатичними, парасимпатичними та сенсорними волокнами, які розташовані поруч із кровоносними судинами та секреторними залозами слизової оболонки носа.

Нейрогенний тип зустрічається із симпатолітичними препаратами, такими як антагоністи адренорецепторів альфа- та бета-, які викликають зниження симпатичного тонусу, що призводить до розширення судин, закладеності носа та ринореї. Селективні інгібітори фосфодіестерази-5 (препарати для лікування еректильної дисфункції), такі як силденафіл, тадалафіл та варденафіл, також можуть викликати риніт нейрогенного типу завдяки своїм судиннорозширювальним властивостям.

Медикаментозний риніт характеризується рикошетом закладеності носа після надмірного вживання назальних деконгестантів. Існує дві групи назальних деконгестантів, відповідальних за цей стан: симпатоміметичні аміни (кофеїн, бензедрін, амфетамін, мескалін, фенілпропаноламін, псевдоефедрин, фенілефрин і ефедрин) та імідазоліни (оксиметазолін, нафазолін, ксилометазолін).

Симпатоміметичні аміни призводять до пресинаптичного вивільнення норадреналіну, який зв'язується з постсинаптичними альфа-рецепторами, що призводить до звуження судин. Вони також є агоністами бета-рецепторів та викликають вазодилатацію (розширення судин) після припинення альфа-ефекту. Імідазоліни є постсинаптичними агоністами альфа-2, що спричиняють звуження судин, а також знижують рівень ендогенного норадреналіну за рахунок механізму негативного зворотнього зв'язку.

Коли назальні судинозвужувальні використовуються протягом тривалих періодів часу, вони можуть викликати зворотню закладеність носа та кілька гістологічних змін слизової оболонки носа з більш вираженим набряком епітелію, плоскоклітинною метаплазією та гіперплазією бокалоподібних клітин носа.

Крім назальних протинабрякових засобів, медикаментозний риніт також може бути викликаний кокаїном.

Лікування медикаментозного риніту складається з відміни відповідального препарату та призначення інтраназального кортикостероїду або його комбінацію з антигістамінним препаратом, якщо інтраназальний кортикостероїд не є ефективним сам по собі.

Ідіопатичний лікарський риніт: викликається декількома класами ліків, включаючи бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (препарати від високого кров'яного тиску), блокатори кальцієвих каналів (засоби для лікування серцево-судинних проблем) та нейролептики. Багато хто з них немає подібних патофізіологічних механізмів.

Гормонально-індукований риніт включає риніт під час вагітності та риніт, пов'язаний із менструальним циклом.

Риніт під час вагітності з'являється протягом останніх двох місяців вагітності, проходить протягом двох тижнів після пологів та частіше зустрічається у курців.

Передменструальний риніт пов'язаний з передменструальними симптомами на циклічній основі, що повторюється. Вважається, що симптоми гормонально-індукованого риніту опосередковані підвищеним рівнем естрогену, що провокує закладеність носа через нагрубання судин, хоча точний механізм не встановлено. Існують також інші ендотипи за участю бета-естрадіолу, який підвищує вироблення H1-рецепторів гістаміну на епітеліальних та ендотеліальних клітинах носа, викликаючи міграцію еозинофілів (клітини крові).

Також гормонально-індукований риніт пов'язаний з підвищеним рівнем гормону росту людини та гіпертрофією слизової оболонки носа. Нарешті захворювання щитовидної залози можуть бути пов'язані з формами гормонального риніту, але без певних наукових доказів.

Риніт літніх або старечий риніт визначається як прозора рідка передня ринорея, яка не пов'язана з конкретним пусковим фактором і, як належить, обумовлена ​​холінергічною гіперреактивністю та віковими анатомічними змінами носа. Вони викликають атрофію колагену, дегенерацію сполучної тканини та слизових залоз та ослаблення перегородкового хряща. Передбачається, що такі зміни призводять до закладеності носа, сушіння та зменшення потоку з носа, що може призвести до місцевої атрофії слизової оболонки носа, утворення кірок та симптомів атрофічного риніту.

Смаковий риніт — це неалергічний, незапальний тип риніту, що характеризується гострим початком водянистої або слизової ринореї, спровокованої прийомом гарячої та гострої їжі.

Професійний риніт пов'язаний з такими назальними симптомами, як закладеність носа, ринорея, свербіж у носі та чхання, спричинене впливом певних агентів на робочому місці. Він вважається загальним терміном, що включає алергічні, неалергічні, викликані подразниками та нейрогенні ендотипи. Тому його важко класифікувати за певними критеріями в підгрупах.

Ідіопатичний або вазомоторний риніт є найпоширенішим серед усіх видів. "Вазо" означає кровоносні судини, а "мотор" відноситься до нервів, які іннервують тканину носа та кровоносні судини. Іноді це називають ідіопатичним неалергічним ринітом.

Вазомоторний риніт — це хронічний риніт, який характеризується періодичними епізодами чхання, рідким дренажем з носа (ринорея) та закупоркою кровоносних судин слизової оболонки носа. Мабуть, спостерігається гіперчутлива реакція на подразники, такі як суха атмосфера, забруднювачі повітря, гостра їжа, алкоголь, сильні емоції та деякі ліки. Дійсно, будь-які тверді частинки в повітрі, включаючи пилок, пил, плісняву або шерсть тварин, можуть турбувати людей з цим типом риніту, навіть якщо вони насправді не мають алергії на ці речовини.

Атрофічний риніт поділяється на первинний та вторинний. Для обох груп характерні утворення кірок, непрохідність, неприємний запах із рота, гнійні виділення з носа, сухість та носова кровотеча. Слизова оболонка носа та атрофія залоз характерні для первинного атрофічного риніту, який в основному вражає людей, що живуть у регіонах із сухим та теплим кліматом. Патофізіологічні механізми вивчені недостатньо. Сухість носа та відсутність слизового секрету сприяють зростанню бактерій та колонізації слизової оболонки ними (найпоширеніші бактерії: Klebsiella ozaenae, Staphylococcus aureus, Proteus mirabilis, Escherichia coli). Вторинний підтип викликається хірургічним видаленням слизових оболонок тканин, травмою або гранулематозними захворюваннями і характеризується сморідом, кірками та закладеністю носа.

Інфекційний риніт

Інфекційний риніт може бути спровокований вірусними чи бактеріальними агентами. Причиною такого риніту може бути застуда або інфекція верхніх дихальних шляхів (переважно різні види синуситів (запалення носових пазух)).

Лікування риніту безпосередньо залежить від його виду та причини виникнення. Якщо це алергічний риніт, то в першу чергу необхідно позбутися тригерів, які його провокують. Також можуть застосовуватися місцеві та системні протиалергічні препарати.

Виходячи з назальних симптомів, можуть застосовуватися такі місцеві медикаменти:

1. Судинозвужувальні (деконгестанти) — фенілпропаноламін, фенілефрин, нафазолін, оксиметазолін — при закладеності носа, утрудненому носовому диханні та ринореї. Сприяють усуненню набряку за допомогою звуження судин, і навіть підсушують слизову. Це,  наприклад, Назалонг,  Нокспрей, Називін.
2. Гормони кори надниркових залоз (глюкокортикостероїди) — флутиказон (Авамис), мометазон (Назонекс) флунізолід — за наявності запального процесу та свербіння в носовій порожнині. Також вони зменшують набряклість слизової оболонки носа. Виявляють високу активність проти алергічного риніту.
3. Розчини морської солі — Хьюмер, Маример, Пшик, Атомер, Дихай — зрошення носа широко використовується при всіх типах риніту ізотонічним або гіпертонічним фізіологічним розчином і допомагає у зволоженні слизової оболонки та усуненні запальних процесів.
4. Місцеві назальні засоби на основі рослинних компонентів — Піносол, Піновіт — для запобігання сухості слизової оболонки та перешкоди розмноження бактерій (застереження! Можуть викликати алергічні реакції).
5. Місцеві назальні засоби на основі колоїдного срібла — Дефлю Сільвер, Протаргол — при стоншенні слизової оболонки носа. Активно борються з різними видами збудників (бактерії, віруси, грибки), а також ущільнюють слизову оболонку, запобігаючи її атрофії.

У разі бактеріального перебігу риніту повинні застосовуватися антибіотики місцевої (наприклад, Ізофра) та системної (наприклад, Аугментин) дії, спрямовані на боротьбу з конкретним видом збудника, що викликає назальну інфекцію.

Також при риніті змішаного типу може застосовуватися комбіноване лікування, яке має різні фармакологічні ефекти та подвоєну терапевтичну дію (наприклад, складні краплі (діоксидин+дексаметазон+нафазолін)).

Нижче ми розглянемо найефективніші місцеві засоби при риніті, рекомендовані медичними експертами apteka24.ua.

Назальний засіб Тизин Ксило

Головним активним компонентом Тизин Ксило виступає ксилометазолін — симпатоміметичний імідазолін. Цей медикамент є судинозвужувальним, протизастійним препаратом, який використовується для симптоматичного лікування закладеності носа та незначного запалення, спричиненого алергією чи застудою.

Закладеність носа викликається різною етіологією, такою як риносинусит, алергічний або неалергічний риніт, що призводить до застою венозних синусоїдів, що вистилають слизову оболонку носа. Активація α-адренорецепторів призводить до звуження судин слизової оболонки носа та відновлення потоку повітря через ніс. Тобто, Тизин Ксило діє шляхом зв'язування з альфа-адренергічними рецепторами, викликаючи звуження судин носа, внаслідок чого він полегшує носове дихання, а також зменшує ринорею.

Тизин Ксило має тривалий терапевтичний ефект (протягом 8-10 годин), за рахунок чого його можна застосовувати лише 1-2 рази на день (але не більше 3 доз на добу).

Як правило, краплі Тизин Ксило бажано закапувати в положенні лежачи (хоча можна сидячи і стоячи відкинувши голову назад) по 1-2 краплі в обидві ніздрі. При закапуванні в ліву ніздрю потрібно повернути голову вліво, при закапуванні в праву ніздрю — вправо. Це необхідно для того, щоб ліки потрапили в носові пазухи та виявили свій максимальний терапевтичний ефект.

Тизин Ксило спрей набагато простіше у використанні, тому що його можна просто впорскувати по 2-3 рази в обидві ніздрі, паралельно роблячи вдих, не дотримуючись конкретного положення тіла.

Показання до призначення Тизин Ксило:

• як симптоматичне лікування риніту алергічного та неалергічного типу для зменшення таких симптомів, як, застій, набряк та ринорея.

У даного медикаменту можуть виникати характерні побічні дії, проте найчастіше вони можуть виникати при неправильному його застосуванні. До них відносяться:

• збільшення кровотоку після його короткочасного обмеження (тимчасова гіперемія);
• сухість слизової оболонки носа;
• печіння та поколювання в носі;
• дратівливість слизової оболонки носа.

Тизин Ксило випускається у двох концентраціях:

1. 0,05% — спрей: для дорослих та дітей з 2 до 6 років; краплі: для дітей віком від 2 до 12 років.
2. 0,1% — спрей: для дорослих та дітей з 12 років; краплі: для дорослих та дітей віком від 6 років.

При застосуванні цих ліків потрібно дотримуватись обережності при одночасному його використанні з препаратами, які можуть підвищувати кров'яний тиск (наприклад, інгібітори моноаміноксидази (антидепресанти)).

Протипоказання для застосування Тизин Ксило:

• сухий риніт з утворенням кірок;
• атрофічний риніт;
• вазомоторний риніт;
• вагітність.

Для жінок, які годують груддю, цей препарат може призначатися лікарем тільки після попередньої оцінки користі для матері та ризику для плода.

Назальний препарат Називін

Називін містить судинозвужувальний компонент — оксиметазолін. Цей засіб є протизастійним, протинабряковим препаратом.

Називін призначений для тимчасового полегшення закладеності носа та усунення сильного набряку шляхом звуження судин до 12 годин дії. Його застосовують інтраназально по 1-2 краплі або 1-2 впорскування в обидві ніздрі 1-2 рази на день (не більше 2 доз на добу).

Називін представлений у кількох концентраціях:

1. 0,01% — краплі: для дітей від 1-го року.
2. 0,025% — спрей та краплі: для дітей від 1-го до 6-ти років.
3. 0,05% — спрей та краплі: для дорослих та дітей старше 6 років.

Основні показання до застосування Називіну:

• закладеність носа при застуді;
• алергічний риніт;
• запальні процеси у носовій порожнині;
• євстахіїт (запальне захворювання євстахієвої (слухової) труби).

До побічних дій Називіну відносяться:

• повернення сильної закладеності носа після припинення його дії (внаслідок відновлення інтенсивного кровообігу);
• печіння та дискомфорт у носі;
• чхання.

Протипоказаннями до використання Називіну є:

• реакція гіперчутливості;
• сухий та атрофічний риніт;
• закритокутова глаукома.

Внаслідок впливу Називіна на судини його застосування у період вагітності можливе лише за призначенням лікаря. При безконтрольному його застосуванні під час вагітності можуть виникнути ускладнення, пов'язані з порушенням кровопостачання плода.

Називін у період лактації можна застосовувати лише після консультації із лікарем. У жодному разі не можна допускати порушення дозування цього засобу.

Назальний медикамент Дефлю Сільвер

Діючими речовинами Дефлю Сільвера є колоїдне срібло та екстракт ісландського моху.

Даний препарат використовується не тільки як симптоматичне лікування, але також впливає на причину риніту. Він виявляє місцеву антибактеріальну, противірусну та протигрибкову дії.

Дефлю Сільвер усуває набряклість, знижує проникність судин та перешкоджає сухості слизової оболонки носа. Також він містить у своєму складі не менш корисні допоміжні речовини (пантенол, вітаміни А та Е), які теж мають не менш сприятливий вплив, а точніше живлять слизову оболонку носа та усувають подразнення.

Показання до призначення медикаменту:

• нежить при аденоїдиті (запалення піднебінних мигдаликів);
• при запаленні слизової оболонки носа і приносових пазух (риносинусит);
• різні види риніту.

Дефлю Сільвер застосовують від 3 до 6 разів на день, залежно від фази загострення назальних хвороб, по 1-2 впорскування або крапель.

Курс лікування становить від 5 до 10 днів.

Дефлю Сільвер, як правило, добре переноситься і не викликає побічних дій.

Протипоказаннями до застосування медикаментозного засобу є:

• підвищена чутливість на основні та допоміжні компоненти у складі Дефлю Сільвер;
• у вигляді крапель — дитячий вік до 1 року;
• у вигляді спрею — дітям до 3 років.

Дефлю Сільвер заборонено використовувати вагітним жінкам, а також використання його в період лактації можливе тільки за призначенням лікаря.

Дефлю Сільвер спрей дозволений для застосування дітям від 3 років, а у формі крапель — дітям від 1-го року.

Назальний спрей Назонекс

Назонекс містить у своєму складі глюкокортикостероїдний активний компонент під назвою мометазону фуроат.

Назонекс — це кортикостероїд, що має сильні протизапальні властивості. Кортикостероїди надають широкий спектр ефектів на кілька типів клітин (наприклад, тучні клітини, еозинофіли, нейтрофіли, макрофаги та лімфоцити) та медіатори (наприклад, гістамін, ейкозаноїди, лейкотрієни та цитокіни), що беруть участь у запаленні.

В основному Назонекс показаний для лікування назальних симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту у дорослих та дітей віком від 2 років і старше. Однак він також має ряд інших показань до застосування:

• гострий та хронічний синусит (запалення носових пазух) у дорослих та дітей віком від 12 років;
• небактеріальний риносинусит (з 12 років);
• носові поліпи, що заважають нормальному носовому диханню та порушують нюх для дорослих та дітей старше 18 років.

Назонекс застосовується 2 рази на добу по 1 впорскуванню в обидві ніздрі для дорослих та дітей з 12 років. А також 1 раз на день по 1 впорскуванню для дітей від 2 до 12 років.

До протипоказань цього лікарського препарату відносяться:

• алергічна реакція на складові Назонексу;
• травма носа та недавнє хірургічне втручання на носовій порожнині.

Загальні побічні ефекти Назонексу можуть включати:

• кровотеча з носу;
• головний біль;
• закладений ніс та посилений дренаж з носа;
• першіння у горлі, кашель;
• грипоподібні симптоми.

Хоча ризик серйозних побічних ефектів низький при використанні місцевих кортикостероїдів, побічні ефекти можуть виникнути, якщо ліки потрапляють у кровотік (найчастіше виникає при тривалому користуванні). У такому разі можуть відзначатися такі побічні дії, як:

• збільшення ваги (особливо в області обличчя або верхньої частини спини та тулуба);
• повільне загоєння ран, витончення шкіри, зростання волосся на тілі;
• нерегулярні менструації, зміна статевої функції;
• м'язова слабкість, втома, депресія, занепокоєння або почуття дратівливості.

При виникненні перелічених вище симптомів необхідно звернутися до лікаря за консультацією з приводу подальших дій лікування цим препаратом або заміною його на інший.

Назонекс може використовуватися у вагітних та жінок, які годують груддю тільки за призначенням лікаря.

Назальний спрей Дихай з морською сіллю

Препарат Дихай містить у своєму складі морську сіль. Вона має безліч сприятливих властивостей для слизової носової порожнини. Дихай виявляє протизапальні та дезінфікуючі властивості. Зволожує слизову оболонку носа, зміцнює місцевий імунітет, а також сприяє нормальному носовому диханню.

Даний препарат має зручну форму випуску у вигляді спрею, що, на відміну від розчинів з морською сіллю, дозволяє використовувати Дихай в будь-якому місці.

Дихай застосовують 1-3 рази на добу по 1-2 впорскуванню в кожну ніздрю.

Унікальність препарату Дихай в тому, що його можна використовувати щодня як профілактичний засіб для запобігання появі багатьох видів риніту.

Основними показаннями до застосування Дихай є:

• алергічний риніт;
• неалергічний риніт;
• різні види риносинуситів, як допоміжний засіб при основному лікуванні.

Диха зазвичай переноситься без виникнення будь-яких побічних ефектів.

Єдиним протипоказанням до застосування препарату Дихай явлється підвищена чутливість до компонентів цього засобу.

Дихай є безпечним засобом для застосування його у педіатричній практиці, а також для вагітних та жінок у період лактації.

Підсумовуючи, можна відзначити, що ці топ-5 назальних засобів при нежиті є відмінними місцевими препаратами для найбільш ефективного лікування риніту та якнайшвидшого усунення характерних для нього симптомів.

Риніт у світі дуже поширений і має різну етіологію і патогенез. Щоб правильно боротися з цією проблемою, потрібно з розумом підходити до вибору медикаментозних засобів від нежитю. Найбільш безпечним та не менш ефективним варіантом є місцеві, назальні засоби при лікуванні риніту. Тому ми рекомендуємо вам дізнатися на нашому блозі, як вибрати краплі в ніс: повний гайд на вибір найефективніших назальних засобів.

Дізнайтесь більше про здоров'я на apteka24.ua.

Цей редакційний матеріал пройшов перевірку на достовірність лікарем-отоларингологом другої категорії медичного центру Medical Plaza — Кались Оленою Валеріївною.

Джерела

Runny Nose / Cleveland Clinic (англ.)

Stuffy or runny nose — adult / MountSinai (англ.)

Review of Rhinitis: Classification, Types, Pathophysiology / NCBI (англ.)

13 Reasons You Have a Runny Nose / Very Well Health (англ.)

Chronic Rhinorrhea (Runny Nose) / SCH (англ.)

What to do about a runny nose / Medical News Today (англ.)

10 tips for getting rid of a stuffy nose / Medical News Today (англ.

Nonallergic rhinitis / Mayo Clinic (англ.)

Rhinitis (Nasal Allergies) / (AAFA) (англ.)

ALLERGIC AND NON-ALLERGIC RHINITIS FREQUENTLY ASKED QUESTIONS / MCHS (англ.)