Етопозид 20 мг/мл 5 мл N1 концентрат для приготування розчину для інфузій

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕТОПОЗИД

(ETOPOSIDE)

Склад:

діюча речовина: етопозид;

1 мл розчину містить етопозиду 20 мг;

допоміжні речовини: полісорбат-80, кислота лимонна безводна, етанол безводний,
макрогол 400.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження. Похідні подофілотоксину. Код АТС L01C B01.

Клінічні характеристики.

Показання.

·         Дрібноклітинний рак легенів.

·         Несеміномна карцинома яєчка.

·         Гострий мієломоноцитарний і мієлоцитарний лейкоз (ГМЛ, підтипи M4 або M5 за класифікацією FAB), у складі комбінованої терапії у разі неефективності індукційної терапії.

·         Паліативна терапія недрібноклітинного раку легенів, реіндукційна терапія хвороби Ходжкіна, індукційна терапія неходжкінської лімфоми і гострого мієлоцитарного лейкозу, а також індукційна і реіндукційна терапія хоріокарцином.

Протипоказання.

·           Підвищена чутливість до препарату або до інших компонентів препарату.

·           Тяжкі порушення функції печінки.

·           Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 15 мг/хв).

·           Виражене порушення функції кісткового мозку (кількість лейкоцитів < 2000/мм³ (2×10⁹/л), або тромбоцитів < 75000/мм³ (75 × 10⁹/л)).

·           Етопозид не можна вводити внутрішньоартеріально або внутрішньопорожнинно (у плевральну, черевну або інші порожнини).

·           Гострі інфекції. Застосування живих вакцин пацієнтам з імуносупресією.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Безпосередньо перед застосуванням Етопозид розводити 250 мл 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози до кінцевої концентрації від 0,2 до 0,4 мг/мл. З метою уникнення утворення осаду концентрація розчину для інфузій має бути не більше 0,4 мг/мл етопозиду.

Розчин етопозиду слід вводити внутрішньовенно повільно протягом 30-60 хвилин.

Етопозид не слід вводити внутрішньоплеврально або внутрішньочеревно.

Необхідно вжити заходів для запобігання екстравазації.

Звичайна доза етопозиду становить 60-120 мг/м² поверхні тіла на добу внутрішньовенно протягом 5 днів поспіль відповідно до терапевтичних схем лікування захворювань.

Доза етопозиду встановлюється індивідуально, залежно від клінічної та гематологічної відповіді, а також переносимості препарату пацієнтом. Оскільки етопозид пригнічує функцію кісткового мозку, інтервали між курсами повинні бути не менш ніж 21 день. Розпочинати наступний курс терапії етопозидом можна лише після нормалізації кількості формених елементів крові.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку корекція доз не потрібна.

Лікування пацієнтів з порушеннями функції нирок

Пацієнтам з порушеннями функції нирок, але нормальною функцією печінки слід призначати нижчі дози і ретельно контролювати головні гематологічні показники та показники функції нирок. Корекція доз етопозиду залежно від кліренсу креатиніну здійснюється відповідно до наведених нижче рекомендацій.

Кліренс креатиніну	Відсоток стандартної дози етопозиду
> 50 мл/хв	100 %
15-50 мл/хв	75 %
< 15 мл/хв	Лікування етопозидом протипоказане

Випадки, в яких повинне бути розглянуте питання про коригування дозування етопозиду, описані у розділі «Особливості застосування».

Побічні реакції.

Частота і тяжкість небажаних реакцій залежать від дози етопозиду та інтервалів між введеннями. Дозолімітуючими небажаними реакціями є лейкопенія і тромбоцитопенія.

При комбінованій хіміотерапії частота і тяжкість побічних ефектів зростає.

Інфекції та інвазії.

Пропасниця, сепсис.

Доброякісні та злоякісні новоутворення (включаючи кісти і поліпи).

Вторинний гострий лейкоз (з передлейкозною фазою або без неї) у пацієнтів, які лікувалися етопозидом у поєднанні з іншими антинеопластичними препаратами.

У деяких пацієнтів із вторинним лейкозом після терапії епіподофілотоксинами була виявлена аномалія хромосоми 11q23. Тривалість латентного періоду вторинного лейкозу у пацієнтів, які отримували епіподофілотоксини, була короткою (у середньому 32 місяці).

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Пригнічення функції кісткового мозку (переважно лейкопенія і тромбоцитопенія). Кількість лейкоцитів зазвичай знижується до мінімуму через 5-15 днів після введення препарату (гранулоцитів – через 7-14 днів). Лейкопенія (у тому числі III або IV ступеня за класифікацією ВООЗ) відзначається частіше, ніж тромбоцитопенія. Нормалізація гематологічних показників зазвичай відбувається протягом 24-28 днів після введення останньої дози. Кумулятивна токсичність при монотерапії етопозидом не відзначається. Анемія. Зниження рівня гемоглобіну (приблизно на 40 %). Інфекції та кровотечі внаслідок тяжкої мієлосупресії.

З боку імунної системи.

Анафілактичні реакції (з такими проявами як озноб, гарячка, сльозотеча, припливи, тахікардія, задишка, бронхоспазм, артеріальна гіпотензія, ангіоневротичний набряк). Анафілактичні реакції частіше відзначалися у дітей, яким вводили розчини для інфузій з концентрацією етопозиду, вищою за рекомендовану. Залежність анафілактичних реакцій від концентрації розчинів для інфузій або швидкості введення препарату не встановлена. При розвитку анафілактичних реакцій препарат слід відмінити і призначити симптоматичне лікування вазопресорними агентами (наприклад, адреналіном), кортикостероїдами, антигістамінними препаратами і, у разі необхідності, плазмозамінниками.

З боку метаболізму.

Гіперурикемія, гіперкреатинінемія, метаболічний ацидоз.

З боку нервової системи.

Периферична нейропатія, судоми, сплутаність свідомості, гіперкінезія, акінезія, парестезії, сонливість, запаморочення, стомлюваність, зміни смаку, інсульт.

З боку органів зору.

Оборотна втрата зору, транзиторна кортикальна сліпота, неврит зорового нерва.

З боку серцевої системи.

Інфаркт міокарда, серцеві аритмії, біль у ділянці серця.

З боку судинної системи.

Артеріальна гіпотензія у разі дуже швидкого введення препарату. При зниженні швидкості інфузії артеріальний тиск нормалізується.

Артеріальна гіпертензія і припливи (артеріальний тиск зазвичай нормалізується протягом кількох годин після закінчення введення препарату); флебіт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Апное зі спонтанним відновленням дихання після закінчення лікування етопозидом; раптові летальні реакції, пов’язані з бронхоспазмом; кашель, ларингоспазм і ціаноз; інтерстиціальний пневмоніт/легеневий фіброз, нежить, пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Нудота, блювання, діарея, анорексія, стоматит, біль у ділянці живота, запор, езофагіт, дисфагія.

З боку гепатобіліарної системи.

Підвищення рівнів печінкових ферментів (оскільки у печінці досягаються високі концентрації етопозиду, він може порушувати функцію печінки внаслідок кумуляції).

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Оборотна алопеція (інколи повне випадіння волосся). Набряк обличчя і язика, посилене потовиділення, висипи, акне, кропив’янка, зміни пігментації шкіри, свербіж, дерматит.

У препаратів з діючою речовиною етопозид був відзначений один випадок повернення симптомів променевого дерматиту і один випадок розвитку токсичного епідермального некролізу; повідомлялося про два випадки розвитку синдрому Стівенса-Джонсона, проте їх взаємозв’язок з терапією етопозидом не доведений.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Оскільки у нирках досягаються високі концентрації етопозиду, він може порушувати функцію нирок внаслідок кумуляції.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз.

Азооспермія, аменорея, ановуляторні цикли, зниження фертильності, гіпоменорея.

Зміни лабораторних показників.

Підвищення рівня білірубіну, сечовини, підвищення рівня АсАТ та лужної фосфатази.

Інші порушення.

Біль у попереку.

Повідомлялося про синдром лізису пухлини (інколи з летальним наслідком) у пацієнтів, які застосовували етопозид одночасно з іншими хіміотерапевтичними засобами.

Передозування.

Внутрішньовенне введення етопозиду у загальній дозі 2,4-3,5 г/м² поверхні тіла протягом трьох днів спричинило тяжкий мукозит і пригнічення функції кісткового мозку. Повідомлялося про тяжкі гепатотоксичні ефекти і розвиток метаболічного ацидозу у пацієнтів, які отримували етопозид у дозах, вищих за рекомендовані. Специфічний антидот етопозиду невідомий. У разі передозування слід призначити симптоматичне і підтримуюче лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Є підстави вважати, що при застосуванні у період вагітності етопозид може спричинити серйозні вади розвитку плода, тому препарат не слід призначати у період вагітності, окрім як за життєвими показаннями.

Під час лікування препаратом пацієнткам репродуктивного віку необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами для запобігання заплідненню у період лікування та протягом 6 місяців після завершення лікування. Якщо пацієнтка завагітніла під час прийому даного препарату, її слід попередити про потенційну небезпеку лікування Етопозидом для плода.

Дотепер невідомо, чи екскретується етопозид у грудне молоко, тому не можна виключити розвиток небажаних реакцій у дітей, яких годують груддю. Під час лікування етопозидом годування груддю необхідно припинити.