Карбоплатин 50 мг 5 мл №1 концентрат для приготування розчину для інфузій

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

КАРБОПЛАТИН

(CARBOPLATIN)

 

Склад:

діюча речовина: carboplatin;

1 мл концентрату містить карбоплатину 10 мг;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій. 

 

Лікарська форма.  Концентрат для розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Код АТС.  Антинеопластичні засоби. Сполуки платини. L01Х А02.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання.

У вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антинеопластичними засобами для лікування епітеліального раку яєчників і дрібноклітинного раку легенів. 

 

Протипоказання.

Карбоплатин протипоказаний хворим при:

• порушеннях функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв);

• гіперчутливості на карбоплатин та інші сполуки платини в анамнезі;

• тяжких формах мієлосупресії;
• порушеннях слуху;
• гострих інфекціях;

      ●    пухлинах, що кровоточать, та інших значних крововтратах. 

 

Спосіб застосування та дози.

 Рекомендована доза препарату для раніше нелікованих дорослих з нормальною функцією нирок становить 400 мг/м² поверхні тіла. Препарат вводити шляхом коротких внутрішньовенних інфузій (тривалістю 15-60 хвилин). Курс варто повторювати не раніше ніж через 4 тижні після попереднього введення та/або поки вміст нейтрофілів не буде становити 2×10⁹/л, а вміст тромбоцитів — 100×10⁹/л.

Хворим із факторами ризику, (після проведення мієлосупресивної терапії і/або променевої терапії, хворим у тяжкому загальному стані) карбоплатин призначати у початковій дозі 300-320 мг/м² поверхні тіла. Для хворих старше 65 років, залежно від їхнього фізичного стану, може знадобитися зменшення коригування дози на початковому етапі або при подальшому лікуванні.

При проведенні початкових курсів лікування карбоплатином необхідно щотижня визначати вміст формених елементів крові для коригування дози в наступних курсах лікування.

Порушення функції нирок. При наявності у пацієнтів порушень функції нирок дози карбоплатину необхідно зменшувати відповідно до показників швидкості клубочкової фільтрації. Відповідні рекомендації наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

 

Комбіноване лікування. Оптимальне застосування карбоплатину з іншими мієлосупресивними препаратами вимагає коригування доз залежно від використаного режиму і схеми лікування.

Визначення дози за формулою.

Дози Карбоплатину також можуть бути розраховані за допомогою формули Кальверта, виходячи з швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) хворого і бажаної площі під фармакокінетичною кривою (ППК).

Загальна доза (мг) = бажане значення ППК × (ШКФ + 25).

При використанні формули Кальверта доза карбоплатину розраховується в міліграмах, а не в мг/м²

 

Інструкції персоналу

Карбоплатин вводити шляхом коротких внутрішньовенних інфузій тривалістю 15-60 хвилин після розведення 5 % розчином глюкози до концентрації карбоплатину 0,4 мг/мл.

Оскільки Карбоплатин не містить антибактеріальних консервантів, розчини для інфузій можна зберігати при температурі 2-8 °C не більше 24 годин. З мікробіологічної точки зору розведений розчин слід вводити негайно.

Карбоплатин не можна вводити через інфузійні системи, до складу яких входять алюмінієві частини, або через голки, що містять алюміній, оскільки можливе зниження його протипухлинної активності.

Набирати розчин з флакону слід безпосередньо перед використанням.

Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з флакона.

При маніпуляціях з препаратом слід додержуватися правил роботи з цитостатиками. 

 

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: непоширені — інфекційні ускладнення.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначені (у тому числі кісти та поліпи): дуже рідко поширені — вторинні новоутворення на тлі терапії.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: дуже поширені — мієлосупресія є дозолімітуючим фактором при лікуванні карбоплатином. При монотерапії карбоплатином у максимально переносимих дозах тромбоцитопенія (мінімальна кількість тромбоцитів < 50 × 10⁹/л) спостерігається приблизно у 25 % пацієнтів. Кількість тромбоцитів у крові зазвичай знижується до мінімуму через 14-21 день і відновлюється протягом 35 днів після введення препарату. Пригнічення функції кісткового мозку може бути більш тяжким і тривалим у пацієнтів з порушеннями функції нирок, хворих, які раніше одержували хіміо- і/або променеву терапію, з поганим загальним станом здоров’я і віком старше 65 років. У разі монотерапії карбоплатином у рекомендованих дозах з рекомендованою періодичністю введення мієлосупресія зазвичай є оборотною і некумулятивною. Лейкопенія відзначається приблизно у 14 % пацієнтів. Відновлення кількості лейкоцитів зазвичай відбувається дещо повільніше порівняно з тромбоцитами — протягом 42 днів після введення препарату (мінімальна кількість лейкоцитів спостерігається через 14-28 днів). Нейтропенія (кількість гранулоцитів < 1 × 10⁹/л) відзначається приблизно у 20 % пацієнтів. Анемія з рівнями гемоглобіну < 11 г/дл розвивається більш ніж у 2/3 пацієнтів з нормальними початковими показниками.

Лікування карбоплатином може бути продовжено лише тоді, коли кількість тромбоцитів становить 100 × 10⁹/л, а лейкоцитів — 4 × 10⁹/л. Якщо ж кількість клітин менше цих рівнів, необхідно припиняти терапію до відновлення нормальних показників (зазвичай через 5-6 тижнів). У тяжких випадках може бути необхідною підтримуюча трансфузійна терапія. Щоб уникнути глибокої мієлосупресії, повторні курси лікування карбоплатином не слід проводити раніше ніж через 4 тижні.

З боку імунної системи: поширені — як і інші препарати, що містять платину, карбоплатин може   спричиняти   алергічні   реакції,   зокрема  еритематозні   висипання,   свербіж і пропасницю. У таких випадках призначають відповідне підтримуюче лікування; рідко поширені — анафілактичні реакції, в тому числі анафілактичний шок, бронхоспазм, тахікардія, набряк обличчя.

Метаболічні розлади: рідко поширені — анорексія.

З боку нервової системи: поширені — периферична нейропатія розвивається у 4 % пацієнтів. У більшості з цих хворих симптоми нейротоксичного ураження обмежуються парестезією і зниженням глибоких сухожильних рефлексів. Парестезія, наявна до початку терапії карбоплатином (зокрема спричинена попередньою терапією цисплатином), може посилюватися у процесі лікування карбоплатином. Можлива зміна смакових відчуттів. Можливі галюцинації, тривога і жахи; дуже рідко поширені — інсульт. Зміни з боку нервової системи (5 %), астенія, судомний синдром.

З боку органів зору: рідко поширені — випадки тимчасового порушення зору, іноді аж до транзиторної втрати зору, на тлі терапії із застосуванням препаратів платини. Найчастіше такі випадки спостерігаються на тлі терапії із застосуванням високих доз препарату, при лікуванні пацієнтів з ушкодженими функціями нирок; дуже рідко поширені — втрата зору.

З боку органів слуху: дуже поширені — субклінічне зниження гостроти слуху (виходячи з результатів аудіологічних обстежень) у діапазоні високих частот (4000-8000 Гц) відзначається у 15 % пацієнтів. Однак клінічні симптоми, переважно шум у вухах, спостерігаються лише в  1 % хворих. При лікуванні карбоплатином пацієнтів зі зниженою гостротою слуху внаслідок лікування цисплатином їх слух може ще погіршитися; рідко поширені — втрата слуху.

З боку серцевої системи: дуже рідко — серцева недостатність, аритмія. Цереброваскулярні порушення.

З боку судинної системи: непоширені — геморагічні ускладнення (зазвичай нетяжкі);

рідко поширені — явища емболії. Гіпотензія.

З боку дихальної системи: кашель, задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже поширені — нудота без блювання спостерігається приблизно у 15 % пацієнтів. Блювання відзначається більш ніж у половини пацієнтів (приблизно у 20 %  із них — тяжке блювання). Зазначені симптоми зазвичай минають протягом 24 годин після введення карбоплатину. Вони можуть бути послаблені за допомогою антиеметиків. Приблизно у 20 % хворих нудота і блювання не виникають. Абдомінальний біль, діарея, запор або зменшення маси тіла виникають у  6 % і 4 % пацієнтів відповідно; поширені — мукозити, стоматити, запалення стравоходу. Шлунково-кишкові кровотечі, порушення функції печінки (ступінь тяжкості зростає при метастатичному ураженні).

З боку шкіри та її придатків: поширені — алопеція; рідко поширені — еритема, висипи, свербіж, кропив’янка.

З боку м’язово-скелетної системи і сполучної тканини: поширені — астенія.

З боку сечостатевої системи: дуже поширені — нефротоксичні ефекти зазвичай не вимагають запобіжних заходів на зразок гідратації великим об’ємом рідини або форсованого діурезу. При терапії карбоплатином можливе підвищення рівнів сечовини і креатиніну в сироватці крові, а також зниження кліренсу креатиніну нижче 60 мл/хв, що свідчить про порушення функції нирок. Частота і тяжкість нефротоксичних уражень може бути більшою серед пацієнтів з наявними порушеннями функції нирок. Точно не з’ясовано, чи може відповідна гідратація запобігти таким ефектам. При значних відхиленнях результатів ниркових тестів необхідно знижувати дози або припиняти терапію карбоплатином. Гіперурикемія спостерігається приблизно у 25 % пацієнтів. Для зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці крові можна застосовувати алопуринол; рідко поширені — гемолітично-уремічний синдром. Були зафіксовані випадки гематурії і появи набряків. Болісне, утруднене сечовипускання. Аменорея, азоспермія.

Загальні порушення: поширені — озноб і пропасниця, головний біль, гіпертермія.

Реакції у місці введення: дуже поширені — больовий синдром; рідко поширені — екстравазація; дуже рідко поширені — некроз внаслідок екстравазації.