Хіксозид порошок, 100мг/250мг, 350мл

в 1 флаконе: гидроксиметилхиноксалиндиоксид - 100 мг; изониазид - 250 мг.

Пориста маса світло-жовтого кольору із зеленуватим відтінком неоднорідного забарвлення.

Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньоплеврального введення та інгаляцій.

Тротивотуберкульозні засоби.

ATX код: J04AC51.

Хіксозид є комбінацією двох препаратів: антибактеріального засобу гідроксиметилхіноксаліндіоксиду і протитуберкульозного препарату ізоніазиду.

Гідроксиметилхіноксаліндіоксид – антибактеріальний бактерицидний препарат широкого спектру дії. Активний щодо Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniae, Escherichia coli, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei, Salmonella spp., Staphylococcus spp., Streptococcus. Діє на штами бактерій, стійких до інших протимікробних лікарських засобів, включаючи антибіотики.

Можливий розвиток лікарської стійкості бактерій.

Ізоніазид – протитуберкульозний засіб; діє бактеріостатично. Є проліками - мікобактеріальна каталаза-перокендаза метаболізує ізоніазид до активного метаболіту, який, зв'язуючись з еноіл-(ацил-переносить білок)-редуктазою синтази жирних кислот II; порушує перетворення дельта 2-ненасичених жирних кислот на міколеву кислоту. Остання є жирною кислотою з розгалуженим ланцюгом, яка, з'єднуючись з арабіногалактаном (полісахарид), бере участь в утворенні компонентів клітинної стінки Mycobacterium tuberculosis. Ізоніазид також є інгібітором мікобактеріальної каталази-пероксидази, що знижує захист мікроорганізму проти активних форм кисню та пероксиду водню.

Ізоніазид також активний щодо невеликої кількості штамів Mycobacterium kansasii (при інфекціях, викликаних цим збудником, перед початком лікування необхідно визначати чутливість до ізоніазиду).

Протитуберкульозна активність комбінації гідроксиметилхіноксаліндіоксид + ізоніазид перевищує активність ізоніазиду в середньому в 5 разів, як щодо чутливих, так і стійких до протитуберкульозних препаратів мікобактерій туберкульозу.

Всмоктування

Ізоніазид не впливає на біодоступність гідроксиметилхіноксаліндіоксиду. Гідроксиметилхіноксаліндіоксид при комбінованому застосуванні з ізоніазидом підвищує біодоступність останнього: у присутності гідроксиметилхіноксаліндіоксиду вміст у крові ізоніазиду знижується за рахунок швидшого його проникнення в тканини.

Розподіл

Добре розподіляється по всьому організму, проникаючи у всі тканини та рідини, включаючи цереброспінальну, плевральну, асцитичну; високі концентрації створюються в легеневій тканині, нирках, печінці, м'язах, слині та мокротинні. Проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко.

Метаболізм

Ізоніазид метаболізується у печінці шляхом ацетилювання з утворенням неактивних продуктів. У печінці ацетилюється N-ацетилтрансферазою з утворенням N-ацетилізоніазиду, який потім перетворюється на ізонікотинову кислоту і моноацетилгідразин, що надає гепатотоксичну дію шляхом утворення системою цитохрому Р450 при N-гідроксилуванні активного проміжного метаболіту. Швидкість ацетилювання генетично детермінована; у людей з повільним ацетилюванням мало N-ацетилтрансферази. Індуктор ізоферменту CYP2E1.

Виведення

Ізоніазид виводиться переважно нирками: протягом 24 годин виводиться 75-95% препарату, переважно у формі неактивних метаболітів - N-ацетилізоніазиду та ізонікотинової кислоти. При цьому у швидких ацетиляторів вміст N-ацетилізоніазиду становить 93%, а у повільних – не більше 63%. Невеликі кількості виводяться через кишківник. Препарат видаляється з крові під час гемодіалізу; 5 годин гемодіаліз дозволяє видалити з крові до 73% препарату. T1/2 для швидких ацетиляторів – 0.5-1.6 год; для повільних – 2-5 год.

Лечение лекарственно-чувствительных и лекарственно-резистентных форм туберкулеза легких и плевры в составе комплексной терапии:

• фиброзно-кавернозного туберкулеза;
• туберкулеза бронхов;
• бронхиальных свищей;
• туберкулезной эмпиемы.

• Захворювання ЦНС (в т.ч. епілепсія, схильність до судомних нападів – ризик почастішання нападів);
• гостра серцева недостатність;
• недостатність функції надниркових залоз;
• вагітність;
• період лактації;
• діти віком до 18 років;
• підвищена чутливість до гідроксиметилхіноксаліндіоксиду та ізоніазиду.

З обережністю: печінкова недостатність, лікарський гепатит.

Основні види взаємодії наведені для ізоніазиду, що входить до складу.

Фармакодинамічний: при поєднанні ізоніазиду з піразинамідом, рифампіцином, етамбутолом та аміноглікозидами підвищується антимікробна активність щодо МБТ.

Циклосерин та дисульфірам посилюють несприятливі центральні ефекти ізоніазиду.

З обережністю слід комбінувати з потенційно нейро-, гепато- та нефротоксичними лікарськими засобами через ризик посилення побічної дії.

Поєднання з піридоксином знижує небезпеку розвитку периферичних невритів.

Фармакокінетичне: при комбінуванні з парацетамолом зростає гепатото- та нефротоксичність; ізоніазид індукує систему цитохрому Р450, внаслідок чого зростає метаболізм парацетамолу до токсичних продуктів.

Етанол підвищує гепатотоксичність ізоніазиду та прискорює його метаболізм.

Знижує метаболізм теофіліну, що може призвести до підвищення його концентрації у крові.

Знижує метаболічні перетворення та підвищує концентрацію в крові алфентанілу.

Циклосерин та дисульфірам посилюють несприятливі центральні ефекти ізоніазиду.

Підвищує гепатотоксичність рифампіцину.

Посилює дію похідних кумарину та індандіону, бензодіазепінів, карбамазепіну, теофіліну, оскільки знижує їх метаболізм за рахунок активації ізоферментів цитохрому Р450.

ГКС прискорюють метаболізм у печінці та знижують активні концентрації в крові.

Пригнічує метаболізм фенітоїну, що призводить до підвищення його концентрації в крові та посилення токсичного ефекту (може знадобитися корекція режиму дозування фенітоїну, особливо у хворих з повільним ацетилюванням ізоніазиду); слід враховувати при призначенні як протисудомний засіб при передозуванні ізоніазидом.

Антацидні препарати (особливо містять алміній) уповільнюють всмоктування і знижують концентрацію ізоніазиду в крові (антациди слід приймати не раніше ніж через 1 год після прийому ізоніазиду).

При одночасному застосуванні з енфлураном ізоніазид може збільшувати утворення неорганічного фтористого метаболіту, що має нефротоксичну дію.

При сумісному прийомі з рифампіцином знижує концентрацію кетоконазолу в крові.

Підвищує концентрацію вальпроєвої кислоти в крові (необхідний контроль концентрації вальпроєвої кислоти; може знадобитися корекція режиму дозування).

Для уповільнення розвитку мікробної стійкості призначають разом із іншими протитуберкульозними лікарськими засобами.

У зв'язку з різною швидкістю метаболізму перед застосуванням ізоніазиду доцільно визначати швидкість його інактивації (за динамікою вмісту крові та сечі). У швидких ацетиляторів ізоніазид застосовують у вищих дозах.

При ризик розвитку периферичного невриту (пацієнти старше 65 років, супутній цукровий діабет, вагітність, хронічна ниркова недостатність, алкоголізм, гіповітаміноз В6 внаслідок неповноцінного харчування, супутньої протисудомної терапії) рекомендується призначення 10-25 мг на добу піридоксину.

Під час лікування слід уникати вживання сиру (особливо швейцарського чи чеширського), риби (особливо тунця, сардин), оскільки при одночасному вживанні їх з ізоніазидом можливе виникнення реакцій (гіперемія шкіри, свербіж, відчуття жару чи холоду, серцебиття, підвищене потовиділення, озно головний біль, запаморочення), пов'язаних з пригніченням активності МАО і діаміноксидази і призводять до порушення метаболізму тираміну та гістаміну, що містяться в рибі та сирі.

Слід мати на увазі, що ізоніазид може викликати гіперглікемію з вторинною глюкозурією; тести з відновленням міді можуть бути хибнопозитивними; на ферментні випробування на глюкозу препарат не впливає.

Застосування при порушеннях функції печінки

З обережністю: печінкова недостатність, лікарський гепатит.

Застосування при порушеннях функції нирок

При ризик розвитку периферичного невриту (хронічна ниркова недостатність) рекомендується призначення 10-25 мг на добу піридоксину.

Застосування у пацієнтів похилого віку

При ризик розвитку периферичного невриту (пацієнти старше 65 років) рекомендується призначення 10-25 мг на добу піридоксину.

Препарат протипоказаний при вагітності та в період лактації.

Режим дозування

Внутрішньоплеврально, інгаляційно. Вміст флакона перед введенням розчиняють у воді для ін'єкцій (10мл). Інгаляції проводять із використанням інгалятора.

Внутрішньоплеврально (хворі на емпієму плевральної порожнини): пацієнтам з масою тіла до 40 кг - 2 мл, 40-50 кг - 8 мл, при масі 60 кг і більше - 10 мл. Препарат вводять 1 раз на добу, після їди.

Інгаляційно: пацієнтам з масою тіла 30-40 кг – 5 мл, 40-50 кг – 8 мл, 60 кг та більше – 10 мл. Препарат вводять щодня, 1 раз на добу, після їди.

Тривалість курсу лікування – 16-21 день.

Додатково при обох способах введення призначається ізоніазид (всередину або внутрішньовенно добову дозу 10 мг/кг), піридоксин (вітамін В6) 30 мг 2 рази на добу після їди. Призначення інших протитуберкульозних препаратів залежить від характеру туберкульозного процесу та характеру лікарської стійкості.

Протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років.

Випадки передозування не описані.

З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, гіпертермія, безсоння.

З боку системи травлення: нудота, гастралгія.

Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, гіпертермія, артралгія.

Місцеві реакції: подразнення у місці ін'єкції.

3 роки. Не використовувати пізніше терміну вказаного на упаковці.

Препарат хранить в защищенном от света и недоступном для детей месте, при температуре не выше 8°С.

Флакон із темного скла 350 мл у картонній коробці.

По рецепту.

ФЕРМЕНТ ФИРМА, ООО (Россия).