Пігулки Лівобакт 500 мг №10

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЛЕВОБАКТ  
(LEVOBACT)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить левофлокса цину гемі гідрату еквівалентно левофлокса цину 500 мг або 750 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк, гіпромелоза, заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь.

Лікарська форма.   Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. 

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТС  J01MA12.

Клінічні характеристики.

Показання.  Інфекції легкого та середнього ступеню тяжкості, спричинені чутливими до левофлокса цину мікро організмами: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; не госпітальна пневмонія; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит; інфекції шкіри та м’яких тканин; септицемія/бактеріємія; інтраабдомінальні інфекції; простатит.

Протипоказання.

• Гіпер чутливість до левофлокса цину або інших фторхінолонів чи до будь-якого з допоміжних компонентів препарату; епілепсія;

• захворювання/ушкодження сухожиль, пов’язані з застосуванням фторхінолонів в анамнезі; вагітність, період годування груддю; дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози. 

Левобакт у таблетках призначають один або два рази на день. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції і чутливості збудника.

Тривалість лікування варіюється залежно від перебігу захворювання (див. таблицю).

У відповідності до загальних правил антибіотико терапії прийом препарату необхідно продовжувати   протягом мінімум 48-72 годин після нормалізації температури і усунення симптомів захворювання.

Левобакт у таблетках потрібно ковтати не розжовуючи разом із відповідною кількістю рідини. З метою регуляції дози препарату таблетки можуть бути розділені по лінії розлому. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі. Левобакт слід приймати не пізніше, ніж за 2 години до або не раніше, ніж через 2 години після препаратів, що містять солі заліза, антацидів, сукралфату, оскільки одночасний прийом цих препаратів може зменшувати абсорбцію левофлокса цину.

Можна визначити наступні рекомендації стосовно дозування препарату Левобакт:

Дозування у пацієнтів із нормальною функцією нирок

(кліренс креатині ну >50мл/хв)

Показання	Денна доза (відповідно до тяжкості)	Тривалість лікування
Гострий синусит	500 мг (до 750 мг) 1 раз на добу	10-14 днів
Загострення хронічного бронхіту	250–500 мг (до 750 мг) 1 раз на добу	7-10 днів
Не госпітальна пневмонія	500-1000   мг 1-2 рази на добу	7-14 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит	250 мг 1 раз на добу	7-10 днів
Простатит	500 мг (до 750   мг) 1 раз на добу	28 днів
Інфекції шкіри та м’яких тканин	500–1000 мг 1-2 рази на добу	7-14 днів

Дозування у пацієнтів із погірш енною нирковою функцією (кліренс креатині ну 50мл/хв)

Кліренс креатині ну	Дозування
50-20 мл/хв	Перша доза: 250 мг далі: 125 мг/24 години	Перша доза: 500   мг далі: 250 мг/24 години	Перша доза: 500   мг далі:  250 мг/12 годин
19-10 мл/хв	Перша доза: 250 мг далі: 125 мг/48 годин	Перша доза: 500   мг далі: 125 мг/24 години	Перша доза: 500   мг далі:  125 мг/12 годин
< 10 мл/хв (у тому числі гемодіаліз і ХАПД)1	Перша доза: 250 мг далі: 125 мг/48 годин	Перша доза: 500   мг далі: 125 мг/24 години	Перша доза: 500   мг далі: 125 мг/24 години

¹ Після сеансу гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) вводити додаткову дозу препарату не потрібно.

Дозування для пацієнтів зі зниженою функцією печінки. Зміна дозування левофлокса цину не потрібна, оскільки препарат не метаболізується в печінці і екскретується переважно нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку: Зміна дозування не потрібна, крім випадків зниження функції нирок.

Побічні реакції.

Використовувалась наступна оцінка частоти виникнення побічних ефектів:
Дуже часто:	більше 10 %
Часто:	від 1 % до 10 %
Іноді:	від 0,1 % до 1 %
Рідко:	від 0,01 % до 0,1 %
Украй рідко:	менше 0,01 %
Окремі випадки:
Алергічні реакції:
Інколи:	Свербіж, висипи.
Рідко:	Кропив'янка, бронхоспазм/диспное.
Украй рідко:	Ангіо невротичний набряк, артеріальна гіпотензія, фото сенсибілізація.
Окремі випадки:	Тяжкі бульозні дерматози (наприклад, синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроз (синдром Лайєлла) і ексудативна мультиформна еритема.
Алергічні, анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після першої дози препарату.
Шлунково-кишковий тракт, метаболізм
Часто:	Нудота, пронос.
Іноді:	Анорексія, блювання, біль у шлунку, диспепсія.
Рідко:	Випорожнення з кров’ю, які в окремих випадках можуть вказувати на наявність у пацієнта ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт.
Украй рідко:	Гіпоглікемія, особливо у пацієнтів із цукровим діабетом.
Неврологічні реакції
Іноді:	Головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння.
Рідко:	Парестезія, тремор, дезорієнтація, судоми.
Украй рідко:	Гіпестезія, розлади зору та слуху, розлади нюху та смаку.
Психічні розлади
Рідко:	Неспокій, депресія, психотичні реакції, тривога.
Украй рідко:	Галюцинації, психотичні реакції з поведінкою, що є небезпечною для самого пацієнта, в тому числі суїцид альні ідеї або дії.
Серцево-судинні розлади
Рідко:	Тахікардія, артеріальна гіпотензія.
Украй рідко:	Колапс, подібний до шоку.
Окремі випадки:	Подовження інтервалу QT на ЕКГ.
Кістково-м’язова система
Рідко:	Артралгія, міалгія, розлади сухо жильного апарату, в тому числі тендиніт.
Украй рідко:	Розрив сухожиль (наприклад, ахіллового сухожилля): цей побічний ефект може виникати протягом перших 48 годин після початку терапії і може бути білатеральним. М’язова слабкість, яка має істотне значення у пацієнтів із міастенією.
Окремі випадки:	Рабдоміоліз.
Функція печінки, нирок
Часто:	Підвищення рівнів печінкових ферментів (наприклад АЛТ/ АСТ).
Іноді:	Підвищення рівня білірубіну, підвищення рівня креатині ну в сироватці крові.
Украй рідко:	Гепатит, гостра ниркова недостатність (наприклад у зв’язку з інтерстиціальним нефритом).
Кров
Іноді:	Еозинофілі я, лейкопенія.
Рідко:	Нейтропенія, тромбоцит опенія.
Украй рідко:	Агранулоцит оз.
Окремі випадки:	Гемолітична анемія, панцитопенія.
Інші:
Інколи:	Астенія, розвиток суперінфекцій, кандидоз
Украй рідко:	Алергічний пневмоніт, гарячка.

До інших побічних ефектів застосування фторхінолонів відносяться:

• екстра пірамідні симптоми та розлади координації,

• васкуліт, визваний реакцією гіпер чутливості,

• атаки порфірії у хворих на порфірію.

Передозування. 

Найважливішими симптомами гострого передозування є симптоми з боку центральної нервової системи, такі як дезорієнтація, запаморочення, втрата/сплутаність свідомості, епілептичні напади, подовження інтервалу QT на ЕКГ і реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та ерозії слизових оболонок.

У випадку передозування необхідно прийняти відповідні терапевтичні міри. У зв’язку з вірогідністю пролонгації інтервалу QT потрібно проводити постійний ЕКГ-моніторинг. Для захисту слизових оболонок слід застосовувати антацидні препарати.

Застосування гемодіалізу, перитонеального діалізу і хронічного амбулаторного перитонеального діалізу з метою виведення з організму левофлокса цину є неефективним. Специфічного антидоту левофлокса цину не існує.

Застосування у період вагітності або у період годування груддю.

У зв’язку з відсутністю досліджень застосування препарату у вагітних жінок та жінок, які годують груддю, а також внаслідок ризику ураження фторхінолонами хрящів, що несуть навантаження в організмі, який росте, підтвердженого експериментально, препарат Левобакт   застосовувати не можна.

Особливості застосування.

У найтяжчих випадках пневмококової пневмонії терапія препаратом Левобакт не може бути оптимальною. Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Тендиніт та розриви сухожиль: У поодиноких випадках можливий розвиток тендиніту. Найчастіше запалення вражає ахіллове сухожилля і може призвести до розриву останнього. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищується у пацієнтів літнього віку і пацієнтів, що застосовують кортикостероїди. Якщо є підозра на тендиніт, лікування препаратом Левобакт необхідно припинити і прийняти відповідні заходи щодо лікування останнього (наприклад, іммобілізація).

Захворювання, пов’язані з Clostridium difficile: Виникнення діареї, особливо тяжкої персистуючої та/або з домішком крові, під час або після проведення терапії препаратом Левобакт, може бути симптомом захворювання, пов’язаним з Clostridium difficile, найтяжчою формою якого є псевдомембранозний ентероколіт. Якщо є підозра на псевдомембранозний ентероколіт, терапію препаратом Левобакт необхідно негайно припинити і почати проводити специфічну терапію (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). У подібній ситуації застосування препаратів, що інгібують перистальтику, протипоказано.

Пацієнти схильні до епілепсії: Левобакт протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі і, як інші фторхінолони, повинен з крайньою обережністю застосовуватись пацієнтами, схильними до судомних нападів. Наприклад, пацієнти з раніше існуючими ураженнями центральної нервової системи, які приймають фенбуфен і подібні до нього не стероїдні протизапальні препарати або препарати, що знижують церебральний судомний поріг, наприклад, теофілін.

Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази: У пацієнтів із латентним або клінічно вираженим дефектом фермента глюкозо-6-фосфатдегідрогенази левофлоксацин слід застосовувати з обережністю у зв’язку зі схильністю таких пацієнтів до гемолітичних реакцій.

Пацієнти з погірш енною функцією нирок: Оскільки левофлоксацин переважно екскретується нирками, дозування препарату Левобакт потребує корекції у пацієнтів зі зниженною функцією нирок.

Запобігання фото сенсибілізації: Не зважаючи на те, що розвиток фото сенсибілізації під час прийому левофлокса цину є вкрай поодиноким явищем, пацієнтам, які приймають препарат, не рекомендується без крайньої необхідності   піддавати себе впливу сильного сонячного світла або штучного ультрафіолетового опромінення (ультрафіолетові лампи, солярій) з метою попередження фото сенсибілізації.

Пацієнти, які приймають антагоністи вітаміну К: У зв’язку з вірогідністю погіршення показників згортання крові (PT/INR)   та/або розвитку кровотечі у пацієнтів, які отримують препарат Левобакт у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарин), такі пацієнти потребують ретельного моніторингу показників коагуляції.

Психотичні реакції: У пацієнтів, які отримували фторхінолони, в тому числі левофлоксацин, були зазначені психотичні реакції. У поодиноких випадках подібні реакції прогресували до суїцидальних думок і поведінки уже після прийому першої дози препарату. У випадку появи подібних реакцій необхідно припинити терапію левофлоксацином і вжити відповідних заходів. Левофлоксацин слід із обережністю застосовувати пацієнтам із психічними захворюваннями.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або на роботу з іншими механізмами. 

Деякі побічні ефекти препарату (наприклад, запаморочення, сонливість, розлад зору) можуть негативно відбитися на здатності пацієнта концентрувати увагу та на реакції, що в свою чергу, може бути небезпечним в ситуаціях, при яких відповідні якості вкрай важливі (наприклад, керування автомобілем або робота з різноманітними механізмами).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Солі заліза, магній або алюміній, що містяться в антацидних препаратах.

При одночасному застосуванні левофлокса цину з препаратами, що містять солі заліза, магній- або алюміній-вмісними антацидними препаратами, його абсорбція може істотно зменшуватись. У зв’язку з цим, вищезазначені препарати не слід застосовувати пізніше ніж за 2 години до прийому таблеток препарату Левобакт   і раніше, ніж через 2 години після його прийому. Левобакт не взаємодіє з карбонатом кальцію.

Сукральфат: Біодоступність таблеток препарату Левобакт істотно знижується при одночасному застосуванні останнього з сукральфатом. Якщо існує необхідність супутньої терапії, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому препарату Левобакт.

Теофілін, фенбуфен або подібні не стероїдні протизапальні препарати.

При одночасному застосуванні фторхінолонів та теофіліну, не стероїдних протизапальних препаратів та інших засобів, що знижують церебральний конвульсивний поріг, можливе значне зниження останнього. Концентрації левофлокса цину при одночасному застосуванні його з фенбуфеном на 13% перевищує такі при ізольованому застосуванні препарату.

Пробенецид і циметидин. Пробенецид і циметидин спричиняють статистично достовірний вплив на елімінацію левофлокса цину. Кліренс левофлокса цину знижується на 24% під дією циметидину та на 34% під дією пробенециду. Це пов’язано зі здатністю обох препаратів блокувати тубулярну секрецію левофлокса цину в нефронах нирок. Левофлоксацин слід з обережністю застосовувати одночасно з препаратами, що впливають на тубулярну секрецію нефронів нирок (наприклад пробенецид та циметидин), особливо у пацієнтів із погіршеною функцією нирок.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні левофлокса цину та циклоспорину період напів виведення останнього збільшується на 33%.

Антагоністи вітамину К. У зв’язку з вірогідністю погіршення показників згортання крові (PT/INR) та/або розвитку кровотечі у пацієнтів, які приймають препарат Левобакт у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарин), ці пацієнти потребують ретельного моніторингу показників коагуляції.

Було проведено ряд клінічних фармакологічних досліджень з метою вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій між левофлоксацином та препаратами, що   найчастіше   призначаються у клініці. Фармакокінетика левофлокса цину не змінювалась у будь-якій клінічно значущій мірі при одночасному застосуванні з такими препаратами: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин, варфарин.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. 

Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб, що відноситься до класу фторхінолонів (АТС код J01MA) і являє собою S(-)-енантіомер рацемічної лікарської речовини офлокса цину. 

Як представник фторхінолонів, левофлоксацин має бактерицидну дію завдяки інгібуванню ферментів класу топоізомераз-ДНК-гірази і топоізомерази IV.

Попередньо NCCLS (Національний Комітет Клінічних та Лабораторних Стандартів США) рекомендує MIC ключові точки для застосування левофлокса цину, відокремивши при цьому сприйнятливих від середньо сприйнятливих мікро організмів і середньо сприйнятливих від резистентних мікро організмів: сприйнятливі мікро організми 2 мг/л, резистентні мікро організми 8 мг/л.

Антибактеріальний спектр. Вираженість резистентності може варіюватися залежно від географічного розташування і в часі, у зв’язку з чим при лікуванні тяжких інфекцій необхідно мати інформацію резистентності локальної мікрофлори. У зв’язку з цим наведена нижче інформація дає лише приблизну уяву про можливу сприйнятливість тих чи інших мікро організмів до левофлокса цину. Тут представлені тільки мікро організми, що мають клінічне значення для описаних вище показань щодо застосування препарату.

До препарату чутливі такі мікро організми:

Грам позитивні аероби: Enterococcus faecalis^,  Staphylococcus aureus methi-S, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus, групи C и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni-I/S/R, Streptococcus pyogenes.^.    

Грам негативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae,  Escherichia coli,  Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus para-influenzae,  Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae,  Moraxella catarrhalisβ+/β-, Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa,  Serratia marcescens.

Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus.

Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, H. pylori.

До дії препарату не постійно чутливі:

грам позитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R;

грам негативні аероби: Burkholderia cepacia.

Анаероби: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotamicron, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile.

До дії препарату резистентні:

Грам позитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1).

Як і інші фторхінолони, левофлоксацин неактивний щодо спірохет.

Інші відомості Основним механізмом виникнення резистентності є виникнення мутації gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Надбана резистентність до левофлокса цину була задокументована у 1997 році: S. pneumoniae Франція 1% H.influenzae: рідко. У зв’язку з особливостями механізму дії препарату в більшості випадків перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими класами антибіотиків не зазначається.

Фармакокінетика.

Абсорбція. При пероральному застосуванні левофлокса цину препарат швидко і практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті і досягає пікових плазмових концентрацій через 1 годину після введення. Абсолютна біодоступність препарату складає 100%. Левофлоксацин підпорядкований правилам лінійної фармакокінетики в діапазоні доз  50-600 мг. Їжа істотно не впливає на абсорбцію левофлокса цину.

Розподіл препарату. Приблизно 30-40% левофлокса цину зв’язується з білками плазми крові. При вживанні 500/750мг левофлокса цину раз у день протягом тривалого терміну відзначається незначна акумуляція препарату. При вживанні 500/750мг левофлокса цину двічі на день відзначається помірна але передбачувана акумуляція препарату. Стійка концентрація препарату у плазмі крові досягається на третю добу його застосування.

Проникнення препарату у тканини та рідини організму.

Максимальна концентрація левофлокса цину у слизовій оболонці бронхів та секреті епітеліальних оболонок після перорального пройому 500/750мг препарату складає 8,3 μ г/г и 10,8 μ г/мл відповідно. Ці концентрації досягаються приблизно через одну годину після прийому препарату.

Максимальна концентрація левофлокса цину у тканині легенів після перорального прийому 500/750мг препарату складає 11,3 μ г/г і досягається через 4-6 годин після прийому препарату. Концентрація препарату у тканині легенів послідовно перевищує його концентрацію в плазмі крові.

Максимальна концентрація левофлоксацина в рідині, що міститься у пухирях, складає близько 4,0 і 6,7 μ г/мл і досягається через 2-4 години після трьох днів прийому препарату у дозі 500/750 мг один або два рази на день відповідно.

Левофлоксацин погано проникає в цереброспінальну рідину.

Після прийому 500/750мг   левофлокса цину раз на день протягом трьох днів середні концентрації препарату в тканині передміхурової залози складають 8,7 μ г/г, 8,2 μ г/г та 2,0 μ г/г відповідно через 2 години, 6 годин. та 24години; співвідношення концентрації препарату у тканині передміхурової залози та у плазмі крові складає в середньому 1,84.

Середні концентрації препарату в сечі через 8-12 годин після разового прийому 150 мг, 300 мг, 500 мг левофлокса цину складали 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.  

Метаболізм препарату. Левофлоксацин метаболізується в незначній кількості, при цьому метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин-N-оксид. Ці метаболіти складають менш ніж 5% кількості препарату, що екскретується з сечею. Левофлоксацин є стерео хімічно-стабільною речовиною і не піддається хіральній інверсії.

Елімінація препарату. Після перорального або внутрішньо венного введення левофлокса цину препарат виводиться відносно повільно з плазми крові (t_½: 6-8 годин). Екскреція препарату відбувається переважно нирками (> 85 % введеної дози).

Немає суттєвої різниці фармакокінетики левофлокса цину після внутрішньо венного і перорального введення, що свідчить про взаємозамінність цих способів введення препарату.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Фармакокінетика левофлокса цину змінюється при погіршенні функції нирок у пацієнта. Зі зниженням ниркової функції ниркова елімінація та кліренс препарату знижуються, а періоди напів виведення подовжуються, як указано в таблиці:

Clcr [мл/хв]	< 20	20-40	50-80
ClR [мл/хв]	13	26	57
t1/2 [год]	35	27	9

Пацієнти літнього віку. Істотних відмінностей фармакокінетики левофлокса цину у пацієнтів літнього віку не відмічалось, за винятком пацієнтів із диференційованим кліренсом креатині ну.

Статеві відмінності.   Аналіз застосування препарату у пацієнтів жіночої та чоловічої статі показав незначні статеві відмінності фармакокінетики левофлокса цину. Однак доказів клінічного значення цих статевих відмінностей фармакокінетики немає.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Довгасті таблетки, вкриті оболонкою з лінією розлому на одному боці, коричнево-рожевого кольору.

Умови зберігання. Зберігати при температурі до 25º С   у сухому, недоступному для дітей місці.

Категорія відпуску. За   рецептом.  

Виробник. Мікро Лабс Лімітед.

© Державний реєстр лікарських засобів України, 2020