Протизапальні препарати

Які бувають захворювання опорно-рухового апарату?

Опорно-руховий апарат є каркасом людини, несправність якого провокує хвороби інших органів та систем, знижує рухливість, а також загальну якість життя. Захворювання суглобів і хребта властиві як молодим, так і літнім людям, у групі ризику перебувають майже всі верстви населення.

На сьогодні захворювання опорно-рухового апарату настільки поширилися в популяції, що вийшли на друге місце за кількістю звертань до лікаря після захворювань органів дихання (ГРВІ, ГРЗ, грип).

Захворювання опорно-рухового апарату

Існує велика кількість різновидів, а також підвидів порушень та захворювань опорно-рухового апарату, спричинених різними причинами.

1. Рахіт — це група захворювань у дитячому віці, пов'язана з недостатнім надходженням вітаміну D або порушенням його всмоктування. Дане захворювання призводить до різних порушень обміну речовин, зокрема фосфорно-кальцієвого обміну, що спричиняє ураження багатьох органів і систем, але головним чином кісткового скелета. Рахіт, особливо його важка форма, що супроводжується серйозними кістковими деформаціями, зустрічається досить рідко.

2. Остеохондроз – це дегенеративне захворювання міжхребцевих дисків, що характеризується передчасним старінням кісткових та хрящових структур хребта. Процес остеохондрозу, як правило, обумовлений генетичними факторами, швидкість розвитку якого залежить від ендогенних (внутрішніх) чи екзогенних (зовнішніх) факторів. Остеохондроз розвивається в нормі відповідно до вікових дегенеративних незворотних змін у хребті. У поодиноких випадках це захворювання розвивається в підлітковому віці — це так званий юнацький остеохондроз.

3. Артроз (остеоартроз) – це хронічна руйнація хрящової тканини та інших суглобових структур. Найчастіші патологічні зміни артрозного характеру відбуваються в колінних та кульшових суглобах. При артрозі відбувається стирання та витончення хряща, при цьому головки кісток у зчленуваннях осідають, що призводить до деформації суглоба, що означає відсутність таких властивостей:

• захист кісток;
• амортизація під час руху;
• пружинні властивості у кінцівки.

4. Остеопороз — це процес, у якому руйнація кісткової тканини переважає її формуванням, що зумовлює формуванню пор, тобто зменшення щільності кісток до можливих переломів. Відмінною рисою остеопорозу є відсутність будь-яких симптомів та проявів протягом кількох років і навіть десятиліть.

5. Подагра — це запальне захворювання, пов'язане з порушенням обміну речовин, при якому підвищується концентрація сечової кислоти в крові, кристали якої осідають на суглобах та ниркових канальцях. Залежно від того, в який орган або тканину осідають солі сечової кислоти, залежить міра ураження, прояви та болю.

6. Бурсит — це захворювання, яке характеризується запаленням суглобової сумки та скупченням у ній серозного або гнійного ексудату. Синовіальна сумка виконує функцію захисту суглобів від надмірних навантажень та тиску. Найчастіше бурсит має гострий характер, стрімко виникаючі.

7. Ревматизм або гостра ревматична лихоманка — це запальне захворювання сполучної тканини, збудником якого є стрептокок — бактерія, яка живе в основному в дихальних шляхах. Небезпечне захворювання тим, що може призвести до набутого пороку серця.

8. Артрит — це системне захворювання, що виявляється запаленням суглобів, яке може бути як самостійним, так і симптомом при низці захворювань, наприклад, ревматизмі.

9. Ревматоїдний артрит – це хронічне запальне аутоімунне захворювання сполучної тканини, що найчастіше вражає суглоби, але може й інші органи, наприклад, серце, легені чи нервову систему.

Причини захворювань опорно-рухового апарату

З розвитком урбанізації хвороби опорно-рухової системи поширюються дедалі ширше. Це дає підстави припускати, що стан м'язів, кісток і зв'язок значний вплив надає екологія, малорухливий спосіб життя і специфіка професійної діяльності.

Тим не менш, патології опорно-рухового апарату мають набагато більше причин, ніж може здатися на перший момент. Кожне захворювання даного відділу має власну причину виникнення, проте існують загальні чинники, здатні вплинути виникнення подібних патологій. Причини захворювань опорно-рухової системи класифікуються на патологічні та фізичні.

До патологічних факторів відносяться:

• аутоімунні захворювання;
• пошкодження центральної чи периферичної нервової системи;
• запальні захворювання;
• гормональні порушення чи захворювання;
• ускладнення після інфекційних захворювань;
• порушення обміну речовин.

Фізичні причини порушень та захворювань опорно-рухової системи є не менш різноманітними, ніж патологічні, наприклад:

• вікові зміни;
• перенесені травми;
• сидяча робота;
• надлишкова маса тіла;
• відсутність чи нестача фізичної активності;
• шкідливі звички (куріння, алкоголь, наркотики);
• період вагітності;
• невірно підібране взуття;
• спортивні травми;
• спадковість.

Хвороби опорно-рухового апарату: які симптоми?

Прояви того чи іншого захворювання опорно-рухового апарату мають як загальні симптоми, так і індивідуальні, характерні для певної хвороби або порушення. Загальним і основним симптомом хвороб опорно-рухового апарату є біль і больовий синдром. Залежно від локалізації та виду захворювання біль зосереджується у м'язах, хребті або суглобах, а також може бути змішаним. Крім болю загальні симптоми хвороб опорно-рухової системи апарату включають такі прояви:

• набряклість;
• запалення;
• гарячковий стан;
• ранкова скутість у рухах;
• обмеження рухливості;
• локальна гіпотрофія м'язів;
• м'язова слабкість;
• швидка поява втоми;
• оніміння пальців чи кінцівок, зниження тактильної чутливості.

Протизапальні препарати при захворюваннях опорно-рухового апарату: що приймати?

Оскільки біль у суглобі найчастіше причина саме запалення, те й метою лікування насамперед виступає усунення чи зменшення цього стану. У цьому випадку препаратами вибору є група нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП). Нестероїдні протизапальні препарати вважаються однією з найпоширеніших груп знеболювальних медикаментів.

Запалення та біль викликані виробництвом протизапальних хімічних речовин – простагландинів. НПЗП у свою чергу працюють за рахунок зниження вироблення простагландинів, тим самим зменшуючи запалення та полегшуючи біль.

Усі нестероїдні протизапальні засоби працюють, пригнічуючи фермент циклооксигеназу (ЦОГ), що існує у трьох варіаціях. Оскільки форм даного ферменту кілька, то й різновиди НПЗП відповідно різні.

ЦОГ-1 — це фермент, що включається на початку запалення, присутній майже у всіх здорових тканинах і бере участь у синтезі фізіологічних простагландинів. ЦОГ-2 утворюється через кілька днів (а точніше 72 години) у вогнищі запалення.

Нестероїдні протизапальні препарати класифікуються на неселективні, селективні та високоселективні.

1. Неселективні НПЗП (Ібупрофен, Нурофен, Вольтарен, Діклак, Індометацин, Кетопрофен, Кетарол). До них відносяться ті засоби, які пригнічують переважно ЦОГ-1 та в невеликій мірі ЦОГ-2, тим самим порушуючи вироблення не лише патологічних простагландинів, що виробляються при запаленні, а й фізіологічних. Пригнічення фізіологічних простагландинів є мінусом цієї групи препаратів, оскільки вони мають більше побічних ефектів, а саме патологічну дію на шлунково-кишковий тракт.

2. Селективні НПЗП (Мелоксикам, Моваліс, Амілотекс, Артразан, Німесил, Німулід, Найз). Переважно пригнічують ЦОГ-2, не викликаючи побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, оскільки не впливають на фізіологічні простагландини.

3. Високоселективні НПЗП. До цих засобів відносяться препарати із загальною назвою — коксиби (Еторикоксиб, Аркоксія, Целебрекс, Династат). Дані препарати мають таку структуру, яка дозволяє потрапляти безпосередньо внутрішньо до ферменту ЦОГ-2.

У багатьох пацієнтів, побачивши такий перелік ліків, природним чином виникне розгубленість. Саме тому дуже важливо перед покупкою того чи іншого протизапального засобу звернутися до фахівця. Лікар повинен допомогти вибрати кожному пацієнту індивідуальний препарат, враховуючи різні фактори, наприклад:

• вік;
• хвороби, що супроводжують;
• різновид захворювання опорно-рухового апарату;
• наявність вагітності.

Також слід згадати про побічні ефекти НПЗП, оскільки, крім впливу на шлунково-кишковий тракт, дана група препаратів здатна впливати на серцево-судинну систему, підвищуючи артеріальний тиск. Абсолютно всі нестероїдні протизапальні препарати, незалежно від своєї селективності, пригнічують ЦОГ-2 тою чи іншою мірою, що є причиною затримки води, а також впливають на судини на судини. Тому при прийомі НПЗП, особливо у вигляді курсу, обов'язково слід контролювати тиск, бажано на початок застосування. Якщо тиск навіть до застосування цих препаратів нестабільний, необхідно про це обов'язково сказати лікарю.

Які протизапальні препарати можна вагітним та годуючим?

Всім відомо, що вагітним і жінкам, що годують, протипоказано безліч лікарських препаратів, оскільки вони можуть негативно впливати як на плід, так і перебіг всієї вагітності в цілому. Проте запалення чи біль, які є наслідком захворювання чи порушення опорно-рухової системи, здатні також патологічно позначитися на здоров'я майбутньої дитини.

Тривалий больовий синдром може призводити до тривоги та депресії, що може негативно позначитися на здоров'ї майбутньої мами. Також сильний больовий синдром може сприяти виділенню адреналіну та кортизолу (гормон стресу). Високе значення адреналіну в організмі вагітної жінки здатне призвести до підвищення тонусу матки та ризику передчасних пологів, а підвищена концентрація гормону стресу, у свою чергу, створює несприятливі умови для плода.

Нестероїдні протизапальні препарати

Щодо нестероїдних протизапальних препаратів під час вагітності слід знати, що їх прийом суворо протипоказаний на 3 триместрі вагітності, оскільки ці засоби здатні призвести до розвитку у плода даних патологій:
пневмокардіальне токсичне ураження (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
дисфункція нирок, що може прогресувати у нирковій недостатності з недостатнім розвитком маловодия.

У матері в кінці вагітності та новонародженого можливо:

• збільшення часу кровотечі; антиагрегаційний ефект, який може виникнути навіть при застосуванні дуже низьких доз;
• пригнічення скоротливої ​​діяльності матки, що призводить до затримок пологів.

НПЗП на 1 та 2 триместрах вагітності не слід приймати без крайньої потреби, використовуючи найменшу можливу дозу протягом найбільш короткого часу.

Препаратом вибору при вагітності зі списку НПЗП є Ібупрофен (Гофен, Імет, Нурофен, Ібупром). Цей препарат також не позбавлений патологічної дії під час вагітності, як і інші НПЗП, проте багато фахівців рекомендують саме його для короткочасного використання у мінімальних дозах. Його застосування також слід уникати на 3 триместрі.

Щодо грудного вигодовування Ібупрофен також є препаратом вибору серед НПЗП. Даний препарат був виявлений у грудному молоці у дуже низькій концентрації, внаслідок чого малоймовірно, він здатний негативно вплинути на немовля.

Кортикостероїди

Крім нестероїдних протизапальних засобів для лікування захворювань опорно-рухової системи, застосовуються також і стероїдні препарати або кортикостероїди. В основному для подібної терапії застосовують глюкокортикоїди — стероїдні гормони з підкласу кортикостероїдів, що виробляються корою надниркових залоз.

У порівнянні з НПЗП глюкокортикоїди застосовуються в більш рідкісних випадках, оскільки відрізняються більш вираженими побічними ефектами. Дана група препаратів застосовується в лікуванні багатьох ревматичних захворювань і служить основою терапії найбільш тяжких запальних хвороб, наприклад, системний червоний вовчак або ревматоїдний артрит.

 

 

Джерела

Musculoskeletal disorders / Healthline

Arthritis / NHS

Arthritis / Healthline

Osteoarthritis versus arthritis: what's the difference? / Healthline

Osteoporosis / NHS

What do you want to know about osteoporosis? / Healthline