Які бувають захворювання вух?

Захворювання вух — це група хвороб, що торкаються зовнішнього, середнього або внутрішнього вуха. Також як патології інших органів та систем, захворювання вух класифікуються за ступенем тяжкості на гострі та хронічні, а по причині виникнення – на інфекційні та неінфекційні.

Захворювання вух

1. Хвороба Меньєра – негнійне запалення внутрішнього вуха, що характеризується підвищенням внутрішньовушного тиску. Основні симптоми даного захворювання включають:

тінітус (дзвін у вухах);
запаморочення;
порушення рівноваги;
вегетативні прояви;
приглухуватість.

Справжні причини хвороби Меньєра невідомі, проте фахівці вважають, що вона може бути спричинена такими факторами:

зміна рідини у трубках внутрішнього вуха;
аутоімунні захворювання;
алергія;
генетична схильність.

2. Отит — це запалення, яке локалізується у певному відділі вуха. Розрізняють зовнішній, середній отит, і навіть лабіринтит. Для визначення різновидів отиту слід з'ясувати його анатомічну будову. Вухо людини ділиться на 3 відділи: зовнішнє, середнє та внутрішнє.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини та слухового проходу. Завданням цього відділу є проведення звукової хвилі. Після барабанної перетинки слідує середнє вухо. Воно межує із зовнішнім за допомогою барабанної перетинки. Даний відділ складається з барабанної порожнини, слухової євстахієвої труби та осередків соскоподібного відростка. Внутрішнє вухо складається з кісткового та перетинчастого лабіринтів. У равлику (передній відділ перетинчастого лабіринту) розташовуються нервові рецептори, які вловлюють звукову хвилю, передають її на слуховий нерв, який надсилає інформацію до слухового центру головного мозку.

Щодо локалізації та анатомічних особливостей отит класифікують на зовнішній, середній та внутрішній.

Зовнішній отит — це стан, що викликає запалення (почервоніння та набряк) зовнішнього слухового проходу. Дане захворювання також називають «вухом плавця», тому що багаторазова дія води може зробити вушний канал більш вразливим для запалення.

Часто зовнішній отит виникає з таких причин:

травма вушної раковини;
розвиток фурункула у зовнішньому слуховому проході;
як ускладнення середнього отиту.

Середній отит — це запалення середнього вуха, є найпоширенішим видом захворювання як у дорослих, так і дітей. Також середній отит класифікують за швидкістю розвитку та тривалістю перебігу на гострий та хронічний.

Внутрішній отит чи лабіринтит також є наслідком середнього отиту. Це захворювання також називають ураженням органу рівноваги людини.

Згідно зі статистикою, кожна 10-а людина хоча б один раз переносила зовнішній отит. Запальні процеси у зовнішньому та середньому вусі з однаковою частотою діагностуються у чоловіків та жінок.

Діти хворіють на отит значно частіше, ніж дорослі. Медична наука стверджує, що у 80% дітей протягом перших трьох років життя хоч раз, але трапляється отит. У маленьких дітей слухова трубка широка, коротка і має горизонтальне положення, що полегшує шлях для інфекції. Дані анатомічні особливості роблять середнє вухо більш вразливим для потрапляння інфекції. Починаючи з 5-7 років отит утворюється вже рідше.

Дорослі також можуть хворіти на отит, однак у них він з'являється у вигляді ускладнення будь-якого захворювання.

Існує ряд причин виникнення отиту, проте головною причиною вважають проникнення інфекції в середнє вухо із запаленої носоглотки, а також травми вуха. Також він може виникати внаслідок перенесеної інфекції дихальних шляхів, яка поширилася на вуха. Коли трубка, що з'єднує середнє вухо з ковткою (євстахієвою трубою), заблокована, рідина накопичуватиметься за барабанною перетинкою. Бактерії часто розмножуються в рідині, викликаючи біль та інфекцію.

Крім перерахованих вище існують і такі причини отиту середнього вуха:

гострі респіраторні вірусні інфекції ГРВІ;
наявні аденоїди, поліпи носа або хронічний тонзиліт;
пухлиноподібні утворення носоглотки;
різкі стрибки атмосферного тиску – аероотит;
перепад тиску при зануренні глибоко під воду та сплитті;
ослаблення імунітету;
несформований імунітет у дітей.

Крім основних видів, виділяють також такі різновиди отитів:

дифузний — запалення поширюється на кістковий відділ, підшкірну жирову клітковину і часто на барабанну перетинку;
бульозний або вірусний — супроводжується утворенням буллів, невеликих кульок із рідиною;
адгезивний — внаслідок гострого або хронічного процесу супроводжується утворенням спайок барабанної порожнини;
алергічний – запалення середнього вуха на фоні реакції організму на подразнюючий фактор – алерген;
аероотит — запальне захворювання середнього вуха, яке виникає через різкі перепади барометричного тиску, наприклад коли людина різко змінює висоту в повітрі або під водою.

3. Отомікоз – це запалення середнього чи зовнішнього вуха, причиною якого є грибкова флора. Дане захворювання може протікати як самостійно, так і у поєднанні з бактеріальною інфекцією.

Симптоми отомікозу:

відчуття закладеності чи стороннього предмета у вусі;
почуття розпирання у вусі;
свербіж у вухах;
відчуття печіння у зовнішньому слуховому проході;
поява виділень із вуха з неприємним запахом;
лущення шкіри у вухах.

З появою отомікозу насамперед необхідні комфортні умови для розвитку необхідної грибкової культури. Ці умови створюють такі причини:

порушення чи недотримання гігієни вух;
сторонні тіла зовнішнього вуха (наприклад, сірчана пробка);
тривале використання вакуумних навушників або слухових апаратів
хронічний гнійний середній отит;
анатомічні особливості слухового проходу;
тривале застосування антибіотиків;
алергічні захворювання;
умови праці, що передбачають тривале перебування за умов підвищеної вологості чи запиленості.

4. Євстахіїт або тубоотит – це запальний процес, який розвивається та протікає в євстахієвій (слуховій) трубі, а також барабанній порожнині. Євстахіїт за відсутності лікування здатний переходити в хронічну форму викликаючи зниження гостроти слуху як тимчасово, так і на постійній основі.

Причини вушних хвороб

Існує безліч факторів, здатних спричинити до виникнення вушних захворювань, проте кожна хвороба може мати свою індивідуальну причину.

Виділяють такі причини захворювань вух:

запалення, спричинене різними мікроорганізмами (бактерії, віруси, грибки);
несприятливий вплив довкілля. Найпоширенішим фактором є переохолодження чи попадання вологи;
різні захворювання;
акустичні чи механічні травми;
алергени;
вплив деяких лікарських засобів.

Симптоми хвороб вух

Вушні захворювання, як правило, починаються швидко, виявляючись такими симптомами:

біль всередині вуха;
висока температура;
проблеми зі слухом;
виділення із вух;
шум, гул, дзвін, свист, писк, у вухах;
відчуття тиску чи розпирання всередині вуха;
свербіння та роздратування;
поява лусочок навколо або всередині раковини.

Прояв вушних захворювань у дітей можуть бути схожими з дорослими, проте у випадку, якщо дитина маленька, вона не може вказати на проблему. Внаслідок цього необхідно звернути увагу на зміну поведінки та загального самопочуття дитини.

Як лікувати вушні хвороби?

Лікування захворювань вух насамперед залежить від виду, а також ступеня тяжкості. Існує кілька видів лікування, що включають медикаментозні, фізіотерапевтичні та хірургічні методи.

Медикаментозні методи містять такі групи препаратів:

антибіотики (Ципрофарм, Ципронекс, Норфлоксацин, Нормакс, Цилоксан, Отофа, Аурідексан, Ципрофлоксофарм, Мірамідез) — при бактеріальних інфекціях зовнішнього та середнього вуха. Якщо гнійний отит, тобто бактеріальний, антибіотики призначаються практично завжди, оскільки в даному випадку іншої альтернативи лікування немає;
протизапальні препарати (Ототон, Отікаїн, Отіпакс, Колдісепт нано Сільвер, Отінум, Дроплекс) — місцеве симптоматичне лікування та знеболювання при захворюваннях середнього вуха;
антисептичні та дезінфікуючі засоби (Борна мазь, Борна кислота розчин, Окомістин);
судинозвужувальні краплі (Нафтизин, Галазолін, Санорин) — зменшують набряк у носових пазухах і слуховій трубі при болю у вусі перешкоджаючи можливому або вже подальшому розвитку отиту;
засоби, призначені для гігієни вух (Іаріклін спрей, А-Церумен, Ваксол спрей, Фітосвічки вушні, Деваксил).

Зверніть увагу! Ці лікарські групи, крім антибактеріальних препаратів, представлені виключно у місцевому вигляді. Антибіотики, залежно від показань лікаря, можуть призначатися системно. Тим не менш, необхідно знати, що при отитах дуже часто уражається барабанна перетинка, що є абсолютним протипоказанням до застосування місцевих препаратів. Це пов'язано з тим, що цей препарат, краплі або мазь, потраплять у вушну порожнину, призводячи до дуже серйозних наслідків. Саме тому, перш ніж лікар, згідно з оглядом скаже ціла барабанна перетинка чи ні, не слід нічого капати у вухо.

Фізіотерапевтичні процедури

Фізіотерапія – це застосування фізичних факторів із лікувальною метою. Фізичні чинники бувають різними, але переважно природні і преформовані. У разі вушних захворювань використовують переважно преформовані методи.

Лікарський електрофорез — введення лікарського препарату в патологічний осередок через шкіру та слизову оболонку за допомогою електричного струму.
Мікрохвильова терапія — лікувальна дія за допомогою змінного електромагнітного поля з частотою мікрохвиль, які збігаються з частотою коливань біологічних речовин в організмі людини.
Ультрафіолетове опромінення – застосовується для зняття запалення. Як правило, ультрафіолетовим випромінюванням впливають на барабанну перетинку або зовнішній слуховий прохід. Кількість опромінення залежить від тяжкості пацієнта. Чим більше він ослаблений, тим менша доза опромінення.

Оперативне втручання

У разі недостатнього впливу лікарських препаратів та фізіотерапії або посиленої стадії будь-якого захворювання, фахівці можуть призначити різні хірургічні втручання, наприклад:

тимпанотомія — операція, що проводиться при запальних захворюваннях середнього вуха для звільнення барабанної порожнини від гною та іншого ексудату;
мірінгопластика — це процедура, спрямована на закриття перфорації барабанної перетинки. Найчастіше при цьому використовують подібний матеріал, взятий зі слухового проходу;
тимпанопластика — це процедура відновлення перфорованої барабанної перетинки для поліпшення слуху.

Зверніть увагу! Також, з давніх-давен, прийнято ставити компрес на вухо при отиті. Насамперед, при отиті і вираженому болю у вусі, будь-який дотик чогось із вушною раковиною, навіть незначний вітер викликає посилення больових відчуттів. Тим не менш, сучасна медицина не вважає що будь-які компреси здатні впливати як на можливість ускладнень так і на терміни одужання і вважає їх лише симптоматичним засобом.

Чим лікують грибкові захворювання вух?

Грибковий отит або отомікоз є найчастішим захворюванням, яке спричиняють грибки. Отомікоз проявляється ураженням зовнішнього слухового проходу різними формами грибків, що призводять до запалення. Отомікоз також вражає такі фрагменти вуха:

вушна раковина;
стінки зовнішнього слухового проходу;
барабанна перетинка;
барабанна порожнина;
післяопераційна порожнина.

Найчастіше грибковий отит викликають такі різновиди грибів:

Aspergillus;
Penicillium;
Rhizopus;
Candida.

Деякі з перерахованих вище різновидів здатні жити на поверхні шкіри людини, не викликаючи проблем зі здоров'ям, однак у разі виникнення певних умов здатні почати активно розмножуватися і викликати запальні реакції шкіри.

Лікування отомікозу

Очищення зовнішнього слухового проходу шляхом видалення епітеліальних та грибкових мас, що прискорює одужання перед медикаментозним лікуванням
Медикаментозна терапія передбачає використання наступних лікарських препаратів:

місцеві протигрибкові препарати (краплі) — дозування, режим використання та тривалість лікування визначає лікар, ґрунтуючись на активності та поширеності запального процесу;
системні протигрибкові препарати.

Також. для прискорення терапії необхідно обмежити або виключити фактори, які здатні вплинути на розвиток отомікозу, наприклад, плавання чи робота у вологих приміщеннях. Крім цього, слід провести корекцію супутніх захворювань (алергія, цукровий діабет).

Профілактика вушних захворювань

Багато людей навіть не замислюються про те, що роками неправильно чистять і загалом доглядають слухові ходи. Насправді ця помилка може призвести до найрізноманітніших наслідків:

формування сірчаних пробок;
запалення шкіри слухових ходів;
формування зовнішнього отиту.

Більшість пацієнтів помилково вважають, що вуха можна чистити ватними паличками, проте це не правильно. У принципі вухо є органом, що самоочищається, і влаштовано таким чином, що сірка поступово самостійно виходить із слухового ходу разом з жувальними рухами, при розмові, пережовуванні їжі або прийомі душу. Ватні палички у свою чергу формують сірчані пробки, утрамбовуючи їх у вухо і призводячи до його більшого забруднення.

Спочатку людина не помічає, що у вухах багато сірки, оскільки вона пропускає звук, проте згодом це може погіршувати слух, а також призводити до запалення внаслідок сильного тиску на слухові ходи зсередини.

Вушна сірка має захисні властивості, вона захищає шкіру слухових шляхів від бактерій, грибків, перешкоджає запаленню, і якщо очищати вухо начисто, можна призвести до більшої вразливості до різних патогенів, зокрема до бактерій і грибків. Ліпіди, що входять до складу сірки, запобігають подразненню шкіри, у тому числі при попаданні води, а кисле середовище у зовнішньому слуховому проході протидіє виникненню бактеріальної флори.

При виході із середнього вуха сірка накопичується у видимій частині вушної раковини. Саме в даній зоні можна видаляти сірку ватними паличками, тобто не заходячи у вушний вхід. Таким чином ми прибираємо її більшою мірою з естетичних причин ніж гігієнічних. Рекомендується видаляти сірку з вушної раковини після прийому душу або ванни, оскільки вона розм'якшується і легше усувається.

Крім того, що пацієнти чистять вуха самостійно, багато дорослих доглядають за вухами дітей і в даному випадку повторюється та сама помилка. Враховуючи те, що слуховий хід дітей більш вузький і маленький ватяна паличка трамбує сірку і знову виходить сірчана пробка. Тому в дітей також слід чистити тільки вушну раковину після купання. Робити це можна або м'якою серветкою або ватною паличкою з обмежувачем.

Зверніть увагу! Ватні палички є не медичним виробом, а косметичним.

Також до профілактичних заходів захворювань вуха відносяться:

своєчасне лікування застуди;
здорове харчування;
не колупайте у вухах. Так ви ризикуєте травмувати шкіру зовнішнього слухового проходу або постраждає захисний шар. А це, у свою чергу, створює сприятливе середовище для розмноження бактерій або грибків. Згодом інфекція може проникнути глибше у вухо;
своєчасне лікування нежитю та гаймориту. Наявність слизу та гною в носі, а також пазухах нерідко призводить до виникнення середнього отиту або запалення слухової труби. Особливо це відбувається у дітей зі збільшенням аденоїдів;
одяг за погодою, зокрема, одягати шапку взимку. Переохолодження може призвести до запалення зовнішнього слухового проходу, після чого інфекція легко проникає в барабанну перетинку, а потім середнє вухо.

Джерела

Middle ear infection (otitis media) / Healthline

Ear infections / NHS

Ear infection (middle ear) / Mayoclinic