Противірусні препарати

Інфекційні захворювання вірусної етіології потребують застосування противірусних препаратів, які представляють собою з'єднання як синтетичного, так і природного походження.

Особливість даних мікроорганізмів полягає в їх нездатності довгий час зберігати життєдіяльність поза клітиною організму-господаря. Але, проникаючи в клітину, віруси швидко розмножуються і вбудовуються в ДНК носія. Дія ліків направлена на те, щоб пригнічувати (блокувати) здатність патогенів клонувати свій генетичний код в клітинах людини. Зараження відбувається контактним шляхом.

Також існують лікарські препарати опосередкованого впливу — імуностимулятори. Особливість даних препаратів в тому, що вони не впливають безпосередньо, а стимулюють імунітет людини, збільшуючи вироблення власних інтерферонів — захисних білкових агентів, які спрямовані на придушення збудників інфекції. При цьому відбувається зміцнення імунної системи, що дає більш надійний захист від патогенів.

Які бувають противірусні препарати?

Залежно від діючої речовини, що входить до складу лікарського засобу, і його спрямованості на пригнічення різних інфекційних агентів, що провокують захворювання вірусної етіології, виділяють такі класифікації препаратів:

За типом генома мікроорганізмів:

• від РНК-вмісних;
• від ДНК-вмісних.

За типом впливу:

• прямої дії;
• гомеопатичні засоби з опосередкованою дією;
• імуностимулятори та індуктори інтерферону.

Залежно від форми, в якій вони випускаються:

• таблетки і капсули;
• розчини для ін'єкцій;
• супозиторії;
• мазі і креми.

Всі противірусні діляться залежно від характеру їх впливу і спрямованості на конкретний вірус. Виділяють такі групи:

1. Протигрипозні. Використовуються виключно проти грипу. За типом впливу поділяються на блокатори М2-каналів (Ремантадин, Амантадин) і інгібітори нейроамінідази (Осельтамівір, Занамівір). Блокатори М2-каналів потрібно використовувати з обережністю, так як вони викликають стійкість грипу А, а інгібітори нейроамінідази мають істотні побічні ефекти і у дорослих, і у дітей.
2. Протигерпетичні. Діють виключно при герпесі. Це Ацикловір, Валацикловір, Фамцикловір.
3. Протицитомегаловірусні. При цитомегаловірусі ефективні ті ж ліки, що і при герпесі.
4. Протигерпетичні. При гепатиті В використовують Ентекавір, Тенофовіру дизопроксилу фумарат (TDF), а при гепатиті С — Даклатасвір, поєднання Глекапревіра і Пібрентасвіра, Софосбувір.
5. Антиретровірусні. При ВІЛ і СНІД хворим призначають нуклеозидні або нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази (Абакавір, Ламівудин), інгібітори протеази (Лопінавір, Ритонавір) та інші.
6. Імуностимулятори, індуктори інтерферону. Стимулюють вироблення інтерферону для боротьби з патогенами, що допомагає організму зміцнити імунітет і самостійно впоратися з хворобою. Найбільш широко використовуються — це Циклоферон, Аміксин, Лавомакс.
7. Гомеопатичні. Діють за принципом "подібне лікує подібне". Для стимуляції імунної реакції використовуються Умкалор, Инфлюцид, Ергоферон.
8. Вакцини. Потрібні для профілактики і створюють стійкий тривалий імунітет, який дозволяє не хворіти або хворіти в легкій формі різними інфекційними захворюваннями.

Противірусні засоби прямої дії

Впливають безпосередньо на ДНК або РНК патогенних організмів.

При грипі найчастіше використовують Ремантадин і Осельтамівір. Також популярністю користується Арбідол (діюча речовина уніфеновір), який ефективний як проти грипу, так і проти інших збудників ГРВІ.

Дана група лікарських продуктів порушує цілісність самого патогена, припиняючи його життєдіяльність і роблячи неможливим його подальше розмноження (реплікацію). Ліки потрібно підбирати безпосередньо під тип мікроорганізму в залежності від того, це ДНК-вірусний агент або РНК-вірусний.

Імуностимулюючі препарати і інтерферон

Не є медикаментами прямої дії, спрямованого на патогенів, але використовуються при лікуванні вірусних інфекцій. Діють опосередковано, а не на збудника. Основна мета полягає в тому, щоб стимулювати імунітет людини до вироблення інтерферонів — особливих білкових клітин, які знищують організми, що викликають інфекційні хвороби, і деякі хімічні сполуки.

Вакцини

Вакцини необхідні для того, щоб створювати імунітет проти вірусів, тому вони відносяться до антивірусних профілактичних засобів.

Коли організм вперше стикається з якимось патогенним організмом, йому потрібно кілька днів, щоб виробити індивідуальний механізм захисту. І якщо збудник дуже сильний, то є ризик, що організм не зможе швидко його знешкодити, і хвороба буде протікати у важкій формі.

Вакцини являють собою неактивні або ослаблений вірус. Після щеплення організм "знайомиться" з інфекцією і виробляє механізм захисту. Виникає пам'ять.

Після наступної зустрічі з патогеном імунітет вже буде знати, як реагувати на нього, що дозволить моментально знищити інфекцію.

Ефективні противірусні таблетки

Ефективність даної групи препаратів полягає в їх механізмі впливу, при якому відбувається пригнічення життєдіяльності патогенних агентів шляхом їх пригнічення, що зупиняє реплікацію (розмноження через створення дочірніх ДНК з материнської). Таким чином, таблетки здатні знищувати дані мікроорганізми на клітинному рівні.

Асортимент лікарських товарів, здатних пригнічувати ДНК-і РНК-віруси, великий. Однак спрямованість кожного продукту специфічна й ефективна тільки певні вірусні агенти в залежності від їх природи. Тому перед прийомом існує необхідність проконсультуватися з лікарем, здати аналізи на визначення збудника хвороби і ознайомитися з інструкцією.

На сьогоднішній день в лікарській практиці найкращим чином зарекомендували себе лікарські засоби з доведеною ефективністю: Арбідол, Ремантадин, Ацикловір. Серед імуномодуляторів виділяють Аміксин, Віферон і Циклоферон.

Гомеопатичні товари зазвичай використовуються для профілактики. Найпопулярнішими є Ергоферон і Анаферон.