Ретарпен порошок для розчину для ін'єкцій, 2,4 мільйона МО, 50 шт.

діюча речовина: benzathine benzylpenicillin;

1 флакон містить бензатину бензилпеніциліну 2 400 000 МО;

допоміжні речовини: симетикон, маніт (Е 421), повідон, натрію цитрат.

Лікарська форма. Порошок для суспензії для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до кремового кольору, можлива агломерація порошку.

Фармакотерапевтична група.

Бета-лактамні антибіотики, пеніциліни. Код АТХ J01C E08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Бензатин бензилпеніцилін – це бета-лактамний антибіотик з групи пеніцилінів типу G пролонгованої дії. Проявляє бактерицидну дію відносно чутливих мікроорганізмів за рахунок пригнічення синтезу мукопептидів клітинної стінки.

Активний щодо грампозитивних збудників: Staphylococcus spp. (пеніциліназонеутворюючих), Streptococcus spp., у тому числі Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, анаеробних спороутворюючих паличок, Bacillus anthracis, Clostridium spp., Actinomyces israelii; грамнегативних мікроорганізмів: Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, а також щодо Treponema spp. До дії препарату стійкі штами Staphylococcus spp., що продукують пеніциліназу, яка руйнує бензилпеніцилін. У зв’язку з тривалою дією препарат призначений для лікування інфекцій, спричинених Streptococcus spp. і Treponema pallidum.

Фармакокінетика.

При внутрішньом’язовому введенні бензатин бензилпеніцилін дуже повільно всмоктується з місця введення, забезпечуючи пролонговану дію.

Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 12-24 години після ін’єкції. Тривалий період напіввиведення забезпечує стабільну та тривалу концентрацію препарату в крові: на 14-ту добу після введення 2 400 000 МО препарату концентрація в сироватці крові становить 0,12 мкг/мл. Ступінь зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 55 %.

Бензатин бензилпеніцилін у невеликій кількості проникає крізь плацентарний бар’єр, а також у грудне молоко. Біотрансформація препарату незначна. Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді; за 8 діб виводиться до 33 % введеної дози.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

гострого тонзиліту;

скарлатини;

бешихи (хронічної), еризипелоїду;

інфікованих ран та ран від укусів;

сифілісу та інших захворювань, спричинених трепонемами (фрамбезія, ендемічний сифіліс, пінта).

Профілактика:

ревматичних захворювань (хорея, ревмокардит);

постстрептококового гломерулонефриту;

скарлатини (після контакту з хворим);

бешихи;

сифілісу (після контакту з хворим).

Протипоказання.
Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату, бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів і карбапенемів), сої, арахісу. 
Перехресна чутливість до цефалоспоринів (5-10 % випадків) в анамнезі. 
Для лікування захворювань, що потребують високих концентрацій пеніциліну в сироватці крові та цереброспінальній рідині (тяжкі пневмонії, емпієма, сепсис, перикардит, менінгіт, перитоніт, артрит, вроджений нейросифіліс), слід використовувати водорозчинну натрієву сіль бензилпеніциліну. 
Кропив’янка, поліноз, тяжкі алергічні реакції та бронхіальна астма в анамнезі.
 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пеніцилінові препарати, які мають бактерицидну дію, не слід застосовувати у поєднанні з бактеріостатичними антибіотиками. Комбінація з іншими антибіотиками можлива лише тоді, коли можна очікувати синергічної дії або будь-якого додаткового ефекту. Окремі компоненти терапевтичної комбінації повинні призначатися в повній дозі (доза більш токсичного компонента може бути зменшена, якщо показана синергічна дія).

Слід мати на увазі можливість конкурентного інгібування процесу виведення з організму при одночасному застосуванні бензатину бензилпеніциліну з протизапальними, протиревматичними і жарознижувальними засобами (індометацином, фенілбутазоном, саліцилатами у високих дозах) або пробенецидом.

Одночасне застосування з метотрексатом зменшує виведення останнього та може призвести до підвищення токсичності. Комбінування Ретарпену і метотрексату не рекомендується.

При одночасному застосуванні підвищується ефективність непрямих антикоагулянтів. При застосуванні з оральними антикоагулянтами може зростати вплив антивітамінів К та ризик кровотеч. Рекомендовано періодично визначати рівень Міжнародного Нормалізованого Індексу (МНІ) та відповідно коригувати застосування препаратів антивітамінів К під час та після лікування Ретарпеном.

Застосування бензатину бензилпеніциліну може в окремих випадках стати причиною зниження ефективності пероральних контрацептивів.

Для запобігання небажаним хімічним реакціям суспензію Ретарпену не слід змішувати з іншими ін’єкційними розчинами.

Бензатин бензилпеніцилін з обережністю слід призначати пацієнтам, які отримують дигоксин, оскільки при одночасному застосуванні існує ризик виникнення брадикардії.

Алопуринол підвищує ризик розвитку алергічних реакцій (шкірні висипання).

Аспірин, пробенецид, тіазидні діуретики, фуросемід, етакринова кислота збільшують період напіввиведення бензилпеніциліну, підвищуючи його концентрацію у плазмі крові, внаслідок чого зростає ризик розвитку його токсичної дії шляхом впливу на канальцеву секрецію нирок.

Вплив на лабораторні дослідження:

- позитивний прямий тест Кумбса (≥ 1 % до < 10 %) у пацієнтів, які отримують 10 000 000 МО (еквівалентно 6 г) бензилпеніциліну або більше на добу. Після припинення застосування Ретарпену прямий антиглобуліновий тест може залишатися позитивним від 6 до 8 тижнів;

можливий хибно-позитивний результат тесту на наявність білка у сечі при реакції преципітації (сульфосаліцилова кислота, трихлороцтова кислота), методом Фоліна-Чокальтеу-Лоурі, біуретним методом. Слід використовувати інші методи для визначення білка у сечі;

можливий хибно-позитивний результат тесту на виявлення амінокислот у сечі (нінгідриновий метод);

пеніцилін зв’язується з альбуміном. При використанні електрофорезу для визначення альбуміну може спостерігатися псевдобісальбумінемія;

можливий хибно-позитивний результат визначення глюкози та уробіліногену неферментативним методом;

при визначенні 17-кетостероїдів у сечі (при використанні реакції Циммермана) можливе отримання завищених значень.

Особливості застосування.

Препарат застосовувати тільки внутрішньом’язово. Перед початком лікування Ретарпеном пацієнтів слід перевірити на переносимість препарату. Перехресна чутливість (5-10 %) можлива у випадку гіперчутливості до інших бета-лактамних антибіотиків (у т.ч. цефалоспоринів, іміпенему).

Тяжкі та іноді летальні випадки гіперчутливості (анафілактична реакція) спостерігалися у хворих, які перебували на пеніциліновій терапії. Такі реакції виникають частіше у пацієнтів з відомими тяжкими алергічними реакціями в анамнезі. Для лікування симптомів анафілактичної реакції може бути необхідним: негайне введення адреналіну, стероїдів (внутрішньовенно) та невідкладна терапія дихальної недостатності. З особливою обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із сінною гарячкою, кропив’янкою та іншими алергічними захворюваннями. Препарат не рекомендується застосовувати для лікування хворих із гострим лімфолейкозом або інфекційним мононуклеозом у зв’язку з підвищеним ризиком еритематозних висипань на шкірі. При тяжких розладах функції нирок великі дози пеніциліну можуть спричинити церебральні порушення, судоми, кому.

При призначенні препарату хворим на цукровий діабет необхідно брати до уваги знижене всмоктування Ретарпену із м’язового депо.

З обережністю застосовувати при алергічному діатезі, нирковій недостатності, порушенні функції печінки, дерматомікозах (можливі пара-алергічні реакції між пеніцилінами та метаболітами дерматофітів).

Повинне бути забезпечене медичне спостереження за пацієнтом, особливо у першу годину після введення, тяжкі алергічні реакції негайного типу можуть виникнути навіть після першого введення.

При лікуванні сифілісу може відбутися реакція Яриша-Герксгеймера в результаті бактерицидної дії пеніциліну на збудників. Від 2 до 12 годин після введення можливі: головний біль, гарячка, пітливість, тремтіння, міалгія, артралгія, нудота, тахікардія, підвищення артеріального тиску з подальшою гіпотензією. Ці симптоми зникають через 10 до 12 годин. Пацієнти повинні бути проінформовані, що це зазвичай перехідні ускладнення антибактеріальної терапії.

Для пригнічення або полегшення реакції Яриша-Герксгеймера при першому застосуванні Ретарпену вводити 50 мг преднізолону або його еквівалент. У хворих на сифіліс у стадії, що проявляється ураженням серцево-судинної системи, кровоносних судин та мозкових оболонок, реакції Яриша-Герксгеймера можна запобігти шляхом застосування преднізолону по 50 мг на добу або еквівалентного стероїду протягом 1-2 тижнів.

У разі випадкового підшкірного введення можливе ущільнення шкіри, при цьому добре допомагають пакети з льодом.

При випадковому внутрішньосудинному введенні Ретарпену може з’являтися відчуття пригніченості, страху, тривожності, можливі галюцинації, шок, сплутаність свідомості, непритомність, розвиток ціанозу, тахікардія, порушення моторики (синдром Hoigne). Симптоми зникають впродовж години. У випадку тяжкої реакції показане введення седативних засобів.

У разі випадкового внутрішньоартеріального введення можуть розвинутися ускладнення, наприклад, судинна оклюзія, тромбоз, гангрена. Передвісниками цього є поява блідих бляшок на шкірі сідничної ділянки.

Повторні ін’єкції можуть спричинити пошкодження тканин та підвищення васкуляризації.

При лікуванні венеричних захворювань перед початком терапії необхідно провести дослідження у темному полі мікроскопа, якщо є підозра на сифіліс. Крім цього, необхідно проводити серологічні дослідження протягом 4 місяців. Для лікування вродженого сифілісу необхідно проводити дослідження цереброспінальної рідини перед початком терапії. У разі неможливості виключення неврологічних симптомів у пацієнтів з вродженим сифілісом слід використовувати лікарські форми, що містять пеніцилін, які збільшують концентрацію бензилпеніциліну в цереброспінальній рідині. У разі появи захворювань, а саме - тяжкої пневмонії, емпієми, сепсису, менінгіту або перитоніту, що потребують високих концентрацій пеніциліну в сироватці крові, лікування слід починати із застосування водорозчинної натрієвої солі бензилпеніциліну.

При довготривалому лікуванні препаратом рекомендується періодичний контроль показників крові та ниркової функції. Також слід брати до уваги можливість розвитку резистентних мікроорганізмів та грибів.

У разі наявності тяжкої і персистуючої діареї слід враховувати можливість виникнення псевдомембранозного коліту, спричиненого застосуванням антибіотиків. У такому разі слід негайно припинити введення препарату і призначити відповідну терапію. В цьому випадку протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Бензатин бензилпеніцилін проникає через плаценту. Препарат можна застосовувати після ретельної оцінки користь/ризик.

Годування груддю. Бензатин бензилпеніцилін проникає у грудне молоко в невеликих кількостях. Концентрація у молоці може досягати від 2 % до 15 % від концентрації у плазмі матері. Не було отримано повідомлень щодо небажаних реакцій у немовлят, проте слід брати до уваги можливу сенсибілізацію чи інтерференцію з кишковою флорою. Годування груддю слід припинити при виникненні діареї, кандидозу чи висипання у дитини.

Немовлят, які перебувають на комбінованому вигодовуванні, слід на час лікування матері Ретарпеном перевести на вигодовування дитячим харчуванням. Годування груддю можна відновити через 24 години після припинення лікування.

Оральні контрацептиви. Як і у випадку з іншими антибіотиками, ефективність оральних контрацептивів може знижуватись у поодиноких випадках. Рекомендується використання додаткових засобів контрацепції.

Вплив на репродуктивну функцію. Досліджень щодо впливу на репродуктивну функцію людини не проводили.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Внаслідок можливості виникнення серйозних побічних реакцій (таких як анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції) слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.
Перед введенням необхідно зібрати у пацієнта анамнез переносимості препарату та провести попередню внутрішньошкірну пробу на його переносимість.

Ретарпен застосовувати тільки внутрішньом’язово!

Для приготування суспензії слід ввести у флакон 5 мл води для ін’єкцій. Використовувати тільки свіжоприготовлену суспензію, яку енергійно збовтати протягом 20 секунд і ввести негайно, використовуючи голку товщиною принаймні 0,9 мм. Ретарпен вводити у верхній квадрант сідничного м’яза. Щоб ввести препарат, необхідно перпендикулярно до поверхні шкіри різким рухом вколоти голку, уникаючи при цьому сусідства великих судин. Якщо при введенні препарату має місце аспірація крові або біль, ін’єкцію слід припинити. Препарат вводити якомога повільніше тільки під низьким тиском. Не можна терти місце ін’єкції після введення. При необхідності повторних ін’єкцій слід змінювати місце введення. Необхідно провести аспірацію безпосередньо перед введенням препарату, щоб запобігти потраплянню голки у кровоносні судини. Одноразово в одне місце слід вводити не більше 5 мл суспензії.

Лікування сифілісу.

Первинний сифіліс. Одноразово 2 400 000 МО Ретарпену, розподіляючи на 2 місця введення.

Вторинний сифіліс. По 2 400 000 МО Ретарпену у 2 місця введення.

Якщо клінічні прояви повторюються або результати лабораторних досліджень залишаються позитивними – лікування слід повторити.

Пізній сифіліс (серопозитивний латентний сифіліс). 2 400 000–4 800 000 МО щотижня протягом 3-5 тижнів.

Лікування фрамбезії.

1 200 000 – 2 400 000 МО одноразово. Особам, які мали контакт з хворими або хворими з латентною формою інфекції, вводити половину дози.

Лікування пінти.

2 400 000 МО Ретарпену одноразово.

Лікування інших інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (гострий тонзиліт, скарлатина, бешиха, еризипелоїд, інфіковані рани та рани від укусів).

2 400 000 МО Ретарпену щотижня.

Профілактика ревматичної лихоманки і ревматичного ендокардиту, хореї, пост-стрептококового гломерулонефриту та бешихи.

1 200 000 – 2 400 000 МО Ретарпену 1 раз на 4 тижні.

Тривалість профілактики встановлює лікар індивідуально.

Профілактика скарлатини в осіб, які мали контакт з хворими.

 2 400 000 МО Ретарпену одноразово.

При стрептококових захворюваннях курс лікування має становити не менше 10 днів для запобігання ускладнень. Як правило, достатньо однієї ін’єкції Ретарпену 2 400 000 МО.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Дозування Ретарпену залежно від кліренсу креатиніну

Кліренс креатиніну, мл/хв

100–60

50–10

< 10

Креатинін сироватки крові в мг %

0,8–1,5

1,5–8,0

15

Частина звичайної добової дози

100 %

75 %

20-50 % (макс. 1 000 000–3 000 000 MO/добу )

Інтервал введення

1 введення

1 введення

Розподілити на

2-3 введення

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.

Бензатин бензилпеніцилін можна виводити гемодіалізом. Немає достатніх даних щодо впливу діалізу на рівень бензатин бензилпеніциліну у плазмі крові.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

При серйозних порушеннях функцій печінки та нирок можлива затримка у деградації і виведенні пеніцилінів.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям.

Передозування.

Застосування високих доз бета-лактамних антибіотиків, особливо при печінковій недостатності, може спричинити розвиток енцефалопатії (сплутаність свідомості, порушення руху). Пеніциліни у надзвичайно великих дозах можуть спричиняти нейром’язову збудливість або судоми, подібні до епілептичних. Потенційно при передозуванні можливі гастроінтестинальні симптоми та порушення електролітного балансу.

Лікування: симптоматична і підтримуюча терапія, гемодіаліз. Специфічний антидот невідомий.

Побічні реакції.

Нижченаведені побічні реакції згруповані за класами систем організму та частотою виникнення реакцій: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000), частота невідома (частота не може бути оцінена через відсутність даних).

Інфекції та інвазії:

поширені – резистентна бактеріальна та грибкова інфекція ( у тому числі кандидоз).

З боку системи крові та лімфатичної системи:

дуже рідко поширені – гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія.

З боку імунної системи:

рідко поширені – реакції гіперчутливості, включаючи висипання; кропив’янка, набряк Квінке, мультиформна еритема, ексфоліативний та контактний дерматит, пропасниця, біль у суглобах, ларингоспазм, бронхоспазм, анафілактичний шок іноді з колапсом та летальним наслідком, анафілактоїдні реакції (астма, пурпура, симптоми з боку травного тракту); частота невідома – сироваткова хвороба; при терапії сифілісу через вивільнення ендотоксинів може розвинутися реакція Яриша-Герксгеймера, для якої характерні наступні симптоми: підвищення температури тіла, озноб, міалгія, головний біль, загострення шкірних симптомів, тахікардія, вазодилатація зі зміною артеріального тиску (реакція може бути небезпечною при серцево-судинному сифілісі або станах, при яких існує серйозний ризик підвищеного локального пошкодження, наприклад, атрофія зорового нерва). У пацієнтів з дерматомікозом можливий розвиток параалергічних реакцій у результаті можливої спільної антигенності між пеніцилінами і метаболітами дерматофітів. Синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку нервової системи:

рідко поширені – нейропатія.

З боку травного тракту:

поширені – діарея, нудота; рідко поширені – стоматит, глосит, блювання; частота невідома – псевдомембранозний коліт, забарвлення язика у чорний колір.

З боку гепатобіліарної системи:

частота невідома – гепатит, холестаз.

З боку шкіри:

частота невідома – пемфігоїд.

З боку сечовидільної системи:

рідко поширені – нефропатія, інтерстиційний нефрит.

Загальні порушення:

частота невідома – біль, інфільтрація у місці введення, синдром Уаньє, синдром Хойне (Hoigne) та Ніколау (Nicolau).

Лабораторні дослідження:

поширені – позитивний тест Кумбса, хибно-позитивний результат тесту на наявність білка у сечі при реакції преципітації (метод Фоліна-Чокальтеу-Лоурі, біуретний метод), хибно-позитивний результат тесту на виявлення амінокислот у сечі (нінгідриновий метод), симуляція псевдобісальбумінемії при використанні електрофорезу для визначення альбуміну, хибно-позитивний результат визначення глюкози та уробіліногену неферментативним методом, підвищений рівень при визначенні 17-кетостероїдів у сечі (при використанні реакції Циммермана).

Препарат містить повідон, тому дуже рідко останній може накопичуватися в ретикуло-ендотеліальній системі або локальних депо, що може призводити до розвитку гранульоми.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла місці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
 

Несумісність.

Не змішувати з іншими ін’єкційними розчинами.

Порошок слід розводити у воді для ін’єкцій.

Упаковка.

Порошок у флаконі. По 50 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Сандоз ГмбХ–ТехОпс, Австрія/Sandoz GmbH–TechOps, Austria

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Біохеміштрассе 10, 6250 Кундль, Австрія/Biochemiestrasse 10, 6250 Kundl, Austria.

© Державний реєстр лікарських засобів України, 2020

Порошок для суспензии для инъекций.

Основные физико-химические свойства: порошок белого до кремового цвета, возможна агломерация порошка.

Бета-лактамные антибиотики, пенициллины. Код ATX J01C E08.

Бензатин бензилпенициллин – это бета-лактамный антибиотик из группы пенициллинов типа G пролонгированного действия. Обладает бактерицидным действием в отношении чувствительных микроорганизмов за счет угнетения синтеза мукопептидов клеточной стенки.

Активен в отношении грамположительных возбудителей: Staphylococcus spp. (пенициллиназонеобразующих), Streptococcus spp., в том числе Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, анаэробных спорообразующих палочек, Bacillus anthracis, Clostridium spp., Actinomyces israelii; грамотрицательных микроорганизмов: Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, а также в отношении Treponema spp. К действию препарата устойчивы штаммы Staphylococcus spp., продуцирующие пенициллиназу, разрушающую бензилпенициллин. В связи с длительным действием препарат предназначен для лечения инфекций, вызванных Streptococcus spp. и Treponema pallidum.

При внутримышечном введении бензатин бензилпенициллин очень медленно всасывается с места введения, обеспечивая пролонгированное действие.

Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 12-24 ч после инъекции. Длительный период полувыведения обеспечивает стабильную и длительную концентрацию препарата в крови: на 14 сутки после введения 2 400 000 МЕ препарата концентрация в сыворотке крови составляет 0,12 мкг/мл. Степень связывания с белками плазмы крови составляет примерно 55%.

Бензатин бензилпенициллин в небольшом количестве проникает через плацентарный барьер, а также в грудное молоко. Биотрансформация препарата незначительна. Выводится преимущественно почками в неизмененном виде; за 8 суток выводится до 33% введенной дозы.

Лечение инфекций, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами:

• острого тонзиллита;
• скарлатины;
• рожи (хронической), эризипелоида;
• инфицированных ран и ран от укусов;
• сифилиса и других заболеваний, вызванных трепонемами (фрамбезия, эндемический сифилис, пинта).

Профилактика:

• ревматических заболеваний (хорея, ревмокардит);
• постстрептококкового гломерулонефрита;
• скарлатины (после контакта с больным);
• рожи;
• сифилиса (после контакта с больным).

• Гиперчувствительность к любому компоненту препарата, бета-лактамным антибиотикам (пенициллинам и карбапенемам), сое, арахису.
• Перекрестная чувствительность к цефалоспоринам (5-10% случаев) в анамнезе.
• Для лечения заболеваний, требующих высоких концентраций пенициллина в сыворотке крови и цереброспинальной жидкости (тяжелые пневмонии, эмпиема, сепсис, перикардит, менингит, перитонит, артрит, врожденный нейросифилис) следует использовать водорастворимую натриевую соль бензилпенициллина.
• Крапивница, поллиноз, тяжелые аллергические реакции и бронхиальная астма в анамнезе.

Пенициллиновые препараты, обладающие бактерицидным действием, не следует применять в сочетании с бактериостатическими антибиотиками. Комбинация с другими антибиотиками возможна только тогда, когда можно ожидать синергического действия или дополнительного эффекта. Отдельные компоненты терапевтической комбинации должны назначаться в полной дозе (доза более токсичного компонента может быть уменьшена, если показано синергическое действие).

Следует иметь в виду возможность конкурентного ингибирования процесса выведения из организма при одновременном применении бензатина бензилпенициллина с противовоспалительными, противоревматическими и жаропонижающими средствами (индометацином, фенилбутазоном, салицилатами в высоких дозах) или пробенецидом.

Одновременное применение с метотрексатом уменьшает выведение последнего и может привести к повышению токсичности. Комбинирование Ретарпена и метотрексата не рекомендуется.

При одновременном применении повышается эффективность косвенных антикоагулянтов. При применении с оральными антикоагулянтами может возрастать влияние антивитаминов К и риск кровотечений. Рекомендуется периодически определять уровень Международного Нормализованного Индекса (МНИ) и соответственно корректировать применение антивитаминов К во время и после лечения Ретарпеном.

Применение бензатина бензилпенициллина может в редких случаях стать причиной снижения эффективности пероральных контрацептивов.

Для предотвращения нежелательных химических реакций суспензию Ретарпена не следует смешивать с другими инъекционными растворами.

Бензатин бензилпенициллин с осторожностью следует назначать пациентам, получающим дигоксин, поскольку при одновременном применении существует риск возникновения брадикардии.

Алопуринол повышает риск развития аллергических реакций (кожная сыпь).

Аспирин, пробенецид, тиазидные диуретики, фуросемид, этакриновая кислота увеличивают период полувыведения бензилпенициллина, повышая его концентрацию в плазме крови, в результате чего возрастает риск развития его токсического действия путем воздействия на канальцевую секрецию почек.

Воздействие на лабораторные исследования:

• положительный прямой тест Кумбса (≥ 1% < 10%) у пациентов, получающих 10 000 000 МЕ (эквивалентно 6 г) бензилпенициллина или более в сутки. После прекращения применения Ретарпена прямой антиглобулиновый тест может оставаться положительным от 6 до 8 недель;
• возможен ложноположительный результат теста на наличие белка в моче при реакции преципитации (сульфосалициловая кислота, трихлоруксусная кислота), методом Фолина-Чокальтеу-Лоури, биуретным методом. Следует использовать другие методы определения белка в моче;возможен ложноположительный
• результат теста на выявление аминокислот в моче (нингидриновый метод);
• пенициллин связывается с альбумином. При использовании электрофореза для определения альбумина может наблюдаться псевдобисальбуминемия;
• возможен ложноположительный результат определения глюкозы и уробилиногена неферментативным методом;
• при определении 17-кетостероидов в моче (при использовании реакции Циммермана) возможно получение повышенных значений.

Препарат применять только внутримышечно. Перед началом лечения пациентам Ретарпен следует проверить на переносимость препарата. Перекрестная чувствительность (5-10%) возможна в случае гиперчувствительности к другим бета-лактамным антибиотикам (в т.ч. цефалоспоринам, имипенему).

Тяжелые и иногда летальные случаи гиперчувствительности (анафилактическая реакция) наблюдались у больных, находившихся на пенициллиновой терапии. Такие реакции возникают чаще у пациентов с известными тяжелыми аллергическими реакциями в анамнезе. Для лечения симптомов анафилактической реакции может потребоваться немедленное введение адреналина, стероидов (внутривенно) и неотложная терапия дыхательной недостаточности. С особой осторожностью следует применять препарат пациентам с сенной лихорадкой, крапивницей и другими аллергическими заболеваниями. Препарат не рекомендуется применять для лечения больных с острым лимфолейкозом или инфекционным мононуклеозом из-за повышенного риска эритематозных высыпаний на коже. При тяжелых расстройствах функции почек большие дозы пенициллина могут повлечь за собой церебральные нарушения, судороги, ком.

При назначении препарата больным сахарным диабетом необходимо принимать во внимание пониженное всасывание Ретарпена из мышечного депо.

С осторожностью применять при аллергическом диатезе, почечной недостаточности, нарушении функции печени, дерматомикозах (возможны пара-аллергические реакции между пенициллинами и метаболитами дерматофитов).

Должно быть обеспечено медицинское наблюдение за пациентом, особенно в час после введения, тяжелые аллергические реакции немедленного типа могут возникнуть даже после первого введения.

При лечении сифилиса может произойти реакция Яриша-Герксгеймера в результате бактерицидного действия пенициллина на возбудителей. От 2 до 12 часов после введения возможны: головная боль, лихорадка, потливость, дрожь, миалгия, артралгия, тошнота, тахикардия, повышение АД с последующей гипотензией. Эти симптомы исчезают спустя 10 до 12 часов. Пациенты должны быть проинформированы, что обычно переходные осложнения антибактериальной терапии.

Для угнетения или облегчения реакции Яриша-Герксгеймера при первом применении Ретарпена вводить 50 мг преднизолона или его эквивалент. У больных сифилисом в стадии, проявляющейся поражением сердечно-сосудистой системы, кровеносных сосудов и мозговых оболочек, реакции Яриша-Герксгеймера можно предотвратить путем применения преднизолона по 50 мг/сут или эквивалентного стероида в течение 1-2 недель.

При случайном подкожном введении возможно уплотнение кожи, при этом хорошо помогают пакеты со льдом.

При случайном внутрисосудистом введении Ретарпена может появляться чувство подавленности, страха, тревожности, возможные галлюцинации, шок, спутанность сознания, обморок, развитие цианоза, тахикардия, нарушение моторики (синдром Hoigne). Симптомы исчезают в течение часа. В случае тяжелой реакции показано введение седативных средств.

В случае случайного внутриартериального введения могут развиться осложнения, например сосудистая окклюзия, тромбоз, гангрена. Предвестниками этого является появление бледных бляшек на коже седалищного участка.

Повторные инъекции могут повлечь за собой повреждение тканей и повышение васкуляризации.

При лечении венерических заболеваний перед началом терапии необходимо провести исследование в темном поле микроскопа, если подозрение на сифилис. Кроме того, необходимо проводить серологические исследования в течение 4 месяцев. Для лечения врожденного сифилиса необходимо проводить исследование цереброспинальной жидкости перед терапией. В случае невозможности исключения неврологических симптомов у пациентов с врожденным сифилисом следует использовать лекарственные формы, содержащие пенициллин, увеличивающие концентрацию бензилпенициллина в цереброспинальной жидкости. В случае появления заболеваний, а именно тяжелой пневмонии, эмпиемы, сепсиса, менингита или перитонита, требующих высоких концентраций пенициллина в сыворотке крови, лечение следует начинать с применения водорастворимой натриевой соли бензилпенициллина.

При длительном лечении препаратом рекомендуется периодический контроль показателей крови и функции почек. Также следует учитывать возможность развития резистентных микроорганизмов и грибов.

При наличии тяжелой и персистирующей диареи следует учитывать возможность возникновения псевдомембранозного колита, вызванного применением антибиотиков. В таком случае следует прекратить введение препарата и назначить соответствующую терапию. В этом случае противопоказаны препараты, подавляющие перистальтику.

Из-за возможности серьезных побочных реакций (таких как анафилактический шок и анафилактоидные реакции) следует воздерживаться от управления автотранспортом или работы с другими механизмами.

Беременность. Бензатин бензилпенициллин проникает через плаценту. Препарат можно применять после тщательной оценки польза/риск.

Кормление грудью. Бензатин бензилпенициллин проникает в грудное молоко в небольших количествах. Концентрация в молоке может достигать от 2 до 15% от концентрации в плазме матери. Не были получены сообщения о нежелательных реакциях у младенцев, однако следует учитывать возможную сенсибилизацию или интерференцию с кишечной флорой. Кормление грудью следует прекратить при возникновении диареи, кандидоза или сыпи у ребенка.

Младенцев, которые находятся на комбинированном вскармливании, следует на время лечения матери Ретарпеном перевести на вскармливание детским питанием. Кормление грудью можно восстановить через 24 ч после прекращения лечения.

Оральные контрацептивы. Как и в случае других антибиотиков, эффективность оральных контрацептивов может снижаться в единичных случаях. Рекомендуется использование дополнительных средств контрацепции.

Воздействие на репродуктивную функцию. Исследований по влиянию на репродуктивную функцию человека не проводили.

Перед введением необходимо собрать у пациента анамнез переносимости и провести предварительную внутрикожную пробу на его переносимость.

Ретарпен применять только внутримышечно.

Для приготовления взвеси следует ввести во флакон 5 мл воды для инъекций. Использовать только свежеприготовленную суспензию, которую энергично взболтать в течение 20 секунд и ввести немедленно, используя иглу толщиной не менее 0,9 мм. Ретарпен вводить в верхний квадрант ягодичной мышцы. Чтобы ввести препарат, необходимо перпендикулярно поверхности кожи резким движением вколоть иглу, избегая при этом соседства крупных сосудов. Если при введении препарата происходит аспирация крови или боль, инъекцию следует прекратить. Препарат вводить можно медленнее только под низким давлением. Нельзя тереть место инъекции после введения. При необходимости повторных инъекций следует изменять место введения. Необходимо провести аспирацию непосредственно перед введением препарата, чтобы предотвратить попадание иглы в кровеносные сосуды. Однократно в одно место следует вводить не более 5 мл суспензии.

Лечение сифилиса

Первичный сифилис. Единовременно 2 400 000 МЕ Ретарпена, распределяя на 2 места введения.

Вторичный сифилис. По 2 400 000 МЕ Ретарпена в 2 места введения.

Если повторяются клинические проявления или результаты лабораторных исследований остаются положительными – лечение следует повторить.

Поздний сифилис (сероположительный латентный сифилис). 2 400 000-4 800 000 МЕ еженедельно в течение 3-5 недель.

Лечение фрамбезии

1 200 000 – 2 400 000 МЕ однократно. Лицам, которые контактировали с больными или больными с латентной формой инфекции, вводить половину дозы.

Лечение пинты

2 400 000 МЕ Ретарпена однократно.

Лечение других инфекций, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами (острый тонзиллит, скарлатина, рожистость, эризипелоид, инфицированные раны и раны от укусов).

2 400 000 МЕ Ретарпена еженедельно.

Профилактика ревматической лихорадки и ревматического эндокардита, хореи, постстрептококкового гломерулонефрита и рожи.

1 200 000 – 2 400 000 МЕ Ретарпена 1 раз в 4 недели.

Продолжительность профилактики устанавливает врач индивидуально.

Профилактика скарлатины у лиц, имевших контакт с больными.

 2 400 000 МЕ Ретарпена однократно.

При стрептококковых заболеваниях курс лечения должен составлять не менее 10 дней для предотвращения осложнений. Как правило, достаточно одной инъекции Ретарпена 2 400 000 МЕ.

Особые категории пациентов

Пациенты с нарушением функции почек

Пациенты, находящиеся на гемодиализе

Бензатин бензилпенициллин можно выводить гемодиализом. Нет достаточных данных о влиянии диализа на уровень бензатин бензилпенициллина в плазме крови.

Пациенты с нарушением функции печени

При серьезных нарушениях функций печени и почек возможна задержка деградации и выведения пенициллинов.

Препарат не использовать детям.

Нижеследующие побочные реакции сгруппированы по классам систем организма и частоте возникновения реакций: очень распространены (≥ 1/10), распространены (≥ 1/100, < 1/10), нераспространены (≥ 1/1000, < 1/100), редко распространены (≥ 1/10000, < 1/1000), очень редко (< 1/10000), частота неизвестна (частота не может быть оценена из-за отсутствия данных).

Инфекции и инвазии:

распространенные – резистентная бактериальная и грибковая инфекция (в том числе кандидоз).

Со стороны системы крови и лимфатической системы:

очень редко – гемолитическая анемия, лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, эозинофилия.

Со стороны иммунной системы:

редко – реакции гиперчувствительности, включая сыпь; крапивница, отек Квинке, мультиформная эритема, эксфолиативный и контактный дерматит, лихорадка, боли в суставах, ларингоспазм, бронхоспазм, анафилактический шок иногда с коллапсом и летальным исходом, анафилактоидные реакции (астма, пурпура); частота неизвестна – сывороточная болезнь; при терапии сифилиса из-за высвобождения эндотоксинов может развиться реакция Яриша-Герксгеймера, для которой характерны следующие симптомы: повышение температуры тела, озноб, миалгия, головная боль, обострение кожных симптомов, тахикардия, вазодилатация с изменением артериального давления. сифилисе или состояниях, при которых существует серьезный риск повышенного локального повреждения, например атрофия зрительного нерва). У пациентов с дерматомикозом возможно развитие парааллергических реакций в результате возможной общей антигенности между пенициллинами и метаболитами дерматофитов. Синдром Стивена-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).

Со стороны нервной системы:

редко – нейропатия.

Со стороны пищеварительного тракта:

распространенные – диарея, тошнота; редко – стоматит, глоссит, рвота; частота неизвестна – псевдомембранозный колит, окрас языка в черный цвет.

Со стороны гепатобилиарной системы:

частота неизвестна – гепатит, холестаз.

Со стороны кожи:

частота неизвестна – пемфигоид.

Со стороны мочевыделительной системы:

редко – нефропатия, интерстициальный нефрит.

Общие нарушения:

частота неизвестна – боль, инфильтрация в месте введения, синдром Уанье, синдром Хойне (Hoigne) и Николау (Nicolau).

Лабораторные исследования:

распространенные - положительный тест Кумбса, ложно-положительный результат теста на наличие белка в моче при реакции преципитации (метод Фолина-Чокальтеу-Лоури, биуретный метод), ложно-положительный результат теста на выявление аминокислот в моче (нингидриновый метод), симуляция псев электрофореза для определения альбумина, ложноположительный результат определения глюкозы и уробилиногена неферментативным методом, повышенный уровень при определении 17-кетостероидов в моче (при использовании реакции Циммермана).

Препарат содержит повидон, поэтому очень редко последний может накапливаться в ретикуло-эндотелиальной системе или в локальных депо, что может приводить к развитию гранулемы.

Хранить при температуре не выше 30 С в оригинальной упаковке для защиты от света месте.
Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость

Не смешиваем с другими инъекционными растворами.

Порошок следует разводить в воде для инъекций.

Порошок во флаконе. По 50 флаконов в картонной коробке.

За рецептом.

Сандоз ГмбХ-ТехОпс, Австрия.

Биохемиштрассе 10, 6250 Кундль, Австрия