Таблетки Резолор 1 мг №28

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РЕЗОЛОР

(RESOLOR)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 1 або 2 мг прукалоприду (у перерахуванні на прукалоприду сукцинат);

допоміжні речовини:

ядро: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка:

таблетки по 1 мг: гіпромелоза, лактози моногідрат, триацетин, титану діоксид (Е 171), макрогол 3000;

таблетки по 2 мг: гіпромелоза, лактози моногідрат, триацетин, титану діоксид (Е 171), макрогол 3000, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), індигокармін

(E 132).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Агоніст серотонінових рецепторів. Код АТС A03А Е04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматична терапія хронічного запору у жінок, у яких інші проносні засоби не дають достатнього ефекту.

Протипоказання.

Гіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини.

Порушення функції нирок, що вимагає проведення діалізу.

Перфорація або обструкція кишечнику внаслідок анатомічних або функціональних порушень стінки кишечнику, механічна кишкова непрохідність, тяжке запалення кишечнику, наприклад хвороба Крона, виразковий коліт та токсичний мегаколон/мегаректум.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують перорально, незалежно від прийому їжі, у будь-який час доби.

Дорослі.

2 мг 1 раз на день.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років).

Починають з 1 мг 1 раз на день, за необхідності дозу підвищують до 2 мг 1 раз на день.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

При тяжкому ступені порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м²) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для пацієнтів зі слабким та помірним ступенем порушення функції нирок корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

При тяжкому ступені порушення функції печінки (клас С за Чайлд-П’ю) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для пацієнтів зі слабким та помірним ступенем порушення функції печінки корекція дози не потрібна.

Внаслідок специфічного механізму дії прукалоприду (стимуляція пропульсивної моторики), збільшення добової дози до більше ніж 2 мг навряд чи призведе до посилення ефекту. Ефективність застосування прукалоприду вивчалась у ході досліджень протягом 3 місяців. У випадку тривалого лікування слід регулярно контролювати наявність ефекту.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями при застосуванні препарату Резолор були головний біль і небажані реакції з боку травного тракту (біль у животі, нудота, діарея), кожна з яких спостерігалась приблизно у 20 % пацієнтів. Небажані реакції розвивались переважно на початку лікування і зазвичай зникали через декілька днів, не потребуючи відміни лікування. Інші побічні реакції спостерігались епізодично. Більшість небажаних реакцій були слабкими або середньої тяжкості.

У разі застосування рекомендованої дози прукалоприду 2 мг у ході клінічних досліджень спостерігались нижчезазначені побічні реакції, частота яких визначена як: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи одиничні випадки.

Порушення метаболізму:

нечасто – анорексія.

З боку центральної нервової системи:

дуже часто – головний біль;

часто – запаморочення;

нечасто – тремор.

З боку серцево-судинної системи:

нечасто – пальпітація.

З боку травного тракту:

дуже часто – нудота, діарея, абдомінальний біль;

часто – блювання, диспепсія, ректальна кровотеча, метеоризм, патологічні кишкові шуми.

З боку сечовидільної системи:

часто – полакіурія.

Загальні порушення:

часто – слабкість;

нечасто – гарячка, нездужання.

Передозування.

Дослідження за участю здорових добровольців показало, що прукалоприд добре переноситься при підвищенні дози до 20 мг 1 раз на день (у 10 разів більше рекомендованої терапевтичної дози). Передозування може призвести до симптомів, обумовлених посиленням відомих побічних ефектів препарату, включаючи головний біль, нудоту та діарею. Специфічного антидоту для препарату Резолор не існує. У випадку передозування слід, за необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Значна втрата рідини в результаті діареї або блювання може потребувати корекції електролітного балансу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Досвід застосування прукалоприду під час вагітності обмежений. У ході клінічних досліджень зареєстровані випадки викидня, хоча, враховуючи наявність інших факторів ризику, зв’язок цих явищ із застосуванням прукалоприду залишається не доведеним.

Препарат Резолор протипоказано застосовувати під час вагітності. У період лікування прукалопридом жінкам репродуктивного віку слід використовувати відповідні методи контрацепції.

Прукалоприд виділяється у грудне молоко. Оскільки немає даних щодо застосування жінками, які годують груддю, препарат протипоказано застосовувати у період лактації.

Діти.

Резолор не рекомендується застосовувати дітям.

Особливості застосування.

Застосування препарату хворим з тяжкими та клінічно нестабільними супутніми захворюваннями (захворювання печінки, легень, серцево-судинними, неврологічними, ендокринними захворюваннями, психічними розладами, онкологічними захворюваннями, СНІДом) не вивчалось. Слід проявляти обережність при призначенні препарату Резолор пацієнтам з такими захворюваннями. Зокрема, слід з обережністю застосовувати препарат хворим із серцевою аритмією або ішемічною хворобою серця в анамнезі.

При тяжкій діареї може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів. Рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції для запобігання зниженню ефективності пероральних контрацептивів (див. інструкції для медичного застосування пероральних контрацептивів).

Порушення функції печінки навряд чи клінічно значимо впливає на метаболізм та рівень системної дії прукалоприду у людей. Даних щодо застосування препарату хворим зі слабким, помірно вираженим або тяжким ступенем порушення функції печінки немає.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Досліджень впливу прукалоприду на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилось. У деяких випадках застосування препарату Резолор зв’язувалось із розвитком запаморочення та слабкості, особливо у перші дні лікування, що може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дані in vitro свідчать про слабку здатність прукалоприду до взаємодії, і у терапевтичних концентраціях він навряд чи впливає на здійснюваний ферментами системи цитохрому метаболізм препаратів, що застосовуються одночасно. Хоча прукалоприд може слабко зв’язуватися з Р-глікопротеїном (Р-ГП), при клінічно значимих концентраціях він не гальмує активності (Р-ГП).

Кетоконазол, активний інгібітор CYP3A4 та Р-глікопротеїну, у дозі 200 мг 2 рази на добу збільшував AUC (площа під кривою «концентрація-час») прукалоприду приблизно на 40 %. Цей вплив дуже малий, щоб бути клінічно важливим, і, скоріше за все, пов’язаний із пригніченням активного транспорту прукалоприду у нирках, що здійснює Р-глікопротеїн. Така ж взаємодія, як і з кетоконазолом, може спостерігатися і з іншими активними інгібіторами Р-глікопротеїну, наприклад верапамілом, циклоспорином А та хінідином. Прукалоприд, скоріше за все, також транспортується в нирках і іншими переносниками. Теоретично пригнічення активності всіх переносників, що беруть участь в активній секреції прукалоприду в нирках (включаючи Р-глікопротеїн), може збільшувати рівень його системної дії на 75 %.

Дослідження за участю здорових добровольців показали відсутність клінічно важливого впливу прукалоприду на фармакокінетику варфарину, дигоксину, етилового спирту та пароксетину. При одночасному застосуванні прукалоприду та еритроміцину концентрація останнього в плазмі крові збільшується на 30 %. Механізм цієї взаємодії до кінця не з’ясований, але наявні дані вказують на те, що, скоріше за все, вона є не результатом прямої дії прукалоприду, а наслідком високої варіабельності фармакокінетики самого еритроміцину.

Пробенецид, циметидин, еритроміцин та пароксетин у терапевтичних дозах не впливали на фармакокінетику прукалоприду.

Резолор слід з обережністю застосовувати одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT.

Атропіноподібні речовини можуть ослаблювати ефекти прукалоприду, опосередковані через рецептори HT₄. Взаємодій з їжею не виявлено.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Прукалоприд – це дигідробензофуранкарбоксамід, що посилює моторику кишечнику. Прукалоприд є селективним, високоафінним агоністом 5НТ₄-серотонінових рецепторів, що, скоріше за все, пояснює його вплив на моторику кишечнику. Спорідненість з іншими типами рецепторів in vitro спостерігалась лише при концентраціях, що перевищували його поріг зв’язування з 5-НТ₄- рецепторами щонайменше у 150 разів.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Прукалоприд швидко всмоктується; після разового перорального прийому дози 2 мг максимальна концентрація (С_max) досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність після перорального застосування перевищує 90 %. Застосування препарату під час прийому їжі не впливає на біодоступність.

Розподіл. Прукалоприд розподіляється по всьому організму, об’єм розподілу в рівноважному стані (Vd_ss) становить 567 л. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 30 %.

Метаболізм. Метаболізм препарату в печінці людини in vitro протікає дуже повільно, з утворенням невеликої кількості метаболітів. Після перорального застосування людиною радіоактивно міченого прукалоприду в сечі і калі в невеликих кількостях виявляються 8 метаболітів. Основний метаболіт (R107501, який утворюється шляхом О-деметилування прукалоприду та окислення продуктів метаболізму етилового спирту до карбонових кислот) виявлений менш ніж у 4 % введеної дози препарату. Як показали дослідження з радіоактивною міткою, близько 85 % препарату залишається в незміненому вигляді; метаболіт R107501 наявний в плазмі в невеликій кількості.

Виведення. Більша частина перорально прийнятої дози активного компонента виводиться в незміненому вигляді (приблизно 60 % нирками і щонайменше 6 % з калом). Виведення незміненого прукалоприду нирками включає пасивну фільтрацію і активну секрецію. Кліренс прукалоприду з плазми крові становить у середньому 317 мл/хв, кінцевий період напіввиведення – приблизно 1 день. Рівноважний стан досягається через 3–4 дні застосування препарату, причому при застосуванні прукалоприду в дозі 2 мг 1 раз на день мінімальна і максимальна концентрації в плазмі крові в рівноважному стані становлять 2,5 і 7 нг/мл відповідно. При застосуванні 1 раз на день коефіцієнт накопичення препарату коливається від 1,9 до 2,3. Фармакокінетика прукалоприду лінійно залежить від дози у діапазоні до 20 мг/добу. Фармакокінетика препарату не змінюється протягом тривалого застосування в дозі 1 раз на день.

Особливі категорії хворих.

Популяційна фармакокінетика. Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що загальний кліренс креатиніну не залежить від віку, маси тіла або расової приналежності пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. При прийомі препарату літніми пацієнтами у дозі 1 мг 1 раз на день максимальна концентрація прукалоприду в плазмі крові та AUC (площа під кривою «концентрація-час») були на 26 % і 28 % відповідно вищі, ніж у молодих пацієнтів. Ця відмінність може бути пов’язана з ослабленням функції нирок у людей літнього віку.

Порушення функції нирок. Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок у пацієнтів зі слабким (кліренс креатиніну 50-79 мл/хв) та помірно вираженим (КК 25-49 мл/хв) порушенням функції нирок концентрація прукалоприду в плазмі крові після разового застосування у дозі 2 мг була підвищена на 25 % та 51 % відповідно. У хворих із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 24 мл/хв) концентрація прукалоприду в плазмі крові була у 2,3 рази вища, ніж у здорових добровольців.

Порушення функції печінки. Близько 35 % прукалоприду виводиться не нирками, тому порушення функції печінки навряд чи клінічно значимо змінить фармакокінетику препарату.