Себіво таблетки по 600 мг, 28 шт.

1 таблетка:

діюча речовина: телбівудин – 600 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 88.4 мг, повідон (полівінілпіролідон) – 15 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 15 мг; верхній шар: целюлоза мікрокристалічна – 73.1 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію тип А – 15 мг, магнію стеарат – 8.2 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний – 5.3 мг.

склад плівкової оболонки: premix біла (гіпромелоза, макрогол (поліетиленгліколь 4000), тальк, титану діоксид (Е171)) – 22 мг.

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой от белого до слегка желтого цвета, овальные, слегка закругленные, со скошенными краями, с маркировкой "LDT" на одной стороне.

Противірусний препарат, активний щодо вірусу гепатиту В. Код ATX: J05AF11 (Telbivudine).

Противірусний засіб, нуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази, синтетичний аналог тимідину. Блокує активність ферменту ДНК-полімерази вірусу гепатиту В. Телбівудін ефективно фосфорилюється клітинними кіназами до активної форми трифосфату, що має період напіввиведення в клітині 14 год. взаємодія ферменту з його ендогенним субстратом – тимідин-5'-трифосфатом. Включення телбівудину-5'-трифосфату в структуру вірусної ДНК викликає обрив її ланцюга і пригнічення реплікації вірусу гепатиту В. ніж першої (ЕС50 = 0.4-1.3 мкмоль). Телбівудин-5'фосфат у концентраціях до 100 мкмоль не інгібував ДНК-полімеразу (α, β або γ) клітин людини. Телбівудин у концентраціях до 10 мкмоль не справляв суттєвого токсичного ефекту на структуру мітохондрій, а також на вміст та функцію ДНК і не збільшував утворення молочної кислоти в організмі людини.

Телбівудин має специфічну антивірусну активність проти вірусу гепатиту В. Не ефективний щодо інших РНК та ДНК вірусів, включаючи ВІЛ.

При застосуванні телбівудину протягом 104 тижнів у HBeAg-позитивних пацієнтів розвиток терапевтичної відповіді (ДНК ВГВ <5 log10 копій/мл, нормалізація активності АЛТ та зникнення HBeAg) відзначалося в 63% випадків, середнє зниження вмісту ДНК ВГВ становило 5.74 нормалізація активності АЛТ спостерігалася у 70% пацієнтів, ДНК ВГВ не визначалося (полімеразна ланцюгова реакція) у 56% хворих.

У HBeAg-негативних пацієнтів протягом 104 тижнів на тлі терапії телбівудіном розвиток терапевтичної відповіді (ДНК ВГВ <5 log10 копій/мл, нормалізації рівня АЛТ) спостерігалося у 78% випадків, середнє зниження вмісту ДНК ВГВ становило 5 log10 копій/мл. АЛТ спостерігалася у 78% пацієнтів, ДНК ВГВ не визначалося (ПЛР-реакція) у 82% хворих.

За даними біопсії на 52 тижні лікування було виявлено зниження вираженості запалення у 71% хворих та покращення вже наявних ознак фіброзу за шкалою Ishak у 42% хворих.

Зниження вмісту ДНК ВГВ нижче за поріг чутливості (менше 300 копій/мл) при застосуванні телбівудину в дозі 600 мг/добу протягом 104 тижнів відзначалося у 56.0% HBeAg-позитивних та у 82% HBeAg-негативних пацієнтів.

Протягом цього періоду серед HBeAg-позитивних пацієнтів зникнення HBeAg та HBeAg-сероконверсія відзначалися у 35% та 30% хворих відповідно.

Застосування телбівудину у HBeAg-позитивних пацієнтів з високою активністю АЛТ (перевищення ВГН більш ніж у 2 рази), які були найбільш підходящим контингентом пацієнтів для лікування інтерферонами, показало істотно більш високу пропорцію пацієнтів, які досягли сероконверсії до 104 тижня (36%). зберігалася у більшості пацієнтів протягом 52 тижнів після відміни терапії.

Для пацієнтів, у яких концентрація ДНК вірусу гепатиту В у сироватці крові знижується до невизначеного рівня до 24 тижня лікування препаратом, більш характерний розвиток сероконверсії HBeAg в анти-НВе, збереження невизначеної концентрації ДНК вірусу гепатиту В, нормального значення рівня АЛТ з мінімальним ризиком розвитку протягом 1 року.

Телбівудин у дослідженнях in vitro у концентраціях до 10 000 мкмоль та у здорових добровольців у дозі до 1800 мг на добу не чинив кардіотоксичної дії та не викликав зміни інтервалу QT або будь-яких інших параметрів ЕКГ.

Вірус гепатиту В, стійкий до противірусної терапії

Немає достатніх даних про застосування телбівудину у пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту В, стійким до ламівудину. In vitro телбівудин активний щодо M204V (одиночна мутація) ламівудин-резистентного штаму вірусу гепатиту В, проте не проявляє активності щодо ламівудін-резистентних штамів L180M/M204V (подвійна мутація) та M204I (одиночна).

Немає достатніх даних про застосування телбівудину у пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту В, стійким до адефовіру. In vitro телбівудин проявляє активність щодо N236T адефовір-резистентного штаму вірусу гепатиту В.

Клінічна резистентність до телбівудину, асоційована з YMDD мутацією вірусу гепатиту В (M204V), була незначною. При лікуванні телбівудином не виявлялося утворення штамів L180M/M204V, а також раніше невідомих або специфічних телбівудин-резистентних мутаційних штамів.

Після прийому препарату в дозі 600 мг Cmax телбівудину в плазмі крові у здорових добровольців становила 3.69±1.25 мкг/мл і досягалася через 1-4 години (в середньому через 2 години). AUC складала 26.1±7.2 мкг/год/мл. Змін становила 0.2-0.3 мкг/мл.

При застосуванні 1 раз/сут рівноважний стан досягається через 5-7 днів з кумуляцією приблизно в 1.5 рази і передбачуваним T1/2 15 год. Абсорбція телбівудину та системний вплив на організм не змінювалися при одноразовому прийомі в дозі 600 мг разом з їжею.

Зв'язування телбівудину з білками плазми людини in vitro низьке (близько 3.3%). Здається, Vd телбівудину перевищує загальну кількість рідини в організмі, що дозволяє припустити широкий розподіл телбівудину в тканинах. Телбівудин розподіляється рівною мірою між плазмою крові та внутрішньоклітинною рідиною.

Не було виявлено метаболітів телбівудину при застосуванні 14С-телбівудину у людини.

Телбівудин не є субстратом, інгібітором або індуктором ферментної системи цитохрому Р450.

Після досягнення Cmax зниження концентрації телбівудину в плазмі відбувається біекспоненційно з T1/2 у кінцевій фазі 40-49 год.

Телбівудин виводиться переважно нирками у незміненому вигляді. Нирковий кліренс телбівудину відповідає нормальній швидкості клубочкової фільтрації, що дозволяє припустити його виведення переважно шляхом пасивної дифузії. Після прийому телбівудину внутрішньо одноразово в дозі 600 мг приблизно 42% дози у сечі протягом 7 днів.

У пацієнтів з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (КК ≤ 50 мл/хв) спостерігається підвищення біодоступності та зниження загального кліренсу телбівудину. Гемодіаліз (до 4 год) зменшує системну дію телбівудину приблизно на 23%.

Хронический гепатит В у взрослых пациентов с подтвержденной репликацией вируса и активным воспалительным процессом в печени.

Применение телбивудина в дозе 600 мг/сут вместе с пегилированным интерфероном альфа-2а (180 мкг 1 раз/нед.) и интерфероном альфа; детский и подростковый возраст до 18 лет; повышенная чувствительность к телбивудину.

Телбівудин виводиться в основному нирками, тому при застосуванні телбівудину з лікарськими препаратами, що впливають на функцію нирок, можливе підвищення концентрацій у плазмі крові телбівудину та/або одночасно застосовуваних лікарських засобів.

У пілотному клінічному дослідженні, присвяченому вивченню комбінації телбівудину 600 мг/добу та пэгінтерферону альфа-2а (180 мкг 1 раз на тиждень п/к), було відзначено підвищення ризику розвитку периферичної невропатії.

Невідомо, чи підвищується ризик розвитку міопатії при одночасному застосуванні телбівудину з препаратами, що спричиняють міопатію. При застосуванні телбівудину разом із препаратами, що викликають міопатію, слід оцінити очікувану користь від терапії та потенційний ризик розвитку міопатії, а також забезпечити спостереження за пацієнтами для своєчасного виявлення болю, напруги у м'язах або м'язової слабкості неясної етіології.

На тлі монотерапії нуклеозидними/нуклеотидними аналогами або їх прийому в комбінації з антиретровірусними засобами спостерігалися випадки розвитку лактацидозу та тяжкої гепатомегалії зі стеатозом, у т.ч. з летальним кінцем.

Безпечність та ефективність застосування телбівудину у пацієнтів після трансплантації печінки не встановлена. Фармакокінетичні параметри телбівудину в рівноважному стані не змінювалися на фоні багаторазового застосування у комбінації з циклоспорином. При необхідності проведення терапії телбівудином у пацієнтів після трансплантації печінки, які отримували або отримують терапію імунодепресантами, що впливають на функцію нирок (наприклад, циклоспорин або такролімус), необхідно контролювати функцію нирок під час та після закінчення застосування телбівудину.

Достатнього клінічного досвіду застосування телбівудину у пацієнтів віком 65 років та старших немає. Враховуючи велику частоту зниження функції нирок у зв'язку з супутніми захворюваннями або одночасним застосуванням інших лікарських засобів у даної категорії пацієнтів, телбівудин слід застосовувати з обережністю.

Досліджень щодо застосування телбівудину у пацієнтів із супутніми гепатиту В інфекціями (ВІЛ, гепатит С та гепатит D) не проводилося.

У пацієнтів, які припинили лікування гепатиту В телбівудином, відзначалися тяжкі випадки загострення гепатиту В. Рекомендується проводити ретельний клінічний та лабораторний контроль функції печінки протягом, як мінімум, декількох місяців після припинення лікування гепатиту В. За необхідності терапію гепатиту В доцільно відновити.

До 52 тижня лікування телбівудином підвищення рівня КФК (ступінь 3/4) відзначалося у 7.5% пацієнтів, які отримували телбівудин, і у 3.1% пацієнтів, які приймали ламівудін. Середній рівень КФК був вищим у пацієнтів, які приймають телбівудин. Проте з 53 тижнів лікування телбівудином збільшення рівня КФК не спостерігалося. Найчастіше підвищення рівня КФК проходило безсимптомно. Зазвичай на тлі постійної терапії телбівудіном відзначалося зниження вмісту КФК.

Протягом декількох тижнів, місяців після початку лікування телбівудином відзначалися випадки розвитку неускладненої міопатії (постійний дифузний біль та напруга в м'язах та/або м'язові слабкість неясної етології, незалежно від ступеня та часу підвищення рівня КФК). Міопатія також спостерігалася при прийомі інших синтетичних тимідинових аналогів нуклеозидів.

Пацієнти повинні негайно повідомляти лікаря про будь-які випадки розвитку постійних болів, напруження у м'язах або м'язової слабкості. При підтвердженні міопатії лікування слід припинити.

Дослідження впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилися.

Клінічних даних про застосування телбівудину у вагітних жінок немає. Телбівудин можна застосовувати при вагітності, якщо очікувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.

Дані про вплив телбівудину на передачу вірусу гепатиту від матері плоду відсутні. Слід вжити заходів для запобігання неонатальному інфікуванню вірусом гепатиту В.

Невідомо, чи виділяється телбівудин із грудним молоком у людини. При необхідності застосування телбівудину в період лактації слід відмовитись від грудного вигодовування.

Спосіб застосування та режим дозування конкретного препарату залежать від форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування і режиму дозування.
Рекомендована доза для прийому внутрішньо становить 600 мг 1 раз на добу незалежно від їди.

У пацієнтів із КК < 50 мл/хв необхідно збільшувати інтервал між прийомами препарату залежно від КК.

Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний прийом телбівудину після проведення сеансу гемодіалізу.

Себе слід зберігати поза доступом дітей. Специфічні умови для зберігання таблеток Себіво не потрібні.

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – слабке запаморочення (1.5%), головний біль; нечасто – периферична невропатія, дисгевзія, гіпестезія, парестезія, ішіас.

З боку дихальної системи: часто – кашель.

З боку травної системи: часто – підвищення рівня амілази у крові, діарея, підвищення рівня ліпази, нудота, біль у животі.

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня АЛТ; іноді – підвищення рівня АСТ.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висип.

З боку кістково-м'язової системи: часто – підвищення рівня КФК у крові; іноді - міопатія, артралгія, міалгія, біль у кінцівках, біль у спині, м'язові спазми, біль у шиї, біль у боці.

Загальні порушення: часто – підвищена стомлюваність слабкого ступеня; іноді – стомлюваність помірного ступеня, дискомфорт.

У деяких пацієнтів, які припинили лікування телбівудином, спостерігалися тяжкі випадки загострення гепатиту В. Даних про лікування загострень гепатиту В після припинення терапії телбівудином немає.

3 роки.

14 таблеток в блистере; 2 блистера в картонной коробке.

За рецептом.

NOVARTIS PHARMA STEIN, AG (Швейцарія)