Стіллат таблетки, 10 шт.

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить гатифлоксацину сесківігідрату еквівалентного гатифлоксацину 200 мг та орнідазолу 500 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, натрію карбоксим етилцелюлоза, кислота сорбінова, целюлоза мікрокристалічна (Sancel pH 102), крохмаль кукурудзяний, желатин, гідроксипропілм етилцелюлоза 6 СП, титану двоокис (діоксид) (Е 171), пропіленгліколь, барвник Тартразин Супра (Е 102), барник Сансет жовтий лак (Е 110), поліетиленгліколь 6000.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки капсулоподібної форми, помаранчевого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку – риска, гладкі з іншого боку.

Протимікробні засоби для системного застосування. Фторхінолони в комбінації з іншими антимікробними засобами. Код АТС J01R A04.

Гатифлоксацин є 8-метоксифтороквінолоном, має антибактеріальну активність щодо широкого діапазону грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Протибактеріальна дія гатифлоксацину забезпечується завдяки пригніченню ДНК-гірази та топоізомерази IV. ДНК-гіраза є важливим ферментом, який бере участь у редуплікації ДНК-збудників. Топоізомераза IV є ферментом, який відіграє провідну роль у реплікації хромосом ДНК при поділі бактеріальної клітини. Виявилося, що С-8-метоксична половина має більшу активність і повільніший розвиток резистентності порівняно з неметоксичною С-8 половиною.

До гатифлоксацину чутливі наступні збудники - грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes та відносно чутливі грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus milieri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae;

чутливі збудники - грамнегативнімікро організми: Haemophillus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Haemophilias раrаinfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Neisseria gonorrhoеae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);

відносно чутливі – грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mіrabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii;

відносно чутливі анаероби – Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthiі, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Ctostridium perfringens, Clostridium ramosum;

чутливі збудники атипової форми – Сhlamydia pneumoniae, Сhlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Legionella pneumophila, Ureaplasma;

та відносно чутливі атипові форми – Caxiella burnettii.

До гатифлоксацину чутливі такі збудники, як мікобактерії туберкульозу, H. рylori.

Гатифлоксацин ефективний відносно бактерій, резистентних до β-лактамних і макролідних антибіотиків.

Механізм дії орнідазолу пов’язаний з порушенням структури ДНК у чутливих до нього мікроорганізмів. Орнідазол активний відносно Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia (Giardia intestinalis), Haelicobacter Pylori, а також деяких анаеробних бактерій, таких як Bacteroides та Clostridium spp., Fusobacterium spp. та анаеробних коків.

Абсолютна біологічна доступність гатифлоксацину у пацієнтів – 96 %. Пік концентрації гатифлоксацину в плазмі настає через 1 - 2 години після перорального застосування.

Зв’язування з білками плазми крові для гатифлоксацину становить приблизно 20 %.

Гатифлоксацин добре проникає у більшість тканин організму та швидко розподіляється по біологічних рідинах; високі концентрації утворюються в легеневій тканині, слизовій оболонці бронхів, придаткових порожнинах носа, в альвеолярних макрофагах, тканинах середнього вуха, тканинах шкіри, тканинах і секреті простати, слині, жовчі, сім’яній рідині, піхві, матці, ендо- та міометрії, маткових трубах, яєчниках.

Гатифлоксацин в організмі біотрансформується з < 1 % виділення дози у сечу.

Виводиться нирками. Середнє видалення гатифлоксацину – від 7 до 14 годин – не залежить від дози та режиму застосування.

При експериментах із тваринами гатифлоксацин вільно проходить крізь плаценту та потрапляє в грудне молоко.

Відмінності у фармакокінетиці гатифлокса цину були виявлені у жінок. У жінок літнього віку на 21 % збільшена максимальна концентрація на 32 % AUC – було повільніше виведення порівнянно з жінками молодшого віку.

Після внутрішнього застосування 90 % орнідазолу всмоктується з травного тракту. Сmax в плазмі крові досягається протягом 3 годин. Зв’язування орнідазолу з білками плазми крові становить приблизно 13 %. Залежно від режиму дозування, оптимальна концентрація активної речовини становить 6-36 мкг/л. Метаболізується орнідазол з мінімальним залученням системи цитохрому Р 450. Препарат добре проникає у спинномозкову рідину та інші рідини й тканини організму.

Виведення орнідазолу. Період напів виведення становить приблизно 13 годин. Після одноразового застосування препарату 85 % дози виводиться протягом перших 5 діб. Виводиться переважно із сечею (63 %) та фекаліями (22 %). Приблизно 4 % від застосованої дози виводиться нирками у незміненому стані. Коефіцієнт кумуляції після багаторазового застосування препарату у дозі 500 мг або 1000 мг здоровими добровольцями кожні 12 годин становить 1,5 - 2,5.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, переважно аеробною та анаеробною флорою:

• дихальних шляхів (гострий бронхіт та загострення хронічного бронхіту, абсцес легенів, загострення хронічних захворювань легеневих шляхів, кістозний фіброз, пневмонія);
• ЛОР-органів (гострі отити та загострення хронічних отитів, гострі синусити та загострення хронічних синуситів);
• урогенітальні інфекції (інфікування Neisseria gonorrhoe, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalis, Ureaplasma, Сhlamydia trachоmatis), ускладнені анаеробною флорою (у різноманітних комбінаціях), поєднаних з трихомонадною інфекцією;
• інфекції сечовидільної системи та ускладнені інфекції сечовидільної системи (гострий та хронічний пієлонефрит, гострий та хронічний простатит, гострий та хронічний цистит; гострий та хронічний уретрит, гострий та хронічний ендоцервіцит, інші гострі та хронічні захворювання сечовидільної системи, у тому числі з ускладненнями, поєднаними з трихомонадною інфекцією);
• антихелікобактерна терапія при ерадикації Н. рylori (у складі комплексної терапії);
• шкіри та м’яких тканин;
• кісток і суглобів;
• травного тракту (шигельоз, сальмонельоз, ешерихіоз, кампілобактеріоз, ієрсиніоз, холера);
• після операційні інфекційні ускладнення, сепсис, перитоніт, особливо після втручань на прямій кишці;
• профілактика після операційних інфекційних ускладнень в офтальмології та лікування офтальмологічних захворювань (кератити, бактеріальні кон’юнктивіти).

Лікування інфекцій в онкологічних хворих.

Лікування туберкульозу (у складі комбінованої терапії).

Підвищена чутливість до компонентів препарату або до інших похідних нітроімідазолу, хінолону, захворювання центральної нервової системи, гострі неврологічні захворювання, вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 18 років.

Прийом гатифлокса цину через 1 годину після прийому циметидину (один раз на день перорально   у дозі 200 мг) не впливає   на фармакокінетику гатифлокса цину. Ці результати свідчать про те, що на   всмоктування гатифлокса цину не   впливають   антагоністи Н 2-рецепторів, такі   як циметидин та фамотидин.

Застосування гатифлокса цину не впливає на системний кліренс при внутрішньо венному введенні мідозоламу. Добова внутрішньо венна доза мідозоламу (0,0145 мг/кг) не впливає на фармакокінетику гатифлокса цину. Ці результати можуть бути враховані при недостатній   ефективності   гатифлокса цину при проведенні досліджень з ізоферментом CYP3A4 у людей.

Паралельне застосування гатифлокса цину та теофіліну не впливало   на фармакокінетику жодного з препаратів.

Паралельне застосування гатифлокса цину та варфарину не впливало на фармакокінетику жодного з   препаратів, протромбі новий час не змінився.

Паралельне застосування гатифлокса цину та дигоксину не виявило значного ефекту стосовно зміни фармакокінетики гатифлокса цину. За пацієнтами, які приймають дигоксин, необхідне спостереження з метою виявлення симптомів токсичності.

Системне виведення гатифлокса цину значно підвищується при паралельному застосуванні гатифлокса цину та пробеноциду.

Препарат здатний потенціювати дію непрямих антикоагулянтів, підвищує тривалість дії веркуронію броміду.

Підвищується ризик виникнення побічних ефектів у хворих з ураженнями печінки, пацієнтів, які зловживають алкоголем, хворих на ішемію міокарда.

З обережністю требо керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами (можливо запаморочення).

Контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводились. На всмоктування гатифлоксацину не впливають антагоністи Н 2-рецепторів, такі як циметидин та фамотидин.

Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні перевірятися на ознаки та симптоми токсичності. У пацієнтів, які виявили ознаки чи симптоми інтоксикації дигоксином, концентрація дигоксину в сироватці повинна бути перевірена та відповідно доза дигоксину відкоригована.

Слід з обережністю призначати гатифлоксацин при наявності ниркової недостатності. Детальне клінічне обстеження та відповідні лабораторні аналізи необхідно провести перед та протягом курсу лікування, а також у разі необхідності зниження дози гатифлоксацину. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією (кліренс креатині ну < 40 мл/хв) корекцію дози необхідно проводити для уникнення накопичення гатифлоксацину через знижений кліренс.

Дозу встановлюють індивідуально. Застосовують внутрішньо. Залежно від показань, схеми лікування та маси тіла пацієнта, разова доза для дорослих варіює від 1 до 3 таблеток. Інфекції дихальних шляхів (гострий бронхіт та з

• загострення хронічного бронхіту, абсцес легенів, загострення хронічних захворювань легеневих шляхів, кістозний фіброз, пневмонія) – по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 10 - 14 діб;
• інфекції ЛОР-органів (гострі отити та загострення хронічних отитів, гострі синусити та загострення хронічних синуситів) – 1 таблетка 2 рази на добу протягом 5 - 7 діб;
• ускладнені урогенітальні інфекції (інфікування Neisseria gonorrhoeae Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalis, Сhlamydia trachоmatis, анаеробною флорою), поєднані з трихомонадною інфекцією – 1 таблетка 2 рази на добу протягом 14 діб;
• при трихомонадно-бактеріальній інфекції – 2 таблетки на добу (вранці та ввечері) протягом 10 діб. При ускладнених формах трихомонадно бактеріальної інфекції тривалість і схеми лікування підбираються індивідуально. Щоб запобігти можливості повторного зараження, статевий партнер у всіх випадках також повинен отримати курс лікування;
• інфекції сечовидільної системи та ускладнені інфекції сечовидільної системи (гострий та хронічний пієлонефрит, гострий та хронічний простатит, хронічний цистит; хронічний уретрит, інші гострі та хронічні захворювання сечовидільної системи, у тому числі з ускладненнями) – по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 10 - 14 діб;
• антихелікобактерна терапія при ерадикації Н. рylori – по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 7 - 14 діб (у складі комплексної терапії);
• інфекції шкіри та м’яких тканин – 1 таблетка 2 рази на добу протягом 10 - 14 діб;
• інфекції травного тракту (шигельоз, сальмонельоз, ешерихіоз, кампілобактеріоз, ієрсиніоз, ентеробактеріоз, холера) – 1 таблетка 2 рази на добу протягом 5 - 10 діб;
• після операційні інфекційні ускладнення, сепсис, перитоніт – 1 таблетка три рази на добу протягом 1 - 5 діб (у випадку неможливості внутрішньо венного введення) в подальшому – по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 10 - 14 діб;
• профілактика після операційних інфекційних ускладнень в офтальмології – 2 таблетки за 12 годин до операції та лікування офтальмологічних захворювань (кератити, бактеріальні кон’юнктивіти) – по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 5 - 10 діб;
• інфекції в онкологічних хворих – по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 10 - 14 діб;
• лікування туберкульозу при неефективності протитуберкульозних засобів першої лінії – 1 таблетка 2 рази на добу, курсова доза підбирається індивідуально.

Приймати препарат рекомендовано після їди, хоча одночасний прийом з їжею не впливає на всмоктування гатифлокса цину та орнідазолу.

Для лікування пародонтозу – по 1 таблетці на добу протягом 14 діб.

Коригування дози для пацієнтів з нирковою недостатністю. Оскільки препарат виводиться нирками, доза препарату повинна бути змінена для пацієнтів з кліренсом креатині ну < 30 мл/хв, включаючи пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі (CAPD). Рекомендована доза Стіллату для таких пацієнтів – 1 таблетка першого дня та 1 таблетка через 24 години, на третій день – перерва, потім по 1 таблетці кожні 48 годин, починаючи з четвертого дня. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозу призначають після проведення сеансу діалізу. При застосуванні одноразової дози немає необхідності проводити корекцію режиму дозування.

Клінічні дослідження щодо безпеки та ефективності застосування гатифлокса цину в пацієнтів віком до 18 років не проводились.

Симптомами передозування можуть бути зміни з боку ЦНС:

• сплутаність свідомості;
• запаморочення;
• судоми;
• психози, периферичний неврит;
• посилення побічних ефектів.

Лікування. У разі передозування необхідно провести промивання шлунка. Пацієнт повинен знаходитись під контролем лікаря. Лікування симптоматичне. Потрібно застосовувати відповідну до стану гідратаційну терапію. Гатифлоксацин недосить ефективно виводиться з організму шляхом гемодіалізу (приблизно 14 % протягом 4 годин) або за допомогою форсованого гемодіалізу (приблизно 11 % через 8 днів).

Специфічний антидот не відомий. У разі виникнення судом застосовують діазепам.

Найпоширені побічні ефекти гатифлоксацину – блювання, діарея, вагініт, абдомінальний біль, головний біль, запаморочення. Інші побічні ефекти – порушення смаку, алергічні реакції, озноб, жар, біль у спині, біль у грудях, відчуття серцебиття, абдомінальний біль, запор, диспепсія, глосит, ротовий кандидоз, стоматит, виразка ротової порожнини, блювання, периферичні набряки, неспокійний сон, безсоння, парестезія, тремор, розширення судин, запаморочення, диспное, фарингіт, пітливість, порушення зору, дзвін у вухах, дизурія та гематурія, нервозність, хвилювання, галюцинації та параноя, збудження.

Як і у іншіх хінолонів, порушення вмісту глюкози у крові, включаючи симптоматичну гіпер- та гіпоглікемію, були виявлені у більшості випадків у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували паралельне лікування, застосовуючи перорально гіпоглікемічні препарати (наприклад, глібенкламід, глібурид) або інсулін. У цих пацієнтів рекомендується проводити контроль рівня глюкози в крові.

Побічні ефекти орнідазолу:

З боку травного тракту та печінки: при тривалому застосуванні у високих дозах рідко – гепатотоксична дія; сухість у роті, в поодиноких випадках – диспепсія.

З боку ЦНС: можлива не різко виражена та швидко минаюча сонливість, головний біль, стомленість; у деяких випадках – збудження; дуже рідко – тремор, ригідність, порушення координації руху, судоми, сплутаність свідомості.

Алергічні реакції: дуже рідко – ангіо невротичний набряк, висип на шкірі, свербіж, кропив’янка.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище  25°С в оригінальній упаковці у сухому та недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері в картонній коробці.

За рецептом.

Мепро Фармасьютикалс ПВТ ЛТД, Індія.