Тагрісо 80 мг №30 таблетки Акція

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Тагріссо
(Tagrisso^®)

Склад:

діюча речовина: osimertinib;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: 40 мг або 80 мг осимертинібу;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, натрію стеарилфумарат; плівкова оболонка: спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), макрогол 3350, тальк, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

40 мг: круглі, двоопуклі, бежеві таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням «AZ» над «40» на одному боці та гладкі на зворотному.

80 мг: овальні, двоопуклі, бежеві таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням «AZ 80» на одному боці та гладкі на зворотному.

Фармакотерапевтична група: Антинеопластичні засоби. Інгібітори протеїнкінази. Код АТX: L01X E35.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Осимертиніб належить до інгібіторів тирозинкінази (ІТК). Препарат є необоротним інгібітором рецепторів епідермального фактора росту (EGFR), що містять сенсибілізуючі мутації (EGFRm) та мутацію ІТК-резистентності T790M.

Фармакодинамічні ефекти

Дослідження  in vitro показали, що осимертиніб проявляє високопотужну інгібіторну активність проти EGFR у діапазоні усіх клінічно значущих клітинних ліній недрібноклітинного раку легень (НДКРЛ) з сенсибілізуючими мутаціями EGFR та мутацією T790M (уявні IC₅₀ від 6 нМ до 54 нМ проти фосфо-EGFR). Це призводить до пригнічення росту клітин, при цьому активність проти EGFR у клітинних лініях дикого типу є значно нижчою (уявні IC₅₀ від 480 нМ до 1,8 мкМ проти фосфо-EGFR). Пероральне введення осимертинібу in vivo зумовлює зменшення пухлини як у ксенотрансплантатах НДКРЛ з EGFRm та T790M, так і на трансгенній мишачій моделі пухлини легень.

Електрофізіологія серця

Ймовірність подовження інтервалу QTc під впливом препарату Тагріссо оцінювали у 210 пацієнтів, які приймали осимертиніб у дозі 80 мг на добу у дослідженні AURA2. Щоб оцінити вплив осимертинібу на інтервали QTc, записували серійні ЕКГ після однократного прийому та у рівноважному стані. За результатами фармакокінетичного/фармакодинамічного аналізу прогнозується пов’язане з препаратом подовження інтервалу QTc на 14 мс на фоні прийому 80 мг з верхньою межею 16 мс (90% ДІ).

Клінічна ефективність та безпека

Пацієнти дослідження FLAURA з місцевопоширеним  або метастатичним НДКРЛ, з позитивним статусом мутації EGFR, які раніше не отримували лікування

Ефективність та безпека Тагріссо для лікування пацієнтів з місцевопоширеним  або метастатичним НДКРЛ, з позитивним статусом мутації EGFR, що не піддаються радикальній хірургії або променевій терапії, або пацієнтів з метастатичним НДКРЛ, які не отримували попереднього системного лікування прогресуючої хвороби, продемонстровані у рандомізованому подвійному сліпому активно контрольованому дослідженні (FLAURA). Зразки тканини пухлини хворого повинні були мати одну з двох найпоширеніших мутацій EGFR, як відомо, пов’язаних з чутливістю TKI EGFR (Ex19del або L858R), що визначено за тестуванням у місцевій або центральній лабораторії.

Пацієнтів рандомізували 1:1 для прийому Тагріссо (n = 279, 80 мг перорально один раз на добу) або компаратора EGFR TKI (n = 277, гефітинібу 250 мг перорально один раз на добу або елотинібу 150 мг один раз на добу).

Рандомізація була розподілена за типом мутації EGFR (Ex19del або L858R) та етнічною ознакою (монголоїдна раса або не монголоїдна). Пацієнти отримували досліджувану терапію до непереносимості лікування або до визначення дослідником того, що пацієнт більше не одержує клінічної користі. Для пацієнтів, які отримували EGFR TKI-компаратор, після прогресування було дозволено перехід до відкритого застосування Тагріссо, якщо зразки пухлини були з позитивним статусом мутації T790M.

Первинною кінцевою точкою ефективності була виживаність без прогресування (ВБП), яку оцінював дослідник.

Базові демографічні дані та характеристики хвороби загальної досліджуваної популяції: середній вік 64 роки (діапазон 26–93 роки), ≥75 років (14%), жіноча стать (63%), європеоїдна раса (36%), монголоїдна раса (62%), ніколи не курили (64%), функціональний статус за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 0 або 1 (100%), метастатична хвороба кісток (36%), екстраторакальні вісцеральні метастази (35%), метастази у ЦНС (21%, виявлених  за місцем ураження ЦНС на вихідному рівні, в анамнезі та/або попередньою операцією та/або попередньою променевою терапією метастазів у ЦНС).

Тагріссо продемонстрував клінічно і статистично значуще поліпшення виживаності без прогресування захворювання у порівнянні з EGFR TKI-компаратором (медіана 18,9 місяця і 10,2 місяця, відповідно, ВР = 0,46, 95% ДІ: 0,37, 0,57, P <0,0001). Результати ефективності у дослідженні FLAURA за оцінкою дослідника, наведено в таблиці 1. Під час проміжного аналізу загальної виживаності (25% зрілості), ВР=0,63 на користь Тагріссо (95% ДІ: 0,45, 0,88; P = 0,0068), яка не досягла формальної статистичної значущості. Велика частина пацієнтів, які застосовували Тагріссо, була жива через 12 місяців і 18 місяців (89% і 83%, відповідно) в порівнянні з пацієнтами, які отримували EGFR TKI компаратор (83% і 71%, відповідно). Аналіз кінцевих точок після прогресії показав, що перевага ВБП була збережена за допомогою наступних ліній терапії.

Таблиця 1

Результати ефективності у досліжденні FLAURA за оцінкою дослідника

ВР – відношення ризиків; ДI – довірчий інтервал, НР – не піддається розрахунку, НД – недостовірно.

Всі результати ефективності отримано на основі оцінки дослідника RECIST.

На підставі непідтвердженої відповіді.

Середній термін наступного спостереження становив 15 місяців для пацієнтів, які отримували Тагріссо, і 9,7 місяця для пацієнтів, які отримували EGFR TKI-компаратор.

ВР <1 на користь Тагріссо, відношення шансів> 1 на користь Тагріссо,

^† На підставі проміжного аналізу зі зрілістю 25% для досягнення статистичної значимості було потрібно значення P <0,0015.

¹ Частота об’єктиної відповіді (ЧОВ) за оцінкою засліпленої незалежної централізованої експертної групи (ЗНЦЕГ) узгоджувалася з ЧОВ, що була повідомлена через оцінку дослідника; ЧОВ за оцінкою ЗНЦЕГ становила 78% (95% ДІ: 73; 83) Тагріссо та 70% (95% ДІ: 65, 76) при застосуванні компаратора EGFR TKI.

Перевага Тагріссо щодо ВБП порівняно з компаратором TKI EGFR була послідовною в усіх попередньо визначених аналізованих підгрупах пацієнтів, включаючи підгрупи за етнічною приналежністю, віком, статтю, статусом куріння, статусом метастазів ЦНС на початок дослідження та за типом мутації EGFR (делеція Exon 19 або L858R).

Дані про ефективність при метастазах у ЦНС, дослідження FLAURA

Пацієнти з метастазами у ЦНС, які не потребують стероїдів і мають стійкий неврологічний статус, щонайменше через два тижні після закінчення остаточної терапії і терапії стероїдами були прийнятними для рандомізації в дослідженні FLAURA. З 556 пацієнтів, у 200 пацієнтів проведено початкове сканування мозку. Оцінка ЗНЦЕГ цих сканів визначила підгрупу у 128 (23% від 556) пацієнтів з метастазами у ЦНС; ці дані наведено у таблиці 2. Ефективність при метастазах ЦНС за оцінкою RECIST (версія 1.1) у дослідженні FLAURA показала номінальне статистично значуще поліпшення ВБП у ЦНС (ВР= 0,48; 95% ДІ 0,26; 0,86; P = 0,014).