Цисплатин-Мілі 50 мг 100 мл №1 концентрат для приготування розчину для інфузій

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦИСПЛАТИН - МІЛІ (CISPLATIN - MILI)

Склад:

діюча речовина: cisplatin;

1 мл розчину містить 0,5 мг цисплатину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Сполуки платини. Протипухлинний засіб. Код АТС L01X A01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Поширені або метастатичні злоякісні пухлини, зокрема рак яєчка (як паліативний засіб та у комплексі лікувальної поліхіміотерапії), рак яєчника (ІІІ і ІV стадій), плоскоклітинна епітеліома голови та шиї (як паліативний засіб). У вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антинеопластичними засобами.

Рак легенів, рак уротелію, цервікальні пухлини.

Протипоказання.

·      Підвищена чутливість до цисплатину або до інших препаратів, що містять платину.

·      Порушення функції нирок.

·      Дегідратація організму (для запобігання розвитку серйозних порушень функції нирок необхідна перед- і постгідратація).

·      Пригнічення функції кісткового мозку.

·      Порушення слуху.

·      Нейропатія, спричинена лікуванням цисплатином.

Спосіб застосування та дози.

Приготування розчину для інфузій

Цисплатин перед застосуванням необхідно розвести в асептичних умовах. При приготуванні і введенні розчину для інфузій не можна використовувати інструменти з частинами, які містять алюміній, якщо вони можуть контактувати з препаратом (це стосується систем для внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів, шприців тощо).

Необхідну кількість концентрату для розчину для інфузій, розраховану згідно з наведеними далі рекомендаціями, розводять 1-2 л 0,9 % розчину натрію хлориду або сумішшю 0,9 % розчину натрію хлориду і 5 % розчину глюкози у співвідношенні 1 : 1 (у такому розчині концентрація натрію хлориду становить 0,45 %, а глюкози – 2,5 %).

У разі неможливості гідратації перед введенням цисплатину концентрат також може бути розведений сумішшю 0,9 % розчину натрію хлориду і 5 % розчину манітолу у співвідношенні 1 : 1 (у такому розчині концентрація натрію хлориду становить 0,45 %, а манітолу – 2,5 %).

Розчини для інфузій з концентрацією цисплатину 0,1 мг/мл, приготовані шляхом розведення препарату 0,9 % розчином натрію хлориду, сумішшю 0,9 % розчину натрію хлориду і 5 % розчину глюкози у співвідношенні 1 : 1 або сумішшю 0,9 % розчину натрію хлориду і 5 % розчину манітолу у співвідношенні 1 : 1, є фізично і хімічно стабільними протягом 48 годин у разі зберігання в захищеному від світла місці при температурі 2-8 °C. З мікробіологічної точки зору розчин для інфузій необхідно вводити відразу ж після приготування. Якщо розчин не використовується негайно, за тривалістю й умовами його зберігання повинен стежити користувач. Зазвичай період зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі 2-8 °C, якщо тільки розчин не готувався в контрольованих і атестованих асептичних умовах.

Можна застосовувати лише прозорі та безбарвні розчини без видимих механічних включень. Розчин для інфузій повинен вводитися одноразово.

Дози для дорослих та дітей

Дози цисплатину визначають залежно від нозології, очікуваної реакції на терапію, а також з огляду на те, застосовується цисплатин у вигляді монотерапії чи як складова комбінованої хіміотерапії. Наведені нижче дози рекомендовані як для дорослих, так і для дітей.

При монотерапії рекомендуються такі схеми лікування:

• одноразове введення дози 50-120 мг/м² поверхні тіла кожні 3-4 тижні;
• щоденне введення доз 15-20 мг/м² поверхні тіла протягом 5 днів з повторенням курсів кожні 3-4 тижні.

При комбінованій хіміотерапії дози повинні бути нижчими. Зазвичай цисплатин призначають у дозі 20 мг/м² поверхні тіла або більше кожні 3-4 тижні.

Починати наступний курс лікування можна лише після комплексної оцінки стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).

При розвитку порушень функції нирок або пригніченні функції кісткового мозку дози препарату необхідно відповідним чином знижувати.

Розчин для інфузій можна вводити лише шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії.

Розчин для інфузій вводять протягом 6-8 годин. Протягом 6-12 годин до введення препарату і не менше 6 годин після закінчення інфузії цисплатину повинна проводитися адекватна гідратація організму. Вона необхідна для підтримки достатнього діурезу в процесі та після введення цисплатину. Гідратація у дорослих здійснюється шляхом внутрішньовенного вливання 0,9 % розчину натрію хлориду або суміші 0,9 % розчину натрію хлориду і 5 % розчину глюкози у співвідношенні 1 : 1.

Прегідратація: внутрішньовенна інфузія одного із зазначених розчинів зі швидкістю

100-200 мл/год протягом 6-12 годин.

Постгідратація: внутрішньовенна інфузія ще 2 л одного із зазначених розчинів зі швидкістю 100-200 мл/год протягом 6-12 годин.

Якщо після гідратації сечовиділення менше за 100-200 мл/год, може бути необхідним форсований діурез. Для цього пацієнту внутрішньовенно вводять 37,5 г манітолу (375 мл 10 % розчину) або застосовують діуретики (за умови нормальної функції нирок). Манітол або діуретики також необхідно призначати у випадках, коли доза цисплатину перевищує 60 мг/м² поверхні тіла.

Пацієнти повинні вживати велику кількість рідини протягом 24 годин після введення цисплатину для забезпечення достатнього сечовиділення.

Побічні реакції.

Небажані побічні ефекти залежать від доз цисплатину і можуть мати кумулятивний характер.

З боку нирок і сечовидільної системи: нефротоксичність, кумулятивна і дозозалежна, є фактором, який обмежує застосування препарату. Можливі порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність з некрозом канальців, що проявляється уремією або анурією. При повторних курсах лікування препаратом ниркова недостатність стає більш тривалою і тяжкою. Ниркова недостатність може бути як оборотною так і необоротною.

Гідратація до і після введення цисплатину і форсований діурез зменшують ризик нефротоксичних уражень.

Метаболічні розлади: розлади електролітів, гіпомагніємія, гіпокальціємія, які проявляються м’язовою збудливістю або спазмами, тремором, карпопедальними спазмами і/або тетанією; гіпофосфатемія, гіпокаліємія, підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові, гіперурикемія (безсимптомна або із симптомами подагри, особливо при застосуванні доз вище 50 мг/м², максимальні рівні сечової кислоти відзначаються через 3-5 днів після застосування препарату, для зменшення сироваткового рівня сечової кислоти може застосовуватися алопуринол), гіперхолестеринемія, підвищення концентрації заліза у крові, неадекватна секреція антидіуретичного гормону, підвищення рівня амілази у сироватці крові, тромботична мікроангіопатія у поєднанні з гемолітичним уремічним синдромом, гіпонатріємія можливо, внаслідок неадекватної продукції антидіуретичного гормону). Електролітні розлади виникають внаслідок ушкодження ниркової системи цисплатином (при цьому реабсорбція зазначених катіонів у ниркових канальцях зменшується), можливі зниження рівня альбуміну.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія. Мієлосупресія має кумулятивний характер. Можливі випадки розвитку Кумбс-позитивної гемолітичної анемії (оборотної після закінчення терапії). Повідомлялося про гемоліз, який, можливо, був спричинений цисплатином. Після введення цисплатину у високих дозах можливе тяжке пригнічення функції кісткового мозку (включаючи агранулоцитоз та/або апластичну анемію).

З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, запор, діарея, запалення слизових оболонок ротової порожнини, можлива поява металевих відкладень на яснах.

Гепатобіліарні розлади: підвищення рівня білірубіну крові, транзиторне підвищення рівня АЛТ, АСТ, гепатотоксичність.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату. Порушення слуху, шум у вухах, глухота і порушення роботи вестибулярного апарату у комбінації із системними запамороченнями, вертиго. Можливе порушення слуху в звичайному слуховому діапазоні (250-2000 Гц). Ототоксичність цисплатину є кумулятивною, порушення слуху можуть бути необоротними, інколи вражається лише одне вухо. Опромінювання зони черепа до терапії цисплатином або одночасно з нею збільшує ризик втрати слуху. Однак лише в поодиноких випадках пацієнти втрачають здатність до нормального спілкування після лікування цисплатином. У дітей ускладнення можуть бути серйознішими. Під час лікування слід пильно контролювати функцію слуху.

З боку органів зору: порушення зору і кольоросприймання, втрата зору, неврит зорового нерва, днобічний ретробульбарний неврит із втратою гостроти зору, набряк соска зорового нерва, коркова сліпота. Побічні реакції з боку зору можуть бути оборотними і після закінчення лікування зір відновлюється.

З боку нервової системи: нейротоксичність, периферична невропатія (зазвичай двобічна і сенсорна), парестезії, арефлексія, судоми, втрата вібраційної чутливості, у поодиноких випадках – втрата смакової або тактильної функції, порушення церебральних функцій, сплутаність свідомості, невиразне мовлення, втрата пам'яті, параліч, розвиток симптому Лермітта, автономної нейропатії і мієлопатії спинного мозку, гострі цереброваскулярні ускладнення, церебральний артеріїт, оклюзія сонної артерії, енцефалопатія. Якщо у пацієнта відмічений один із зазначених вище церебральних симптомів, лікування цисплатином необхідно негайно припинити. Нейротоксична дія цисплатину може бути оборотною, однак у 30-50 % пацієнтів порушені функції не відновлюються навіть після закінчення лікування цисплатином. Прояви нейротоксичної дії цисплатину можуть відмічатися як після тривалої терапії, так і після введення першої дози.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, кропив'янка, еритема, свербіж, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, алопеція.

З боку імунної системи. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції, пропасниця, можлива імуносупресія. Реакції зазвичай розвиваються протягом кількох хвилин після введення цисплатину і можуть зникати після внутрішньовенного введення адреналіну, кортикостероїдів і/або антигістамінних засобів.

З боку органів дихання та органів середостіння: задишка, бронхоспазм, осиплість голосу, свистячі хрипи у легенях, пневмонія, дихальна недостатність.

Кардіальні розлади: порушення серцевого ритму, зокрема брадикардія, тахікардія та інші аритмії. Іноді відмічаються зміни ЕКГ, інфаркт міокарда, застійна серцева недостатність. Повідомлялося про зупинку серця при лікуванні цисплатином у комбінації з іншими цитостатиками, однак це трапляється надзвичайно рідко.

Судинні розлади: артеріальна гіпотензія.

Загальні розлади та зміни у місці введення: слабкість, озноб, гіпертермія, гикавка, астенія, підвищена втомлюваність; після внутрішньовенного введення препарату можливий локальний набряк і біль, еритема, виразки на шкірі та флебіт у місці ін'єкції.

Репродуктивні розлади: порушення сперматогенезу та овуляції, а також болюча гінекомастія, аменорея, азооспермія.

Інфекції: розвиток сепсису.

Можливий зв'язок між комбінованою хіміотерапією цисплатином у поєднанні з іншими препаратами і розвитком васкулярних порушень (церебральною або коронарною ішемією, порушеннями периферичної циркуляції крові, подібними до синдрому Рейно).

Теоретично цисплатин є канцерогенним (виходячи з механізму його дії), проте практичних доказів цього немає. Повідомлялося про можливий зв'язок між застосуванням цисплатину і розвитком вторинного нелімфобластного лейкозу.

Передозування.

При передозуванні можуть спостерігатися зазначені раніше токсичні ефекти, однак їх інтенсивність вища. Ефективна гідратація і осмотичний діурез відразу ж після передозування можуть зменшити токсичний вплив цисплатину.

У разі значного передозування (> 200 мг/м² поверхні тіла) може спостерігатися безпосередній вплив на дихальний центр головного мозку з розвитком загрозливих для життя порушень дихальної функції і кислотно-лужної рівноваги, оскільки цисплатин проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр. Терапія – симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вважається, що у разі застосування у період вагітності цисплатин може спричиняти серйозні вади розвитку плода, тому цисплатин протипоказаний вагітним.

Експерименти на тваринах показали, що цисплатин екскретується у молоко ссавців. Тому годування груддю під час терапії цисплатином необхідно припинити.

Діти.

Препарат застосовують у педіатричній практиці.

У дітей перед початком наступного курсу лікування головні показники (креатинін сироватки, сечовина, лейкоцити, тромбоцити, аудіограма) повинні повертатися до відповідних вікових норм.

Особливі заходи безпеки.

Як і при роботі з будь-якими іншими цитотоксичними препаратами, при маніпуляціях з цисплатином необхідно дотримуватися правил безпеки: обов'язково користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами, шапочками), при можливості працювати під витяжкою.

Слід запобігати потраплянню розчинів цисплатину на шкіру та/або слизові оболонки. Якщо це все ж сталося, уражене місце промивають великою кількістю води і змащують кремом при появі подразнення (у деяких осіб, чутливих до платини, можуть спостерігатися шкірні реакції).

Вагітні медичні працівники не повинні працювати з цисплатином.

Невикористані розчини, інструменти та матеріали, які використовувалися при маніпуляціях з цисплатином, повинні бути знищені згідно з визначеною процедурою.

Особливості застосування.

Лікування цисплатином повинно здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога.

Для цисплатину характерна кумулятивна ототоксична, нефротоксична та нейротоксична дія. Його токсичність може посилюватися при комбінованому застосуванні з іншими препаратами, які чинять токсичну дію на зазначені органи та системи.

Перед початком лікування цисплатином і перед початком кожного наступного курсу терапії необхідно знімати аудіограму.

Для зниження нефротоксичності необхідно проводити адекватну гідратацію хворих перед, під час і після внутрішньовенного введення цисплатину.

Перед лікуванням, у процесі терапії і після лікування цисплатином необхідно контролювати:

·      функцію нирок;

·      функцію печінки;

·      функцію системи кровотворення (кількість еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів);

·      рівні електролітів сироватки (концентрацію кальцію, натрію, калію, магнію).

Аналізи необхідно повторювати щотижня протягом усього періоду лікування цисплатином.

Наступний курс терапії не можна починати до нормалізації головних показників, а саме (у дорослих):

·      креатинін сироватки: ≤ 130 мкмоль/л (1,5 мг/дл);

·      сечовина: < 25 мг/дл;

·      кількість лейкоцитів: > 4 ´ 10⁹/л;

·      кількість тромбоцитів: > 100 ´ 10⁹/л;

·      аудіограма: результати в межах нормальних показників.

Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з периферичною невропатією, не спричиненою цисплатином, а також пацієнтів із гострими бактеріальними та вірусними інфекціями.

У разі паравенозного введення препарату необхідно:

·      негайно припинити інфузію цисплатину;

·      не рухаючи голку, виконати аспірацію екстравазату з тканин і промити їх 0,9 % розчином натрію хлориду (особливо у разі застосування розчину для інфузій з концентрацією цисплатину вище за рекомендовану).

Після введення цисплатину часто спостерігаються нудота, блювання, діарея. Профілактичне застосування антиеметиків може допомогти запобігти нудоті та блюванню або ж знизити їх інтенсивність. Втрату рідини унаслідок блювання або діареї необхідно компенсувати.

І чоловіки, і жінки репродуктивного віку повинні користуватися ефективними контрацептивними засобами в період і щонайменше протягом 6 місяців після лікування препаратом. Якщо в майбутньому, після закінчення терапії, пацієнт бажає мати дітей, йому слід попередньо проконсультуватися у фахівця-генетика. Оскільки лікування цисплатином може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які в майбутньому бажають стати батьками, необхідно потурбуватися про кріоконсервацію їх сперми до початку терапії.

Нефротоксичність. Кумулятивна і дозозалежна ниркова недостатність є основним фактором токсичності, який обмежує дозу цисплатину. Найчастіше відзначається падіння рівня клубочкової фільтрації, яке проявляється підйомом рівня креатиніну сироватки крові і зниженням ефективного ниркового плазмотоку. Гіперурикемія та гіперальбумінемія можуть сприяти розвитку нефротоксичності. Гідратація до і після лікування може зменшити нефротоксичність. Перед введенням наступної дози необхідно впевнитися у нормалізації функції нирок.

Мієлосупресія. Гематологічна токсичність також є дозозалежною і кумулятивною. Найменші рівні циркулюючих тромбоцитів і лейкоцитів у більшості випадків відзначаються між 18 і 23 днями (діапазон - від 7,3 до 45 днів). У більшості хворих ці рівні

нормалізуються через 39 днів (діапазон - від 13 до 62 днів). Лейкопенія і тромбоцитопенія більш виражені при дозах понад 50 мг/м².

Наступні курси цисплатину не слід починати, доки рівень тромбоцитів не перевищить 100 000 в мм³, а рівень лейкоцитів - 4000 в мм³.

Анемія. У значної кількості хворих відзначається анемія (зниження гемоглобіну більше ніж на 2 г %), зазвичай після декількох курсів лікування. У тяжких випадках може знадобитися переливання еритромаси.

Повідомлялося, що терапія цисплатином спричиняє розвиток гемолітичної анемії з позитивною прямою реакцією Кумбса. Подальші курси лікування цисплатином можуть викликати посилення гемолізу у чутливих осіб.

Нудота і блювання. Виражена нудота і блювання спостерігаються майже у всіх хворих, які застосовують цисплатин, і в окремих випадках ці симптоми настільки сильно виражені, що виникає необхідність знизити дозу або припинити лікування.

Ототоксичність. Ототоксичність кумулятивна і розвивається в основному при застосуванні високих доз. Ознаками ототоксичності, які часто спостерігалися, були шум у вухах або зниження здатності чути нормальну мову. Шум у вухах звичайно минає, триваючи від декількох годин до 1 тижня після припинення лікування. Втрата слуху в діапазоні частот 4000 - 8000 Гц може бути одно- або двобічною. Частота і тяжкість такого ураження слуху підвищуються при повторних курсах, а тяжкі ураження можуть бути необоротними. Для запобігання симптомам ототоксичності слід контролювати функцію слуху.

Гіпомагніємія і гіпокальціємія. Гіпомагніємія розвивається часто і, можливо, є наслідком ушкодження ниркових канальців, що спричиняє втрату іонів магнію. Можливий розвиток вторинної гіпокальціємії з тетанією. Важливий контроль електролітів.

Нейротоксичність. Після тривалої терапії цисплатином можуть розвинутися периферичні нейропатії, ортостатична гіпотонія, міастенічні синдроми, судоми і порушення зору. При появі цих симптомів рекомендується припинити лікування.

Анафілаксія. В окремих випадках після терапії цисплатином відзначалися анафілактоїдні реакції. Особливому ризику підлягають хворі з атопією в сімейному анамнезі. Для лікування такого типу реакцій завжди потрібно мати медикаменти і необхідне обладнання.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Залежно від індивідуальної чутливості цисплатин може негативно впливати на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарати, одночасне застосування з якими протипоказане: під час і протягом трьох місяців після закінчення лікування цисплатином не слід проводити вакцинацію живими вакцинами. Вакцинація проти жовтої гарячки протипоказана. Під час лікування цисплатином протипоказано розпочинати протиепілептичне лікування фенітоїном.

Одночасне застосування цисплатину з блеоміцином та вінбластином може призвести до розвитку феномена Рейно. Комбінація доцетакселу з цисплатином викликає більш тяжку нефротоксичність, ніж при застосуванні цих препаратів окремо. При одночасному застосуванні з циклоспорином надмірна імуносупресія може призвести до лімфо- проліферації.

Мієлосупресивна дія цисплатину посилюється при супутньому застосуванні інших препаратів, які пригнічують функцію кісткового мозку, або променевої терапії.

Нефротоксична дія цисплатину може посилюватися при супутньому лікуванні гіпотензивними засобами, які містять фуросемід, гідралазин, діазоксид і пропранолол.

При супутньому застосуванні алопуринолу, колхіцину, пробенециду або сульфінпіразону дози цих препаратів часом доводиться коригувати, оскільки цисплатин спричиняє підвищення концентрації сечової кислоти у крові.

За винятком пацієнтів, яким цисплатин вводять у дозах понад 60 мг/м² поверхні тіла і у яких сечовиділення не перевищує 1000 мл за 24 години, хворим не слід проводити форсований діурез з використанням канальцевих діуретиків, оскільки це може призвести до ушкодження нирок і посилення ототоксичності.

Симптоми ототоксичної дії цисплатину (наприклад запаморочення, шум у вухах) можуть маскуватися при супутньому застосуванні антигістамінних препаратів, буклізину, циклізину, локсапіну, меклозину, фенотіазинів, тіоксантинів або триметобензамідів.

Нефротоксичні препарати (наприклад цефалоспорини, аміноглікозиди) і ототоксичні лікарські засоби (наприклад аміноглікозиди) потенціюють токсичну дію цисплатину на відповідні органи. Під час або після лікування цисплатином слід з обережністю призначати препарати, які виводяться переважно нирками (наприклад блеоміцин і метотрексат), оскільки цисплатин може знижувати ниркову елімінацію.

При комбінованому застосуванні іфосфаміду та цисплатину спостерігається посилена екскреція білка. Іфосфамід також потенціює ототоксичну дію цисплатину, хоча сам по собі іфосфамід не ототоксичний.

Відмічалось, що відповідь на терапію цисплатином пацієнток з прогресуючим раком яєчника гірша при супутньому застосуванні піридоксину і гексаметилмеламіну.

Встановлено, що при введенні паклітакселу після цисплатину кліренс паклітакселу може знижуватися на 70-75 %.

При комбінованій терапії цисплатином, блеоміцином та етопозидом у кількох випадках було зафіксовано зниження концентрації літію у крові. Тому під час лікування рекомендується контролювати рівні літію.

Цисплатин може зменшувати абсорбцію фенітоїну і таким чином знижувати ефективність протиепілептичної терапії.

Хелатуючі сполуки, зокрема пеніциламін, можуть знижувати ефективність лікування цисплатином.

Під час і протягом трьох місяців після закінчення лікування цисплатином не слід проводити вакцинацію живими вакцинами.

Цисплатин взаємодіє з алюмінієм з утворенням чорного осаду. Голки, шприци, катетери, набори для внутрішньовенного введення препаратів, що містять алюміній, не повинні використовуватися для введення цисплатину.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цисплатин (цис-діаміндихлорплатина-ІІ) є неорганічною сполукою, яка містить важкий метал – платину. Цисплатин зв'язується з усіма основами ДНК, особливо атомами N-7 гуаніну та аденіну, та інгібує синтез ДНК внаслідок формування перехресних зв'язків (зшивок) всередині ниток ДНК і між ними. Синтез білка та РНК також пригнічуються, проте меншою мірою.

Хоча протипухлинна дія цисплатину пов'язана переважно з інгібуванням синтезу ДНК, існують й інші механізми його антинеопластичної дії. Зокрема цисплатин підвищує імуногенність пухлин. Онколітична дія цисплатину порівнянна з дією алкілуючих речовин. Цисплатин також має імуносупресивні та антибактеріальні властивості й підвищує чутливість до опромінення.

Дія цисплатину на клітини не залежить від фази циклу.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення у дозах 20-120 мг/м² поверхні тіла цисплатин швидко розподіляється в усіх тканинах. Найвища концентрація платини спостерігається у печінці, передміхуровій залозі та нирках, дещо нижча – у сечовому міхурі, м'язах, яєчках, підшлунковій залозі та селезінці і найнижча – у кишечнику, надниркових залозах, серці, легенях, головному мозку, в тому числі мозочку. Через 2 години після введення понад

90 % від загальної кількості цисплатину у плазмі крові зв'язується з білками. Цей зв'язок, ймовірно, має необоротний характер. Зв'язаний з білками цисплатин не має протипухлинних властивостей. Фармакокінетика цисплатину має нелінійний характер. Без участі ферментів він трансформується в один або декілька метаболітів. Після струминного внутрішньовенного введення у дозі 50-100 мг/м² поверхні тіла процес елімінації цисплатину з плазми крові має двофазний характер. Тривалість періоду напіввиведення у першій фазі (розподілу) становить 10-60 хвилин, а у другій (термінальній) фазі – 2-5 діб. Період напіввиведення цисплатину з плазми крові триваліший у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Теоретично він також може бути більш тривалим у хворих з асцитом через інтенсивне зв'язування цисплатину з білками.

Внаслідок значного зв'язування платини з білками крові спостерігається тривале або неповне виведення цисплатину з організму. За період 84-120 годин із сечею виводиться 27-45 % введеної дози. При тривалих інфузіях кількість екскретованого із сечею цисплатину більша. Екскреція з калом мінімальна, невелика кількість платини виявляється у жовчному міхурі та товстому кишечнику.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Несумісність.

Цисплатин реагує з алюмінієм з утворенням чорного платинового осаду. Тому при приготуванні і введенні розчину для інфузій не можна використовувати інструменти з частинами, які містять алюміній, якщо вони можуть контактувати з препаратом (це стосується систем для внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів, шприців тощо).

Цисплатин не можна змішувати з будь-якими лікарськими препаратами, за винятком зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Антиоксиданти (наприклад, натрію метабісульфіт), бікарбонати (натрію бікарбонат), сульфати, фторурацил і паклітаксел можуть інактивувати цисплатин в інфузійних системах.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці. Не переохолоджувати.

Упаковка. По 1 флакону у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Венус Ремедіс Лімітед, Індія.

Місцезнаходження.

Хіл-Топ Індустріал Естейт, Неар ЕРІР, Джармаджарі, Бадді, Діст. Солан, Н.Р. Індія.

Заявник.

Мілі Хелскере Лімітед, Велика Британія.

Місцезнаходження.

Фаірфакс Хаус 15, Фалвуд Плейс, Лондон, WC1V 6AY.