Name: Еналаприл Н-Тева таблетки по 10 мг/25 мг, 30 шт.
Brand: Teva
SKU: 2704059
Price: 106.6 UAH
Availability: InStock

Виробник

Форма випуску

Фармак

ЛС общий режим

Еналозид таблетки для лікування артеріальної гіпертензії по 25 мг, 30 шт.

Эналозид таблетки для лечения артериальной гипертензии по 25 мг, 30 шт.

Аптека24

Є в наявності

Аптека АНЦ

Еналозид таблетки для лікування артеріальної гіпертензії по 25 мг, 20 шт.

Эналозид таблетки для лечения артериальной гипертензии по 25 мг, 20 шт.

Еналозид таблетки по 12,5 мг, 30 шт.

Эналозид таблетки по 12,5 мг, 30 шт.

Еналозид форте таблетки по 20 мг/12,5 мг, 20 шт.

Эналозид форте таблетки по 20 мг/12,5 мг, 20 шт.

KRKA

Енап 20 HL таблетки, 20 мг/12,5 мг, 20 шт.

Энап 20 HL таблетки, 20 мг/12,5 мг, 20 шт.

<div class="tooltip-content"><div class="tooltip-header"><h3>Оплачивайте бонусами</h3></div><div class="tooltip-body">Этот товар можно оплатить бонусами. <a target="_blank" href="https://www.apteka24.ua/morkovki/">Читайте подробнее</a> о нашей программе лояльности, чтобы узнать, как можно заработать бонусы.Если у вас уже есть бонусы на счету – смело добавляйте товар в корзину и оплачивайте ими до 50% от его стоимости!</div></div>

Морковки

Оплачивайте бонусами

Енап H таблетки по 10 мг/25 мг, 20 шт.

Энап H таблетки по 10 мг/25 мг, 20 шт.

Енап HL таблетки по 10 мг/12,5 мг, 60 шт.

Энап HL таблетки по 10 мг/12,5 мг, 60 шт.

Енап HL таблетки по 10 мг/12,5 мг, 20 шт.

Энап HL таблетки по 10 мг/12,5 мг, 20 шт.

Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт.

Энап H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт.

Здоровье

Еналаприл-H таблетки, 20 шт.

Эналаприл-H таблетки, 20 шт.

Еналаприл-HL-Здоров'я таблетки по 10 мг/12,5 мг, 20 шт.

Эналаприл-HL-Здоровье таблетки по 10 мг/12,5 мг, 20 шт.

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Торгівельна назва

GTIN

Країна виробник

Оригінальний препарат

Імпортний

Кількість в упаковці

Термін придатності

Код АТС/ATX

Дозування

Міжнародна назва

Код Моріон

Температура хранения

Температура зберігання

Спосіб введення

Только с рецептом

Рецептурна видача

Основні

Алергикам с осторожностью

Алергікам

Диабетикам с осторожностью

Діабетикам

Водителям с осторожностью

Водіям

Беременным запрещено

Вагітним

Кормящим матерям запрещено

Годуючим матерям

Детям запрещено

Дітям

Кому дозволено

Основні властивості

Teva

Эналаприл Н-Тева таблетки по 10 мг/25 мг, 30 шт.

Еналаприл

Еналаприл Н-Тева таблетки по 10 мг/25 мг, 30 шт.

Склад

діючі речовини: еналаприлу малеат, гідрохлоротіазид;
1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію гідрокарбонат, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі, злегка опуклі таблетки з тисненням &laquo;EL&raquo;, &laquo;10&raquo; та лінією розлому з одного боку, гладкі з іншого.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) і діуретики. Код АТX C09B A02.

Фармакодинаміка

Препарат є комбінацією інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (еналаприлу малеат) і діуретика (гідрохлоротіазид).
Ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) &ndash; це пептидилова дипептидаза, що каталізує перетворення ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ.
Пригнічення АПФ призводить до зниження у плазмі крові рівня ангіотензину ІІ, що веде до збільшення активності реніну плазми крові (через пригнічення негативного оборотного зв&rsquo;язку при вивільненні реніну) і зменшення секреції альдостерону.
Гідрохлоротіазид &ndash; тіазидний діуретик, що виводить рідину з організму та знижує артеріальний тиск шляхом пригнічення речовин, які збільшують тубулярну реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону.
Він збільшує виведення з сечею натрію та хлору і, в меншому ступені, виведення калію й магнію, підвищуючи у такий спосіб діурез та виявляючи антигіпертензивний ефект.
АПФ ідентичний кіназі ІІ. Еналаприл може також блокувати розпад брадикініну, який є потужним вазодепресорним пептидом. Однак роль цього факту у терапевтичних ефектах еналаприлу залишається невідомою. У той час як механізм, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов&rsquo;язують із пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє основну роль у регуляції артеріального тиску, еналаприл може проявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів із низькореніновою гіпертензією.
Антигіпертензивний ефект двох компонентів є адитивним і, як правило, триває 24 години. Хоча один еналаприл проявляє гіпотензивну дію навіть у пацієнтів із низькореніновою гіпертензією, одночасне застосування з гідрохлоротіазидом у таких пацієнтів призводить до більшого зниження артеріального тиску. Наявність еналаприлу у препараті, як правило, послабляє зниження рівнів калію, спричинене прийомом гідрохлоротіазиду.

Фармакокінетика

Всмоктування
Після перорального застосування еналаприл швидко абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у сироватці крові протягом 1 години. Базуючись на показнику виведення з сечею, об&rsquo;єм абсорбції еналаприлу при пероральному застосуванні становить приблизно 60 %.
Після абсорбції еналаприл швидко та екстенсивно гідролізується до еналаприлату &ndash; потужного інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту. Максимальні концентрації еналаприлату у сироватці крові досягаються через 3-4 години після перорального застосування еналаприлу малеату. Виводиться еналаприл головним чином нирками. Основними компонентами у сечі є еналаприлат, що становить приблизно 40 % від дози, та еналаприл у незміненому вигляді. За винятком перетворення в еналаприлат ознак істотного метаболізму еналаприлу немає. Профіль концентрації еналаприлату у сироватці крові характеризується пролонгованою термінальною фазою, що, імовірно, пов&rsquo;язано зі зв&rsquo;язуванням АПФ. В осіб із нормальною функцією нирок рівноважний стан концентрацій еналаприлату у сироватці крові досягається на 4-й день перорального застосування еналаприлу. Ефективний напівперіод кумуляції еналаприлату після багатократного перорального застосування еналаприлу становить 11 годин. Прийом їжі не впливає на абсорбцію еналаприлу у шлунково-кишковому тракті. Об&rsquo;єм абсорбції і гідроліз еналаприлу є подібними при прийомі різних доз у межах рекомендованого терапевтичного діапазону.
Після перорального застосування гідрохлоротіазид відносно швидко абсорбується.
Біодоступність гідрохлоротіазиду знаходиться в діапазоні від 60 до 80 %. Час до досягнення максимальної концентрації в плазмі (Tmax) коливається від 1,5 до 5 годин і в середньому становить близько 4 годин.
Розподіл
У межах усього діапазону терапевтичних концентрацій 60 % еналаприлату зв&rsquo;язується з білками сироватки крові. Для гідрохлоротіазиду зв&rsquo;язування з білками плазми складає приблизно 40 %.
Біотрансформація
За винятком перетворення в еналаприлат ознак істотного метаболізму еналаприлу немає. Гідрохлоротіазид не піддається метаболізму і швидко виводиться нирками.
Виведення
Еналаприлат виводиться переважно нирками. Основними компонентами препарату в сечі є еналаприлат, що становить близько 40 % від дози, і незмінений еналаприл (близько 20 %). Гідрохлоротіазид не піддається метаболізму і швидко виводиться нирками. При пероральному застосуванні як мінімум 61 % дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин.
Ниркова недостатність
У пацієнтів з нирковою недостатністю збільшується експозиція еналаприлу та еналаприлату. У пацієнтів з легкою та середньою формами ниркової недостатності (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) AUC еналаприлату у стабільному стані була приблизно в 2 рази більшою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, після введення 5 мг 1 раз на добу. При тяжкій формі ниркової недостатності (кліренс креатиніну &le; 30 мл/хв), AUC збільшилася приблизно у 8 разів. При цьому рівні ниркової недостатності ефективний період напіввиведення еналаприлату подовжується, а час до стабільного стану затримується (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;).
Еналаприлат можна вивести із загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. Кліренс еналаприлату при діалізі становить 62 мл/хв.

Показання

Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, у яких не вдається належним чином контролювати артеріальний тиск за допомогою монотерапії еналаприлом.
Цей лікарський засіб можна призначати на заміну комбінованої терапії еналаприлу малеатом у дозі 10 мг і гідрохлоротіазидом у дозі 25 мг пацієнтам, у яких спостерігається стабілізація артеріального тиску на тлі застосування окремих активних інгредієнтів у тих самих дозах.
Цей комбінований препарат не слід призначати для початкової терапії.&nbsp;

Протипоказання

Гіперчутливість до еналаприлу та до інших інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), гідрохлоротіазиду та до інших похідних сульфонамідів або до інших компонентів препарату.
Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну &lt; 30 мл/хв).
Анурія.
Клінічно значимі електролітні розлади (гіперкальціємія, гіпонатріємія, гіпокаліємія).
Період проведення гемодіалізу.
Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов&rsquo;язаного з попереднім лікуванням інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту.
Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
Вагітність та планування вагітності (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).
Період годування груддю.
Стан після трансплантації нирок.
Тяжкі порушення функції печінки (печінкова прекома/кома).
Одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ &lt; 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
Одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном. Лікування препаратом Еналаприл Н-Тева можна розпочинати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Еналаприл+гідрохлоротіазид
Інші антигіпертензивні засоби
Одночасне застосування цих препаратів може посилювати гіпотензивний ефект еналаприлу та гідрохлоротіазиду. Одночасне застосування з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами може додатково знижувати артеріальний тиск.
Літій
Повідомлялося про зворотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та токсичності при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може додатково підвищувати рівень літію та збільшувати ризик токсичної дії літію, якщо застосовувати інгібітор АПФ.
Застосування препарату одночасно з препаратами літію не рекомендовано, але якщо така комбінація є необхідною, потрібно ретельно контролювати рівні літію у сироватці крові (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
При тривалому застосуванні НПЗП антигіпертензивна дія інгібіторів АПФ може зменшуватися, також можуть зменшуватися діуретичні, натрійуретичні та антигіпертензивні ефекти діуретиків.
НПЗП (включаючи інгібітори ЦОГ-2) та антагоністи рецепторів ангіотензину II або інгібітори АПФ проявляють адитивний ефект щодо підвищення рівня калію в сироватці крові і можуть призвести до погіршення функції нирок. Зазвичай ці явища мають оборотний характер. У рідкісних випадках може розвиватися гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, в осіб літнього віку або хворих зі зниженим об&rsquo;ємом циркулюючої крові, включаючи тих, які на діуретичній терапії).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов&rsquo;язана з більш високою частотою таких побічних ефектів, як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у порівнянні з використанням одного РААС-діючого агента.
Еналаприл
Лікарські засоби, які підвищують ризик розвитку ангіоневротичного набряку
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) (наприклад сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) або вілдагліптином може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Калійзберігаючі діуретики, калійвмісні харчові добавки або замінники солі з вмістом калію
Хоча зазвичай рівень калію у сироватці крові залишається у межах норми, у деяких пацієнтів, які застосовують цей лікарський засіб, може виникнути гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (такі як спіронолактон, триамтерен або амілорид), харчові добавки, які містять калій, або замінники солі, які містять калій, можуть призводити до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Необхідно також виявляти обережність при одночасному застосуванні препарату Еналаприл Н-Тева з іншими лікарськими засобами, які підвищують рівень калію у сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол) оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, так само, як амілорид. Тому не рекомендується поєднання препарату Еналаприл Н-Тева з вищезазначеними лікарськими засобами. Якщо показане одночасне застосування таких препаратів, лікування необхідно проводити з обережністю та часто контролювати рівень калію у сироватці крові (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Циклоспорин
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином може виникнути гіперкаліємія. Рекомендується контроль вмісту калію в сироватці крові.
Гепарин
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з гепарином може виникнути гіперкаліємія. Рекомендується контроль вмісту калію в сироватці крові.
Діуретики (тіазидні або петльові діуретики)
Попереднє лікування діуретиками у великих дозах може призводити до дегідратації та ризику розвитку гіпотензії на початку лікування еналаприлом. Гіпотензивний ефект можливо послабити шляхом відміни діуретика або збільшенням об&rsquo;єму рідини в організмі або збільшенням споживання солі.
Трициклічні антидепресанти/нейролептики/анестетики
Супутній прийом певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тиску (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Симпатоміметики
Симпатоміметики можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Антидіабетичні засоби
Результати епідеміологічних досліджень вказують на те, що супутнє застосування інгібіторів АПФ та антидіабетичних засобів (інсуліни, пероральні гіпоглікемічні засоби) може призвести до зниження рівня глюкози у крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Такий ефект, імовірно, матиме місце протягом перших тижнів супутнього лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;).
Алкоголь
Алкоголь потенціює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.
Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби та &beta;-адреноблокатори
Еналаприл можна безпечно застосовувати разом з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітичними засобами та &beta;-адреноблокаторами.
Препарати золота
Зрідка повідомлялося про виникнення нітритоїдних реакцій (почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) у пацієнтів, які лікувалися ін&rsquo;єкційними препаратами золота (натрію ауротіомалат) одночасно з інгібітором АПФ, у тому числі еналаприлом.
Гідрохлоротіазид
Недеполяризуючі м&rsquo;язові релаксанти
Тіазиди можуть посилювати сприйнятливість до тубокурарину.
Алкоголь, барбітурати або опіоїдні анальгетики
Можуть потенціювати розвиток ортостатичної гіпотензії.
Антидіабетичні препарати (пероральні засоби та інсулін)
Може потребуватися коригування дози антидіабетичного препарату (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;).
Холестирамін та смоли колестиполу
Абсорбція гідрохлоротіазиду зменшується у присутності аніонно-обмінних смол. Разова доза препарату холестирамінової або колестиполової смоли зв&rsquo;язується з гідрохлоротіазидом і знижує його абсорбцію зі шлунково-кишкового тракту на 85 % і 43 % відповідно.
Подовження інтервалу QT (наприклад, хінідин, прокаїнамід, аміодарон, соталол)
Підвищений ризик виникнення torsades de pointes.
Глікозиди наперстянки
Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія можуть підвищувати чутливість або підсилювати серцеву відповідь на токсичні ефекти дигіталісу (наприклад, підвищена збудливість шлуночків).
Кортикостероїди, АКТГ
Посилюється електролітний дисбаланс, зокрема гіпокаліємія.
Кухонна сіль
Зниження гіпотензивного ефекту.
Калійуретичні діуретики (наприклад, фуросемід), карбеноксолон або зловживання проносними засобами
Гідрохлоротіазид може підсилити виведення калію і/або магнію.
Пресорні аміни (наприклад, норадреналін)
Ефект від пресорних амінів може знижуватись.
Алопуринол, імуносупресанти, системні кортикостероїди, прокаїнамід
Зменшення кількості лейкоцитів, лейкопенія.
Цитостатики (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди можуть зменшити виведення цитотоксичних лікарських засобів через нирки та посилити їхні мієлосупресивні ефекти.
Саліцилати
При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилити токсичний вплив саліцилатів на центральну нервову систему.
Метилдопа
Гемоліз через утворення антитіл до гідрохлоротіазиду.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та втоми при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність
Інгібітори АПФ
Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).
Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо вагітність встановлена, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо це можливо, розпочати альтернативну терапію.
Епідеміологічні висновки відносно ризику тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не є однозначними; однак не можна виключати невеликого підвищення ризику. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під час ІІ і ІІІ триместру вагітності може зумовити розвиток фетотоксичності (зниження функції нирок, олігогідрамніон, ретардацію окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркову недостатність, гіпотензію, гіперкаліємію).
Якщо застосування інгібіторів АПФ відбулося у ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок ембріона та черепа ембріона.
Немовлят, матері яких приймали інгібітори АПФ, слід ретельно перевіряти на предмет артеріальної гіпотензії.
Гідрохлоротіазид
Існує обмежений досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності, особливо у І триместрі. Досліджень на тваринах недостатньо.
Гідрохлоротіазид проникає крізь плаценту. При застосуванні у ІІ та ІІІ триместрах вагітності гідрохлоротіазид за рахунок своєї фармакологічної дії може порушити фетоплацентарний кровообіг і спричинити жовтяницю у плода або новонародженої дитини, електролітний дисбаланс і тромбоцитопенію.
Гідрохлоротіазид не можна застосовувати для лікування набряків, артеріальної гіпертензії чи прееклампсії у вагітних, оскільки замість сприятливого впливу на перебіг захворювання він підвищує ризик зменшення об&rsquo;єму плазми та погіршує фетоплацентарний кровообіг.
Гідрохлоротіазид не слід застосовувати для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у вагітних.
Гідрохлоротіазид не можна застосовувати у період вагітності.
Період годування груддю
Еналаприл
Обмежені фармакокінетичні дані демонструють дуже низькі концентрації у грудному молоці. Хоча ці концентрації не мають клінічного значення, застосування еналаприлу/гідрохлоротіазиду у період годування груддю протипоказано, через гіпотетичний ризик серцево-судинних і ниркових ефектів і недостатність клінічного досвіду. При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко; його застосування у період годування груддю протипоказане. Якщо його використання вкрай необхідне, годування груддю необхідно припинити.

Спосіб застосування та дози

Еналаприл Н-Тева застосовувати 1 раз на добу. Таблетку приймати незалежно від їди. Рекомендується проводити підбір доз обох активних інгредієнтів препарату. Лінія розлому призначена винятково для спрощення розламування таблетки з метою полегшення її проковтування і не забезпечує поділ на однакові дози.
Якщо це вважається за доцільне з огляду на клінічну практику, може бути розглянуте питання про переведення пацієнтів безпосередньо з монотерапії інгібітором АПФ на фіксовану комбінацію. Після заміни еналаприлу на комбінацію еналаприл/гідрохлоротіазид може виникнути симптоматична гіпотензія. Розвиток даного стану більш імовірний у пацієнтів з виснаженням запасу рідини і/або солі (наприклад після блювання, діареї та сечогінної терапії), у пацієнтів із серйозною серцевою недостатністю або нирковою гіпертензією. Початок лікування у цих пацієнтів повинен відбуватися під медичним наглядом.
Пацієнти з нормальною функцією нирок: звичайна доза &ndash; 1 таблетка 1 раз на добу.
Пацієнти з нирковою недостатністю:
<ul>
<li>кліренс креатиніну &gt; 30 мл/хв: перед переведенням таких пацієнтів на фіксовану комбінацію, проводити підбір дози еналаприлу. При кліренсі креатиніну &gt; 30 і &lt; 80 мл/хв еналаприл/гідрохлоротіазид слід застосовувати лише після титрування окремих компонентів (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). У цій групі хворих слід віддавати перевагу петльовим діуретикам, а не тіазидним. Необхідно застосовувати найнижчу можливу дозу еналаприлу малеату та гідрохлоротіазиду. У таких хворих після стабілізації стану на тлі застосовної терапії потрібно регулярно контролювати рівень калію та креатиніну, приміром, кожні два місяці;</li>
<li>кліренс креатиніну &lt; 30 мл/хв (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).</li>
</ul>
Пацієнти з порушеннями водно-електролітного балансу: початкова доза еналаприлу становить до 5 мг. Рекомендується проводити індивідуальний підбір доз еналаприлу та гідрохлоротіазиду.
Пацієнти літнього віку: встановлено, що препарат проявляє однакову ефективність у пацієнтів літнього віку та у молодших хворих на артеріальну гіпертензію. У разі наявності порушення функції нирок перед застосуванням фіксованої комбінації рекомендується провести підбір дози еналаприлу. Доза повинна відповідати функції нирок пацієнта літнього віку.

Діти

Безпека та ефективність комбінації еналаприл/гідрохлоротіазид у дітей не встановлена, тому не рекомендується призначати Еналаприл Н-Тева цій віковій категорії.

Передозування

Спеціальна інформація щодо лікування передозування препаратом Еналаприл Н-Тева відсутня. Лікування симптоматичне і підтримуюче. Необхідно припинити застосування препарату Еналаприл Н-Тева та забезпечити ретельний нагляд за станом пацієнта. До рекомендованих заходів належать стимуляція блювання, прийом активованого вугілля і проносних засобів, якщо таблетки були прийняті недавно, а також корекція дегідратації, електролітного дисбалансу та гіпотензії за встановленими процедурами.
Еналаприл
Основними ознаками передозування, відомими на цей час, є виражена артеріальна гіпотензія, що починається приблизно через 6 годин після прийому таблеток і супроводжується блокадою ренін-ангіотензинової системи та ступором. До симптомів, пов&rsquo;язаних із передозуванням інгібіторами АПФ, можуть належати циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривожність та кашель. Після прийому еналаприлу в дозах 300 мг і 440 мг повідомлялося про рівні еналаприлу в сироватці крові, що у 100 та 200 разів відповідно перевищували нормальні рівні, відзначені на тлі терапевтичних доз.
Рекомендованим лікуванням передозування є внутрішньовенна інфузія фізіологічного розчину. Якщо виникає гіпотензія, пацієнту необхідно надати протишокове положення. Якщо це можливо, також може розглядатися інфузія ангіотензину II та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо таблетки були прийняті недавно, необхідно вжити заходів, спрямованих на елімінацію еналаприлу (наприклад, блювання, промивання шлунка, введення адсорбентів та сульфату натрію). Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу шляхом гемодіалізу. При брадикардії, яка резистентна до лікування, показане застосування кардіостимулятора. Необхідно постійно стежити за показниками життєво важливих функцій, рівнем електролітів та креатиніну у сироватці крові.
Гідрохлоротіазид
Найбільш поширені ознаки та симптоми спостерігаються внаслідок виснаження електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратації в результаті надмірного діурезу. Якщо також застосовувався дигіталіс, гіпокаліємія може підсилити серцеву аритмію.

Побічні реакції

Включені побічні реакції, про які повідомлено при застосуванні комбінації еналаприлу та гідрохлоротіазиду або кожного з них окремо.
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти і поліпи): немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома).
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія (включаючи апластичну і гемолітичну анемію), нейтропенія, зниження рівня гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.
З боку ендокринної системи: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.
З боку обміну речовин та харчування: гіпокаліємія, підвищення рівня холестеролу, підвищення рівня тригліцеридів, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпомагніємія, подагра*, підвищення рівня глюкози у крові, гіперкальціємія, глюкозурія, гіпохлоремія, гіпермагніурія. Внаслідок втрати електролітів та рідини може розвинутися метаболічний алкалоз.
Психічні розлади: депресія, сплутаність свідомості, безсоння, нервозність, зниження лібідо*, аномальні сновидіння, розлади сну.
З боку нервової системи: головний біль, непритомність, зміни смаку, сонливість, парестезія, вертиго, парез (унаслідок гіпокаліємії).
З боку органів зору: нечіткість зору, зменшення утворення слізної рідини, хоріоїдальний випіт.
З боку органів слуху: шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: запаморочення, порушення ритму, стенокардія, тахікардія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда або церебрально-васкулярний інсульт (можливо, внаслідок надмірного зниження тиску у пацієнтів з групи підвищеного ризику), артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, синдром Рейно, тромбоз та емболія.
З боку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння: кашель, задишка, ринорея, біль у горлі та захриплість голосу, бронхоспазм/астма, інфільтрати в легенях, дихальна недостатність (включаючи пневмоніт та набряк легень), риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
З боку травної системи: нудота, діарея, біль у животі, кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення слизової оболонки шлунка, сухість у роті, пептична виразка, метеоризм*, стоматит/афтозні виразки, глосит, ангіоневротичний набряк кишечнику, зміна смаку (минуща втрата смаку).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: печінкова недостатність, некроз печінки (може бути летальним), гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, холецистит (зокрема у пацієнтів з уже існуючою жовчнокам&rsquo;яною хворобою).
З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання (екзантема), гіперчутливість/ангіоневротичний набряк (повідомлялося про ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані), підвищене потовиділення, свербіж, кропив&rsquo;янка, алопеція, поліморфна еритема, синдром Стівенса&ndash;&ndash;Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пурпура, шкірний червоний вовчак, еритродермія, пухирчатка.&nbsp;
Повідомлялося про комплекс симптомів, який міг включати деякі або всі з таких симптомів: гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищена ШОЕ, еозинофілія та лейкоцитоз. Можуть виникати висип, фоточутливість або інші дерматологічні прояви.
З боку скелетно-м&rsquo;язового апарату, сполучної та кісткової тканин: м&rsquo;язові судоми&dagger;, артралгія*.
З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія, олігурія, інтерстиціальний нефрит.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.
Загальні розлади та розлади у місці введення препарату: астенія, біль у грудях, втомлюваність, нездужання, гарячка.
Лабораторні показники: гіперкаліємія, підвищення рівня сироваткового креатиніну, підвищення рівня сечовини в крові, гіпонатріємія, підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення концентрації сироваткового білірубіну.
* Ці небажані реакції стосуються лише гідрохлоротіазиду в дозах 12,5 мг і 25 мг.
&dagger; Як правило, відноситься до доз гідрохлоротіазиду 12,5 мг і 25 мг, тоді як при дозі 6 мг зустрічається рідко.
Опис окремих небажаних реакцій
Немеланомний рак шкіри. На основі наявних даних епідеміологічних досліджень був виявлений зв&rsquo;язок між виникненням немеланомного раку шкіри та сумарною дозою гідрохлоротіазиду (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 &deg;С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у коробці.

Категорія відпуску

АТ Фармацевтичний завод ТЕВА.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Дільниця 1; H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не подлежит возврату

Товари надійної якості не підлягають обміну та поверненню.