Name: Глітейк ліофілізат для розчину для ін'єкцій по 400 мг, 1 шт.
Brand: Arterium
SKU: 201.0244
Price: 521.3 UAH
Availability: InStock

Виробник

Фармекс Груп

ЛС общий режим

Тейкопланін-Фармекс ліофілізат для розчину для ін'єкцій по 400 мг у флаконі з розчинником по 3,2 мл

Тейкопланин-Фармекс лиофилизат для раствора для инъекций по 400 мг во флаконе с растворителем по 3,2 мл

Аптека24

Є в наявності

Аптека АНЦ

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Тейкопланін

Діюча речовина

Торгівельна назва

GTIN

Країна виробник

Імпортний

Міжнародна назва

Код Моріон

Лікарська форма

Дозування

Температура хранения

Температура зберігання

Код АТС/ATX

Спосіб введення

Упаковка

Термін придатності

Кількість в упаковці

Основні

Алергикам с осторожностью

Алергікам

Диабетикам с осторожностью

Діабетикам

Водителям с осторожностью

Водіям

Беременным с осторожностью

Вагітним

Кормящим матерям запрещено

Годуючим матерям

Детям с осторожностью

Дітям

Кому дозволено

Взаимодействие с алкоголем нет данных

Взаємодія з алкоголем

Взаємодія

Основні властивості

Киевмедпрепарат

Arterium

Глитейк лиофилизат для раствора для инъекций по 400 мг, 1 шт.

Глитейк

Глітейк ліофілізат для розчину для ін'єкцій по 400 мг, 1 шт.

Склад

діюча речовина: teicoplanin;
1 флакон містить тейкопланіну 400,0 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид;
розчинник: вода для ін&rsquo;єкцій.

Ліофілізат для розчину для ін&rsquo;єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: пориста маса білого з коричнювато-жовтим відтінком кольору.

Фармакотерапевтична група

Глікопептидні антибіотики. Код АТХ J01Х А02.

Фармакодинаміка

Тейкопланін є глікопептидним антибіотиком системної дії, продуктом ферментації Actinoplanes teichomyceticus, який має бактерицидну активність проти аеробних та анаеробних грампозитивних бактерій. Тейкопланін інгібує ріст чутливих мікроорганізмів за рахунок втручання в біосинтез мембран клітин у місцях, відмінних від місць дії бета-лактамних антибіотиків.
Антимікробний спектр. Граничними концентраціями, які дозволяють віддиференціювати чутливі штами (S) від штамів з помірною чутливістю, а штами з помірною чутливістю &ndash; від резистентних штамів (R), є наступні: S &le; 4мг/л і R ˃ 16 мг/л.
Поширеність набутої резистентності до цього препарату у деяких видів збудників може варіювати залежно від географічного регіону та часу. У зв&rsquo;язку з цим корисно мати інформацію про місцеву поширеність резистентності, особливо при лікуванні важких інфекцій. Ці дані є лише загальними орієнтирами, що вказують на імовірність чутливості певного бактеріального штаму до цього антибіотика.
Тести in vitro підтверджують, що тейкопланін є активним проти наступних чутливих грампозитивних аеробів: Bacillus, Enterococci, Listeria, Rhodococcus, Staphylococcus aureus, Staphylococcus non-aureus, Streptococcus, Streptococcus pneumonia та анаеробів: Clostridium, Eubacterium, Peptostreptococcus, Propionibacterium acnes. 
До стійких до тейкопланіну мікроорганізмів належать грампозитивні аероби, такі як Actinomyces, Erysipelothrix, Hetherofermentative Lactobacillus, Leuconostoc, Nocardia asteroidеs, Pediococcus, а також грамнегативні аероби, такі як коки, бацили та інші мікроорганізми: хламідії, мікобактерії, мікоплазми, рикетсії, трепонеми.
Тейкопланін не виявляє перехресної резистентності з іншими класами антибіотиків.
Бактерицидний синергізм спостерігався in vitro з аміноглікозидами проти Enterococci та Staphylococcі. Комбінація тейкопланіну і фторхінолонів зазвичай чинить адитивну, іноді &ndash; синергічну дію проти Staphylococcі.

Фармакокінетика

Абсорбція. Не всмоктується після перорального прийому. Біодоступність після внутрішньом&rsquo;язової ін&rsquo;єкції становить 94 %.
Розподіл (концентрації в сироватці крові). Характер розподілу концентрацій у сироватці крові після внутрішньовенного введення двофазовий (спочатку &ndash; швидка фаза розподілу, потім &ndash; фаза повільного розподілу) з напівперіодами приблизно 0,3 і 3 години відповідно. Після фази розподілу відбувається повільна елімінація, напівперіод якої відповідає 70-100 годинам.
Одноразова доза. Через 5 хвилин після внутрішньовенної ін&rsquo;єкції дози 3 мг/кг або 6 мг/кг у здорових осіб сироваткові концентрації досягають 54,3 і 111,8 мг/л відповідно. Залишкові концентрації в сироватці крові через 24 години після ін&rsquo;єкції становлять 2,1 і 4,2 мг/л відповідно.
Повторні дози. У випадку введення тейкопланіну шляхом 30-хвилинної інфузії в дозі 400 мг кожні 12 годин протягом 5 днів, у здорових осіб середні залишкові концентрації в сироватці після першої ін&rsquo;єкції становлять 5,6 &plusmn; 0,7 мг/л, а після другої &ndash; 9,4 &plusmn; 1,5 мг/л. Після подальших ін&rsquo;єкцій концентрації в сироватці крові стабільно перевищують 10 мг/л через 12 годин.
У випадку введення препарату хворим з нейтропенією у перший день лікування шляхом внутрішньовенної ін&rsquo;єкції у дозі 400 мг кожні 12 годин, через 24 години після другої ін&rsquo;єкції залишкова концентрація становить 10,8 &plusmn; 5,7 мг/л.
У здорових осіб після &nbsp; 6 внутрішньом&rsquo;язових ін&rsquo;єкцій по 200 мг через кожні 12 годин для перших
3 ін&rsquo;єкцій і кожні 24 години &ndash; для останніх 3 ін&rsquo;єкцій залишкова концентрація через 24 години після останнього введення становить 6,1 мг/л.
Зв&rsquo;язування з білками плазми крові. Зв&rsquo;язується з альбуміном на 90-95 %. &nbsp;
Тканинний розподіл. Очевидний об&rsquo;єм розподілу у стадії насичення знаходиться у межах &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;0,6-1,2 л/кг. Після ін&rsquo;єкції тейкопланіну, міченого радіоактивним ізотопом, встановлено, що він швидко проникає у тканини (особливо у шкірну та кісткову), потім досягає високих концентрацій у нирках, трахеї, легенях і надниркових залозах. Тейкопланін поглинається лейкоцитами і збільшує їх антибактеріальну активність.
Тейкопланін не проникає в еритроцити, цереброспінальну рідину та жирову тканину.
Після внутрішньовенного введення одноразової дози 400 мг у тканинах спостерігалися такі концентрації:
<ul>
<li>губчастий шар кістки: 10,8 мкг/г та 7,1 мкг/г через 0,5 і 24 години після ін&rsquo;єкції відповідно;</li>
<li>компактний шар кістки: 6,1 мкг/г і 4,9 мкг/г через 0,5 і 24 години після ін&rsquo;єкції відповідно;</li>
<li>синовіальна рідина &nbsp; при запаленні: отримані &nbsp; концентрації становили 4 і 1,4 мг/л через &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;6 і 24 години після ін&rsquo;єкції відповідно;</li>
<li>легенева тканина: отримані концентрації становили 7,9 і 4,5 мкг/г через 30 і 60 хвилин після ін&rsquo;єкції відповідно;</li>
<li>плевральна рідина: середня максимальна концентрація &ndash; 2,8 мг/л &ndash; досягалась через 6 годин після введення;</li>
<li>перитонеальна рідина: концентрація становила 27,9 мг/л через 1 годину після введення.</li>
</ul>
Біотрансформація. Метаболітів тейкопланіну не виявлено. Понад 80 % введеного тейкопланіну виводиться із сечею в незміненому вигляді через 16 днів.
Виведення. Особи з нормальною функцією нирок: введений тейкопланін майже повністю виводиться із сечею в незміненому вигляді. Кінцевий період напіввиведення продукту &ndash; &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;70-100 годин.
Пацієнти з нирковою недостатністю: тейкопланін елімінується повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Існує взаємозв&rsquo;язок між кінцевим періодом напіввиведення і кліренсом креатиніну.
Особи літнього віку: зміни у виведенні тейкопланіну відображають лише вікове погіршення ниркової функції.

Показання

Інфекції, спричинені грампозитивними бактеріями, у тому числі чутливими або резистентними до метициліну, а також хворим з алергією до бета-лактамних антибіотиків.
Дорослі. 
Лікування: 
<ul>
<li>інфекції шкіри та м&rsquo;яких тканин;</li>
<li>інфекції верхніх та нижніх сечових шляхів з ускладненнями та без них;</li>
<li>інфекції дихальних шляхів;</li>
<li>інфекції вуха, горла, носа;</li>
<li>інфекції кісток і суглобів;</li>
<li>септицемія;</li>
<li>ендокардит;</li>
<li>перитоніт, пов'язаний із постійним перитонеальним діалізом в амбулаторних умовах.</li>
</ul>
Профілактика: профілактика інфекційного ендокардиту у разі алергії на бета-лактамні антибіотики:
<ul>
<li>у стоматології або при процедурах у верхніх відділах дихальних шляхів, які використовуються під загальною анестезією;</li>
<li>при хірургічних втручаннях на сечостатевому та шлунково-кишковому тракті.</li>
</ul>
Діти (крім новонароджених).
Лікування: 
<ul>
<li>інфекції шкіри та м&rsquo;яких тканин;</li>
<li>інфекції верхніх та нижніх сечових шляхів з ускладненнями та без них;</li>
<li>інфекції дихальних шляхів;</li>
<li>інфекції вуха, горла, носа;</li>
<li>інфекції кісток і суглобів; септицемія.</li>
</ul>

Протипоказання

Гіперчутливість до тейкопланіну. Новонароджені. Застосування цього лікарського засобу під час годування груддю не рекомендується (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Спеціальні застереження, пов&rsquo;язані з невідповідністю міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС): зареєстровані численні випадки зростання антикоагулянтной активності у хворих, які отримували терапію оральними антибіотиками. В умовах інфекції або вираженого запального процесу вік і загальний стан пацієнта є сприятливими факторами ризику. За таких умов важко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування відіграють роль у дисбалансі МНС.
Незважаючи на це, деякі класи антибіотиків причетні до цього ефекту більшою мірою, зокрема фторхіноліни, макроліди, цикліни, котрімоксазол і деякі цефалоспорини.
У зв&rsquo;язку з підвищеним потенційним ризиком виникнення побічних реакцій тейкопланін слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно застосовують нефротоксичні або ототоксичні лікарські засоби, такі як аміноглікозиди, амфотерицин В, циклоспорин і фуросемід.

Особливості застосування

Необхідно коригувати дозу для хворих із нирковою недостатністю (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). Слід проводити регулярний розгорнутий аналіз крові під час тривалого лікування та/або лікування високими дозами (особливо у перший місяць терапії) одночасно з регулярним контролем функції печінки і нирок.
При застосуванні тейкопланіну повідомлялося про випадки ототоксичності, токсичної дії на кровотворну систему і про випадки гепатотоксичності і нефротоксичності.
Необхідно проводити повторні дослідження функції нирок і слуху, особливо в таких ситуаціях:
<ul>
<li>при тривалому лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю;</li>
<li>при супутньому та подальшому застосуванні лікарських засобів, здатних чинити нейротоксичну та/або нефротоксичну дію (аміноглікозиди, колістин, амфотерецін, циклоспорин, цисплатин, фуросемід та етакринова кислота).</li>
</ul>
Цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеною чутливістю до ванкоміцину, оскільки може спостерігатися перехресна чутливість. Однак наявність в анамнезі &laquo;синдрому червоної людини&raquo;, пов&rsquo;язаного з застосуванням ванкоміцину, не є протипоказанням до застосування тейкопланіну.
Цей лікарський засіб містить натрій. Вміст натрію становить менш ніж 1 ммоль на одну дозу, тобто на практиці цей лікарський засіб вважається таким, що &laquo;не містить натрію&raquo;.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Рекомендується утримуватися від керування транспортними засобами або механізмами через можливий ризик виникнення запаморочення.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дослідження тейкопланіну на тваринах не виявили тератогенних ефектів, а клінічних даних недостатньо. Однак у зв&rsquo;язку з високим терапевтичним ефектом препарату Глітейк його застосування можливе, якщо у період вагітності виникає необхідність в його прийомі за життєвими показаннями (незалежно від терміну вагітності). У цьому випадку слід перевірити слухову функцію новонародженого (отоакустична емісія), враховуючи можливість ототоксичного впливу тейкопланіну.
Годування груддю. Відсутні дані щодо проникнення тейкопланіну в грудне молоко, тому годування груддю під час лікування препаратом Глітейк не рекомендується.

Спосіб застосування та дози

При застосуванні антибактеріальних засобів необхідно чітко дотримуватися встановлених рекомендацій.
Профілактика. 
Дорослі. Профілактика інфекційного ендокардиту: 400 мг внутрішньовенно під час ввідної анестезії. Пацієнтам з протезуванням серцевих клапанів тейкопланін необхідно комбінувати з аміноглікозидом.
Лікування. 
Загальна тривалість лікування залежить від типу, тяжкості та індивідуальних особливостей організму пацієнта.
Дорослі та люди літнього віку з нормальною функцією нирок. 
Інфекції дихальних шляхів, інфекції шкіри та м&rsquo;яких тканин, сечового тракту, вуха, горла, носа та інші інфекції середнього ступеня тяжкості:
<ul>
<li>навантажувальна доза: стандартна доза &ndash; 400 мг/добу (що зазвичай становить 6 мг/кг/добу) у вигляді однієї внутрішньовенної ін&rsquo;єкції (у перший день);</li>
<li>підтримуюча терапія: стандартна доза &ndash; 200 мг/добу (що зазвичай становить 3 мг/кг/добу) у вигляді однієї внутрішньовенної або внутрішньом&rsquo;язової ін&rsquo;єкції на добу.</li>
</ul>
Септицемія, інфекції кісток і суглобів, ендокардит, хвороби легень тяжкого перебігу та інші тяжкі інфекції:
<ul>
<li>навантажувальна доза: стандартна доза &ndash; по 400 мг (що зазвичай становить 6 мг/кг) внутрішньовенно, кожні 12 годин, з 1-ого по 4-й день;</li>
<li>підтримуюча терапія: стандартна доза &ndash; 400 мг/добу (що зазвичай становить 6 мг/кг/добу) у вигляді однієї внутрішньовенної чи внутрішньом&rsquo;язової ін&rsquo;єкції на добу.</li>
</ul>
Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика у плазмі крові. У випадку помірної або більш тяжкої інфекції під час введення навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі не менше 10 мг/л (визначення методом високоефективної рідинної хроматографії, HPLC) чи 15 мг/л (визначення методом імуноензимної флуоресцентної поляризації, FPIA), а також під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.
При підтримуючій терапії під час лікування септицемії та ендокардиту перехід до внутрішньом&rsquo;язового шляху введення залежить від клінічного перебігу захворювання.
При деяких особливо тяжких клінічних ситуаціях, коли мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) тейкопланіну є високими (4-8 мг/л), враховуючи бактеріальне навантаження, або коли фармакокінетику препарату в сироватці крові передбачити важко (значні опіки, інтенсивна терапія тощо), або за умови низького тканинного розподілу (кістки, клапани серця), рекомендована навантажувальна доза &ndash; 3-5 ін&rsquo;єкцій по 12 мг/кг кожні 12 годин. У випадку необхідності можна призначати підтримуючі дози &ndash; до 12 мг/кг і вище.
Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика у плазмі крові.
Під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі у межах 20-30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA), а також під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.
Діти (крім новонароджених) з нормальною функцією нирок. 
Доза та тривалість лікування залежить від типу тяжкості інфекції:
<ul>
<li>навантажувальна доза: для перших трьох ін&rsquo;єкцій &ndash; по 10-12 мг/кг, кожні 12 годин;</li>
<li>підтримуюча терапія: 10 мг/кг/добу.</li>
</ul>
Для інфекції середнього ступеня тяжкості (без нейтропенії):
<ul>
<li>навантажувальна доза: для перших трьох ін&rsquo;єкцій &ndash; по 10 мг/кг кожні 12 годин;</li>
<li>підтримуюча терапія: 6 мг/кг/добу.</li>
</ul>
Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика у плазмі крові.
У випадку помірної чи більш тяжкої інфекції під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі не менше 10 мг/л (HPLC) або 15 мг/л (FPIA), а також під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.
При деяких особливо тяжких клінічних ситуаціях, коли МІС тейкопланіну є високими (4-8 мг/л), враховуючи бактеріальне навантаження, або коли фармакокінетику препарату в сироватці крові передбачити важко (значні опіки, інтенсивна терапія тощо), або за умов низького тканинного розподілу (кістки, клапани серця), під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі між 20 і 30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA) та під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.
Дорослі та пацієнти літнього віку з нирковою недостатністю (порушення функцій нирок). 
Протягом перших 3 днів рекомендується дотримуватися стандартного режиму лікування:
<ul>
<li>якщо кліренс креатиніну становить 40-60 мл/хв, стандартну дозу слід розділити навпіл (вводити початкову дозу кожні два дні або половину дози щоденно);</li>
<li>якщо кліренс креатиніну становить &lt; 40 мл/хв, а також для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, дозу слід зменшити до ⅓ (вводити таку саму дозу 1 раз на три дні або щоденно вводити ⅓ дози). Тейкопланін не виводиться під час гемодіалізу.</li>
</ul>
Для хворих зі зниженою функцією нирок і вторинним перитонітом, який виник у результаті безперервного амбулаторного перитонеального діалізу, рекомендовано дозовий режим &ndash; по 20 мг тейкопланіну на 1 літр діалізної рідини та навантажувальну дозу &ndash; 200 мг внутрішньовенно (для пацієнтів із підвищеною температурою тіла).
Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрації антибіотика у плазмі крові. У випадку помірної або більш тяжкої інфекції під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі крові не менше 10 мг/л (HPLC) чи 15 мг/л (FPIA), а також під час підтримуючої терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.
При деяких особливо тяжких клінічних концентраціях, коли МІС тейкопланіну є високим &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(4-8 мг/л), враховуючи бактеріальне навантаження, або коли фармакокінетику препарату у сироватці крові передбачити важко (значні опіки, інтенсивна терапія тощо), або за умов низького тканинного розподілу (кістки, клапани серця), під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі крові між 20 і&nbsp;&nbsp; 30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA) та під час підтримуючого лікування, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.
Спосіб застосування. Вводити внутрішньовенно або внутрішньом&rsquo;язово. Внутрішньовенне введення здійснювати протягом 1 хвилини або шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин.
Спосіб приготування розчину: весь розчинник повільно ввести у флакон, після чого обережно покачати між долонями, поки порошок повністю не розчиниться. Уникати утворення бульбашок. При виникненні піни залишити флакон у вертикальному положенні до повного її зникнення. Отриманий таким чином готовий ізотонічний (рН 7,5) розчин може зберігатися не більше 48 годин при кімнатній температурі та 7 діб при 4 &deg;С.
Готовий розчин можна вводити ін&rsquo;єкційно або розводити:
<ul>
<li>0,9 % розчином натрію хлориду;</li>
<li>розчином на основі лактату натрію (Рінгер-лактату, Гартмана). Після розведення у таких розчинах препарат можна зберігати не більше 24 годин при температурі не вище 25 &deg;С або 7 діб при 4 &deg;С;</li>
<li>5 % розчином глюкози;</li>
<li>0,18 % розчином натрію хлориду та 4 % глюкози (приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 24 годин при температурі не вище 25 &deg;С);</li>
<li>розчином для перитонеального діалізу &ndash; 1,36 % або 3,86 % глюкози (приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 28 днів при 4 &deg;С).</li>
</ul>
Тейкопланін зберігає свою стабільність протягом 48 годин при 37 &deg;С у складі розчинів для перитонеального діалізу, які містять інсулін або гепарин.

Діти

Застосування препарату новонародженим протипоказано.

Передозування

Тейкопланін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Лікування передозування повинно бути симптоматичним.

Побічні реакції

З боку імунної системи: висипання, кропив&rsquo;янка, еритема, свербіж, підвищення температури тіла, застуда, анафілактичні реакції (ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок), ексфоліативний дерматит;
з боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко &ndash; тяжкі бульозні шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, у виняткових випадках &ndash; мультиформна еритема);
з боку гепатобіліарної системи: тимчасове підвищення рівня трансаміназ та/або лужної фосфатази;
з боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; нейтропенія (рідко &ndash; важка) або агранулоцитоз (оборотний після припинення лікування), який особливо розвивається при одержанні високих доз і в перший місяць терапії;
з боку травного тракту: нудота, блювання, діарея;
з боку нирок і сечовивідних шляхів: тимчасове підвищення рівня креатиніну; дуже рідко &ndash; ниркова недостатність, що зазвичай виникає у пацієнтів з важким перебігом інфекції, наявністю основного захворювання та/або у пацієнтів, які отримують інші лікарські засоби, які здатні виявляти нефротоксичний вплив;
з боку нервової системи: запаморочення, головний біль, повідомлялося про випадки виникнення судом;
з боку органів слуху: втрата слуху, дзвін у вухах, порушення з боку вестибулярного апарату;
місцеві реакції: біль, флебіт, еритема, абсцес;
інші: суперінфекція (збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів).
Також рідко повідомлялося про випадки еритеми і припливів у верхній частині тіла після застосування розчину, які з&rsquo;явилися без історії про попереднє застосування тейкопланіну і не повторилися при наступному застосуванні при зниженні швидкості введення або зниженні концентрації. Ці випадки були неспецифічними до концентрації або швидкості введення.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 &deg;С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Ліофілізат для розчину для ін&rsquo;єкцій по 400 мг у флаконі №1 у комплекті з розчинником по 3,2 мл води для ін&rsquo;єкцій в ампулі №1, в контурній чарунковій упаковці, в пачці.

Категорія відпуску

ПАТ &laquo;Київмедпрепарат&raquo;.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не подлежит возврату

Товари надійної якості не підлягають обміну та поверненню.