Карведилол-Зентіва 25 мг №30 таблетки

фармакокінетичні взаємодії.

Вплив карведилолу на фармакокінетику інших лікарських засобів. Карведилол є як субстратом, так і інгібітором Р-глікопротеїну. Таким чином, при одночасному застосуванні карведилолу біодоступність лікарських засобів, що транспортуються за допомогою Р-глікопротеїну, може зростати. Крім того, біодоступність карведилолу може змінитися під впливом індукторів або інгібіторів Р-глікопротеїну.

Дигоксин. У деяких дослідженнях у здорових осіб та пацієнтів із серцевою недостатністю виявляли збільшення впливу дигоксину на 20%. На відміну від пацієнтів жіночої статі, у пацієнтів чоловічої статі був виявлений більш виражений ефект. Тому ретельний і суворий моніторинг концентрації дигоксину в плазмі крові рекомендується при ініціюванні та завершенні терапії карведилолом, а також при зниженні дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Карведилол не впливав на в/в введення дигоксину.

Циклоспорин. Два дослідження у пацієнтів, що перенесли трансплантацію нирки і серця, які отримували пероральний циклоспорин, свідчать про підвищення концентрації циклоспорину в плазмі крові після початку лікування карведилолом. Карведилол очевидно збільшує вплив перорального циклоспорину приблизно на 10–20%. Для підтримки терапевтичних рівнів циклоспорину необхідне зниження дози циклоспорину в середньому на 10–20%. Механізм цієї взаємодії невідомий, але може включати інгібування кишкового Р-глікопротеїну. Через велику міжіндивідуальну варіабельність рекомендується ретельно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові після початку терапії карведилолом та відкоригувати дозу циклоспорину належним чином.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику карведилолу. Інгібітори та індуктори CYP 2D6, CYP 1A2 та CYP 2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або досистемний метаболізм карведилолу, що призводить до підвищення чи зниження концентрації R- та S-карведилолу в плазмі крові (див. Фармакокінетика та Метаболізм). Нижче наведено кілька прикладів, виявлених у пацієнтів та здорових осіб. Список не є вичерпним.

Рифампіцин. У дослідженні за участю 12 здорових добровольців під час поєднаного застосування рифампіцину вплив карведилолу зменшився майже на 60%. Було відзначено зниження впливу карведилолу на систолічний АТ. Механізм цієї взаємодії невідомий, але може базуватися на індукуванні кишкового Р-глікопротеїну рифампіцином. У пацієнтів, які отримують одночасно карведилол з рифампіцином, необхідно ретельно контролювати β-блокувальну активність.

Аміодарон. У пацієнтів із серцевою недостатністю, які одночасно приймають карведилол та аміодарон, найнижчі концентрації R- та S-карведилолу знизилися в 2,2 рази порівняно з пацієнтами, які отримували карведилол у вигляді монотерапії. Вплив на S-карведилол приписується дезетиламіодарону, метаболіту аміодарону, який є потужним інгібітором CYP 2C9. Дослідження in vitro на печінкових мікросомах людини показало, що аміодарон і дезетиламіодарон інгібують окиснення R- та S-карведилолу. У пацієнтів, які отримують комбіноване лікування карведилолом і аміодароном, рекомендується моніторинг β-блокувальної активності.

Флуоксетин та пароксетин. У рандомізованому перехресному дослідженні у 10 пацієнтів із серцевою недостатністю поєднане застосування флуоксетину, потужного інгібітора CYP 2D6, призвело до стереоселективного інгібування метаболізму карведилолу з 77% збільшенням середнього значення AUC0–12 R(+)-енантіомера та до статистично значущого збільшення значення AUC S(–)-енантіомера на 35% порівняно з групою плацебо. Проте між групами лікування не відзначено відмінностей у побічних реакціях, АТ або ЧСС. Вплив однократної дози пароксетину, потужного CYP 2D6-інгібітора, на фармакокінетику перорального карведилолу вивчали у 12 здорових осіб після прийому пероральної однократної дози. Незважаючи на значне збільшення впливу R- та S-карведилолу, у цих здорових осіб не відзначено клінічних ефектів.

Фармакодинамічні взаємодії

Інсулін та пероральні гіпоглікемічні засоби. Ефекти інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів можуть посилитися. Симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані або ослаблені (особливо тахікардія). Пацієнтам із цукровим діабетом рекомендується регулярний контроль глюкози в крові (див. Особливі заходи безпеки).

Дигоксин. Комбіноване застосування блокаторів β-адренорецепторів та дигоксину може призвести до адитивного подовження часу AV-провідності.

Верапаміл, дилтіазем, аміодарон та інші протиаритмічні засоби. Як і інші блокатори β-адренорецепторів, пероральні блокатори кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему, аміодарон та інші протиаритмічні засоби слід застосовувати з обережністю, оскільки при комбінованому прийомі ризик порушень AV-провідності може зрости. Під час лікування препаратом Карведилол Сандоз не слід вводити блокатори кальцієвих канатів та протиаритмічні засоби в/в.

Препарати, які знижують рівень катехоламінів. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають як препарати з β-блокувальними властивостями, так і препарати, які знижують рівень катехоламінів (наприклад резерпін та інгібітори МАО), через появу ознак гіпотензії та/або тяжкої брадикардії.

Гіпотензивні препарати. Як у разі інших блокаторів β-адренорецепторів, Карведилол Сандоз може потенціювати ефекти або побічні ефекти інших препаратів із гіпотензивною дією.

Ніфедипін. При поєднаному застосуванні ніфедипіну та Карведилолу Сандоз може виникнути серйозне зниження АТ.

Клонідин. Одночасне застосування клонідину з препаратами з β–блокувальними властивостями може потенціювати ефекти зниження АТ і серцевого ритму. Коли існує необхідність у припиненні поєднаного лікування препаратами з β–блокувальними властивостями та клонідином, спочатку слід припинити застосування блокатора β-адренорецепторів. Доза клонідину може були знижена через кілька днів після завершення лікування препаратом Карведилол Сандоз.

Одночасний прийом Карведилолу Сандоз та серцевих глікозидів може подовжувати час AV-провідності; інгібітори окиснювального метаболізму (наприклад циметидин) підвищують плазмові рівні препарату Карведилол Сандоз (AUC карведилолу збільшилось на 30%).

Анестетики. Через синергічні негативні інотропні та гіпотензивні ефекти препарату Карведилол Сандоз та анестетиків під час анестезії рекомендується ретельний моніторинг основних показників життєдіяльності.

НПЗП. Одночасне застосування НПЗП може підвищити АТ та вплинути на його контроль.

β-Агоністичні бронходилататори. Некардіоселективні блокатори β-адренорецепторів протидіють впливу бронходилататора на β-агоністичні бронходилататори. Рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнтів.

Анестезія та серйозне хірургічне втручання. Якщо існує необхідність у продовженні застосування Карведилолу Сандоз у періопераційний період, слід з особливою обережністю використовувати анестетики, які пригнічують функцію міокарда, наприклад, ефір, циклопропан та трихлоретилен. Для отримання інформації щодо лікування брадикардії та гіпотензії див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ.

Лікування. Окрім звичайних лікувальних заходів, необхідно контролювати показники життєдіяльності пацієнта та, за необхідності, коригувати їх в умовах інтенсивної терапії. В певних випадках може потребуватися ШВЛ.

Абсорбція карведилолу в ШКТ може зменшитися при промиванні шлунка, застосуванні активованого вугілля та проносних засобів.

Слід покласти хворого на спину.

В якості антидоту можна застосовувати такі засоби:

при брадикардії — атропін: 0,5–2 мг в/в; брадикардія, рефрактерна до лікування, може потребувати використання кардіостимулятора.

При гіпотензії та стані шоку — за необхідності замінники плазми крові та симпатоміметики.

β–Блокувальний ефект Карведилолу Сандоз може бути ослаблений і реверсований шляхом повільного в/в введення симпатоміметиків у різних дозах, залежно від маси тіла, таких як ізопреналін, добутамін, орципреналін або епінефрин. Цей ефект залежить від дози. При необхідності введення препаратів із позитивною ізотропною дією призначати інгібітори фосфодіестерази, наприклад міліринону. При необхідності можна вводити глюкагон (1–10 мг в/в) з подальшою тривалою інфузією 2–5 мг/год.

Якщо периферична вазодилатація є переважною реакцією інтоксикації, під час безперервного контролю серцево-судинних захворювань може знадобитися прийом норепінефрину або норадреналіну.

У разі бронхоспазмів слід застосовувати β–симпатоміметики (у вигляді інгаляцій або в/в введення в разі недостатнього ефекту) або в/в амінофілін у вигляді повільної ін’єкції чи інфузії. При судомах в/в повільно вводити діазепам або клоназепам. Карведилол неможливо вивести за допомогою діалізу, оскільки діюча речовина не діалізується, ймовірно, через високий ступінь зв’язування з білками плазми крові.

Важлива примітка. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження T½ препарату з депо, необхідно продовжувати підтримувальну терапію досить тривалий час. Тривалість підтримувальної дезінтоксикаційної терапії залежить від тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації стану хворого.