Левобакс таблетки по 500 мг, 7 шт.

1 таблетка препарату Левобакс містить:

• Левофлоксацину - 500 мг;
• Додаткові інгредієнти, включаючи лактозимоногідрат.

Левобакс - протимікробний препарат з вираженою бактерицидною дією. Левобакс містить активний компонент левофлоксацин - синтетична речовина групи фторхінолонів. Механізм дії левофлоксацину пов'язаний з впливом на ДНК-гіразу і топоізомеразу IV бактерій.

Левобакс активний відносно широкого спектра грамнегативних та грампозитивних бактерій. Зокрема до левофлоксацину чутливі штами Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter sakazakii, Enterobacter cloacae, Enterobacter agglomerans, Escherichia coli, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus influenzae, Viridans group streptococci, а також Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Klebsiella oxytoca і Klebsiella pneumoniae.

Також до левофлоксацину чутливі штами Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Acinetobacter anitratus, Legionella pneumopnia, Chlamydophila pneumoniae, Bordetella pertussis, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Mycoplasma pneumoniae, Morganella morganii, Clostridium perfringens, Providencia rettgeri et stuartii і Serratia marcescens.
До дії левофлоксацину не чутливі спірохети.

Можлива перехресна резистентність до левофлоксацину та інших фторхінолонів. Як правило, не відзначається перехресної резистентності до препарату Левобакс і протимікробних засобів інших груп.
При прийомі всередину абсолютна біодоступність левофлоксацина досягає 100%. Пік плазмової концентрації активного компонента препарату Левобакс відзначається через 60 хвилин після прийому всередину. Прийом їжі не впливає на швидкість абсорбції та біодоступність левофлоксацина.

З білками плазми зв'язується близько 40% левофлоксацину. Активний компонент препарату практично не проникає в спинномозкову рідину. Левофлоксацин створює високі терапевтичні концентрації в тканинах легенів, бронх, органів сечовивідної системи, простати, а також сечі та бронхіальному секреті.

Метаболізується активний компонент препарату Левобакс в печінці, виводиться переважно нирками в незмінному вигляді (у вигляді метаболітів виводиться близько 5% левофлоксацину). Період напіввиведення левофлоксацину становить близько 6-8 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок. При нирковій недостатності період напіввиведення може збільшуватися (при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв період напіввиведення левофлоксацину може збільшуватися до 35 годин).

Препарат Левобакс застосовують для терапії пацієнтів, які страждають на хронічну форму простатиту, пневмонією, а також захворюваннями м'яких тканин і шкіри, які викликані чутливою до левофлоксацину флорою.
Крім того, таблетки Левобакс можуть бути призначені пацієнтам з гострими синусити та хронічною формою бронхіту (в період загострення).
При важкій формі пневмонії, а також захворюваннях, викликаних Pseudomonas aeruginosa, препарат Левобакс рекомендується призначати в комплексі з іншими протимікробними препаратами.

Левобакс не призначають пацієнтам з відомою гіперчутливістю до левофлоксацину або інших протимікробних засобів групи фторхінолонів.
Таблетки Левобакс не слід призначати пацієнтам з дефіцитом лактази, порушенням абсорбції глюкозо-галактози та галактоземією.

Левофлоксацин не застосовують для терапії пацієнтів, які страждають на епілепсію (в тому числі при вказівці на епілепсію в анамнезі), а також пацієнтам, які мають в анамнезі тендиніт, викликаний прийомом фторхінолонів.
Заборонено застосування препарату Левобакс в педіатричній практиці.

Обережність слід дотримувати, призначаючи препарат Левобакс пацієнтам, які отримують кортикостероїди, а також пацієнтам похилого віку (враховуючи підвищений ризик розриву ахіллового сухожилля у таких пацієнтів).

Левобакс слід з обережністю призначати пацієнтам, схильним до судомних нападів, а також страждають дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, порушеннями функцій нирок і печінки, психотическими розладами, цукровим діабетом і світлочутливістю (в тому числі при вказівці на фотосенсибілізацію в анамнезі).

Левофлоксацин також слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з вродженим синдромом подовження інтервалу QT, порушенням електролітного балансу і захворюваннями серцево-судинної системи.
У період терапії препаратом Левобакс слід уникати керування потенційно небезпечними механізмами та водіння автомобіля.

Відзначається зниження біодоступності левофлоксацина при пероральному застосуванні сочетано з препаратами заліза, антацидними лікарськими речовинами, що містять алюміній або магній, а також сукралфатом.
Заборонено одночасне застосування левофлоксацину з етиловим спиртом.
Розчин для інфузійного введення Левобакс заборонено змішувати з лужними розчинами, гепарином та іншими лікарськими препаратами для парентерального введення, виключаючи фізіологічний розчин, 5% розчин глюкози та 2,5% розчин глюкози в розчині Рінгера.

Не слід застосовувати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, які знижують судомний поріг.
Фенбуфен, циметидин і пробенецид при одночасному застосуванні кілька збільшують плазмові концентрації левофлоксацину.
Відзначається збільшення періоду напіввиведення циклоспорину при одночасному застосуванні з препаратом Левобакс.
Рекомендується контролювати показники коагуляції при одночасному призначенні левофлоксацина і антагоністів вітаміну К.

Обережність слід дотримувати, призначаючи препарат Левобакс пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.

Левофлоксацин протипоказаний вагітним жінкам у зв'язку з ризиком розвитку уражень суглобового хряща у плода. Перед початком терапії препаратом Левобакс у жінок репродуктивного віку необхідно виключити вагітність.

При прийомі левофлоксацину рекомендується використовувати надійні методи контрацепції. При настанні вагітності під час прийому препарату Левобакс слід повідомити про це лікаря.
В період лактації застосування левофлоксацину допускається тільки за умови скасування грудного вигодовування.

Препарат приймають перорально. Таблетки Левобакс не слід подрібнювати перед прийомом. Препарат допускається приймати незалежно від прийому їжі. Добову дозу левофлоксацину можна приймати за один прийом або ділити на 2 прийоми (разова доза препарату не повинна перевищувати 500 мг). Тривалість терапії та дози левофлоксацину визначає лікар індивідуально.
Пацієнтам з гострим синуситом, негоспітальну пневмонію, хронічною формою бактеріального простатиту, а також інфекціями м'яких тканин і шкіри, як правило, призначають прийом 500мг левофлоксацину на добу. Пацієнтам з негоспітальну пневмонію дозу левофлоксацину можна збільшити до 1000 мг на добу.

Пацієнтам із загостренням хронічного бронхіту і інфекційними захворюваннями сечовивідної системи, як правило, призначають прийом 250мг левофлоксацину на добу. Пацієнтам із загостренням хронічного бронхіту дозу левофлоксацину можна збільшити до 500 мг на добу.
Тривалість терапії препаратом Левобакс зазвичай становить від 7 до 10-14 днів. Тривалість лікування при неускладнених інфекціях сечовивідної системи становить 3 дні, при хронічному простатиті - 28 днів.
Терапію препаратом Левобакс слід продовжувати до отримання негативних результатів мікробіологічних тестів або протягом 2 діб після зникнення клінічних симптомів захворювання.

При застосуванні завищених доз левофлоксацину у пацієнтів можливий розвиток порушення свідомості, запаморочення і судомних нападів. Крім того, при перевищенні терапевтичних доз препарату Левобакс у пацієнтів відзначалося подовження інтервалу QT.

При передозуванні пероральної форми препарату Левобакс також можливий розвиток порушень з боку травної системи, в тому числі блювоти та ерозивних уражень слизової оболонки шлунка.

Специфічний антидот не відомий.

При розвитку симптомів передозування левофлоксацину при парентеральному введенні слід негайно припинити інфузію. У разі перорального прийому завищеною дози левофлоксацину призначають промивання шлунка, прийом ентеросорбентние і антацидних засобів.

При необхідності проводять симптоматичну терапію. Пацієнти з інтоксикацією левофлоксацином повинні перебувати під контролем медичного персоналу (в тому числі рекомендується проводити моніторинг ЕКГ і стежити за загальним станом пацієнта до повного зникнення симптомів передозування).

Проведення гемодіалізу та перитонеального діалізу не призводить до зниження плазмових концентрацій левофлоксацина.

При застосуванні препарату Левобакс у пацієнтів можливий розвиток таких небажаних ефектів, обумовлених левофлоксацином:

• З боку нервової системи: депресивні стани, безпричинна тривога, ажитація, порушення режиму сну і неспання, суїцидальні думки, головний біль, тремор кінцівок, парестезії, судоми, периферична нейропатія, галюцинації. Крім того, можливий розвиток порушень нюху, смакових відчуттів, слуху та зору, а також шуму у вухах. В окремих випадках також зазначалося розвиток екстрапірамідних реакцій і порушень координації руху.
• З боку судин, серця і системи крові: подовження інтервалу QT, зниження артеріального тиску, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз, нейтропенія, гемолітична анемія, панцитопенія.
• З боку гепатобіліарної системи та травного тракту: зниження апетиту, зниження рівня глюкози в плазмі, блювота, нудота, порушення стільця, метеоризм, диспепсичні явища, гіпербілірубінемія, гепатит, підвищення активності печінкових ферментів.
• Крім того, при застосуванні левофлоксацину можливий розвиток псевдомембранозного коліту, важких уражень печінки та гострої печінкової недостатності.
• З боку опорно-рухового апарату: міастенія, біль в суглобах і м'язах, тендиніт, розрив сухожилля, рабдоміоліз.
• Алергічні реакції: бронхоспазм, кропив'янка, васкуліт, алергічний пневмоніт, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, фотосенсибілізація, гіпергідроз, анафілактичний шок.
• Інші: розвиток суперінфекції, кандидоз, гіперкреатинінемія, гостра ниркова недостатність, біль у кінцівках, грудях і спині, загострення порфірії. При застосуванні левофлоксацину можливо отримання хибнопозитивних результатів тестів на опіати.

3 роки.

Слід зберігати в приміщеннях з температурою, яка не перевищує 25 ^оС.

Розфасовані в контурні чарункові упаковки по 7 штук, в пачку з картону вкладена 1 контурна чарункова упаковка.

ТОВ "УА "ПРО-ФАРМА", Україна.