Імуностимулятори

Імуностимулятори — це препарати, які підвищують і зміцнюють імунітет організму. Внаслідок цього, вони допомагають підвищити опірність організму захворюванням, підвищують клітинний імунітет, сприяють виробленню антитіл, які борються з конкретними антигенами.

Імуностимулятори: препарати

Імуностимулятори діляться на дві категорії:

1. Синтетичні — синтезуються виключно хімічним шляхом.
2. Природні — синтезуються з натуральних компонентів, що зустрічаються у тваринному або рослинному вигляді.

Імуностимулятори також поділяють на:

• препарати кістковомозкового походження (Мієлопід, Серам) — отримують з кісткового мозку ссавців (свиней або телят); підсилюють мітотичну (розподіл) активність клітин кісткового мозку і диференціюють (розділяють) їх в зрілі В-лімфоцити;
• з'єднання, отримані методом хімічного або генно-інженерного синтезу (цитокіни та їх синтетичні аналоги) — інтерферони (альфаферон, інтерферон людський, роферон, реаферон, бетаферон); синтетичні індуктори інтерферонів (Циклоферон, Аміксин, Полудан, Амізон); надають багатогранний ефект на клітини, які беруть участь в запаленні, регенерації, імунній відповіді (природженій і набутій);
• синтетичні імуностимулятори різних груп (Левамізол, Поліоксидоній, Дибазол, Метилурацил, Пентоксіл);
• препарати з імуностимулюючою активністю — адаптогени і препарати рослинного походження (Ехінацея, Елеутерокок, Женьшень, Родіола рожева), вітаміни (С (аскорбінова кислота), Е (токоферол), А (ретинол)).

Механізм дії імуностимуляторів

Механізм дії імуностимуляторів відрізняється для різних представників цієї групи.

Імунітет — це складна система, яка складається з окремих ланок. Точка прикладання кожного з препаратів своя, що є причиною необхідності індивідуального вибору конкретного виду терапії.

Імуностимулятор в ряді випадків дії на окрему ланку в роботі імунної системи призводить до каскаду реакцій, в ході яких зміні піддається весь організм. Тому прийом імуностимуляторів — це серйозний вид лікування, який не допускає самовільного і бездумного підходу.

Особливості та показання до застосування імуностимуляторів

Характерна особливість імуностимуляторів полягає в тому, що їх дія проявляється тільки на тлі пригнічення імунної системи. Нормальний імунологічний потенціал вони не підвищують. Основний ефект імуностимуляторів полягає в збільшенні числа Т- і В-лімфоцитів, а також числа клітин моноцитарно-макрофагальної ланки імунітету. Крім того, підвищується функціональна активність цих клітин (збільшується експресія чутливих до інтерлейкіну рецепторів на мембранах, посилюється синтез РНК і білка).

Імуностимулятори призначаються для таких станів, як:

• хронічні, уповільнені рецидивні бактеріальні, грибкові інфекції, а також при грипі і вірусах;
• злоякісні новоутворення;
• первинні імунодефіцитні стани;
• всі патологічні стани, пов'язані з формуванням вторинного імунодефіцитного стану (післяопераційний період, на тлі променевої, хіміо- та гормональної терапії).

Користь і шкода імуностимуляторів

При безконтрольному прийомі імуностимуляторів можуть відзначатися проблеми з боку імунної системи, що може завдати шкоди організму в цілому.

Ряд ускладнень, які можуть виникнути при застосуванні імуностимуляторів:

• посилення гриппоподібного синдрому, загострення вогнища хронічного запалення;
• виникнення загрози розвитку аутоімунного процесу (хронічний тонзиліт, ревматоїдні захворювання, хвороби печінки і нирок і т.д.) через відкладення імунних комплексів;
• дисбаланс в імунній системі (порушення рівноваги між захисними і блокуючими захисними властивостями);
• лейкопенія (зниження кількості лейкоцитів) — внаслідок чого організм стає більш сприятливим до вірусних інфекцій;
• гіперстимуляція — через що може статися виснаження ресурсів імунної системи і розвиток недостатності імунітету.

Для зміцнення імунітету і підтримки захисних властивостей організму імуностимулятори, коли вони дійсно необхідні для призначення, мають такі властивості: