Сечогінні препарати

Сечогінні препарати або діуретики використовуються у випадках виникнення патологій сечовидільної системи, для нормалізації рівня рідини в організмі, а також при серцево-судинних захворюваннях і підвищеному тиску.

Застосування даних засобів допустиме за призначенням і під наглядом лікаря, так як безконтрольний прийом може призвести до серйозних побічних ефектів.

Для чого необхідні сечогінні?

Препарати цієї групи використовуються в наступних випадках:

• набряки й затримка рідини в організмі;
• артеріальна гіпертензія;
• захворювання серцево-судинної системи;
• хвороби нирок і печінки;
• детоксикація при отруєнні;
• переливання невідповідної крові;
• порушення обміну речовин;
• для схуднення.

Застосування діуретичних таблеток виправдане показаннями після точної діагностики, не може застосовуватися самостійно й має бути призначене лікарем, так як ці засоби виводять натрій з організму, що призводить до небезпечного зневоднення. Як відомо, клітини, тканини й органи не здатні функціонувати без достатньої кількості рідини.

Як діють діуретики?

Сечогінні засоби — це особливі речовини, які діють швидко й короткочасно, стимулюючи нирки до підвищеного виділення рідини та солей натрію з організму. Саме накопичення іонів натрію призводить до утворення набряків, тому виведення цього елементу допомагає зменшити кількість води в тілі.

У нефронах нирок відбуваються основні процеси утворення сечі (фільтрація, реабсорбція й секреція). Саме в нефронах і діють діуретики.

Прийнято розділяти сечогінні препарати за силою дії на слабкі (гальмують реабсорбцію солей натрію на 3%), середньої сили (гальмування 5-8%) і сильні (10-20%).

Які бувають види сечогінних засобів?

Залежно від діючої речовини й сили дії розрізняють наступні види діуретичних ліків:

1. Калійзберігаючі (Верошпірон) — невеликої сили, м'якої та помірної дії. Діють не відразу й не виводять калій, тому більш безпечні.
2. Петльові (Фуросемід, Трифас, Лазикс, Торасемід, Торікард) — середньої сили і вираженої активності. Видаляють зайву рідину, пригнічують зворотне поглинання хлору й натрію, скорочують реабсорбцію води, а також виводять з організму безліч солей, в тому числі, магній, натрій, калій. Можуть застосовуватися в комбінації з препаратами калію.
3. Тіазидні (Гіпотіазид, Гідрохлортіазид) — дуже сильні й високоактивні, є похідними бензотіадіазіна. Призводять до посиленого виведення рідини, так як діють у петлі нефрона й перешкоджають повторному поглинанню солей калію і натрію. Застосування можливе тільки під наглядом лікаря, так як існує ризик гіпокаліємії, що супроводжується серйозними побічними ефектами та порушенням обміну речовин.
4. Споріднені (Індап, Індапен, Індапамід) — мають схожу фармакологічну дію з тіазидними діуретиками, але різні за хімічною структурою. Зменшують тонус гладкої мускулатури артерій та загальний опір судин.
5. Інгібітори карбоангідрази (Діакарб) — застосовуються для зниження внутрішньочерепного і внутрішньоочного тиску, а також гострого нападу глаукоми.
6. Комбіновані (Тріампур) — є комбінацією тіазидних і калійзберігаючих діуретиків, що дає перевагу посилення діуретичного ефекту.
7. Рослинні — слабкі. Представлені фіточаями й рослинними препаратами. Зазвичай до складу входять такі рослини як мучниця, трава хвоща, пол-пала, ромашка, березові бруньки, брусниця.

Правила прийому сечогінних при набряках

У кожному окремому випадку прийом сечогінних таблеток буде індивідуальним залежно від мети, яку переслідує лікування, і причини, яка викликає патологію.

Завжди необхідно слідувати інструкції й не перевищувати рекомендовані дози.

Перед прийомом діуретиків необхідно здати аналізи, щоб визначитися з мінімально ефективним дозуванням. Дотримання правил прийому дозволить домогтися максимального результату й не нашкодити організму.

Побічні ефекти діуретиків

При неправильному прийомі або невірно підібраному дозуванні можуть виникнути такі побічні ефекти:

• зневоднення;
• запаморочення;
• головний біль;
• сонливість;
• гормональні порушення;
• гіпокаліємія;
• гіпонатріємія;
• порушення метаболізму.