Name: Новопарин розчин для ін'єкцій по 0,2 мл (20 мг) в шприцах, 100 мг (10 000 анти-фактор Ха МО) / мл, 10 шт.
Brand: Genopharm
SKU: 5333006
Price: 1015.6 UAH
Availability: InStock

ЛС общий режим

Фленокс р-р д/ін. 4000МЕ/0.4мл Анти-Ха N50(2х25) шприц*

Фленокс р-р д/ин. 4000МЕ/0.4мл Анти-Ха N50(2х25) шприц*

Аптека24

Є в наявності

Аптека АНЦ

Виробник

Форма випуску

Фармекс Груп

Еноксапарин-Фармекс 10000 анти-Ха МЕ/мл 0.2 мл розчин для ін'єкцій

Эноксапарин-Фармекс 10000 анти-Ха МЕ/мл 0.2 мл раствор для инъекций

Клексан 8000 анти-Xa МЕ/ 0.8 мл 80 мг №2 розчин для ін'єкцій c захисним механізмом голки

Клексан 8000 анти-Xa МЕ/ 0.8 мл  80 мг №2 раствор для инъекций c защитным механизмом иголки

Клексан 40 мг 0.4 мл №10 розчин

Клексан 40 мг 0.4 мл №10 раствор

Bayer

Клексан 300 Еноксапарин 3 мл розчин для ін'єкцій

Клексан 300 Еноксапарин 3 мл раствор для инъекций

Фармак

Фленокс розчин для ін'єкцій, 8000 МО/0,8 мл Анти-Ха, 2 шт.

Фленокс раствор для инъекций, 8000 МЕ/0,8 мл Анти-Ха, 2 шт.

Фленокс розчин для ін'єкцій, 6000 МО/0,6 мл Анти-Ха в шприцах, 10 шт.

Фленокс раствор для инъекций, 6000 МЕ/0.6 мл Анти-Ха в шприцах, 10 шт.

Фленокс розчин для ін'єкцій, 2000 МО/0,2 мл Анти-Ха у шприцах, 10 шт.

Фленокс раствор для инъекций, 2000 МЕ/0,2 мл Анти-Ха в шприцах, 10 шт.

Фленокс розчин для ін'єкцій 4000 МО / 0.4 мл Анти-Ха №10

Фленокс раствор для инъекций 4000 МЕ/0.4 мл Анти-Ха N10 

Еноксапарин-Фармекс розчин для ін'єкцій 10000 анти-Ха МЕ/мл 0.4 мл

Эноксапарин-Фармекс раствор для инъекций 10000 анти-Ха МЕ/мл 0.4 мл

Еноксапарин-Фармекс розчин для ін'єкцій, 10000 анти-Ха МО/мл, по 3 мл в багатодозовому флаконі

Эноксапарин-Фармекс раствор для инъекций, 10000 анти-Ха МЕ/мл, по 3 мл в многодозовом флаконе 

Новопарин 80 мг шприц 0.8 мл №2 розчин для ін'єкцій

Новопарин 80 мг шприц 0.8 мл №2 раствор для инъекций

Genopharm

Новопарин розчин для ін'єкцій по 100 мг/мл, по 0,4 мл в шприці, 10 шт.

Новопарин раствор для инъекций по 100 мг/мл, по 0,4 мл в шприце, 10 шт.

Шенджен Текдоу Фармасьютикал Ко.

Новопарин розчин для ін'єкцій по 100мг/мл, 0,6 мл (60 мг) у шприці, 10 шт.

Новопарин раствор для инъекций по 100мг/мл, по 0,6 мл (60 мг) в шприце, 10 шт.

Клексан 300 10000 анти-ХаМЕ 3 мл N1 (по 1 багаторазовий флакон по 3 мл) розчин для ін'єкцій

Клексан 300 10000 анти-ХаМЕ 3 мл N1 (по 1 многоразовый флакон по 3 мл) раствор для инъекций

Sanofi

Клексан 20 мг 0.2 мл N10 розчин

Клексан 20 мг 0.2 мл N10 раствор

Еноксапарин-Фармекс 10000 анти-Ха МЕ/мл 0.8 мл розчин для ін'єкцій

Эноксапарин-Фармекс 10000 анти-Ха МЕ/мл 0.8 мл раствор для инъекций

Еноксапарин-Фармекс 10000 анти-Ха МЕ/мл 0.6 мл розчин для ін'єкцій

Эноксапарин-Фармекс 10000 анти-Ха МЕ/мл 0.6 мл раствор для инъекций

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Еноксапарин натрію

Діюча речовина

Торгівельна назва

GTIN

Країна виробник

Оригінальний препарат

Імпортний

Температура хранения

Температура зберігання

Міжнародна назва

Код Моріон

Спосіб введення

Код АТС/ATX

Термін придатності

Кількість в упаковці

Основні

Алергикам с осторожностью

Алергікам

Диабетикам с осторожностью

Діабетикам

Водителям с осторожностью

Водіям

Беременным с осторожностью

Вагітним

Кормящим матерям с осторожностью

Годуючим матерям

Детям запрещено

Дітям

Кому дозволено

Взаимодействие с алкоголем нет данных

Взаємодія з алкоголем

Взаємодія

Основні властивості

Новопарин раствор для инъекций по 0,2 мл (20 мг) в шприцах, 100 мг(10 000 анти-фактор Ха МЕ)/мл, 10 шт.

Новопарин

Новопарин розчин для ін'єкцій по 0,2 мл (20 мг) в шприцах, 100 мг (10 000 анти-фактор Ха МО) / мл, 10 шт.

Склад

діюча речовина: еноксапарин натрію;
1 мл розчину містить еноксапарину натрію з анти-фактор Ха активністю 10000 МО, що еквівалентно еноксапарину натрію 100 мг;
2000 анти-фактор Ха МО/ 0,2 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 20 мг;
допоміжна речовина: вода для ін&rsquo;єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін&rsquo;єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або світло-жовтий прозорий розчин.

Фармакотерапевтична група

Антитромботичні засоби. Група гепарину. Еноксапарин. Код АТХ В01А В05.

Фармакодинаміка

Еноксапарин &ndash; це низькомолекулярний гепарин (НМГ), у якому антитромботична та антикоагулянтна активності стандартного гепарину не пов&rsquo;язані між собою. Він має більш високу анти-фактор Ха активність, ніж анти-фактор IIа (або антитромбінову) активність (їх співвідношення становить 3,6).
При застосуванні у профілактичних дозах еноксапарин не має значного впливу на АЧТЧ (активований частковий тромбопластиновий час).
При застосуванні лікувальних доз препарату АЧТЧ може бути пролонгований та у 1,5&ndash;2,2 раза перевищувати контрольний час максимальної активності. Ця пролонгація відображає залишкову антитромбінову активність.
Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з тромболітичним засобом у хворих, яким проводять подальшу коронарну ангіопластику, а також у хворих, яким цю процедуру не проводять.
У масштабному багатоцентровому клінічному дослідженні 20479 хворих із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST після отримання фібринолітичної терапії були рандомізовано розподілені на групи для отримання або еноксапарину у вигляді болюсної внутрішньовенної ін&rsquo;єкції 3000 анти-фактор Ха МО, слідом за якою негайно підшкірно вводили дозу 100 анти-фактор Ха МО/кг, а потім проводили підшкірні ін&rsquo;єкції по 100 анти-фактор Ха МО/кг кожні 12 годин, або для введення внутрішньовенного нефракціонованого гепарину у вигляді болюсної ін&rsquo;єкції 60 МО/кг (максимум 4000 МО/кг) з подальшою постійною інфузією у дозі, що була скоригована залежно від показника активованого часткового тромбопластинового часу. Підшкірні ін&rsquo;єкції еноксапарину проводили до виписки зі стаціонару або не більше 8 діб (у 75 % випадків &ndash; не менше 6 діб). Половині хворих, які отримували гепарин, препарат вводили не менше 48 годин (у 89,5 % випадків &ge; 36 годин). Усі хворі також отримували ацетилсаліцилову &nbsp;кислоту &nbsp;протягом не менше 30 діб. Дозу еноксапарину для хворих віком &ge; 75 відкоригували: 0,75 мг/кг (75 анти-фактор Ха МО/кг) у вигляді підшкірної ін&rsquo;єкції кожні 12 годин без початкової болюсної внутрішньовенної ін&rsquo;єкції.
У ході дослідження 4716 (23 %) хворим було проведено коронарну ангіопластику на тлі антитромботичної терапії із застосуванням замаскованих досліджуваних препаратів. Хворі не отримували додаткові дози, якщо з моменту останньої підшкірної ін&rsquo;єкції еноксапарину до роздування балона пройшло менше 8 годин, або ж отримували болюсну внутрішньовенну ін&rsquo;єкцію еноксапарину у дозі 0,3 мг/кг (30 анти-фактор Ха МО/кг), якщо з моменту останньої підшкірної ін&rsquo;єкції еноксапарину до роздування балона пройшло більше 8 годин.
Еноксапарин дав можливість значно зменшити частоту подій, які відповідають первинним кінцевим точкам (комбінована кінцева точка, що включає в себе рецидив інфаркту міокарда та летальність з будь-якої причини протягом 30-денного періоду спостереження після включення у дослідження: 9,9 % у групі еноксапарину порівняно з 12 % у групі нефракціонованого гепарину (зниження відносного ризику &ndash; 17 % (р &lt; 0,001)). Частота рецидиву інфаркту міокарда була значно нижча у групі еноксапарину (3,4 % порівняно з 5 %, р &lt; 0,001, зниження відносного ризику &ndash; 31 %). Летальність була нижча у групі еноксапарину, однак різниця між групами не була статистично достовірною (6,9 % порівняно з 7,5 %, р=0,11).
Перевага еноксапарину з точки зору первинної кінцевої точки була беззастережною незалежно від підгрупи (вік, стать, локалізація інфаркту міокарда, діабет або інфаркт міокарда в анамнезі, тип призначеного тромболітика та проміжок часу між появою перших клінічних ознак та початком лікування).
Еноксапарин продемонстрував значну перевагу порівняно з нефракціонованим гепарином з точки зору первинного критерію ефективності як у хворих, які перенесли коронарну ангіопластику &nbsp;у 30-денний період після включення у дослідження (10,8 % порівняно з 13,9 %, 23 % зниження відносного ризику), так і у хворих, яким коронарну ангіопластику не проводили (9,7 % порівняно з 11,4 %, на 15 % зниження відносного ризику).
Частота виникнення масивних кровотеч до 30-го дня була достовірно вищою у групі еноксапарину (2,1 %) порівняно з групою гепарину (1,4 %). Частота шлунково-кишкових кровотеч була вища у групі еноксапарину (0,5 %), ніж у групі гепарину (0,1 %), тоді як частота внутрішньочерепних крововиливів в обох групах була однаковою (0,8 % у разі застосування еноксапарину порівняно з 0,7 % у разі застосування гепарину).
Аналіз комбінованих критеріїв, за допомогою яких визначали клінічну користь, показав статистично значущу перевагу (р &lt; 0,0001) еноксапарину над нефракціонованим гепарином: зниження відносного ризику на 14 % на користь еноксапарину (11 % порівняно з 12,8 %) для комбінованих критеріїв, що включали летальний наслідок, рецидив інфаркту міокарда та тяжку кровотечу (критерії ТІМІ) до 30-го дня, і 17 % (10,1 % порівняно з 12,2 %) для комбінованих критеріїв, що включали летальний наслідок, рецидив інфаркту міокарда та внутрішньочерепний крововилив до 30-го дня.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні параметри препарату оцінюються за змінами з часом анти-фактор Ха та анти-фактор IIа активності у плазмі крові при застосуванні у рекомендованих діапазонах доз.
Біодоступність.&nbsp;При підшкірному введенні еноксапарин всмоктується швидко та практично повністю (майже на 100 %). Максимальна активність у плазмі крові спостерігається у період між 3-ою та 4-ою годинами після введення.
Ця максимальна активність (виражена у анти-фактор Ха МО) становить 0,18&plusmn;0,04 (після введення &nbsp;2000 анти-фактор Ха МО), 0,43&plusmn;0,11 (після введення 4000 анти-фактор Ха МО) та 1,01&plusmn;0,14 (після введення 10000 анти-фактор Ха МО).
Болюсна внутрішньовенна ін&rsquo;єкція 30 мг (0,3 мл; 3000 анти-фактор Ха МО) з подальшими підшкірними ін&rsquo;єкціями по 1 мг/кг (100 анти-фактор Ха МО/кг) кожні 12 годин призводить до досягнення початкового максимального рівня концентрації анти-фактора &nbsp;Ха, що становить 1,16 МО/мл (n=16), та середнього показника площі під фармакокінетичною кривою, що відповідає 88 % рівноважного рівня. Рівноважний стан досягається на другий день лікування.
У рекомендованому діапазоні доз фармакокінетика еноксапарину є лінійною. Відмінності у показниках окремого пацієнта та між пацієнтами досить незначні. Після повторного підшкірного введення здоровим добровольцям 40 мг (0,4 мл; 4000 анти-фактор Ха МО) 1 раз на добу рівноважний стан був досягнутий на 2-у добу, при цьому середня активність еноксапарину була майже на 15 % вищою, ніж та, що спостерігалася при одноразовому введенні. Стабільні рівні активності еноксапарину є досить прогнозованими при введенні одноразових доз. Після повторного підшкірного введення 1 мг/кг (100 анти-фактор Ха МО/кг) 2 рази на добу рівноважний стан був досягнутий у період між 3-ою та 4-ою добою, при цьому середня АUС була на 65 % вищою, ніж та, що спостерігалася при одноразовому введенні, а максимальна та мінімальна анти-фактор Ха активність становила 1,2 та 0,52 анти-фактор Ха МО/мл відповідно. З огляду на показники фармакокінетики еноксапарину натрію ця різниця у досягненні рівноважного стану очікується також і для терапевтичного діапазону доз.
Анти-фактор Ха активність у плазмі після підшкірного введення майже у 10 разів нижча, ніж анти-фактор IIа активність. Середня максимальна анти-фактор Ха активність спостерігається приблизно через 3&ndash;4 години після підшкірної ін'єкції, досягаючи 0,13 анти-фактор Ха МО/мл після повторного введення дози 1 мг/кг (100 анти-фактор Ха МО/кг) два рази на добу.
Розподіл.&nbsp;Об'єм розподілу еноксапарину натрію за анти-фактор Ха активністю становить приблизно 5 л і майже відповідає об'єму крові, що циркулює.
Метаболізм.&nbsp;Метаболізм еноксапарину відбувається переважно у печінці (шляхом десульфатизації та деполімеризації).
Виведення.&nbsp;Після підшкірної ін'єкції період напіввиведення за анти-фактор Ха активністю у низькомолекулярних гепаринів є більш тривалим порівняно з цим показником у нефракціонованих гепаринів.
Елімінація еноксапарину є монофазною, при цьому період напіввиведення становить приблизно 4 години після одноразового підшкірного введення та майже 7 годин при введенні повторних доз. Для низькомолекулярних гепаринів характерний більш швидкий спад анти-фактор IIа активності у плазмі крові порівняно з анти-фактор Ха активністю. Еноксапарин та його метаболіти виводяться із сечею (ненасичуваний механізм), а також із жовчю.
Нирковий кліренс речовин з анти-фактор Ха активністю становить 10 % введеної дози, а загальна ниркова екскреція активних та неактивних метаболітів &ndash; 40 % дози.
Групи підвищеного ризику
Пацієнти літнього віку.&nbsp;Оскільки у цій віковій категорії спостерігається фізіологічне зниження функції нирок, то елімінація є більш повільною. Це не впливає на дозування або режим введення при профілактичному лікуванні. У пацієнтів віком від 75 років дуже важливо систематично контролювати функцію нирок за допомогою формули Кокрофта перед початком лікування препаратами НМГ.
Пацієнти з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну &gt;30 мл/хв).
В окремих випадках може бути корисним проведення моніторингу анти-фактор Ха активності з метою виключення можливості передозування, якщо еноксапарин застосовувати у лікувальних дозах.

Показання

Препарат показаний для застосування дорослим для:
Профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень у хірургічних пацієнтів з помірним та високим ризиком, особливо у пацієнтів, які підлягають &nbsp;ортопедичним або загальнохірургічним оперативним втручанням, в тому числі оперативним втручанням з приводу онкологічних захворювань.
Профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень у терапевтичних пацієнтів з гострими захворюваннями (такими як гостра серцева недостатність, дихальна недостатність, тяжкі інфекції або ревматичні захворювання) та зниженою рухливістю, які мають підвищений ризик виникнення венозної Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) та тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), за винятком випадків ТЕЛА, при яких може бути необхідним проведення тромболітичної терапії або хірургічного втручання.
Профілактики утворення тромбів у екстракорпоральному кровообігу під час гемодіалізу.
При гострому &nbsp;коронарному синдромі:
<ul>
<li>для лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST (NSTEMI), у комбінації з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти;</li>
<li>для лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST (STEMI), в тому числі у пацієнтів, яким планується медикаментозне лікування або подальше черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ).</li>
</ul>

Протипоказання

Еноксапарин натрію протипоказаний до застосування пацієнтам з такими станами:
Підвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, в тому числі інших низькомолекулярних гепаринів.
Наявність в анамнезі імуноопосередкованої гепариніндукованої тромбоцитопенії (ГІТ) у межах останніх 100 днів за наявності циркулюючих антитіл (див. також розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Активна клінічно значуща кровотеча і стани з високим ризиком виникнення кровотечі, в тому числі нещодавно перенесений геморагічний інсульт, виразка шлунково-кишкового тракту, присутність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотечі, нещодавно перенесене оперативне втручання на головному мозку, спинному мозку або очах, відоме або підозрюване варикозне розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми або серйозні вади розвитку інтраспінальних або інтрацеребральних судин.
Спінальна або епідуральна анестезія або локорегіонарна анестезія, якщо еноксапарин натрію використовувався для лікування у межах попередніх 24 годин (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Несумісність.
Підшкірна ін&rsquo;єкція.&nbsp;Не змішувати з іншими лікарськими засобами.
Внутрішньовенна (болюсна) ін&rsquo;єкція&nbsp;(виключно для лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST). Еноксапарин натрію можна безпечно вводити з фізіологічним розчином хлориду натрію (0,9 %) або з 5 % розчином глюкози (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Не рекомендується одночасне застосування з нижчезазначеними препаратами.
Лікарські засоби, які впливають на гемостаз (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Деякі засоби, що впливають на гемостаз, рекомендується відміняти до призначення лікування еноксапарином натрію, за винятком випадків, коли такі засоби абсолютно показані. Якщо така комбінація показана, еноксапарин натрію необхідно застосовувати при ретельному клінічному та лабораторному моніторингу.
До таких препаратів належать:
<ul>
<li>саліцилати для системного застосування, ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах і нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), в тому числі кеторолак;</li>
<li>інші тромболітики (наприклад альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенектеплаза, урокіназа) та антикоагулянти (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;).</li>
</ul>
Препарати, з якими одночасне застосування необхідно здійснювати з обережністю.
Інші лікарські засоби, які впливають на гемостаз, такі як:
<ul>
<li>інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, що застосовується в антиагрегантній дозі (кардіопротекція), клопідогрель, тиклопідин та антагоністи глікопротеїну IIb/IIIa, що показані при гострому коронарному синдромі, через ризик виникнення кровотечі;</li>
<li>декстран 40;</li>
<li>глюкокортикоїди для системного застосування.</li>
</ul>
Лікарські засоби, які збільшують рівні калію в сироватці крові, можуть призначатися одночасно з еноксапарином натрію при ретельному клінічному та лабораторному моніторингу &nbsp;(див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Побічні реакції&raquo;).

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Вплив еноксапарину натрію на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами відсутній або незначний.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.&nbsp;У людей відсутні докази того, що еноксапарин проникає через плацентарний бар&rsquo;єр під час другого та третього триместрів вагітності. Інформація стосовно першого триместру наразі відсутня.
Під час досліджень на тваринах жодних ознак фетотоксичності або тератогенності препарату виявлено не було. Дані, отримані в експериментах на тваринах, показали, що проникнення еноксапарину через плаценту є мінімальним.
Еноксапарин натрію слід призначати вагітним лише у разі встановлення лікарем чіткої потреби у такому лікуванні.
За вагітними жінками, які отримують еноксапарин натрію, необхідно здійснювати ретельне спостереження щодо виникнення ознак кровотечі або надмірної антикоагулянтної дії, а також потрібно проінформувати таких пацієнток про ризик геморагічних явищ. В цілому наявні дані вказують на відсутність будь-яких доказів підвищеного ризику кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у таких пацієнток у порівнянні з цим ризиком у не вагітних жінок, окрім ризику, який спостерігається у вагітних зі штучними клапанами серця (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Якщо планується епідуральна анестезія, рекомендується перед її виконанням відмінити лікування еноксапарином натрію (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Годування груддю.&nbsp;Невідомо, чи екскретується еноксапарин у грудне молоко у людини. У щурів в період лактації проникнення еноксапарину або його метаболітів у молоко є дуже низьким.
Всмоктування еноксапарину натрію при пероральному прийомі є малоймовірним, тому його можна застосовувати під час годування груддю.
Фертильність.&nbsp;Клінічні дані щодо впливу еноксапарину натрію на фертильність наразі відсутні. Дослідження на тваринах не продемонстрували ніякого впливу препарату на фертильність.

Спосіб застосування та дози

Діти

Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію педіатричним пацієнтам наразі не встановлені.

Передозування

Симптоми.&nbsp;Ненавмисне передозування еноксапарину натрію внаслідок в/в, екстракорпорального або п/ш введення може призводити до геморагічних ускладнень. Після перорального прийому навіть досить високих доз всмоктування еноксапарину натрію є малоймовірним.
Лікування.&nbsp;Антикоагулянтні ефекти препарату можуть бути значною мірою нейтралізовані повільним в/в &nbsp;введенням протаміну. Доза протаміну залежить від введеної дози еноксапарину натрію:
1 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 100 МО (1 мг) еноксапарину натрію, якщо еноксапарин натрію був введений у межах попередніх 8 годин.
Можна використовувати &nbsp;інфузійне введення протаміну у дозі &nbsp;0,5 мг на кожні 100 МО &nbsp;(1 мг) еноксапарину натрію, якщо еноксапарин натрію був введений за більш ніж 8 годин до застосування протаміну або якщо було визначено необхідність призначення другої дози протаміну.
Через 12 годин після введення еноксапарину натрію застосування протаміну може бути не потрібним.
Проте навіть при застосуванні високих доз протаміну анти-Xa активність еноксапарину натрію ніколи не нейтралізується повною мірою (максимум приблизно на 60 %) (див. Інструкції для медичного застосування &nbsp;протамінових солей).

Побічні реакції

Загальний опис профілю безпеки препарату. Еноксапарин натрію вивчався у більш ніж 15000 пацієнтів, які отримували еноксапарин натрію у рамках клінічних досліджень. Серед них було 1776 випадків застосування препарату для профілактики тромбозу глибоких вен після ортопедичних оперативних втручань або оперативних втручань на органах черевної порожнини у пацієнтів з підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, 1169 випадків застосування препарату для профілактики тромбозу глибоких вен у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями та дуже обмеженою рухливістю, 559 випадків застосування препарату для лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, 1578 випадків застосування препарату для лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q і 10 176 випадків застосування препарату для лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST.
Схеми застосування еноксапарину натрію у цих клінічних дослідженнях були різними залежно від показань. Доза еноксапарину натрію для профілактики тромбозу глибоких вен після оперативних втручань або у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями та дуже обмеженою рухливістю становила 4000 МО (40 мг) п/ш один раз на добу. Для лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію або у дозі 100 МО/кг (1 мг/кг) п/ш кожні 12 годин, або у дозі 150 МО/кг (1,5 мг/кг) п/ш один раз на добу. У клінічних дослідженнях, в яких препарат застосовувався для лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q, дози становили 100 МО/кг (1 мг/кг) п/ш кожні 12 годин, а у клінічному дослідженні, в якому препарат застосовувався для лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, схема застосування еноксапарину натрію включала введення 3000 МО (30 мг) в/в болюсно з наступним введенням препарату у дозі 100 МО/кг (1 мг/кг) п/ш кожні 12 годин.
У клінічних дослідженнях небажаними реакціями, про які повідомлялося найчастіше, були геморагічні явища, тромбоцитопенія та тромбоцитоз (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Опис окремих небажаних реакцій&raquo; нижче).
Табличний перелік побічних реакцій. Інші побічні реакції, що спостерігались в клінічних дослідженнях і про які повідомлялись в період післяреєстраційного застосування препарату (* вказує на побічні реакції в період післяреєстраційного застосування препарату), докладно описані нижче.
Частота визначалася таким чином: дуже часто (&ge; 1/10); часто (від &ge; 1/100 до &lt; 1/10); нечасто (від &ge; 1/1000 до &lt; 1/100), рідко (від &ge; 1/10000 до &lt; 1/1000), дуже рідко (&lt; 1/10000); частота невідома (не можна оцінити за наявними даними). В межах кожної категорії &laquo;Система-Орган-Клас&raquo; побічні реакції представлено в порядку зменшення ступеня їхньої серйозності.
Розлади з боку крові та лімфатичної системи.
Часто: геморагічні явища, геморагічна анемія*, тромбоцитопенія, тромбоцитоз.
Рідко: еозинофілія*.
Рідко: випадки імуноалергічної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких з цих випадків тромбоз був ускладнений інфарктом органів або ішемією кінцівок (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Розлади з боку імунної системи.
Часто: алергічна реакція.
Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, в тому числі шок*.
Розлади з боку нервової системи.
Часто: головний біль*.
Розлади з боку судин.
Рідко: спінальна гематома* (або нейроаксіальна гематома). Ці реакції призводили до неврологічних розладів різного ступеня тяжкості, в тому числі до тривалого або необоротного паралічу (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Гепатобіліарні розлади.
Дуже часто: підвищення рівнів печінкових ферментів (головним чином рівнів трансаміназ більш ніж у 3 рази від верхньої межі норми).
Нечасто: гепатоцелюлярне ураження печінки*.
Рідко: холестатичне ураження печінки*.
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини.
Часто: кропив&rsquo;янка, свербіж, еритема. &nbsp; &nbsp;&nbsp;
Нечасто: бульозний дерматит.
Рідко: алопеція*, шкірний васкуліт*, некроз шкіри*, який виникає, як правило, у місці ін&rsquo;єкції (цим явищам зазвичай передує пурпура або еритематозні бляшки, інфільтровані та болісні).
Вузлики у місці ін&rsquo;єкції* (запальні вузлики, які являли собою некістозні &laquo;кишені&raquo; еноксапарину). Вони розсмоктуються через кілька днів та не вимагають відміни препарату.
Розлади з боку опорно-рухового апарату, сполучної тканини та кісток.
Рідко: остеопороз* після тривалої терапії (протягом більш ніж 3 місяців).
Загальні розлади та реакції в місці введення препарату.
Часто: гематома у місці ін&rsquo;єкції, біль у місці ін&rsquo;єкції, інша реакція у місці ін&rsquo;єкції (наприклад набряк, крововилив, гіперчутливість, запалення, об&rsquo;ємне утворення, біль або інші реакції).
Нечасто: місцеве подразнення, некроз шкіри у місці ін&rsquo;єкції.
Зміни за результатами обстежень.
Рідко: гіперкаліємія* (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
Опис окремих небажаних реакцій.
Геморагічні явища.&nbsp;Спостерігалися серйозні геморагічні явища, які були зареєстровані не більш ніж у 4,2 % пацієнтів (хірургічних пацієнтів). Деякі з цих випадків були летальними. У хірургічних пацієнтів геморагічні ускладнення розцінювалися як серйозні у таких випадках: якщо геморагічне явище обумовлювало значущу клінічну подію або якщо воно супроводжувалося зниженням рівня гемоглобіну &ge; 2 г/дл чи вимагало переливання 2 або більше стандартних одиниць препаратів крові. Ретроперитонеальні та внутрішньочерепні крововиливи завжди розцінювались як серйозні.
Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, можуть виникати геморагічні явища при наявності супутніх факторів ризику, таких як: органічні ураження, для яких існує імовірність виникнення кровотечі, інвазивні процедури або супутнє застосування лікарських засобів, що впливають на гемостаз (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
Розлади з боку крові та лімфатич-ної системи:
Профілактика у хірургічних пацієнтів:&nbsp;дуже часто:&nbsp;геморагічні явища;&nbsp;рідко:&nbsp;ретроперито-неальний крововилив.
Профілактика у терапевтичних пацієнтів: часто:&nbsp;геморагічні явища.
Лікування у пацієнтів з ТГВ з ТЕЛА або без неї:&nbsp;дуже часто:&nbsp;геморагічні явища;&nbsp;нечасто:&nbsp;внутрішньо-черепний крововилив, ретроперито-неальний крововилив.
Лікування у пацієнтів з нестабільною стенокардією та ІМ без зубця:&nbsp;часто:&nbsp;геморагічні явища;&nbsp;рідко:&nbsp;ретроперито-неальний крововилив.
Лікування у пацієнтів з гострим STEMI: часто:&nbsp;геморагічні явища;&nbsp;нечасто:&nbsp;внутрішньо-черепний крововилив, ретроперито-неальний крововилив.
Тромбоцитопенія та тромбоцитоз
Розлади з боку крові та лімфатичної системи:
Профілак-тика у хірургіч-них пацієнтів:&nbsp;дуже часто:&nbsp;тромбоцитоз; часто: тромбоцитопенія.
Профілакти-ка у терапевтич-них пацієнтів:&nbsp;нечасто: тромбоцитопенія.
Лікування у пацієнтів з ТГВ з ТЕЛА або без неї:&nbsp;дуже часто:&nbsp;тромбоцитоз;&nbsp;часто:&nbsp;тромбоцито-пенія.
Лікування у пацієнтів з нестабільною стенокардією та ІМ без зубця:&nbsp;нечасто:&nbsp;тромбоцито-пенія.
Лікування у пацієнтів з гострим STEMI:&nbsp;часто:&nbsp;тромбоцитоз&beta; тромбоцито-пенія;&nbsp;дуже рідко:&nbsp;імуноалергіч-на тромбоцито-пенія.
Пацієнти дитячого віку.&nbsp;Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію дітям на сьогодні не вивчені (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.&nbsp;Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжувати контролювати співвідношення користь/ризик для цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції за допомогою національної системи фармаконагляду.

3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 &deg;C в оригінальній упаковці. Не заморожувати.

Упаковка

Розчин для ін'єкцій 100 мг/мл 0,2 мл (20 мг) в попередньо наповнених 10 шприцах в картонній коробці.

Категорія відпуску

Шенджен Текдоу Фармасьютикал Ко., Лтд.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

№ 19, Гаоксіонзонгуай Роад, Хай-тек Індастріал Парк, Няншанський округ, провінція Гуандун, Шенджен, 518057, Китай.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не подлежит возврату

Товари надійної якості не підлягають обміну та поверненню.