Паск натрієва сіль порошок для орального розчину по 5,52 г у пакетику, 25 шт.

діюча речовина: пара-аміносаліцилової кислоти натрієва сіль дигідрат;

1 пакетик містить 5,52 г пара-аміносаліцилової кислоти натрієвої солі дигідрату, що відповідає 4,00 г пара-аміносаліцилової кислоти;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, аспартам (Е 951).

Порошок для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від майже білого до кремового кольору, допускається неоднорідність за кольором.

Протитуберкульозні засоби. Код АТХ J04А А02.

ПАСК натрієва сіль має бактеріостатичну активність відносно Mycobacterium tuberculosis і належить до резервних протитуберкульозних засобів. Бактеріостатична дія лікарського засобу пов’язана з конкуренцією аміносаліцилової кислоти з аналогічною за структурою амінобензойною кислотою в процесі синтезу фолієвої кислоти, яка необхідна для росту і розмноження мікобактерій туберкульозу. Аміносаліцилова кислота включається замість амінобензойної кислоти в процес синтезу фолієвої кислоти, в результаті порушується нормальний синтез РНК, ДНК та білків мікобактерій туберкульозу. Для того щоб ПАСК натрієва сіль витиснула амінобензойну кислоту, її необхідно застосовувати у великих дозах.  ПАСК натрієва сіль не впливає на інші мікроорганізми. Активність ПАСК натрієвої солі проти мікобактерій туберкульозу нижча в порівнянні з такою у препаратів основної групи для лікування туберкульозу, тому ПАСК натрієву сіль застосовують в комбінації з іншими, більш ефективними протитуберкульозними препаратами. При монотерапії резистентність мікобактерій туберкульозу до ПАСК натрієвої солі розвивається швидко. У разі комбінованої терапії резистентність мікобактерій туберкульозу розвивається повільніше.

При прийомі перорально ПАСК натрієва сіль добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. ПАСК натрієва сіль всмоктується краще, ніж пара-аміносаліцилова кислота. При пероральному прийомі дози ПАСК натрієвої солі, еквівалентної 4 г пара-аміносаліцилової кислоти, максимальна концентрація в плазмі крові близько 75 мг/мл досягається протягом 0,5–1 години. Тільки 15 % прийнятої дози зв’язується з білками плазми крові. Активна речовина швидко розповсюджується в тканинах та рідинах всього організму (в тому числі в перитонеальнійї, плевральній, синовіальній), де концентрація значно не відрізняється від концентрації в плазмі крові. Концентрація в цереброспінальній рідині низька, концентрація активної речовини підвищується лише в разі запалення мозкових оболонок. ПАСК натрієва сіль проникає через плацентарний бар’єр та виділяється з грудним молоком. Приблизно 50 % активної речовини метаболізуєтся в печінці шляхом ацетилування, утворюючи неактивні метаболіти. Період напіввиведення становить 1 годину. У разі порушення функції нирок період напіввиведення подовжується до 23 годин. 85 % дози виводиться з організму з сечею шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції протягом 7–10 годин. 14–33 % дози виводиться в незміненому вигляді та 50 % − у вигляді метаболітів.

У складі комбінованої терапії активних прогресуючих форм туберкульозу, головним чином хронічного фіброзно-кавернозного туберкульозу легень.

• підвищена чутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин лікарського засобу;
• тяжка печінкова недостатність, гепатит, цироз печінки;
• тяжка ниркова недостатність;
• виражена гіпертрофія міокарда лівого шлуночка;
• декомпенсована серцева недостатність;
• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;
• мікседема;
• амілоїдоз;
• період вагітності та годування груддю.

До складу порошку ПАСК натрієва сіль входить підсолоджувач аспартам. Застосування аспартаму протипоказано хворим з фенілкетонурією.

При лікуванні туберкульозу застосовують одночасно декілька лікарських засобів з різним механізмом дії на мікобактерії туберкульозу. При комбінованій терапії сповільнюється розвиток резистентності мікобактерій та відбувається взаємне посилення дії препаратів.

ПАСК натрієва сіль уповільнює розвиток резистентності мікобактерій туберкульозу до ізоніазиду і стрептоміцину. У разі поєднання ПАСК натрієвої солі з ізоніазидом підвищується його концентрація в крові, з’являється ризик розвитку гемолітичної анемії.

Ефективність ПАСК натрієвої солі знижується при одночасному застосуванні з амінобензоатами.

При одночасному застосуванні лікарського засобу з антикоагулянтами дія антикоагулянтів посилюється, оскільки ПАСК натрієва сіль пригнічує синтез протромбіну в печінці.

Пробенецид (урикозуричний препарат) затримує виведення ПАСК натрієвої солі з сечею, внаслідок чого підвищується її концентрація в плазмі крові і збільшується ризик токсичності (необхідно знизити дозу).

Всмоктування вітаміну B12 може бути зменшене пара-аміносаліциловою кислотою з клінічно значущими порушеннями кількості еритроцитів, що розвиваються після зниження рівня вітаміну В12. Тому для пацієнтів, які одержують таку терапію більше місяця, слід розглядати можливість підтримки рівня вітаміну B12.

При взаємодії ПАСК натрієвої солі з гіпоглікемічними лікарськими засобами посилюється гіпоглікемія в крові.

При взаємодії ПАСК натрієвої солі з капреоміцином або при застосуванні високих доз ПАСК натрієвої солі у пацієнтів літнього віку з периферичними набряками та артеріальною гіпертензією можливий розвиток гіпокаліємії.

Лікарський засіб порушує всмоктування і знижує ефективність рифампіцину, еритроміцину і лінкоміцину.

Пара-аміносаліцилова кислота може знижувати всмоктування дигоксину в шлунково-кишковому тракті, пригнічуючи абсобційну функцію клітин кишечнику. У пацієнтів, що одержують супутню терапію, слід контролювати рівень дигоксину в сироватці крові.

Антацидні засоби не порушують абсорбцію препарату.

При застосуванні йодовмісних гормонів щитовидної залози, їх аналогів і антагоністів (включаючи антитиреоїдні засоби) слід врахувати, що на тлі лікування ПАСК натрієвою сіллю змінюється концентрація Т4 і ТТГ у крові.

Амонію хлорид підвищує ризик розвитку кристалурії.

Сумісне застосування пара-аміносаліцилової кислоти і етіонаміду може посилити побічні реакції пара-аміносаліцилової кислоти, в основному з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи жовтяницю, гепатит, нудоту, блювоту, діарею, біль в животі або анорексію. Етіонамід слід відмінити, якщо ці реакції значні.

Дифенгідрамін знижує всмоктування пара-аміносаліцилової кислоти в шлунково-кишковому тракті, і його не слід призначати одночасно.

Побічні ефекти лікарського засобу та саліцилатів мають адитивний характер.

Досліджень лікарської взаємодії у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які приймають антиретровірусні препарати й пара-аміносаліцилову кислоту не проводилося. З огляду на метаболічний шлях пара-аміносаліцилової кислоти, не очікується значної лікарської взаємодії.

Обережно призначати пацієнтам при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, порушеннях функції печінки та нирок, серцевій недостатності (у разі тяжких порушень застосування протипоказано).

Обережно призначати пацієнтам при тяжкому атеросклерозі та тромбофлебіті.

Печінкова токсичність

Пара-аміносаліцилова кислота може викликати гепатит. Перші симптоми зазвичай з’являються протягом трьох місяців після початку терапії, найчастіше у вигляді висипу, за яким слідує лихоманка і, рідше, шлунково-кишкові розлади у вигляді анорексії, нудоти або діареї. В такому разі лікування слід негайно припинити.

При появі ознак гепатиту ПАСК натрієву сіль слід замінити етамбутолом.

Гіперчутливість

Пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом протягом перших трьох місяців терапії. Лікування необхідно негайно припинити при перших ознаках висипу, лихоманки або інших ознак непереносимості.

Гіпотиреоз

Тривале застосування великих доз лікарського засобу, а також комбінація з етіонамідом може призвести до зниження функції щитовидної залози. Гіпотиреоз можна контролювати замісною терапією левотироксином без припинення лікування протитуберкульозними препаратами. Цей вплив ПАСК натрієвої солі слід брати до уваги, якщо у хворого на туберкульоз є гіпофункція щитовидної залози.

Гіпотиреоз у пацієнтів, які одночасно інфіковані ВІЛ

Пара-аміносаліцилова кислота підвищує ризик гіпотиреозу у пацієнтів, які одночасно інфіковані ВІЛ. Необхідно контролювати функції щитовидної залози у пацієнтів, які одночасно інфіковані ВІЛ, до початку лікування і регулярно під час лікування, особливо якщо пара-аміносаліцилова кислота призначена паралельно з етіонамідом/протіонамідом.

При застосуванні ПАСК натрієвої солі може виникнути кристалурія. Її розвиток сповільнюється при нейтральній або лужній реакції рН сечі.

При застосуванні препарату можливі порушення згортання крові.

Обережно призначати при ризику кровотеч різного походження.

Через ризик розвитку гемолітичної анемії з обережністю застосовувати пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Не рекомендується застосовувати ПАСК натрієву сіль пацієнтам, яким рекомендовано харчування зі зниженим вмістом іонів натрію.

Періодично проводити аналіз крови та сечі, контролювати показники функції печінки.

До складу лікарського засобу входить лактози моногідрат, тому його небажано застосовувати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, з лактазним дефіцитом або глюкозо-галактозною мальабсорбцією.

Також до складу лікарського засобу входить аспартам. Аспартам являє собою фенілаланін. Це може бути шкідливим для пацієнтів з фенілкетонурією.

В період лікування паління та вживання алкоголю не дозволяється.

Лікарський засіб не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, але особам, у яких протягом лікування виникають симптоми печінкової енцефалопатії, слід дотримуватися обережності.

Вагітність

Дані про застосування пара-аміносаліцилової кислоти вагітним жінкам відсутні або обмежені. Дослідження на тваринах показали деяку репродуктивну токсичність.

ПАСК натрієву сіль протипоказано застосовувати у період вагітності та жінкам дітородного віку, які не використовують протизаплідні засоби.

У наукових звітах щодо застосування пара-аміносаліцилової кислоти вагітним жінкам завжди повідомляється про сумісне застосування інших лікарських засобів. Оскільки відсутні достовірні і добре контрольовані дослідження впливу пара-аміносаліцилової кислоти на людей, вагітним жінкам пара-аміносаліцилову кислоту призначати не можна.

Годування груддю

ПАСК натрієва сіль виділяється з молоком матері. Інформації про вплив парааміносаліцилової кислоти на новонароджених/немовлят недостатньо.

Застосування ПАСК натрієвої солі в період годування груддю протипоказано.

ПАСК натрієву сіль застосовують тільки в комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування туберкульозу.

Для зменшення подразнювальної дії на слизову оболонку шлунка лікарський засіб необхідно застосовувати після їди. Вміст пакетика слід розчинити помішуючи в 100 мл (в половині склянки) води. Приготовлений розчин відразу випити.

Дорослим призначають по 8–12 г на добу. Денну дозу потрібно розділити на 2–3 прийоми.

Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг, як і у разі поганої переносимості, дозу знижують до 4–8 г на добу.

Максимальна добова доза – 12 г.

Дітям призначають по 200–300 мг/кг маси тіла на добу, дозу ділять на 2–4 прийоми.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) доза становить до 8 г (у 2 прийоми).

Пацієнтам з печінковою недостатністю немає необхідності зменшувати дозу, однак при лікуванні потрібно контролювати показники функції печінки.

Пацієнти літнього віку

Інформація щодо застосування ПАСК натрієвої солі для лікування пацієнтів літнього віку відсутня.

Немає інформації щодо обмеження застосування лікарського засобу дітям.

Симптоми: нудота, блювання, пронос, може розвинутися психоз.

Лікування симптоматичне. Призначають активоване вугілля для затримки всмоктування, проводять промивання шлунка та забезпечують моніторинг життєво важливих функцій.

Класифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 — < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100); рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (неможливо визначити за доступними даними).

З боку нервової системи: рідко − печінкова енцефалопатія (у тому числі сплутаність свідомості, сонливість), головний біль, неврит зорового нерва, парестезія, страх; дуже рідко − біль у сухожиллях, порушення зору, периферична невропатія, запаморочення; часто − нудота, вестибулярний синдром.

З боку крові та лімфатичної систем: дуже рідко − лейкопенія, метгемоглобінемія, гемолітична анемія (у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), порушення синтезу протромбіну, тромбоцитопенія, пурпура, агранулоцитоз, еозинофілія.

З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості (підвищення температури тіла, бронхоспазм, еозинофільний інфільтрат в легенях, синдром Леффлера), анафілактичний шок.

З боку серця: частота невідома − перикардит.

З боку судинної системи: рідко – васкуліти, артеріальна гіпертензія, коливання артеріального тиску.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто − диспепсичні явища, погіршення або втрата апетиту, нудота, блювання, біль у ділянці шлунка та/або епігастрію, відчуття дискомфорту в ділянці живота, діарея або запор, метеоризм, зміна випорожнення; нечасто – анорексія; рідко – синдром мальабсорбції (див. «Опис окремих побічних реакцій» нижче), виразкова хвороба, шлункова-кишкова кровотеча, жовтяниця, металевий присмак у роті.

При появі цих побічних реакцій знижують дозу або на короткий час припиняють застосування лікарського засобу.

Побічні реакції виражені більш слабко, якщо пацієнт дотримується правильного триразового режиму харчування.

З боку печінки і/або жовчовивідних шляхів: рідко – жовтяниця, гепатит, збільшення та болючість печінки.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: рідко – кристалурія.

З боку шкіри і підшкірних тканин: часто – гіперчутливість шкіри, шкірні висипи; рідко – дерматити (кропив’янка або пурпура), екзантеми, ексфоліативний дерматит, енантема, частота невідома − свербіж.

З боку скелетно-м’язової і сполучної тканин: рідко − болі в суглобах, міалгія.

З боку обміну речовин і живлення: рідко – гіпотиреоз (див. «Опис окремих побічних реакцій» нижче); дуже рідко − гіпокаліємія (спостерігається при тривалому застосуванні у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи), гіпоглікемія.

Загальні розлади: частота невідома − астенія, загальний біль у тілі.

Дослідження: дуже рідко – знижений рівень протромбіну, цитоліз печінки, підвищення рівня лужної фосфатази у крові, трансаміназ, втрата ваги.

При алергічних проявах необхідно звернутися до лікаря щодо припинення застосування лікарського засобу.

Опис окремих побічних реакцій

Гіпотиреоз

Гіпотиреоз у пацієнтів, які одночасно інфіковані ВІЛ, зустрічається дуже часто (у ≥ 1/10 пацієнтів), особливо якщо ПАСК натрієву сіль застосовують одночасно з етіонамідом/протіонамідом.

Синдром мальабсорбції

Синдром мальабсорбції може розвиватися у пацієнтів, що приймають пара-аміносаліцилову кислоту, але зазвичай не проявляється повністю. Повний прояв синдрому включає: стеаторею, патологію тонкої кишки на рентгенівському знімку, атрофію ворсинок, зниження рівня холестерину, зниження абсорбції D-ксилози та заліза. Поглинання тригліцеридів завжди в нормі.

Якщо під час лікування виявилися будь-які побічні реакції, не вказані в даній інструкції, або будь-яка із побічних реакцій виражена особливо сильно, пацієнту потрібно звернутися до лікаря.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі  не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 12,5 г препарату у пакетику з ламінату. По 25 пакетиків в картонній коробці.

За рецептом.

АТ «Олайнфарм».

Вулиця Рупніцу 5, Олайне, LV-2114, Латвія.