Вазар А 10 мг/160 мг N28 таблетки

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ВАЗАР А
(VAZAR A)

Склад:

діючі речовини: амлодипін у вигляді амлодипіну бесилату, валсартан;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату 5 мг та валсартану 80 мг або амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату 5 мг та валсартану 160 мг, або амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату 10 мг та валсартану 160 мг;

допоміжні речовини:

ядро: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кросповідон (тип А), натрію крохмальгліколят (тип А), кальцію гідрофосфат безводний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 5 мг/80 мг та 5 мг/160 мг – Opadry ІІ 31F220007 yellow; таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг/160 мг – Opadry ІІ 31F32561 yellow): лактози моногідрат, гіпромелоза, заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид (Е 171), макрогол 4000.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 5 мг/80 мг: круглі, темно-жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з фаскою, діаметром ~ 9 мм; з тисненням «5» та «80», розділені лінією для розламу. Лінія для розламу призначена для розламування таблетки для легшого проковтування, а не для розподілу на однакові дози;

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 5 мг/160 мг: овальні, темно-жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з фаскою, розміром ~ 14,5 × 7,5 мм; з тисненням «5» та «160», розділені лінією для розламу. Лінія для розламу призначена для розламування таблетки для легшого проковтування, а не для розподілу на однакові дози;

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг/160 мг: овальні, жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з фаскою, розміром ~ 14,5 × 7,5 мм; з тисненням «10» та «160», розділені лінією для розламу. Таблетку можна розділити на однакові дози.

Фармакотерапевтична група. 

Препарати антагоністів ангіотензину ІІ та блокаторів кальцієвих каналів. 

Код АТХ С09D B01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Вазар А містить два антигіпертензивні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, а валсартан ― до класу антагоністів ангіотензину ІІ. Комбінація цих інгредієнтів має адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо.

Комбінація амлодипіну і валсартану забезпечує дозозалежне адитивне зниження артеріального тиску в своєму діапазоні терапевтичних доз. Гіпотензивна дія одноразової дози комбінованого лікарського засобу зберігається протягом 24 годин.

Амлодипін

Амлодипін інгібує трансмембранне проникнення іонів кальцію в гладкі м’язи серця і судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений безпосередньою розслаблювальною дією на гладкі м’язи судин, що зумовлює зменшення периферичного судинного опору і зниження артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, що амлодипін зв’язується у дигідропіридинових і негідропіридинових місцях зв’язку. Скоротливість серцевого м’яза і гладких м’язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію в ці клітини через специфічні іонні канали.

Після введення терапевтичних доз пацієнтам з есенціальною гіпертензією амлодипін спричиняє вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску в положеннях лежачи і стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується істотною зміною швидкості серцевих скорочень або рівнів катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні.

Ефект корелює з концентраціями в плазмі крові у молодих і літніх пацієнтів.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну спричиняють зниження ренального судинного опору і підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми крові без змін фракції, що фільтрується, або протеїнурії.

Вимірювання гемодинаміки серцевої функції у спокої та при навантаженні у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованих амлодипіном, в цілому показало невелике підвищення серцевого індексу без істотного впливу на dP/dt та на лівошлуночковий кінцево-діастолічний тиск або об’єм. У гемодинамічних дослідженнях амлодипін не виявляв негативного інотропного ефекту при застосуванні у терапевтичних дозах в інтактних тварин та людей, навіть при одночасному введенні з блокаторами β-адренорецепторів.

Амлодипін не змінює функцію синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності у здорових тварин або людини. У клінічних дослідженнях, в яких амлодипін застосовували в комбінації з блокаторами β-адренорецепторів пацієнтам з есенціальною гіпертензією або стенокардією, змін показників електрокардіограми не було відзначено.

Валсартан

Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ_1, які рідко поширені і є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ₁-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ₂-рецептори, що врівноважує ефект АТ₁-рецепторів. Валсартан не має будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ₁-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20 000 разів) спорідненість до АТ₁-рецепторів, ніж до АТ₂-рецепторів.

Валсартан не пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Антагоністи ангіотензину ІІ не викликають кашель, оскільки не впливають на активність АПФ і не посилюють продукцію брадикініну та субстанції Р.

Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією приводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після призначення внутрішньо разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4–6 годин.

Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2–4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Раптова відміна валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.

Фармакокінетика.

Лінійність

Валсартан і амлодипін мають лінійну фармакокінетику.

Амлодипін/валсартан

Після перорального застосування амлодипіну/валсартану пікова концентрація в плазмі крові валсартану і амлодипіну досягається через 3 та 6–8 годин відповідно. Швидкість і ступінь всмоктування амлодипіну/валсартану еквівалентні біодоступності валсартану і амлодипіну при прийомі у формі окремих таблеток.

Амлодипін

Всмоктування. Після внутрішнього застосування терапевтичних доз амлодипіну максимальна концентрація (С_max) в плазмі крові досягається протягом 6–12 годин. Розрахована абсолютна біодоступність становить від 64 % до 80 %. Їжа не впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях амлодипіну in vitro доведено, що приблизно 97,5 % циркулюючого препарату зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (приблизно 90 %) метаболізується в печінці до неактивних метаболітів.

Виведення. Виведення амлодипіну з плазми крові двофазне, з періодом напіввиведення приблизно 30–50 годин. Рівноважні рівні в плазмі крові досягаються після постійного введення протягом 7–8 днів. 10 % незміненого амлодипіну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.

Валсартан

Всмоктування. Після прийому препарату внутрішньо С_max валсартану в плазмі крові досягається протягом 2–4 годин. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. Їжа знижує експозицію валсартану за показником AUC приблизно на 40 %, а С_max ― на 50 %, хоча через 8 годин після застосування концентрація валсартану в плазмі крові була однакова у групі, яка приймала препарат натщесерце, і групі пацієнтів, яка приймала препарат після їди. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Рівноважний об’єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан розподіляється в тканинах не інтенсивно. Валсартан міцно зв’язується з білками плазми крові (94–97 %), головним чином із сироватковим альбуміном.

Біотрансформація. Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки тільки 20 % дози переходить у метаболіти. У плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10 % від AUC валсартану) ідентифіковано гідроксиметаболіт, який фармакологічно не активний.

Виведення. Валсартан виводиться, головним чином, в незміненому стані з калом (приблизно 83 % від дози) і сечею (близько 13 % від дози). Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану в плазмі крові становить приблизно 2 л/год, а його ренальний кліренс ― приблизно 0,62 л/год (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану ― 6 годин.

Фармакокінетика у різних групах пацієнтів

Діти (віком до 18 років)

Дані про фармакокінетику препарату у дітей відсутні.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Час досягнення С_max амлодипіну в плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого віку і пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до зростання AUC і подовження періоду напіввиведення. Середня системна AUC валсартану в осіб літнього віку на 70 % вище, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому необхідно дотримуватися обережності при підвищенні дози.

Порушення функції нирок

Порушення функції нирок істотно не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося відносно сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30 % від загального плазмового кліренсу, кореляції між станом функції нирок і системною експозицією валсартану не відзначалося.

Порушення функції печінки

Наявні дуже обмежені клінічні дані стосовно прийому амлодипіну пацієнтами з порушенням функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40–60 %. У пацієнтів зі слабкими і помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція валсартану (визначена за значеннями AUC) в середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла). Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Есенціальна гіпертензія у пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється за допомогою монотерапії амлодипіном або валсартаном.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до активної субстанції, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

• Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз.

• Супутнє застосування амлодипіну/валсартану з лікарськими засобами, що містять аліскірен, хворим з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <60 мл/хв/1,73 м²).

• Протипоказано вагітним та жінкам які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

• Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.

• Шок (в тому числі кардіогенний шок).

• Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та стеноз аорти тяжкого ступеня).

• Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами не проводились.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

Інші гіпотензивні препарати

Часто застосовувані гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-блокатори, діуретики) та інші лікарські засоби, які можуть викликати появу гіпотензивних небажаних явищ (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилювати гіпотензивну дію комбінації.

Взаємодія, пов’язана з амлодипіном

Не рекомендоване одночасне застосування

Грейпфрут або грейпфрутовий сік

Не рекомендується застосування амлодипіну з вживанням грейпфрута або грейпфрутового соку, оскільки у деяких пацієнтів може збільшуватись біодоступність, що призводить до посилення впливу на підвищений артеріальний тиск.

Необхідні заходи безпеки при одночасному застосуванні

Інгібітори CYP3A4

Одночасне застосування амлодипіну з інгібіторами CYP3A4 сильної та середньої дії (інгібітори протеази, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призводити до значного збільшення дії амлодипіну. Клінічні характеристики таких фармакокінетичних варіацій можуть бути більш виражені у пацієнтів літнього віку. Таким чином, може потребуватися клінічне спостереження і корекція дози.

Кларитроміцин є інгібітором CYP3A4. У пацієнтів, які отримують кларитроміцин з амлодипіном, існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному призначенні амлодипіну з кларитроміцином рекомендовано уважне спостереження пацієнтів.

При одночасному призначенні амлодипіну з такролімусом існує ризик збільшення рівнів такролімусу в крові. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при призначенні амлодипіну пацієнту, який приймає такролімус, слід контролювати рівні такролімусу в крові і регулювати дози такролімусу за необхідності.

Індуктори CYP3A4 [протисудомні засоби (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій (Hypericum perforatum)]

Немає доступних даних про вплив індукторів CYP3A4 на амлодипін. Супутнє застосування індукторів CYP3A4 [наприклад, рифампіцин, звіробій (Hypericum perforatum)] може дати більш низьку концентрацію амлодипіну в плазмі крові. Амлодипін слід використовувати з обережністю разом з індукторами CYP3A4.

Симвастатин

При одночасному багаторазовому застосуванні амлодипіну 10 мг із симвастатином 80 мг призводить до збільшення дії симвастатину на 77 % у порівнянні з застосуванням симвастатину окремо. Хворим, що приймають амлодипін, рекомендується обмежити дозу симвастатину до 20 мг на добу.

Дантролен (інфузія)

У тварин спостерігали летальну фібриляцію шлуночків і серцево-судинний колапс внаслідок гіперкаліємії після прийому верапамілу і внутрішньовенного введення дантролену. У зв’язку з ризиком гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного введення блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

При одночасному застосуванні враховувати нижченаведене

Згідно з результатами досліджень клінічної взаємодії, амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину.

Взаємодії, пов’язані з валсартаном

Не рекомендоване одночасне застосування

Літій

Під час супутнього застосування літію з інгібіторами АПФ або антагоністами рецептора ангіотензину II, в тому числі з валсартаном, зареєстровано токсичний вплив і тимчасове підвищення концентрації літію у плазмі крові. Тому під час супутнього застосування рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові. Якщо хворий приймає діуретик збільшується ризик токсичності літію при прийомі з амлодипіном/валсартаном.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, або інші лікарські засоби, що можуть збільшувати рівні калію

Рекомендується перевіряти рівень калію в плазмі крові, якщо в комбінації з валсартаном потрібно призначити лікарський засіб, який впливає на рівень калію.

Необхідні заходи безпеки при одночасному застосуванні

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (>3 г/добу), і неселективні НПЗП

Коли антагоністи ангіотензину II застосовують одночасно з НПЗП можливе зменшення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину II і НПЗП підвищує ризик погіршення функції нирок і збільшення рівня калію в плазмі крові. Таким чином, на початку лікування рекомендується перевірка функції нирок, а також адекватна гідратація пацієнта.

Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)

Результати дослідження in vitro свідчать про те, що валсартан є субстратом зворотного транспортера OATP1B1 печінки і ефлюксного переносника MRP2 печінки. Одночасне введення інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) може збільшувати системний вплив валсартану.

Подвійна блокада РААС з БРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном

Повідомлялося, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, БРА або аліскірену пов’язана з більш високою частотою побічних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (в тому числі гостра ниркова недостатність) в порівнянні з використанням одного лікарського засобу з дією на РААС.

Інші

Встановлено відсутність значущої клінічної взаємодії у монотерапії валсартаном з такими речовинами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Особливості застосування.

Безпеку та ефективність застосування амлодипіну під час гіпертензивного кризу не встановлено.

Пацієнти із зневодненням та/або із значно зниженим рівнем натрію

Повідомлялося про надмірну артеріальну гіпотензію у 0,4% пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які застосовували амлодипін/валсартан у плацебо-контрольованих дослідженнях. У хворих з активованою ренін-ангіотензиновою системою (наприклад, пацієнти із зневодненням та/або із значно зниженим рівнем натрію, які приймають діуретики у високих дозах), що отримують блокатори рецепторів ангіотензину, може виникати симптоматична гіпотензія. Перед призначенням амлодипіну/валсартану рекомендується провести корекцію цього стану і на початку лікування рекомендується ретельний медичний нагляд.

При появі артеріальної гіпотензії на фоні прийому амлодипіну/валсартану пацієнту слід надати горизонтального положення та, за необхідності, провести внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску лікування можна продовжити.

Гіперкаліємія

Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що можуть збільшувати рівні калію (гепарин тощо), слід проводити з обережністю та часто перевіряти рівень калію.

Стеноз ниркової артерії

Амлодипін/валсартан слід з обережністю застосовувати для лікування артеріальної гіпертензії у хворих з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, оскільки у таких пацієнтів може підвищуватися рівень сечовини та креатиніну в плазмі крові.

Трансплантація нирки

На сьогодні досвід безпечного застосування амлодипіну/валсартану хворим, що недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Застосування хворим з порушенням функції печінки

В основному валсартан виводиться з жовчю у незміненому вигляді. Період напіввиведення амлодипіну і показники AUC (площа під кривою залежності концентрації в плазмі від часу) збільшуються у хворих з порушенням функції печінки, однак рекомендації стосовно дозування препарату не розроблені. Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні амлодипіну/валсартану пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня або з обструктивними захворюваннями жовчного міхура.

Максимальна рекомендована доза валсартану для хворих з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня без холестазу становить 80 мг.

Застосування хворим з нирковою недостатністю

Корекція дози амлодипіну/валсартану для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (ШКФ >30 мл/хв/1,73 м²) не потрібна. При помірній нирковій недостатності рекомендується перевіряти рівень калію та креатиніну.

Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²).

Первинний гіперальдостеронізм

Хворим з первинним гіперальдостеронізмом не можна призначати антагоніст ангіотензину II валсартан, оскільки ренін-ангіотензинова система у таких пацієнтів знаходиться під впливом первинного захворювання.

Ангіоневротичний набряк

Повідомлялося про набряк Квінке, у тому числі набряк гортані і голосових зв’язок з обструкцією дихальних шляхів та/або набряком обличчя, губ, глотки і/або язика у пацієнтів, які отримували валсартан. Деякі з цих хворих мали в анамнезі ангіоневротичний набряк при лікуванні іншими лікарськими засобами, в тому числі інгібіторами АПФ.

Якщо, у хворого розвивається набряк Квінке, слід негайно припинити лікування амлодипіном/валсартаном і повторно не призначати.

Застосування хворим із серцевою недостатністю/після перенесеного інфаркту міокарда

Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, можна очікувати зміни функції нирок у пацієнтів з факторами ризику. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, функція нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину пов’язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією і (рідко) з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Аналогічні явища спостерігалися при застосуванні валсартану. Оцінка пацієнтів з серцевою недостатністю або після інфаркту міокарда завжди повинна включати перевірку функції нирок.

Повідомлялося, що у хворих з серцевою недостатністю неішемічної етіології (клас III і IV за Функціональною класифікацією хронічної серцевої недостатності Нью-Йоркської кардіологічної асоціації NYHA) при застосуванні амлодипіну набряк легень проявлявся частіше, незважаючи на відсутність значущої різниці погіршення серцевої недостатності порівняно з плацебо.

Блокатори кальцієвих каналів, в тому числі амлодипін, слід з обережністю призначати хворим із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони збільшують ризик майбутніх серцево-судинних ускладнень і смертності.

Стеноз аортального і мітрального клапанів

Як і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів, потрібно дотримуватись особливої обережності при лікуванні пацієнтів, які страждають від мітрального стенозу або значущого аортального стенозу нетяжкого ступеня.

Подвійна блокада РААС

Є дані про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, БРА або аліскірену збільшує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). Тому не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, БРА або аліскірену.

Якщо застосування подвійної блокади вважається абсолютно необхідним, таке лікування має проходити лише під наглядом фахівця з частими ретельними перевірками функції нирок, електролітів і артеріального тиску. Пацієнтам з діабетичною нефропатією інгібітори АПФ і БРА не слід призначати одночасно.

Дію амлодипіну/валсартану вивчали тільки при артеріальній гіпертензії.

Вазар А містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Препарат протипоказано застосовувати вагітним та жінкам, які планують завагітніти.

Амлодипін

Безпеку застосування амлодипіну жінками у період вагітності не встановлено. В дослідженнях на тваринах встановлено репродуктивну токсичність при застосуванні у високих дозах. Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише у випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.

Валсартан

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II) не рекомендується протягом I триместру вагітності. Застосування АРА II протипоказане в II та III триместр вагітності.

Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенної дії після застосування інгібіторів АПФ у І триместр вагітності, не є остаточними. Однак не можна виключати деяке збільшення ризику. Поки немає даних контрольованих епідеміологічних досліджень щодо ризику застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), подібні ризики можуть існувати для даного класу препаратів. Навіть за необхідності продовжувати прийом АРА II, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на інші антигіпертензивні лікарські засоби, що мають встановлений профіль безпеки застосування під час вагітності. У випадку встановлення вагітності потрібно негайно припинити прийом АРА II і, за необхідності, почати альтернативну терапію.

Відомо, що застосування АРА II у ІІ та ІІІ триместр вагітності спричиняє токсичний вплив на плід (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо АРА II застосовувалися у ІІ триместр вагітності, рекомендується проводити УЗД функції нирок та черепа.

Немовлята, чиї матері приймали АРА II, потребують уважного нагляду з приводу артеріальної гіпотензії.

Період годування груддю

Амлодипін екскретується у грудне молоко людини. Для немовляти частка від дози, що отримала мати, оцінювалася в межах 3‒7%, з максимумом 15%. Ефект амлодипіну на немовля невідомий.

Немає жодної інформації щодо застосування амлодипіну/валсартану в період годування груддю, тому амлодипін/валсартан не рекомендується для цієї групи пацієнтів. Натомість бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленими профілями безпеки застосування в період годування груддю, особливо у випадку новонароджених або недоношених дітей.

Фертильність

Немає клінічних досліджень стосовно впливу амлодипіну/валсартану на фертильність.

Валсартан

Не встановлено жодного негативного впливу на репродуктивні характеристики самців та самок щурів при пероральному введенні валсартану в дозі до 200 мг/кг/добу. Ця доза в 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини з розрахунку на мг/м² (розрахунки включають пероральний прийом в дозі 320 мг/добу та вагу пацієнта 60 кг).

Амлодипін

У деяких пацієнтів, які отримували блокатори кальцієвих каналів, зареєстровані оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів. Недостатньо клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність. В одному дослідженні на щурах виявлені побічні ефекти на фертильність самців.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, які приймають амлодипін/валсартан та керують транспортними засобами або працюють з іншими машинами, слід враховувати, що іноді можуть виникати запаморочення або втома.

Амлодипін може мати легкий або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами і машинами. Якщо пацієнти, що приймають амлодипін, страждають від запаморочення, головного болю, втоми або нудоти, можливе порушення швидкості реакції.

Спосіб застосування та дози.

Пацієнтам, у яких артеріальний тиск не регулюється належним чином монопрепаратами амлодипіну або валсартану, можна застосовувати комбіновану терапію препаратом Вазар А.

Рекомендована доза ― 1 таблетка на добу. Таблетки Вазар А можна приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю води.

Перед переходом на фіксовану комбінацію рекомендується провести титрування доз окремих компонентів (амлодипіну і валсартану). За наявності клінічної доцільності можна розглянути прямий перехід від монотерапії до фіксованої комбінації.

Для зручності пацієнтів, які отримували валсартан і амлодипін в окремих таблетках/капсулах, можна перевести на прийом препарату Вазар А, що містить ті ж дози компонентів.

Максимальна добова доза ― 1 таблетка 5 мг/80 мг або 1 таблетка 5 мг/160 мг, або 1 таблетка 10 мг/160 мг (максимально допустимі дози компонентів препарату ― 10 мг за вмістом амлодипіну, 320 мг за вмістом валсартану).

Застосування хворим з нирковою недостатністю

Клінічні дані стосовно хворих з тяжкою нирковою недостатністю відсутні. Корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня не потрібна. При помірній нирковій недостатності рекомендується проводити перевірку рівнів калію та креатиніну.

Застосування хворим з печінковою недостатністю

Препарат Вазар А протипоказаний хворим з тяжкою печінковою недостатністю.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Вазар А хворим із печінковою недостатністю чи обструкцією жовчних шляхів. Для хворих з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. Рекомендації щодо дозування амлодипіну для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня не встановлені. При переведенні пацієнтів з артеріальною гіпертензією та з порушенням функції печінки на прийом амлодипіну або препарату Вазар А необхідно призначати найнижчу можливу дозу амлодипіну як монотерапії або як компонента комбінованого лікарського засобу відповідно.

Цукровий діабет

Супутнє застосування препарату Вазар А з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.

Пацієнти літнього віку (≥65 років)

Збільшення дози у хворих літнього віку слід проводити з обережністю. При переведенні таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією та з порушенням функції печінки на прийом амлодипіну або препарату Вазар А необхідно призначати найнижчу можливу дозу амлодипіну як монопрепарату або як компонента комбінованого лікарського засобу відповідно.

Діти.

Безпека та ефективність застосування терапії комбінацією амлодипін/валсартан для дітей віком до 18 років не встановлені. Доступні дані з цього питання відсутні. Не рекомендується застосовувати у дітей (віком до 18 років).

Передозування.

Симптоми

Досвід передозування амлодипіну/валсартану відсутній. Основною ознакою передозування валсартану є виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації і рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток значної і тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.

Лікування

Якщо після прийому лікарського засобу всередину минуло небагато часу, можна викликати блювання або промити шлунок. Застосування активованого вугілля здоровим добровольцям відразу або впродовж двох годин після прийому амлодипіну значно зменшило поглинання амлодипіну. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну/валсартану, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи моніторинг функцій серця та дихання, об’єму циркулюючої рідини та сечовиділення. Пацієнту слід надати горизонтального положення з піднятими нижніми кінцівками. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, упевнившись у відсутності протипоказань до їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.

Валсартан та амлодипін не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції.

Безпека амлодипіну/валсартану була оцінена у ході 5 контрольованих клінічних досліджень. Побічні реакції, що спостерігалися найчастіше або були значними чи тяжкими: назофарингіт, грип, гіперчутливість, головний біль, непритомність, ортостатична гіпотензія, набряки, набряки м’яких тканин, набряки обличчя, периферичні набряки, підвищена втомлюваність, почервоніння обличчя, астенія та припливи.

Побічні ефекти, що можуть виникнути під час прийому препарату, класифіковані за частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (частоту не можна оцінити за наявними даними).

Клас системи органів за MedDRA	Побічна реакція	Частота
		Амлодипін/ валсартан	Амлодипін	Валсартан
Інфекції та інвазії	Назофарингіт	Часто	--	--
	Грип	Часто	--	--
Порушення з боку крові та лімфатичної системи	Зниження рівня гемоглобіну і гематокриту	--	--	Невідомо
	Лейкопенія	--	Дуже рідко	--
	Нейтропенія	--	--	Невідомо
	Тромбоцитопенія, інколи з пурпурою	--	Дуже рідко	Невідомо
Порушення з боку імунної системи	Гіперчутливість	Рідко	Дуже рідко	Невідомо
Порушення харчування та метаболізму	Анорексія	Нечасто	--	--
	Гіперкальціємія	Нечасто	--	--
	Гіперглікемія	--	Дуже рідко	--
	Гіперліпідемія	Нечасто	--	--
	Гіперурикемія	Нечасто	--	--
	Гіпокаліємія	Часто	--	--
	Гіпонатріємія	Нечасто	--	--
Порушення з боку психіки	Депресія	--	Нечасто	--
	Тривога	Рідко	--	--
	Безсоння/розлади сну	--	Нечасто	--
	Перепади настрою	--	Нечасто	--
	Сплутаність свідомості	--	Рідко	--
Порушення з боку нервової системи	Порушення координації	Нечасто	--	--
	Запаморочення	Нечасто	Часто	--
	Постуральне запаморочення	Нечасто	--	--
	Дисгевзія	--	Нечасто	--
	Екстрапірамідний синдром	--	Невідомо	--
	Екстрапірамідний розлад	--	Невідомо	--
	Головний біль	Часто	Часто	--
	Гіпертонія	--	Дуже рідко	--
	Парестезія	Нечасто	Нечасто	--
	Периферична невропатія, невропатія	--	Дуже рідко	--
	Сонливість	Нечасто	Часто	--
	Непритомність	--	Нечасто	--
	Тремор	--	Нечасто	--
	Гіпестезія	--	Нечасто	--
Порушення з боку органа зору	Порушення зору	Рідко	Нечасто	--
	Ослаблення зору	Нечасто	Нечасто	--
Порушення з боку органа слуху і лабіринту	Шум у вухах	Рідко	Нечасто	--
	Вертиго	Нечасто	--	Нечасто
Порушення з боку серця	Відчуття серцебиття	Нечасто	Часто	--
	Непритомність	Рідко	--	--
	Тахікардія	Нечасто	--	--
	Аритмії (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція  передсердь)	--	Дуже рідко	--
	Інфаркт міокарда	--	Дуже рідко	--
Порушення з боку судин	Гіперемія	--	Часто	--
	Артеріальна гіпотензія	Рідко	Нечасто	--
	Ортостатична гіпотензія	Нечасто	--	--
	Васкуліт	--	Дуже рідко	Невідомо
Порушення з боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння	Кашель	Нечасто	Дуже рідко	Нечасто
	Задишка	--	Нечасто	--
	Фаринголарингеальний біль	Нечасто	--	--
	Риніт	--	Нечасто	--
Гастроінтестинальні порушення	Абдомінальний дискомфорт та біль у верхніх ділянках живота	Нечасто	Часто	Нечасто
	Зміна ритму дефекації	--	Нечасто	--
	Запор	Нечасто	--	--
	Діарея	Нечасто	Нечасто	--
	Сухість у роті	Нечасто	Нечасто	--
	Диспепсія	--	Нечасто	--
	Гастрит	--	Дуже рідко	--
	Гіперплазія ясен	--	Дуже рідко	--
	Нудота	Нечасто	Часто	--
	Панкреатит	--	Дуже рідко	--
	Блювання	--	Нечасто	--
Порушення з боку гепатобіліарної системи	Атипові проби функції печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну в крові	--	Дуже рідко*	Невідомо
	Гепатит	--	Дуже рідко	--
	Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця	--	Дуже рідко	--
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин	Алопеція	--	Нечасто	--
	Ангіоневротичний набряк	--	Дуже рідко	Невідомо
	Бульозний дерматит	--	--	Невідомо
	Еритема	Нечасто	--	--
	Мультиформна еритема	--	Дуже рідко	--
	Екзантема	Рідко	Нечасто	--
	Гіпергідроз	Рідко	Нечасто	--
	Реакція фоточутливості	--	Нечасто	--
	Свербіж	Рідко	Нечасто	Невідомо
	Пурпура	--	Нечасто	--
	Висип	Нечасто	Нечасто	Невідомо
	Зміна забарвлення шкіри	--	Нечасто	--
	Кропив’янка та інші форми висипу	--	Дуже рідко	--
	Ексфоліативний дерматит	--	Дуже рідко	--
	Синдром Стівенса –Джонсона	--	Дуже рідко	--
	Набряк Квінке	--	Дуже рідко	--
	Токсичний епідермальний некроліз	--	Невідомо	--
Порушення з боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини	Артралгія	Нечасто	Нечасто	--
	Біль у спині	Нечасто	Нечасто	--
	Припухлість суглоба	Нечасто	--	--
	М’язові судоми	Рідко	Нечасто	--
	Біль у м’язах	--	Нечасто	Невідомо
	Припухлість гомілковостопного суглоба	--	Часто	--
	Відчуття тяжкості	Рідко	--	--
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи	Збільшення рівня креатиніну в крові	--	--	Невідомо
	Розлад сечовипускання	--	Нечасто	--
	Ніктурія	--	Нечасто	--
	Полакіурія	Рідко	Нечасто	--
	Поліурія	Рідко	--	--
	Ниркова недостатність і порушення функції нирок	--	--	Невідомо
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз	Імпотенція	--	Нечасто	--
	Еректильна дисфункція	Рідко	--	--
	Гінекомастія	--	Нечасто	--
Загальні порушення	Астенія	Часто	Нечасто	--
	Дискомфорт, нездужання	--	Нечасто	--
	Підвищена втомлюваність	Часто	Часто	Нечасто
	Набряк обличчя	Часто	--	--
	Гіперемія, приливи	Часто	--	--
	Біль у грудях, не пов’язаний із серцем	--	Нечасто	--
	Набряки	Часто	Часто	--
	Периферичні набряки	Часто	--	--
	Біль	--	Нечасто	--
	Набряк м’яких тканин	Часто	--	--
Дослідження	Збільшення рівня калію в крові	--	--	Невідомо
	Збільшення маси тіла	--	Нечасто	--
	Зменшення маси тіла	--	Нечасто	--

* В основному пов’язано з холестазом.

Додаткова інформація щодо комбінації

Периферичний набряк, відомий побічний ефект амлодипіну, у пацієнтів, які застосовували комбінацію амплодипін/валсартан, в цілому відзначався з меншою частотою, ніж на тлі застосування амлодипіну окремо. У ході проведення подвійних сліпих контрольованих клінічних досліджень середня частота периферичного набряку, рівномірно розподілена в усьому інтервалі доз, становила 5,1 % при прийомі комбінації амлодипіну/валсартану.

Додаткова інформація щодо компонентів препарату

Небажані реакції, що раніше відзначалися при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або валсартану), можуть також виникати і при застосуванні препарату Вазар А, навіть якщо вони не були відмічені у ході проведення клінічних досліджень або в постмаркетинговий період.

Амлодипін

Часто

· Сонливість, запаморочення, відчуття серцебиття, абдомінальний біль, нудота, припухлість щиколотки.

Нечасто

· Безсоння, зміни настрою (включаючи занепокоєння), депресія, тремор, дисгевзія, непритомність, гіпестезія, порушення зору (включаючи диплопію), шум у вухах, артеріальна гіпотензія, диспное, риніт, блювання, диспепсія, алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, гіпергідроз, свербіж, екзантема, міалгія, м’язові судоми, біль, розлад сечовипускання, збільшення частоти сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудній клітці, загальне нездужання, збільшення або зменшення маси тіла.

Рідко

· Сплутаність свідомості.

Дуже рідко

· Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, гіпертонія, периферична невропатія, інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, вентрикулярну тахікардію та фібриляцію передсердь), васкуліт, панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен, гепатит, жовтяниця, підвищення рівнів ферментів печінки, зазвичай пов’язане з холестазом, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром
Стівенса–Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.

Відзначалися окремі випадки екстрапірамідного синдрому.

Валсартан

Частота невідома

Зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня калію в плазмі крові, підвищення значення печінкових проб, у тому числі концентрації білірубіну в плазмі крові, ниркова недостатність і порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну в плазмі крові, ангіоневротичний набряк, міалгія, васкуліт, гіперчутливість, у тому числі сироваткова хвороба.

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 14 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери в коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПЛІВА Хрватска д.о.о.

© Державний реєстр лікарських засобів України, 2020