Вівітрол порошок для суспензії для ін'єкцій пролонгованої дії, 380 мг

діюча речовина: naltrexone;

1 флакон містить налтрексону 380 мг;

допоміжна речовина: полімер 75:25 DLJN1 [полі(d,l-лактид-когліколід)];

розчинник: натрію карбоксиметилцелюлоза (кармелоза), полісорбат 20, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Порошок и растворитель для суспензии для инъекций пролонгированного действия.

Засоби для лікування алкогольної залежності. Код АТС  N07B B04.

Налтрексон є антагоністом опіоїдних рецепторів з найбільшою спорідненістю з опіоїдними  мю-рецепторами. Налтрексон має слабку активність або взагалі не має активності агоніста опіоїдних рецепторів.

Окрім блокування опіоїдних рецепторів, препарат не має або має дуже незначну іншу внутрішню активність. Застосування препарату з невідомих причин може спричиняти звуження зіниці.

Застосування Вівітролу не призводить до звикання або розвитку психічної чи фізичної залежності. У пацієнтів з фізичною опіоїдною залежністю введення препарату спричиняє симптом відміни.

Зв’язування налтрексону з опіоїдними рецепторами може блокувати ефекти ендогенних опіоїдних пептидів. Це суттєво послаблює або повністю блокує (оборотно) дію екзогенних опіоїдів. Нейробіологічні механізми зменшення вживання алкоголю, що спостерігається при лікуванні налтрексоном пацієнтів з алкогольною залежністю, не зовсім зрозумілі; за даними доклінічних досліджень припускається участь ендогенної опіоїдної системи.

Налтрексон блокує дію опіоїдів, конкурентно зв’язуючись з опіоїдними рецепторами головного мозку. Це робить спричинену налтрексоном блокаду рецепторів потенційно оборотною, однак подолання повної налтрексонової блокади введенням високих доз опіоїдів може спричинити появу симптомів, опосередкованих неопіоїдними рецепторами, таких як  підвищення секреції гістаміну.

Вівітрол не є засобом аверсивної терапії і не викликає дисульфірамоподібну реакцію при прийомі опіоїдів або алкоголю.

Абсорбція

Вівітрол – препарат пролонгованої дії, призначений для внутрішньом’язових ін’єкцій в сідничний м’яз кожні 4 тижні або 1 раз на місяць. Після внутрішньом’язового введення зміна концентрації налтрексону в плазмі крові характеризується початковим піком із максимумом приблизно через 2 години після введення і другим піком через 2-3 дні. Починаючи приблизно з 14-го дня після введення препарату його концентрація в плазмі поступово знижується, але вимірювана концентрація зберігається більше 1 місяця.

Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові та площа під кривою “концентрація-час” налтрексону та його основного метаболіту 6β-налтрексолу пропорційні введеній дозі Вівітролу. Загальна експозиція налтрексону після одноразового введення 380 мг Вівітролу в 3-4 рази вища такої при його застосуванні перорально у дозі 50 мг протягом 28  днів. Після першої ін’єкції рівноважна концентрація досягається до кінця міждозового  інтервалу. Після повторного введення Вівітролу спостерігається мінімальна кумуляція (менше 15 %) налтрексону або 6β-налтрексолу.

Розподіл

Налтрексон слабко зв’язується з білками плазми кровіin vitro(21 %).

Метаболізм.Налтрексон активно метаболізується в організмі людини. Утворення основного метаболіту, 6β-налтрексолу, відбувається за участю цитозольного ферменту дигідродіолдегідрогенази. Ферменти системи цитохрому Р450 не беруть участі в метаболізмі препарату. Іншими метаболітами налтрексону є 2-гідрокси-3-метокси-6β-налтрексол і 2-гідрокси-3-метокси-налтрексон. Налтрексон та його метаболіти утворюють кон’югати з глюкуроновою кислотою.

При внутрішньом’язовому введенні Вівітролу утворюється значно менше 6β-налтрексолу порівняно із застосуванням налтрексону перорально, що спричинено відсутністю пресистемного метаболізму у печінці.

Виведення

Налтрексон та його метаболіти виводяться переважно із сечею, в незміненому  вигляді виводиться мінімальна кількість препарату.

Період напіввиведення налтрексону після застосування Вівітролу становить 5-10 днів і залежить від ступеня деградації полімеру. Період напіввиведення 6β-налтрексолу становить 5-10 днів.

Особливі категорії пацієнтів

Діти

Безпека та ефективність застосування Вівітролу дітям не встановлені. Фармакокінетика у дітей не досліджувалася.

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетика Вівітролу у пацієнтів літнього віку не вивчалась (див. розділ «Особливості застосування»).

Расова приналежність

Вплив расової приналежності на фармакокінетику Вівітролу не досліджувався.

Стать

Дослідження за участю здорових добровольців обох статей (18 жінок і 18 чоловіків) показало, що стать не впливає на фармакокінетику Вівітролу.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Популяційний фармакокінетичний аналіз продемонстрував, що ниркова недостатність легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) майже не впливає на фармакокінетику Вівітролу, тому необхідності у корекції дози немає. Фармакокінетика Вівітролу у хворих з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступенів не вивчалась (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушенням функції печінки

Фармакокінетика Вівітролу не змінюється у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня (класи А і В за Чайлдом - П’ю), таким пацієнтам корекція дози не потрібна. Фармакокінетика Вівітролу у хворих із порушенням функції печінки тяжкого ступеня не вивчалась  (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікування алкогольної залежності у пацієнтів, здатних утриматися від прийому алкоголю перед початком лікування. Пацієнти не повинні активно вживати алкоголь на початку лікування Вівітролом.

Профілактика рецидиву опіоїдної залежності після опіоїдної детоксикації.

Лікування Вівітролом повинно бути частиною відповідної програми усунення залежності, що включає психосоціальну підтримку.

Вівітрол протипоказаний:

• хворим, які отримують наркотичні (опіоїдні) анальгетики;
• хворим з існуючою фізіологічною опіоїдною залежністю;
• хворим у стані гострої відміни опіоїдів;
• хворим, які не пройшли провокаційну пробу налоксоном, або тим, хто має  позитивний результат тесту на наявність опіоїдів у сечі;
• хворим з гіперчутливістю до налтрексону, полілактид-когліколіду, карбоксиметилцелюлози або будь-якого іншого компонента розчинника.

Пацієнти, які отримують лікування Вівітролом, можуть не відчувати ефекту застосування лікарських засобів, що містять опіоїди. Вівітрол може послаблювати ефект опіоїдовмісних препаратів, наприклад засобів від кашлю, застуди, діареї та опіоїдних анальгетиків.

Чутливість до передозування опіоїдами

Після опіоїдної детоксикації пацієнти зазвичай мають знижену переносимість опіоїдів. Вівітрол блокує дію екзогенних опіоїдів протягом близько 28 днів після застосування. Однак, оскільки з часом блокада слабшає та врешті-решт повністю зникає, пацієнти, які отримували Вівітрол, відповідають на менші дози опіоїдів (у порівнянні з тими, що застосовувалися раніше) так само, як вони б реагували одразу після завершення детоксикації. Це може стати причиною опіоїдної інтоксикації із загрозою для життя (порушення або зупинка дихання, судинний колапс тощо) при використанні доз опіоїдів, що добре переносилися до лікування Вівітролом. Повідомлялося про випадки передозування опіоїдами з летальним наслідком у пацієнтів, які використовували опіоїди наприкінці міждозового інтервалу, після пропуску дози Вівітролу або після припинення лікування.

Пацієнтів слід попереджати про підвищену чутливість до опіоїдів, навіть у менших дозах, після закінчення лікування Вівітролом, особливо у кінці інтервалу дії дози (тобто, наприкінці місяця після введення Вівітролу) або в разі пропуску ін’єкції. Важливо, щоб члени родини хворого були проінформовані про збільшення чутливості до опіоїдів та ризик передозування.

Існує ризик подолання опіоїдної блокади Вівітролу пацієнтом. Хоча Вівітрол є сильним антагоністом опіоїдних рецепторів з тривалою фармакологічною дією, викликана їм блокада є оборотною. Концентрація екзогенних опіоїдів в плазмі крові, що досягається одразу після їх одноразового введення, може бути достатньою для подолання конкурентної блокади рецепторів. Це створює потенційний ризик для пацієнтів, які намагаються самостійно подолати блокаду шляхом введення великих доз екзогенних опіоїдів. Будь-яка спроба пацієнта подолати антагонізм шляхом прийому опіоїдів є особливо небезпечною та може призвести до опіоїдної інтоксикації із загрозою для життя або до передозування з летальним наслідком.Пацієнти повинні усвідомлювати всю серйозність наслідків спроби подолати блокаду опіоїдних рецепторів.

Реакції у місці ін’єкції

Ін’єкції Вівітролу можуть супроводжуватися болем, чутливістю, ущільненням, припухлістю, почервонінням, гематомою або свербежем. Іноді реакції в місці ін’єкції можуть бути дуже серйозними. У клінічних дослідженнях зареєстровано один випадок ущільнення, яке через 4 тижні після ін’єкції продовжувало збільшуватися з подальшим розвитком некрозу і потребувало хірургічного видалення. Протягом постмаркетингового періоду повідомлялося і про інші побічні реакції у місці ін’єкції, у т.ч. ущільнення, запалення підшкірної клітковини, гематома, абсцес, стерильний абсцес та некроз, деякі з них потребували хірургічного втручання з видаленням некротичних тканин. Інколи у місці введення утворювалися рубці, що спостерігалося здебільшого у жінок. Вівітрол застосовують внутрішньом’язово у сідничний м’яз, випадкове підшкірне введення препарату може збільшити ймовірність тяжких побічних реакцій у місці введення. Необхідно використовувати голки з комплекту, не рекомендується вводити засіб за допомогою інших голок. У деяких випадках через особливості будови тіла пацієнта, довжина голки може виявитися невідповідною для проведення внутрішньом’язової ін’єкції. Лікар повинен оцінити будову тіла пацієнта та переконатися, що довжина голки є адекватною для внутрішньом’язового застосування, контролювати правильність введення засобу, а також запропонувати альтернативне лікування, якщо конституційні особливості тіла виключають використання голки з комплекту.

При перших ознаках побічних реакцій у місці введення слід звернутися до лікаря. У разі появи абсцесу, целюліту, некрозу або значного набряку слід прийняти рішення про доцільність хірургічного втручання.

Преципітація синдрому відміни опіоїдів

Симптоми синдрому спонтанної відміни опіоїдів (що пов’язані з припиненням прийому опіоїдів пацієнтами із залежністю) дискомфортні, але зазвичай нетяжкі та не вимагають госпіталізації. Однак у разі преципітації синдрому відміни, що розвивається при введенні опіоїдного антагоніста пацієнтам, що продовжують приймати опіоїди, симптоми можуть бути досить тяжкими і вимагати госпіталізації. Протягом постмаркетингового періоду повідомлялося про випадки преципітації синдрому відміни з досить серйозними симптомами, що вимагали госпіталізації, іноді – у відділення інтенсивної терапії.

Для попередження преципітації налтрексоном синдрому відміни або загострення вже існуючого субклінічного синдрому відміни пацієнтам з опіоїдною залежністю, в тому числі тим, хто отримує лікування алкогольної залежності, не слід приймати опіоїди (у тому числі трамадол) перед початком лікування Вівітролом. Пацієнтам із залежністю від опіоїдів короткої дії рекомендується безопіоїдний інтервал не менше 7-10 днів перед початком лікування. Пацієнти, які застосовували бупренорфін або метадон, можуть бути схильні до преципітації симптомів синдрому відміни протягом двох тижнів.

У разі необхідності та доцільності більш швидкого переходу від терапії агоністом до терапії антагоністом, пацієнт повинен знаходитись під ретельним медичним наглядом в стаціонарі з можливістю лікування синдрому відміни.

Медичний персонал завжди має бути готовий до своєчасного симптоматичного лікування синдрому відміни із застосуванням неопіоїдних лікарських засобів, оскільки неможливо достовірно встановити дотримання достатнього безопіоїдного періоду пацієнтом. Проведення провокаційної проби з налоксоном можливе, проте повідомлялося про декілька клінічних випадків преципітації синдрому відміни, незважаючи на негативний результат токсикологічного аналізу сечі або негативну провокаційну пробу з налоксоном (зазвичай при переході від лікування бупренорфіном). Пацієнтів слід попереджати про ризик преципітації синдрому відміни та заохочувати надавати точні дані щодо останнього випадку прийому опіоїдів. Пацієнтів, які отримують лікування від алкогольної залежності, перед початком застосування Вівітролу слід перевіряти щодо наявності опіоїдної залежності або недавнього прийому опіоїдів. Преципітація синдрому відміни спостерігалася у пацієнтів з алкогольною залежністю у випадках, коли лікарю не було відомо про застосування пацієнтом опіоїдів або про опіоїдну залежність.

Гепатотоксичність

У ході клінічних досліджень та протягом постмаркетингового періоду при застосуванні Вівітролу спостерігалися випадки гепатиту та клінічно значущого порушення функції печінки, а також тимчасового, безсимптомного підвищення рівня печінкових трансаміназ. Хоча застосування Вівітролу пацієнтам з клінічно значущими захворюваннями печінки систематично не вивчалось, у клінічних дослідженнях брали участь пацієнти з безсимптомним перебігом вірусних гепатитів. При виявленні у пацієнтів підвищених рівнів трансаміназ часто встановлювали наявність інших потенційних або супутніх етіологічних чинників, у тому числі алкогольної хвороби печінки, вірусних гепатитів B та/або C та супутнього застосування інших потенційно гепатотоксичних лікарських засобів. Хоча клінічно значуще порушення функції печінки здебільшого не є проявом синдрому відміни опіоїдів, преципітація синдрому відміни налтрексоном може призвести до системних ускладнень, у тому числі до гострого ураження печінки.

Пацієнтам слід знати про можливість розвитку порушень функції печінки та своєчасно звертатися за допомогою у разі появи симптомів гострого гепатиту. При появі таких симптомів лікування Вівітролом слід припинити.

Депресія та суїцидальна поведінка

Слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів з алкогольною та опіоїдною залежністю (включаючи тих, хто отримує Вівітрол) для виявлення ознак депресії або суїцидальних думок. Потрібно попередити родичів та осіб, що доглядають за хворими, про необхідність контролю стану хворих щодо ознак депресії або суїцидального настрою під час лікування Вівітролом та про необхідність інформування лікаря про такі симптоми.

Алкогольна залежність

У клінічних дослідженнях застосування Вівітролу дорослим пацієнтам з алкогольною залежністю небажані явища суїцидального характеру (суїцидальні думки, спроби самогубства, вчинення самогубства) загалом спостерігалися нечасто, однак реєструвались частіше у групі Вівітролу, ніж у групі плацебо (1% проти 0%). У деяких випадках суїцидальні думки та поведінка спостерігалися після завершення дослідження, але були наслідками депресії, що розвинулася під час лікування препаратом. Повідомлялося про два скоєних самогубства, в обох випадках пацієнти отримували Вівітрол.

Припинення лікування у зв’язку з розвитком депресії частіше спостерігалося у групі Вівітролу (1 %), ніж у групі плацебо (0 %).

У 24-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні небажані явища, пов’язані з депресивним настроєм, спостерігалися у 10 % пацієнтів, які отримували Вівітрол у дозі 380 мг, порівняно з 5 % пацієнтів, яким застосовували плацебо.

Опіоїдна залежність

У відкритому довгостроковому дослідженні безпеки застосування Вівітролу, що проводилося у США, побічні реакції суїцидального характеру (пригнічення настрою, суїцидальні думки, спроби самогубства) спостерігалися у 5 % пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували Вівітрол у дозі 380мг (n=101), та у 10 % пацієнтів, які отримували налтрексон перорально (n). У 24-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 250 пацієнтів з опіоїдною залежністю, яке проводилося у Росії, не було повідомлень про побічні реакції суїцидального характеру у жодній групі пацієнтів.

Усунення блокади Вівітролу для знеболення

У надзвичайній ситуації пацієнтам, які отримують лікування Вівітролом, пропонованим способом зняття болю є реґіонарна аналгезія або застосування неопіоїдних анальгетиків. При необхідності застосування опіоїдних анальгетиків для анестезії або аналгезії, пацієнти повинні перебувати під постійним медичним наглядом анестезіолога, не залученого до проведення хірургічної або діагностичної процедури. Терапію опіоїдними анальгетиками повинен проводити фахівець, який має досвід застосування засобів для анестезії та контролю респіраторних ефектів сильнодіючих опіоїдів та який може забезпечити прохідність дихальних шляхів і штучну вентиляцію легенів.

Незалежно від того, який лікарський засіб обрано для усунення блокади Вівітролу, слід ретельно контролювати стан хворого, спостереження повинен здійснювати персонал з відповідною кваліфікацією у стаціонарі з наявністю обладнання і спеціалістів для негайної серцево-легеневої реанімації.

Еозинофільнапневмонія

У клінічних дослідженнях Вівітролу зареєстровано 1 діагностований випадок та 1 випадок підозри на еозинофільну пневмонію. Обидва випадки потребували госпіталізації та лікування антибіотиками та кортикостероїдами. Подібні випадки спостерігалися і у постмаркетинговий період. При розвитку прогресуючої задишки та гіпоксії у пацієнта, що отримує Вівітрол, слід розглядати діагноз еозинофільної пневмонії (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів слід попереджати про ризик виникнення еозинофільної пневмонії та необхідність звернення за медичною допомогою при появі симптомів пневмонії. Лікарям слід враховувати діагноз еозинофільної пневмонії у пацієнтів при відсутності відповіді на лікування антибіотиками.

Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію

У клінічних дослідженнях та у постмаркетинговий період повідомлялося про випадки кропив’янки, ангіоневротичного набряку та анафілаксії. Слід попереджати пацієнтів про можливість реакцій гіперчутливості, включаючи анафілаксію. У разі виникнення реакції гіперчутливості пацієнту слід негайно звернутися до лікаря та припинити лікування Вівітролом.

Внутрішньом’язові ін’єкції

Як і будь-який інший препарат для внутрішньом’язових ін’єкцій, Вівітрол слід з обережністю застосовувати хворим з тромбоцитопенією або будь-якими порушеннями системи згортання крові (такими як гемофілія, печінкова недостатність тяжкого ступеня).

Відміна алкоголю

Застосування Вівітролу не усуває і не послаблює симптомів відміни - алкоголю.

Пацієнти літнього віку

У дослідженнях застосування препарату хворим з алкогольною залежністю 2,6 % (n=26) суб’єктів були віком > 65 років та один > 75 років. Клінічні дослідження включали недостатньо осіб віком від 65 років для встановлення можливих відмінностей впливу препарату на пацієнтів літнього віку у порівнянні з пацієнтами молодшого віку. Суб’єкти віком понад 65 років з опіоїдною залежністю не брали участі у дослідженнях. Фармакокінетика Вівітролу у пацієнтів літнього віку не досліджувалася.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Ниркова недостатність легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) не впливає на фармакокінетику Вівітролу, корекція дози не потрібна. Фармакокінетика Вівітролу у хворих з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступенів не вивчалась. Оскільки налтрексон та його основний метаболіт виводяться з організму головним чином із сечею, слід з обережністю призначати Вівітрол пацієнтам з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступенів (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з порушенням функції печінки

Фармакокінетика Вівітролу не змінюється у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня (клас А і В за Чайлдом – П’ю), таким пацієнтам корекція дози не потрібна. Фармакокінетика Вівітролу у хворих із порушенням функції печінки тяжкого ступеня не вивчалась (див. розділ «Фармакокінетика»).

Вплив на лабораторні показники

При проведенні деяких імуноферментних аналізів сечі можливе отримання хибнопозитивного результату на низку препаратів, особливо опіоїдів. Додаткова інформація міститься в інструкції щодо проведення цих аналізів.

Діти

Безпеку та ефективність застосування Вівітролу дітям не досліджували. Фармакокінетика Вівітролу у дітей не вивчалася.

Під час лікування Вівітролом можливе запаморочення, тому пацієнтам слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншою технікою до встановлення індивідуальної переносимості препарату.

Вагітність

Контрольованих досліджень застосування Вівітролу або налтрексону вагітним жінкам не проводилось. Препарат можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Дослідження впливу Вівітролу на репродуктивну функцію і внутрішньоутробний розвиток не проводились. Дослідження впливу перорального налтрексону були проведені на вагітних щурах та кроликах.

Тератогенний вплив

Було відмічено збільшення випадків викиднів при застосуванні налтрексону у дозі ≥ 30 мг/кг/день (11-кратна експозиція дози для людини за AUC(0-28д)) у мишей та у дозі ≥60 мг/кг/день (2-кратна експозиція дози для людини за AUC(0-28д)) у кролів при прийомі перорально.

Не отримано доказів тератогенності у мишей та кролів при пероральному застосуванні налтрексону у дозах до 200 мг/кг/день (175- та 14-кратна експозиція дози для людини за AUC(0-28д)) протягом періоду органогенезу.

Перейми і пологи

Можливий вплив Вівітролу на тривалість переймів та пологів у жінок не досліджений.

Годування груддю

При пероральному застосуванні налтрексону було відмічено проникнення налтрексону і 6β-налтрексолу у грудне молоко. Через потенційну канцерогенність, що була встановлена у дослідженнях на тваринах, та ймовірність розвитку серйозних побічних явищ у немовлят слід прийняти рішення про припинення терапії Вівітролом на час годування груддю або припинення годування груддю при лікуванні препаратом, залежно від важливості терапії для жінки.

Приготування суспензії Вівітролу та її застосування проводять лише кваліфіковані медичні працівники.

Перед початком лікування Вівітролом пацієнти повинні утримуватися від застосування опіоїдів не менше 7-10 днів для попередження преципітації синдрому відміни з потенційно тяжкими проявами, що можуть вимагати госпіталізації (див. розділ «Особливості застосування»).

Рекомендована доза Вівітролу становить 380 мг внутрішньом’язово 1 раз на 4 тижні або 1 раз на місяць. Ін’єкцію препарату проводять лише кваліфіковані медичні працівники. Препарат вводять внутрішньом’язово у сідничний м’яз, чергуючи сідниці при кожному наступному введенні, та лише з використанням голок, що входять до комплекту. Не можна замінювати компоненти упаковки іншими.

Іноді, через особливості будови тіла довжина голки може виявитися невідповідною для проведення внутрішньом’язової ін’єкції. Лікар повинен оцінити будову тіла пацієнта та переконатися, що довжина голки є адекватною для внутрішньом’язового застосування, контролювати правильність введення лікарського засобу, а також запропонувати альтернативне лікування, якщо конституційні особливості тіла виключають використання голки з комплекту.

Вівітрол не можна вводити внутрішньовенно або підшкірно.

Якщо хворий пропустив чергову дозу, то наступну дозу слід ввести якомога швидше.

Перед застосуванням Вівітролу немає необхідності приймати налтрексон перорально.

Відновлення лікування після перерви

Дані про відновлення лікування після перерви на даний час відсутні. Пацієнти, що відновлюють терапію Вівітролом не повинні застосовувати опіоїди при відновленні терапії (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Протипоказання»).

Переведення пацієнтів з терапії пероральним налтрексоном на Вівітрол

Немає систематизованих даних щодо переведення пацієнтів з терапії пероральним налтрексоном на Вівітрол.

Переведення пацієнтів з терапії бупренорфіном, бупренорфіном/налоксоном або метадоном

Немає систематизованих даних щодо переведення пацієнтів з терапії бупренорфіном або метадоном на Вівітрол, проте огляд постмаркетингових повідомлень показав, що деякі пацієнти можуть мати тяжкі прояви преципітації синдрому відміни при зміні терапії агоністами опіоїдних рецепторів на терапію антагоністами опіоїдних рецепторів (див. розділ «Особливості застосування»). При переведенні з бупренорфіну або метадону преципітація синдрому відміни може виникати протягом 2 тижнів. Медичний персонал повинен бути готовий до симптоматичного лікування синдрому відміни із застосуванням неопіоїдних лікарських засобів.

Приготування суспензії для ін’єкцій

Для забезпечення точного дозування необхідно чітко дотримуватись вказівок щодо приготування та введення препарату, що наведені нижче.

Використовуйте лише компоненти упаковки лікарського засобу для приготування суспензії для ін’єкцій. До комплекту входить: флакон з порошком, флакон з розчинником, шприц, голка для приготування суспензії та дві голки із захисним ковпачком для внутрішньом’язової ін’єкції.

Перед використанням вийміть комплект з холодильника і дайте йому досягти кімнатної температури (приблизно протягом 45 хв).

Перед застосуванням слід перевірити приготовану суспензію на відсутність механічних включень та зміну кольору. Правильно приготована суспензія має бути молочно-білого кольору, не містити грудочок і вільно стікати по стінках флакона. Суспензію повинні готувати і вводити тільки кваліфіковані медичні працівники.

Зберігайте препарат в недоступному для дітей місці.

Слід дотримуватися правил асептики.

Для зменшення ризику травми від уколу голкою:

• не від’єднуйте навмисно захисний пристрій голки;
• викиньте зігнуту або пошкоджену голку в контейнер для гострих предметів і використовуйте запасну голку, що входить в комплект. Не намагайтеся випрямити голку або задіяти захисний ковпачок голки, якщо голка зігнута або пошкоджена;
• обережно поводьтеся із захисним пристроєм голки, щоб голка не вилізла назовні;
• не натискайте на ковпачок голки вільною рукою.

НЕ ПІДДАВАТИ КОМПЛЕКТ ДІЇ ТЕМПЕРАТУР ВИЩЕ 25 ° С. НЕ ЗАМОРОЖУВАТИ. 

До набору входять:

А) флакон із розчинником;

В) флакон із порошком мікросфер Вівітролу;

С) одноразовий шприц;

D) 2 голки для ін’єкцій із захисним ковпачком;

E) коротка голка для приготування суспензії.

• Перед використанням вийміть комплект з холодильника і дайте йому досягти кімнатної температури (приблизно протягом 45 хв).
• Для полегшення перемішування постукайте денцем флакона з порошком по твердій поверхні, щоб розпушити порошок.
• Зніміть захисні кришечки з обох флаконів. НЕ ЗАСТОСОВУЙТЕ ПРЕПАРАТ, ЯКЩО ЗАХИСНІ КРИШЕЧКИ ФЛАКОНІВ ПОШКОДЖЕНІ АБО ВІДСУТНІ.
• Протріть верх флаконів спиртовою серветкою.
• Надягніть на шприц коротку голку для приготування суспензії та відберіть із флакона з  розчинником 3,4 мл розчину. У флаконі може залишитися деяка кількість розчинника.
• Введіть 3,4 мл розчинника у флакон з порошком мікросфер Вівітролу.
• Перемішайте розчинник і порошок, інтенсивно струшуючи флакон протягом приблизно 1 хвилини. Перед переходом до наступного етапу переконайтеся у рівномірному суспендуванні порошку.

ПРАВИЛЬНО ЗМІШАНА СУСПЕНЗІЯ ПОВИННА МАТИ МОЛОЧНО-БІЛИЙ КОЛІР, НЕ МІСТИТИ ГРУДОЧОК І ВІЛЬНО СТІКАТИ ПО СТІНКАХ ФЛАКОНА.

• Одразу після суспендування наберіть у шприц через ту ж голку приблизно 4,2 мл суспензії.
• Від’єднайте голку для приготування суспензії від шприца і надягніть голку для ін’єкції.
• Для цього відкрийте і наполовину відігніть край блістерної упаковки голки. Тримайте голку за основу (не за ковпачок). Приєднайте люерівский наконечник голки до шприца легким обертаючим рухом за годинниковою стрілкою.
• Щільно зафіксуйте голку на захисному пристрої, натискаючи і обертаючи за годинниковою стрілкою.
• Зніміть ковпачок з голки – не крутіть його, оскільки це може призвести до розхитування голки.
• Тримаючи шприц голкою догори, постукайте пальцем по шприцу для звільнення від бульбашок повітря, потім видавіть поршнем вміст, доки у шприці не залишиться 4 мл суспензії.

ТЕПЕР СУСПЕНЗІЯ ГОТОВА ДЛЯ НЕГАЙНОГО ВВЕДЕННЯ.

• Круговим рухом протріть місце ін’єкції спиртовою серветкою і дочекайтеся висихання. Не торкайтеся місця ін’єкції до введення препарату.
• Введіть голку глибоко в сідничний м’яз, змінюючи місце введення в іншу сідницю щомісячно.
• Не забудьте перед введенням суспензії потягнути за поршень, щоб упевнитись, що голка не потрапила у кровоносну судину.
• Якщо при перевірці аспірується кров або голка забилася – не вводьте препарат! Замініть голку на запасну та введіть препарат у сусідню ділянку тієї ж сідниці, знову провівши аспіраційну пробу.
• Повільно та обережно введіть суспензію.

ВІВІТРОЛ НЕ МОЖНА ВВОДИТИ ВНУТРІШНЬОВЕННО АБО ПІДШКІРНО!

• Після ін’єкції закрийте голку захисним ковпачком, притиснувши його до твердої поверхні в напрямку від себе.
• Маніпуляцію проводять, тримаючи шприц однією рукою.
• Переконайтеся, що голка повністю закрита захисним ковпачком.
• Приберіть усі використані і невикористані компоненти комплекту препарату у контейнер для відходів.

Безпека та ефективність у дітей не досліджувалися.

Дані щодо передозування препарату обмежені. Дози до 784 мг не спричинили ніяких серйозних або тяжких побічних реакцій у 5 здорових добровольців. Найпоширенішими проявами передозування були реакції у місці введення, нудота, біль у животі, сонливість та запаморочення. Значного збільшення рівня печінкових ферментів також не спостерігалося. У випадку передозування необхідно вжити відповідних підтримуючих заходів.

В ходе клинических исследований были обнаружены такие побочные реакции как тяжелые реакции в месте введения, эозинофильная пневмония, серьезные случаи аллергических реакций, непреднамеренная индукция отмены опиоидов, случайная передозировка опиоидов, депрессия и явления суицидального характера.

Акогольная зависимость

Во время клинических исследований продолжительностью до 6 месяцев, 9% пациентов с алкогольной зависимостью, которых лечили Вивитролом, прекратили лечение из-за побочных реакций. В группе пациентов с алкогольной зависимостью, которым вводили плацебо, лечение в результате побочных эффектов прекратили 7% пациентов. Наиболее частые причины отказа от лечения Вивитролом – реакции в месте введения (3%), тошнота (2%), беременность (1%), головные боли (1%) и побочные реакции суицидального характера (0,3%). В группе больных, получавших инъекции плацебо, из-за возникновения реакций в месте введения лечение прекратил только 1% пациентов.

Опиоидная зависимость

Во время клинических исследований продолжительностью до 6 месяцев, 2% пациентов с опиоидной зависимостью, которых лечили Вивитролом, прекратили лечение из-за побочных реакций, такой же показатель
(2%) и у пациентов с опиоидной зависимостью, получавших плацебо.

Ниже отмечены побочные явления, которые наблюдались в ходе клинических исследований более чем у 5% больных с алкогольной зависимостью, степень выраженности этих побочных явлений характеризовалась как легкая и умеренная.

Со стороны пищеварительной системы:

тошнота, рвота, частые дефекации, желудочно-кишечные расстройства, редкий стул, боль в животе, дискомфорт в желудке, сухость во рту, анорексия, снижение аппетита, нарушение аппетита, зубная боль.

Психические расстройства:

бессонница, нарушение сна, депрессия, беспокойство.

Со стороны дыхательной системы:

инфекции верхних дыхательных путей, ларингит, синусит, фарингит (в том числе стрептококковый), назофарингит.

Общие расстройства и реакции в месте введения:

боль, болезненность, уплотнение, припухлость, зуд, кровоизлияние, астения, тревога, летаргия, дряблость, первичные узловые утолщения.

Со стороны опорно-двигательного аппарата:

артрит, боль в суставах, скованность в суставах, боль в спине, боль в конечностях, спазм мышц, подергивание мышц, скованность в мышцах.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки:

сыпь, папулезная сыпь, потница.

Со стороны нервной системы:

головные боли, мигрень, головокружение, потеря сознания, сонливость, седативное состояние.

Ниже отмечены побочные явления, которые наблюдались в ходе клинических исследований более чем
у 2% больных с опиоидной зависимостью, степень выраженности этих побочных явлений характеризовалась как легкая и умеренная.

Лабораторные показатели: увеличение уровня аланинаминотрансферазы (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (АСТ), гаммаглутамилтрансферазы (ГГТ).

Инфекции и инвазии: назофарингит, грипп.

Психические расстройства: бессонница.

Сосудистые расстройства: артериальная гипертензия.

Общие расстройства и реакции в месте введения Боль в месте введения.

Со стороны пищеварительной системы: зубная боль.

Со стороны нервной системы: головные боли.

Побочные явления, выявленные в ходе клинических исследований препарата

Со стороны пищеварительной системы:

дискомфорт в желудке, искажение вкуса, увеличение аппетита, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, запор, метеоризм, геморрой, колит, желудочно-кишечное кровотечение, паралитическая непроходимость кишечника, периректальный абсцесс, гастроэнтерит, абсцесс зуба, острый панкреатит.

Общие расстройства и реакции в месте введения:

повышение температуры, летаргия, тремор, боль в груди, сжатость в груди, потеря массы тела, увеличение массы тела, отек лица, раздражительность, лихорадка, озноб, эритема.

Психические расстройства:

раздражительность, нарушение сна, синдром отмены алкоголя, ажитация, эйфорическое настроение, делирий.

Со стороны нервной системы:

нарушение внимания, мигрень, снижение умственной деятельности, судороги, ишемический инсульт, аневризмы мозговых артерий, парестезия.

Со стороны опорно-двигательного аппарата:

боли в конечностях, спазм мышц, скованность в суставах, миалгия.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки:

усиленное потоотделение (в том числе ночью), зуд, целлюлит, конъюнктивит.

Со стороны дыхательной системы:

боли в горле, диспноэ, заложенность носа, хроническая обструктивная болезнь легких, грипп, бронхит, пневмония, фаринголарингеальная боль.

Со стороны обмена веществ:

тепловой удар, обезвоживание, гиперхолестеринемия.

Со стороны сердечно-сосудистой системы:

повышение АД, приливы, тромбоз глубоких вен, легочный тромбоз, учащенное сердцебиение, фибрилляция предсердий, инфаркт миокарда, стенокардия, нестабильная стенокардия, застойная сердечная недостаточность, атеросклероз коронарных артерий.

Со стороны крови и лимфатической системы:

лимфаденопатия, в том числе шейный аденит, повышение уровня лейкоцитов в крови, эозинофилия, тромбоцитопения.

Со стороны иммунной системы:

сезонная аллергия, реакции гиперчувствительности, в том числе ангионевротический отек и крапивница.

Со стороны мочеполовой системы:

выкидыш, снижение либидо, инфекции мочевыводящих путей, снижение уровня креатинфосфокиназы.

Гепатобилиарная система:

холелитиаз, повышение уровня АЛТ и АСТ, острый холецистит.

Инфекции и инвазии:

ларингит, синусит, инфекции верхних дыхательных путей, обострение течения ВИЧ у ВИЧ-инфицированных.

Со стороны органов зрения:

конъюнктивит, нарушение зрения.

Побочные эффекты, которые наблюдались в постмаркетинговом периоде

Реакции гиперчувствительности, включая анафилаксию

Сообщалось о возникновении реакций гиперчувствительности, включая анафилаксию в постмаркетинговый период.

Окклюзия сетчатки

Окклюзия ретинальной артерии после применения другого инъекционного лекарственного средства, содержащего полимер [поли(d,l-лактид-когликолид)], во время послерегистрационных исследований встречалась очень редко и наблюдалась при наличии аномального атриовенозного анастомоза. При применении Вивитрола не было зарегистрировано случаев окклюзии ретинальной артерии. Вивитрол следует применять в виде инъекций в ягодичную мышцу и предотвращать попадание в кровеносные сосуды.

Термін придатності порошку – 3 роки.

Термін придатності розчинника – 4 роки.

Хранить в холодильнике при температуре 2-8 °С. Комплект можно хранить при температуре не выше 25 С не более 7 дней. Не подвергать воздействию температур выше 25 °С. Не замораживайтесь. Хранить в недоступном для детей месте.

1 комплект для одноразового застосування, який включає: 1 флакон з порошком, 1 флакон з розчинником, 1 шприц, 1 голку для приготування суспензії та 2 голки для внутрішньом’язових ін’єкцій; по 1 комплекту у картонній пачці.

По рецепту.

Силаг АГ, Швейцария.

Хохштрассе 201, Шаффхаузен 8200, Швейцария