ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВІЗИПАК

(VISIPAQUE™)

Склад:

діюча речовина: йодиксанол;

1 мл розчину містить: йодиксанолу 550 мг, що еквівалентно 270 мг йоду/мл або йодиксанолу 652 мг, що еквівалентно 320 мг йоду/мл;

допоміжні речовини: трометамол; натрію хлорид; кальцію хлорид, дигідрат; кальцію-натрію едетат; кислота хлористоводнева 5 М розчин до рН 6,8-7,6; вода для інʼєкцій.

Лікарська форма. Розчин для інʼєкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватого кольору розчин, практично вільний від часток.

Чистий водний розчин йодиксанолу у всіх клінічно використовуваних концентраціях має меншу осмоляльність, ніж цільна кров та неіонні мономерні контрастні засоби в таких самих концентраціях. Препарат Візипак є ізотонічним відносно нормальних рідин тіла за рахунок додавання електролітів.

Значення осмоляльності та вʼязкості препарату:

Концентрація

Осмоляльність* мОсм/кг Н₂О при 37ºС

Вʼязкість (мПа∙с)

20 ºС

Вʼязкість (мПа∙с)

37 ºС

270 мг йоду/мл

320 мг йоду/мл

290

11,3

25,4

5,8

11,4

* Метод: парофазна осмометрія.

270 мг йоду/мл: 1 мл препарату містить 0,76 мг (0,03 ммоль) натрію. Слід враховувати пацієнтам, які знаходяться на контрольованій натрієвій дієті.

320 мг йоду/мл: 1 мл препарату містить 0,45 мг (0,02 ммоль) натрію. Слід враховувати пацієнтам, які знаходяться на контрольованій натрієвій дієті (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакотерапевтична група.

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Водорозчинні низькоосмолярні нефротропні рентгеноконтрастні засоби. Код АТХ V08А В09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Йодиксанол – неіонний, димерний, гексайодований, водорозчинний рентгеноконтрастний засіб.

Після ін’єкції органічно зв’язаний йод, що знаходиться у судинах і тканинах, поглинає радіацію.

Під час проведення досліджень на здорових добровольцях після внутрішньовенної ін’єкції йодиксанолу не було встановлено значущих відхилень більшості показників гемодинаміки, клініко-біохімічних показників та показників коагуляції. Зміни деяких лабораторних показників були незначними і не вважаються клінічно значущими.

У деяких груп пацієнтів препарат Візипак має лише незначний вплив на функцію нирок. Застосування препарату у 3 % пацієнтів із 64, хворих на цукровий діабет, із рівнем креатиніну у сироватці крові 1,3-3,5 мг/дл, супроводжувалося підвищенням рівня креатиніну на ≥ 0,5 мг/дл, але у жодного пацієнта не спостерігалося підвищення на ≥ 1 мг/дл. При застосуванні Візипаку секреція ферментів (лужної фосфатази та N-ацетил- ß-глюкозамінідази) у проксимальних канальцях нирок була слабша, ніж після введення неіонних мономерних контрастних засобів, і такою ж самою, як після введення іонних димерних контрастних засобів.

Препарат Візипак не впливає на функцію нирок.

Такі серцево-судинні показники як кінцево-діастолічний тиск у лівому шлуночку, систолічний тиск у лівому шлуночку, частота серцевих скорочень, інтервал QT і швидкість току у стегновій артерії меншою мірою змінювалися після введення препарату Візипак порівняно з іншими контрастними засобами.

Фармакокінетика.

Йодиксанол швидко розподіляється в організмі. Період розподілу в середньому становить близько 21 хвилину. Обʼєм розподілення еквівалентний обʼєму міжклітинної рідини (0,26 л/кг маси тіла), що свідчить про розподілення йодиксанолу тільки у міжклітинну рідину. Метаболітів не встановлено. Звʼязування з білками крові становить менше 2 %.

Період напіввиведення препарату становить близько 2 годин. Йодиксанол переважно виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації. У пацієнтів з нормальною функцією нирок через 4 години після внутрішньовенної інʼєкції йодиксанолу у сечу переходить близько 80 % введеного препарату, через 24 години – 97 %. Близько 1,2 % введеної дози виводиться з калом протягом 72 годин. Максимальна концентрація йодиксанолу в сечі встановлюється через 1 годину після інʼєкції.

У діапазоні рекомендованих доз фармакокінетика не є дозозалежною. Досліджень фармакокінетики застосування препарату у порожнинах тіла не проводили.

Клінічні характеристики.

Показання.

Візипак призначений тільки для діагностичних цілей.

Рентгеноконтрастний препарат застосовувати дорослим пацієнтам для проведення кардіоангіографії, церебральної ангіографії, периферичної ангіографії, абдомінальної ангіографії, включаючи внутрішньоартеріальну цифрову субстракційну ангіографію (ЦСА), урографії, флебографії, контрастного підсилення при компʼютерній томографії (КТ) та досліджень шлунково-кишкового тракту.

Люмбальна, торакальна і цервікальна мієлографія.

Артрографія, гістеросальпінгографія (ГСГ).

Препарат застосовувати дітям для проведення кардіоангіографії, урографії, контрастного підсилення при компʼютерній томографії (КТ) та досліджень шлунково-кишкового тракту.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату Візипак.

Маніфестуючий тиреотоксикоз.

Особливі заходи безпеки.

Флакони призначені тільки для одноразового застосування. Невикористані залишки препарату потрібно знищити.

Як і стосовно всіх засобів для парентерального введення, перед застосуванням препарат Візипак слід візуально перевірити на відсутність нерозчинних частинок, зміни кольору та порушень цілісності упаковки.

Препарат набирати у шприц безпосередньо перед застосуванням. Контрастний засіб необхідно нагрівати до температури тіла перед застосуванням.

Додаткові інструкції для автоінжектора/помпи. Флакон місткістю 500 мл контрастної речовини потрібно використовувати тільки для автоінжектора/помпи, призначених для цього об’єму. Прокол здійснюється лише один раз.

Катетер, що з’єднує автоінжектор/помпу та пацієнта, потрібно міняти після кожного застосування. Невикористані при обстеженні залишки контрастного засобу у флаконі та всіх сполучних трубках потрібно утилізувати в кінці робочого дня. Для зручності можна застосовувати флакони меншого об’єму. Необхідно дотримуватись інструкції виробника автоінжектора/помпи.

Будь-який невикористаний препарат або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діагностика захворювань щитовидної залози із застосуванням всіх йодовмісних контрастних засобів може ускладнюватися через зниження йодозв’язуючої здатності тканин щитовидної залози на період до декількох тижнів.

Високі концентрації контрастних речовин у плазмі крові і сечі можуть впливати на результати лабораторних досліджень за визначенням концентрації білірубіну, білків або неорганічних сполук (наприклад, заліза, міді, кальцію і фосфатів). Подібні аналізи не слід виконувати у день дослідження.

Застосування йодовмісних контрастних засобів пацієнтам з цукровим діабетом, які застосовують метформін, може призводити до зворотного порушення функції нирок і розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти, які приймали інтерлейкін-2 менш ніж за 2 тижні до ін’єкції йодовмісним контрастним засобом, мають схильність до віддалених побічних реакцій (грипоподібні стани або шкірні реакції).

Є дані, що застосування β-блокаторів є фактором ризику розвитку анафілактоїдних реакцій на рентгеноконтрастні засоби (спостерігалась тяжка артеріальна гіпотензія при застосуванні рентгеноконтрастних засобів у пацієнтів, які приймають β-блокатори).

Особливості застосування.

Загальні особливості застосування неіонних контрастних засобів.

Гіперчутливість. Наявність в анамнезі алергії, астми та небажаних реакцій на йодовмісні контрастні препарати потребує підвищеної уваги. У цих випадках необхідно розглянути можливість премедикації кортикостероїдами та антагоністами Н₁- та Н₂-гістамінових рецепторів.

Ризик виникнення тяжких побічних реакцій на Візипак дуже незначний. Однак йодовмісні контрастні речовини можуть спричинити анафілактоїдні реакції або інші прояви гіперчутливості. З цієї причини слід заздалегідь передбачити послідовність лікувальних заходів у разі виникнення тяжких побічних реакцій та мати необхідні препарати і обладнання для невідкладної терапії. Рекомендується завжди застосовувати постійну канюлю або катетер на час проведення рентгеноконтрастного дослідження з метою полегшення швидкого внутрішньовенного введення лікарських засобів.

Слід завжди брати до уваги можливість розвитку серйозних, тих, що загрожують життю, летальних анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Більшість серйозних побічних реакцій виникає протягом перших 30 хвилин після застосування. Можливе пізнє виникнення реакцій гіперчутливості (1 година або більше після застосування).

Після введення препарату Візипак слід спостерігати за пацієнтом протягом як мінімум 30 хвилин. У пацієнтів, які застосовують β-блокатори, прояви реакцій гіперчутливості можуть бути атиповими і помилково вважатися вагусними реакціями.

Коагулопатія. Порівняно з іонними препаратами неіонні йодовмісні контрастні засоби менше впливають in vitro на систему коагуляції крові. Повідомлялось про згортання крові у випадку, коли кров перебувала у контакті зі шприцами, що містять контрастні засоби, в тому числі неіонні. Є дані, що використання пластикових шприців замість скляних може зменшити, але не усунути ймовірність згортання крові in vitro.

При проведенні ангіографічних досліджень із використанням іонних або неіонних контрастних речовин повідомлялось про розвиток серйозних, рідко летальних, тромбоемболічних ускладнень, що призводять до інфаркту міокарда та інсульту. Розвитку тромбоемболічних ускладнень можуть сприяти численні фактори, включаючи тривалість дослідження, матеріал, з якого виготовлені катетер та шприц, стан основного захворювання та сумісний прийом препаратів. З даних причин слід дуже ретельно дотримуватись методик ангіографічних досліджень, включаючи уважний нагляд за маніпуляціями з катетером та трубками, застосування багатокомпонентних систем та/або триходових запірних кранів, часте промивання катетерів розчином хлориду натрію з додаванням гепарину та скорочення тривалості процедури для мінімізації ризику тромбозів та емболій, пов’язаних із втручанням.

Сучасна апаратура, що підтримує життєдіяльність організму, повинна бути швидко доступною.

Слід бути уважним при дослідженні пацієнтів з гомоцистинурією (через ризик розвитку тромбоемболізму).

Гідратація. Перед та після введення контрастного препарату необхідно забезпечити адекватне насичення організму досліджуваного рідиною (гідратацію). Це має особливе значення для пацієнтів з мієломною хворобою, цукровим діабетом, порушенням функції нирок, а також для немовлят, маленьких дітей і пацієнтів літнього віку. У дітей віком до одного року та особливо у новонароджених порушення гемодинаміки та електролітного балансу відбувається особливо легко.

Серцево-судинні захворювання. Слід бути уважним при дослідженні пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями і легеневою гіпертензією у звʼязку з ризиком розвитку аритмії або порушень гемодинаміки. У рідких випадках виникали тяжкі реакції, що загрожують життю, та летальні випадки серцево-судинного походження, такі як зупинка серця, зупинка серця та дихання, інфаркт міокарда.

Розлади центральної нервової системи. Хворі з гострою церебральною патологією, пухлинами мозку та епілепсією в анамнезі схильні до розвитку судом і потребують особливої уваги. Підвищений ризик розвитку судом і неврологічних реакцій в осіб з алкогольною та наркотичною залежністю. Особливу увагу при внутрішньовенному введенні слід приділяти пацієнтам із гострим інсультом або гострою внутрішньочерепною кровотечею та пацієнтам із пошкодженнями гематоенцефалітичного барʼєру, набряком головного мозку або демієлінізуючим процесом у гострій фазі.

Захворювання нирок. Головним фактором ризику розвитку контраст-індукованої нефропатії є наявне порушення функції нирок. Цукровий діабет та кількість йодовмісного контрастного засобу, що вводиться, є факторами, що впливають на розвиток порушення функції нирок. Додатковими факторами є дегідратація, прогресуючий атеросклероз, низький рівень перфузії нирок та наявність інших нефротоксичних факторів, таких як певні препарати або оперативне втручання.

Для запобігання розвитку гострої ниркової недостатності, повʼязаної з введенням контрастної речовини, необхідна особлива обережність при дослідженні хворих, які вже мають порушення функції нирок і цукровий діабет, і належать до групи ризику. Те ж саме стосується і дослідження пацієнтів з парапротеїнеміями (мієломна хвороба, макроглобулінемія Вальденстрема).

Заходи щодо запобігання побічним реакціям:

– визначення пацієнтів, які належать до групи ризику;

– забезпечення адекватної гідратації; якщо необхідно, це може бути досягнуто за допомогою постійної внутрішньовенної інфузії, що розпочалася ще до моменту введення контрастного засобу і продовжується до моменту його виведення нирками;

– запобігання додаткового навантаження на нирки, що виникає при застосуванні нефротоксичних препаратів, засобів для пероральної холецистографії, при перетисканні ниркових артерій, ангіопластики ниркових артерій, хірургічних операціях – до виведення контрастної речовини з організму;

– зниження дози до мінімуму;

– повторні рентгеноконтрастні дослідження необхідно проводити після повної нормалізації функції нирок після останнього введення препарату.

Йодовмісні контрастні засоби можна застосовувати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, оскільки ці засоби виводяться шляхом гемодіалізу.

Пацієнти з цукровим діабетом, що застосовують метформін. Для попередження лактоацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують терапію метформіном, перед внутрішньосудинним введенням йодовмісного контрастного засобу необхідно виміряти рівень креатиніну сироватки крові.

Нормальний рівень креатиніну сироватки/нормальна функція нирок: прийом метформіну слід припинити під час введення контрастного засобу і не відновлювати протягом 48 годин або до відновлення функції нирок/креатиніну сироватки крові до нормального рівня.

Зміни рівня креатиніну/порушення функції нирок: слід припинити прийом метформіну та відкласти обстеження йодовмісним контрастним засобом на 48 годин. Терапію метформіном поновлювати тільки у випадку, якщо функції нирок/креатиніну сироватки крові залишаються незміненими. У невідкладних випадках, при яких відзначається порушення функції нирок або стан їх невідомий, лікар має оцінити співвідношення ризик/користь для пацієнта від застосування препарату і вжити запобіжні заходи: припинити прийом метформіну, гідратувати пацієнта, контролювати функцію нирок та спостерігати за симптомами лактоацидозу у пацієнта. Симптоми лактоацидозу: блювання, сонливість, нудота, біль в епігастрії, анорексія, гіперпное, млявість, діарея, спрага.

Порушення фукції нирок та печінки. Особливо обережними слід бути з хворими, у яких тяжкі комбіновані порушення функції нирок і печінки, оскільки у них спостерігається значне зниження кліренсу контрастних речовин. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, можуть отримувати контрастну речовину для радіологічних процедур. Немає необхідності кореляції часу між ін’єкцією контрастної речовини і сеансом гемодіалізу, оскільки немає ніяких доказів того, що гемодіаліз запобігає розвитку контраст-індукованої нефропатії у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Міастенія. Введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин може посилювати симптоми міастенії.

Феохромоцитома. При виконанні інвазивних досліджень хворим на феохромоцитому необхідне профілактичне застосування a-блокаторів для запобігання розвитку гіпертонічних кризів.

Порушення функції щитовидної залози. Перед застосуванням йодовмісних контрастних засобів слід проводити ретельне обстеження пацієнтів з ризиком розвитку тиреотоксикозу. Необхідна особлива обережність при обстеженні пацієнтів з гіпертиреоїдизмом. У хворих з багатовузловим зобом після введення йодовмісних контрастних засобів існує ризик розвитку гіпертиреоїдизму.

Діти. Слід памʼятати про можливість розвитку у звʼязку з введенням контрастних речовин транзиторного гіпотиреоїдизму у недоношених дітей. У разі застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів жінці у період вагітності, слід перевірити функцію щитовидної залози у немовляти протягом першого тижня життя. Повторну перевірку функції щитовидної залози слід проводити на 2-6 тижні життя, особливо у немовлят із низькою вагою при народженні та у недоношених немовлят (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Екстравазація. Імовірно, завдяки своїй ізотонічності Візипак спричиняє менший локальний біль і набряк, ніж гіперосмолярні контрастні засоби. У разі виникнення екстравазації необхідно підняти та схолодити місце введення ін’єкції. У випадку розвитку компартмент-синдрому можливе проведення хірургічної декомпресії.

Препарат Візипак залежно від показання може містити більше ніж 23 мг натрію на дозу. Це слід враховувати пацієнтам, які знаходяться на контрольованій натрієвій дієті.

Нагляд за пацієнтом. Після введення контрастного препарату слід спостерігати за пацієнтом протягом як мінімум 30 хвилин, оскільки більшість серйозних побічних реакцій виникає протягом цього часу. Проте можливий розвиток реакцій гіперчутливості від декількох годин або днів після ін’єкції.

Інтратекальне введення. Після виконання мієлографії пацієнт має перебувати у спокої не менше 1 години, лежачи з піднятою на 20° головою та грудною кліткою. Після цього хворого слід перевести на амбулаторний режим, однак необхідно уникати нахилів. При дотриманні постільного режиму підняте положення голови та грудей слід зберігати протягом перших 6 годин. При підозрі на низький поріг розвитку судом необхідне спостереження за досліджуваним протягом цього періоду. Амбулаторних пацієнтів протягом перших 24 годин після дослідження не слід залишати на самоті.

Гістеросальпінгографія. Гістеросальпінгографію не слід виконувати у період вагітності та при гострому пельвіоперитониті.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Безпека застосування препарату Візипак у період вагітності не встановлена. Результати експериментальних доклінічних досліджень, що стосувалися репродуктивності, розвитку ембріона або плода, перебігу вагітності, пери- та постнатального розвитку, не вказують на існування прямого або непрямого шкідливого впливу. При можливості слід уникати променевого впливу у період вагітності, необхідно виважено підійти до призначення рентгенівського дослідження з або без контрастного засобу через можливий ризик. Препарат можна застосовувати у період вагітності лише у разі крайньої необхідності згідно з рекомендаціями лікаря та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

У разі застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів жінці у період вагітності, слід перевірити функцію щитовидної залози у немовляти протягом першого тижня життя.

Повторну перевірку функції щитовидної залози слід проводити на 2-6 тижні життя, особливо у немовлят із низькою вагою при народженні та у недоношених немовлят.

Годування груддю.

Контрастні засоби незначною мірою проникають у грудне молоко та мінімальна кількість абсорбується в кишечнику. Після введення йодовмісних рентгеноконтрастних засобів жінці годування груддю можна продовжувати.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами не проводили. Не рекомендується керувати автотранспортом та працювати зі складною технікою протягом перших 24 годин після інтратекального введення контрастних засобів.

Спосіб застосування та дози.

Для внутрішньоартеріального, внутрішньовенного, інтратекального і внутрішньопорожнинного введення.

Доза препарату залежить від методу дослідження, віку, маси тіла, хвилинного об’єму серця, загального стану пацієнта та техніки застосування препарату. Зазвичай слід застосовувати ті ж самі концентрацію та об’єм йоду, що й при використанні інших загальноприйнятих йодовмісних рентгеноконтрастних засобів. Були отримані діагностичні дані щодо ін’єкційного введення йодиксанолу з меншою концентрацією йоду. Перед та після застосування контрастної речовини, як і інших рентгеноконтрасних засобів, необхідно забезпечити відповідну гідратацію організму.

Дози, вказані для внутрішньоартеріального введення, застосовувати для одноразових ін’єкцій, які у разі необхідності можна вводити повторно.

Рекомендований режим дозування:

Внутрішньоартеріальне (в/а) введення

Показання

Концентрація

Об’єм

Артеріографія

Селективна церебральна

Аортографія

Периферична

Селективна вісцеральна

в/а ЦСА

270/320⁽¹⁾ мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270 мг йоду/мл;

5-10 мл/ін.

40-60 мл/ін.

30-60 мл/ін.

10-40 мл/ін.

Кардіоангіографія

Дорослі

Лівий шлуночок та корінь аорти

Селективна коронарографія

Діти

320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

30-60 мл/ін.

4-8 мл/ін.

залежно від віку, маси тіла та патології (рекомендований макс. загальний об’єм не більше 10 мл/кг)

Внутрішньовенне (в/в) введення

Показання

Концентрація

Об’єм

Урографія

Дорослі

Діти < 7 кг

Діти > 7 кг

270/320мг йоду/мл;

40-80 мл⁽²⁾

2-4 мл/кг

2-3 мл/кг

залежно від віку, маси тіла та патології (макс. 50 мл)

Флебографія

270мг йоду/мл;

50-150 мл на кінцівку

Контрастне підсилення при КТ

Дорослі

КТ голови

КТ тіла

Діти

КТ голови і тіла

270/320мг йоду/мл;

50-150 мл

75-150 мл

2-3 мл/кг маси тіла до 50 мл

(в окремих випадках можна вводити до 150 мл)

Інтратекальне введення

Показання

Концентрація

Обʼєм

Люмбальна та торакальна мієлографія (люмбальне введення)

Цервікальна мієлографія (цервікальне або люмбальне введення)

270 мг йоду/мл або

320мг йоду/мл;

270 мг йоду/мл або

320мг йоду/мл;

10-12 мл⁽³⁾

10 мл⁽³⁾

10-12 мл⁽³⁾

10 мл⁽³⁾

Внутрішньопорожнинне введення

Дозу підбирають індивідуально для оптимальної візуалізації

Показання	Концентрація	Обʼєм
Артрографія	270 мг йоду/мл	1-15 мл
Гістеросальпінгографія (ГСГ)	270 мг йоду/мл	5-10 мл Рекомендована доза може бути збільшена у декілька разів, наприклад, при зворотному затіканні у піхву (застосовували дози до 40 мл)
Дослідження ШКТ Пероральне застосування Дорослі Оцінка пасажу по ЖКТ Стравохід Шлунок Діти Ректальне застосування Діти	320мг йоду/мл; 320мг йоду/мл; 320мг йоду/мл; 270/320мг йоду/мл; 270/320мг йоду/мл;	Застосовували дози 80-200 мл Застосовували дози 10-200 мл Застосовували дози 20-200 мл 5 мл/кг маси тіла, застосовували дози 10-240 мл Застосовували дози 30-400 мл

⁽¹⁾ можна використовувати обидві концентрації, але в більшості випадків рекомендується 270 мг йоду/мл;

⁽²⁾в окремих випадках можливе введення більших доз;

⁽³⁾ для мінімізації ризику виникнення побічних реакцій сумарна доза йоду не має перевищувати 3,2 г.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю не потребують коригування дози.